Воно ж як відбувається.
Я беру на обкатку відремонтованого корча, ганяю його по бездоріжжю і Києву, вертаю на СТО на усування недоліків/нових виявлених поламок, сідаю в свого старенького Фольксвагена Транспортера і кажу "Фух. Нарешті нормальна машина".
Кажу щиро, з виразом у голосі і благоговійним закочуванням очей.

І, ні, то не тому, що корчі погані.
Просто коли стаєш старим-досвідченим-сімейним, розумієш дві речі:
1. Краще буса машини людство не вигадало. Хоч для родини, хоч для волонтерства, хоч просто щоб в заторі сидіти, як татко, і бачити дорогу поверх інших автівок.
2. Найзручніша посадка для водія за кермом на дальні дистанції - лише бус. (Ну, може ще діскавері, тягач далекобійника і, можливо, Майбах, але за кермом останнього я не сидів).

З БМВ після обкатки було трохи інакше.
"Фууууууууух. Моя спина... агггхх (крехче)... фух.... фухх... ось ключі, заберіть. З машиною все гаразд, бо бездоріжжю пре, як танк, але фух. Моя ж спина...".

Карочє, доповідаю:
1. В БМВ поворотники є. Працюють. Розташовані зручно.
2. По бездоріжжю їде добре, хоч і обережно (у цих пєпєлаців дуже слабка роздатка).
3. Машина по салону - величезна, кліренс - шикарний, крутного моменту і динаміки - вдосталь.

4. Але ж це точно не моє. Не мій формат, хоча, я зрозумів власників і адептів цієї марки:
- так, як керується ця машина - не може жоден корч. Миттєвий відгук на кермо, і, як казала одна класикиня в фільмі "Красуня": в повороти авто заходить, як по рейках.
Феноменальний апарат.
Феноменальний.

Тачка 56/42 поїхала у війська.
І, дивним чином, номер співпав.
Це 56-та машина, яку ми із Вами надали Силам оборони.

Насправді, авто вже пару тижнів служить в Силах логістики, але писати про це я можу тільки зараз.

Спасибі за підтримку.
І я нагадую, що Ваші донати зараз (розміром від 300 грн) автоматично беруть участь в нашому з Мартин Брест розіграші "Мистецький".
https://news.1rj.ru/str/mouselab/7188

Дякуємо, що рухаєте світ. Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:

Реквізити для підтримки
Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
PayPal senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal Oleg.boldyriev@gmail.com
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

Майте тиху ніч.

Помітно, що останнім часом я не дуже охоче пишу про науку.

З одного боку, на фоні проблем на фронті мені реально нецікаво, що там побачив телескоп Джеймса Вебба та якого кістяка і де відкопали палеонтологи.

З іншого, нинішні українські реалії освіти і науки в Україні такі, що...
Що тільки Oleksiy Boldyriev здатен описати коротко весь той треш, що відбувається.
Олексію, ти, до речі, ще забув, що шкарлєт знову там довів в якомусь суді, що НАЗЯВО не мало права перевіряти його дисертацію, але то деталі.

Так-так, в списку Олексія є новообраний ректор КПІ, який в своїй дисертації наплагіатив купу російських статей і тупо перетворював "партиота россии" на "патріота держави", "чубайса" перетворив на "демократів" та наробив таку решту блювотиння.

А ректор КНУТД ще з якоюсь функціонеркою від "ноуки" вже як мінімум 5 російських статей тупо передрали і видали англійською в українській мурзилці.
Ну, про доктора Пі, якого виправдали, і голубовських-жиравецьких самі нагуглите.
(до речі, всі посилання на ректора КПІ та КНУТД я лишу в коментарях. Спасибі Oleg Smirnov за системні викриття плагіаторів).

Розумієте, так?
Допоки у нас а) не запрацюють суди б) НАЗЯВО і МОН реально не почнуть позбавляти плагіаторів ступенів (а зараз цей процес блокується переважно в судах, в другу чергу - байдужістю МОН) в) всі надбавки за фейкові ступені, звання і посади не будуть повернуті в бюджет - годі сподіватися на зміни.
Можна лише отак висвітлювати цих смішних (ні) людей і дивуватися, наскільки високо вони залізли (ні, це не дивно).

Приємного перегляду і отетерівання.
Завтра будуть хороші новини.

Майте тиху ніч.

