Вчора ми з Марком ходили у місто у справах.
Важливих, дитячих.
Ну, там, на ровері покататися, побігати, попити лимонаду.
І дорогою завітали на річковий вокзал на НеБуденні розмови про науку.

Шо я можу сказать.
Шановні, в Україні не просто народився, а забуяв чудовий формат популяризації науки, де виступи класних лекторів чергуються з виступами музикантів, а всі кошти від відвідин спрямовуються на закупівлю корисних штук для ЗСУ.

Ба більше.
Це ж не тільки про популяризацію.
Це про точку в часопросторі, де збирається купа людей, яким небайдужа наука, освіта, і які розуміють, що власним дітям для успішного життя ой як треба вкладати в голови критичне мислення і знання.

Стежте за Платформа БуДні Науки (https://www.facebook.com/profile.php?id=100095425427122 ), Дійсна наука (https://www.facebook.com/RealScienceU).
Це не остання подія, а перша з.

Моя окрема подяка, як відвідувача - American University Kyiv.
Дяка, що прийняли моїх колег і створили таку чудову атмосферу.

Організатори, Ви круті.

Майте тиху ніч.

Ви знаєте...

В країні, де люди скидаються по 200 гривень на дрони, а якісь бухгалтери фірм, що прикурюють на тендерах міноборони, возять мільйони євро в багажниках авто; де волонтери безкоштовно рятують людей із зони бойових дій, а заммінстри енергетики беруть півмільйона доларів хабаря за, фактично, евакуацію обладнання державної шахти на іншу державну шахту... так от в таких умовах дивуватися, що Уповноважений Верховної ради України з прав людини Дмитро Лубінець своїм зверненням до НАЗЯВО призупиняє (насправді, припиняє) процеси розгляду та прийняття рішень щодо плагіаторів - не доводиться.

Видати індульгенцію усім топ-плагіаторам через те, що 10 років тому не встановлювалася академічна відповідальність за порушення норм академічної ж доброчесності - це прям свято якесь.

Тут же річ навіть не в тому, що ректори, голови держслужби якості освіти, головні військові прокурори, численні завідувачі кафедр і акушерки-гінекологині намагаються відстояти своє право на існування в академічному середовищі, де їм підлизують дупи, платяться надбавки за ступені і звання та всілякі корупційні схематози.
(уявіть, якщо офіційно по кожному з них НАЗЯВО видасть вердикт, що ніякі вони не науковці і всі їхні доцентські та професорські візитівки та позолочені таблички на дверях - то фейк. Ото буде гвалт).

Річ у тім, що світовій науковій спільноті глибоко фіолетово, що саме думає пан Лубінець і вітчизняне законодавство щодо прав крадіїв красти чужі ідеї.
Плагіат завжди лишається плагіатом.
І якщо людина не зробила ніякого "особистого внеску" у роботу, за яку отримала потім науковий ступінь та посади, а в державі це толерується - то наукове середовище такої держави краще не брати до уваги взагалі.

Власне, на почитати-подумати, пропоную Вашій увазі в хронологічному порядку таке:

1. З чого все почалося: як лист Уповноваженого в НАЗЯВО зупинив боротьбу з плагіатом до 2014 року https://life.pravda.com.ua/society/naukovci-vistupili-proti-prizupinennya-rozglyadu-skarg-pro-plagiat-u-disertaciyah-zahishchenih-do-2014-go-302993/
2. Звернення науковців щодо цієї проблеми
https://false-science-ua.odoo.com/zvernennia-proti-prizupinennia-rozgliadu-skarg-do-naziavo-30-07-2024
3. Дискусія між Svitlana Vovk, Oleg Smirnov та Микита Андрєєв з розмірковуваннями про законодавчі колізії в плагіатних справах
https://false-science-ua.odoo.com/kontrrevoliutsiia-plagiatoriv-na-marshi

4. І вишенькою на торті, глибокі (як завжди) роздуми Svitlana Arbuzova про наслідки "порятунку рядових плагіаторів" для країни загалом та наукової спільноти України зокрема.
https://life.pravda.com.ua/columns/zahist-akademichnoji-dobrochesnosti-zaporuka-maybutnogo-ukrajini-303143/

Шановні, я не знаю, що з цим робити.
Вчені у Зверненні просять унормувати цю дічь в Законі України "Про академічну доброчесність", який готується до другого читання, або ж видати тлумачення Верховного суду.

Але ж гидко.
Як же гидко.

Майте гарний вечір.

Якщо Ви пам'ятаєте, в серпні 2022 року одна талановита вчителька організувала міні-курс "Наука на літо".
Там вона в доступній і цікавій формі пояснювала дітям красу природничих досліджень на прикладі "медової науки", "науки морозива", "науки яблучного джему" тощо.

Ажіотаж був такий (600 учасників, на секундочку!), що замість запланованого одного туру лекцій і демонстрацій довелося робити два.
А в серпні 2023 року - повторювати цю дивину.
Особисто я маю сподівання, що з тих пір фізика, хімія і біологія для діток, що прослухали курс, вже ніколи не були нудними.

Штош.
Цього року традиційно та сама наукова магія повертається.
Але на відміну від онлайн-формату минулих років нині наукові заняття відбуватимуться офлайн у Dominion.School на Бульварно-Кудрявській.
Тобто до всіх тих експериментів і пояснень можна буде "доторкнутися" вживу.

І тут є два важливі нюанси:
1. Плата за участь в події - дуже символічна. Це донат в 300 грн на наш з Мартин Брест і Вами проєкт "42 тачки на ЗСУ".
Власне, за цю ініціативу ми дуже вдячні Інна Дьоміна та всій школі.
Фактично, Ви ніби берете участь в нашому з Мартіном аукціоні, але замість непевного шансу виграти якийсь приз і певних тортур слухати несмішні жарти Мартіна Олеговича, Ви отримуєте гарантовану цікавинку для власної дитини.

2. Кількість місць ДУЖЕ обмежена. Тому буде так:
17 та 18 серпня.
10.30 – 12.00 – Науковий калейдоскоп для найменших (6-9 років)
12.30-13.30 – Наукове занурення для юних фанатів (10-12 років)
14.00 -15.00 – Відчути науку на кінчиках пальців (13-16 років).

Поки діти будуть шось там експериментувати, батьків частуватимуть кавою і спілкуванням з відомою у вузьких колах володаркою ЧГУ Ірина Вишня та мистецтвознавицею Tanya Shatts.

Всі додаткові подробиці, форма для реєстрації тощо - отут https://www.facebook.com/domina.inna/posts/pfbid0N43qgy9BneVURKtHYSVGYTEupacjvy9DnG3cfzUJTTE4ETF2yCZDEJ8Qf9bY2zUCl

І, цей, розкажіть про подію тим, кому це може бути корисним.
Кого вона зможе спрямувати на шлях істинний ем це квадрату, аш два о і пєстіков-тичінок.

Майте тиху ніч.

Жах.

Тут нещодавно точилися баталії з приводу олімпійського жіночого боксу, де чи-то жінка побила жінку, чи-то чоловік побив жінку, чи-то жінка з ознаками чоловіка або чоловік з ознаками жінки…
Загалом, я не дуже стежив, але засуджую, погоджуюсь і, в приниципі, воно мені все пласко-паралельно.

Інша справа, що про це кажуть вчені.
Ух, вони нам тут зараз пояснять, як воно там з іксами-ігреками-хромосомами, статтю і т.і.!

Ось, тримайте фахову оповідь біолога, після якої Вам остаточно, достеменно та капітально… стане взагалі нічого незрозуміло.

Якщо серйозно, більш цікавої розповіді про статі від науковця я останнім часом ніде не читав.
Підпишіться на Олексія, якщо цього досі не зробили.
Світ набагато складніший та розмаїтіший, аніж те, що прийнято вважати істиною в останній інстанції.

Власне, в цьому і полягає задача науки: сумніватися і розбиратися далі.

Майте тихий вечір.


Пост Олексія Болдирєва

«Слухайте, я не дивлюся літні Олімпійські ігри. Ще сеульські в мене викликали підозри, а вже після Атланти забив на них. Але тепер виліз Річард Докінз з заявами, і я вже не зміг утриматися. Благо, довгий текст був майже написаний у травні, бо саме тоді завдяки класному філософу Дмитро Сепетий я дізнався про боротьбу відомого фізика Алана Сокала (так, science wars, гугліть, хто незнайомий) з новими (аж з 2018) протоколами Американських асоціацій лікарів, педіатрів . То далі майже без змін за три місяці.

Фізик виліз на трибуну, щоб інтерпретувати біологічні терміни. Ніколи такого не було (Фред Гойл був, потім Пенроуз, і ще з десяток менш відомих можна згадати) аж ось знову. Добре, що я знаю багато більш обережних та ерудованих фізиків.

Хоча не треба бути фізиком, щоб сказати тривіальну нісенітницю про стать. "Усі знають, що таке стать, це вам не кварки. Тому не можна відходити від біологічного визначення!" На перший погляд, важко вгледіти протиріччя в цих двох реченнях. Однак, воно на поверхні. Якщо щось "очевидне", то після наукового дослідження можуть відкритися неочікувані властивості. "Очевидно", що вугілля чорне, а діаманти прозорі. Утім, мова йде про одні й ті ж атоми вуглецю-карбону, які трохи по-іншому розташовані.

Усім "очевидно", що таке "життя", але вже студенти біофаку знають, що питання непросте. Всі визначення цього явища недосконалі, і переважно зводяться до переліку ознак живого. Як тільки ми відходимо від інтуїтивно звичних тварин і рослин, у нас виникають проблеми. Чи живі віруси? А спори бактерій? А мурашник? А біосфера? Зовсім не студентського рівня задачі вирішують космобіологія та біохімія доклітинного життя, яким потрібно розрізнити живе від неживого. А як щодо штучного інтелекту: він вже живий чи буде живий тільки пізніше?

Або ось ще. Мене колись вразив блогодопис Ruslana Radchuk на тему, що таке "ген". Здавалося би, визначення придумали у 1960-ті й проблем нема: шмат ДНК, який кодує білок, від метіоніна до стопкодона, та ще кілька некодуючих шматочків. Аби ж то. Якщо за цим визначенням запхати таку ДНК в клітину, то поява білка не гарантована, м'яко кажучи. Треба ще багато інших шматків -- і не тільки -- щоб воно запрацювало. І то, купа генів, як виявилося, не роблять білка, а тільки РНК. І купа негенів також роблять якісь РНК. То відрізнити одних від інших усе важче, і сам термін "ген" втрачає конкретний сенс середини минулого сторіччя, а повертається на його початок. Туди, де Йогансен і Морган бачили його, як абстрактний відповідник ознаки, "фену", біологічної функції.

До речі, сам Річард Докінз зі своїм "егоїстичним геном", який еволюціонує, ще в 1980-ті мав додатково пояснювати, що він мав на увазі під "геном" не "ген", а якийсь "реплікатор" (чи є "життя" "реплікатором"? чи будь-який "реплікатор" живий?) Юджін Кунін вважає, що еволюціонують не стільки "гени", скільки "кластери ортологічних груп (генів)“ -- ще абстрактніша абстракція. Та в побуті ми продовжуємо говорити про "це в нас у генах", і навіть молекулярні біологи в лабораторії використовують наближення з 1960-х "ген ABC кодує білок abc“. Усе очевидно, якщо не розбиратися в сутності проблеми.

А що там з біологією статі? Ми маємо дві клітини, які мають злитися у "статевому процесі". Звісно, якщо це статеві клітини, тобто в яких нестача ДНК, вдвічі менше, ніж у інших. Бо є всякі процеси ("парасексуальний" у грибів чи "кон'югація" у бактерій), коли зливаються дві повноцінні, багаті на ДНК клітини, щоб обмінятися шматками тієї ДНК. Цю фігню ми "статевим процесом" не дуже хочемо називати, хоча механістично -- це одне й те саме.

Біда приходить від інфузорій: у них кон'югація можлива не між всіма клітинами, а тільки між окремими групами всередині одного виду. Ці групи є нічим іншим як "статями", але таких груп у низки видів налічують по 40-50, а це вже "образа почуттів вірних" низки церков... Буває так, що "статі" дві, але теж не дуже пристойні: ось у черв'яка C. elegans це гермафродит і самець. Добре, що ми живемо в прогресивні часи, і гермафродита можна називати гермафродитом, на багатті не спалять.

А чому, до речі, дві, а не одна? Чимало організмів від медуз і слимаків до пшениці й дуба виробляють різні типи статевих клітин на одному тілі. Серед рослин більше гермафродитів, ніж видів з різними "статями". Є низка біологічних гіпотез, які пояснюють, чому дві статі краще, а чому в інших випадках вигідніше одна. І це ще добре, коли самі статеві клітини різні. У багатьох видів водоростей вони однакові. Там два джгутики -- і тут два джгутики.

На щастя для сексистів, у багатьох живих організмів є анізогамія: статеві клітини різні. Одні великі й жирні, інші маленькі та часом рухливі. Нехай великі будуть "жіночими", сказали біологи-першопроходців, адже у жінок великі, а жінок ми добре відрізняємо від себе, оскільки їх в університети в наше прогресивне 17-те століття від РХ ще не пускають.

До речі, чеський біолог і філософ Станіслав Комарек вважає, що жінку легко визначити й у XXI столітті. Бо жінкою ніби-то є людина, яка народжує дитину. А ось чоловіка визначити непросто: тільки як заперечення жінки. Тому, на думку чеха, чоловіки весь час намагаються свою маскулінність підкреслити: то бороду відростять, то перуки, то одягаються як пінгвіни.

Я невисокої думки про подальші висновки чеха, але щось у ідеї первинності жіночності є: адже в ембріогенезі всі люди розвиваються по жіночому шляху аж до моменту, поки не ввімкнеться чоловіча програма.

Узагалі в хребетних тварин (десь 50 тисяч сучасних видів, трохи менше, ніж мух) "стать" визначається двома мейнстрімними способами: генетично чи епігенетично. У риб є всі варіанти: вплив середовища перемикає спадкову програму туди-сюди (іноді кілька разів за життя), є ключовий ген, який визначає, великі чи малі будуть статеві клітини (риби не народжують, а випускають статеві клітини в воду), є кілька генів, є ціла особлива статева хромосома.

У людини "чоловічий" напрямок розвитку пов'язаний із наявністю статевої Y-хромосоми. Експерименти показують, що один з генів на цій хромосомі, SRY, запускає процес "маскулінізації/чоловічування" стандартної жіночої ембріональної програми розвитку. Є велика спокуса назвати наявність цього гена в людини біологічним маркером "чоловічої статі". Але руйнування ключової частини гена SRY в експерименті у свиней не перетворило їх на самок, лишивши їх анатомічно самцями -- проте з жіночими геніталіями. Тому питання про генетичну регуляцію статі у ссавців не є закритим.

А що ж може піти не так, якщо в ембріона є Y-хромосома та ген SRY? А практично все. Розвиток людини дуже складна штука. Наприклад, "чоловічого" гормону тестостерону може бути скільки завгодно, а його рецептор (андрогенний) -- білочок, який опосередковує його дію -- не працює. Люди з поламаним андрогенним рецептором можуть розвинутися в безплідних чоловіків, в анатомічних жінок (теж безплідних) чи в таких собі "гермафродітів". І ще є кілька тисяч ембріональних й постнатальних білків, які також важливі.

Низку прикладних підходів виробили організації, яким конче потрібно розділити "статі" через саму ідеологію цих спільнот. Однією з них є, звісно, християнська (та й інші) Церква, де різностатеві люди не мають права перебувати в одному місці чи посідати певні посади.