Пост Олексія Болдирєва https://www.facebook.com/share/p/19SA1ekSbW/:

"Шановні, що воно оце робиться? Як не зайду в ці ваші фейсбуки цього тижня, то якась жуть.
На щастя, Ірина Єгорченко просвітила: сьогодні рівно 8 років її знаменитого виступу в Верховній Раді, де вона поставила низку діагнозів нашим освітній і науковій сферам, а заодно вступила в бій з одним теслею, який закінчився її перемогою.
На цьому тижні лізе з усіх дірок.
☠️ Новий ректор КПІ Анатолій Мельниченко -- плагіатор. Колектив та університет як у рота води набрали.
☠️ МОЗ затвердив ректоркою Вінницького медунівера Пирогова плагіаторку Вікторія Петрушенко. До речі, обидва згадані випадки плагіату викриті Олегом Смірновим.
☠️ Ректор-депутат-втікач-зрадник Андрій Одарченко з харківського Державного біотехнологічного університету отримав одночасно й привітання колективу, і заочний вирок суду.
☠️ Львівський суд виправдав псевдохірурга й псевдодоктора Пі Слюсарчука. Виявляється, самозванцям можна вбивати пацієнтів, якщо в них дуже важкий стан.
☠️ Інфекціоністка Ольга Голубовська виступила на підтримку конспіролога Кеннеді. Нарешті, антивакцинаторство стало пристойним у США, то наші адепти відкинули сорм'язливість
☠️ Також ходить скрін іншого "ковід-дисидента" лікаря Тараса Жировецького, який нібельмеса не розуміє в механізмах дії препаратів, що він їх призначає за фантастичні гроші.
Нічого не забув? Щось ще було.
ОНОВ. Звісно, забув. Дякую Anton Senenko, що нагадав
****************************************
☠️ Ще ректор Київського національного університету технологій і дизайну Іван Грищенко -- серійний копіпастер-перекладач з російської. Туди ж проректорка того закладу, лауреатка премії імені Патона Людмила Ганущак-Єфіменко. Цих теж викрив Oleg Smirnov.
*****************************************
Може скластися враження, що хтонічні монстри вже захопили Україну, принаймні в царині освіти, медицини та науки. Насправді, все навпаки.
Так було десятиліттями. Просто українці не хотіли про все це чути. Освіта, наука, охорона здоров'я вважалися "нецікавими темами".
Нарешті, тепер активна частина суспільства почала звертати увагу на тих, хто шкодить здоров'ю, інтелекту й майбутньому нації.
Коли ми переможемо, ми точно зможемо подолати й цю брехню. Всі основи для цього вже є. А слова, сказані в напівпорожній парламентській залі, таки пролунали недарма. Дякую, пані Ірино, що не мовчали!"

Величезні алеї жовто-блакитних стягів на наших цвинтарях, окрім того, що вони самі по собі розривають серце на мільярд дрібнесеньких уламків, мають ще один жахливий наслідок.
Шалена кількість дітей лишаються без матері або батька.

Цю діру в маленьких серцях не зможе закрити ніщо з існуючого в нашому матеріальному світі.
Ні бабки, ні тачки, ні відпочинок, ні музичні гуртки, ні іграшки, ні гаджети.
Н.і.ч.о.г.о.

Але служба, яку несе майор С.В. Миколай, має лиш одну мету: в конкретній точці часопростору реалізувати одну маленьку мрію кожної дитини, тато чи мама якої загинули, захищаючи Україну.

Мушу підтвердити, що я особисто відвідував "центральний склад" подарунків у минулі роки і це одночасно прекрасна і жахлива картина.
Прекрасна - бо подарунків багато.
Жахлива - бо подарунків багато.

Долучайтесь.

Якщо раптом Вас гризтимуть сумніви, бо Ви не можете одночасно задонатити і на тачки, і на пана Майора, то я Вас благословляю задонатити Майору.
Ми з Мартин Брест заздалегідь були готові до цієї щорічної просадки в донації і маємо резерви.

Хай кожна дитина, хоч і не знатиме, від кого конкретно та "піжама кігурумі", відчує, що ще комусь, окрім її найближчого оточення, на неї не байдуже.

Майте гарний день.

Майор С.В. Миколай служить у Силах Оборони України згідно штатного розкладу та вимог Статуту та інших керівних документів. Майор С.В. Миколай має Бойове Розпорядження на кожен грудень, і його задачею є доставка подарунків дітям загиблих.

У майора С.В. Миколая є три правила, затверджених та введених у дію відповідними наказами:

1. Миколай доставляє дитині саме той подарунок, про якій вона мріє і про який пише листа.

Не побутову техніку, не покращення житлових умов, не щось необхідне у господарстві, а саме подарунок. Той, який би купили батько чи мати, але вони загинули на нашій війні. Якщо це телефон – це телефон, а якщо піжама «кігурумі» - то піжама «кігурумі», щоб це не значило.

2. Миколай ніколи не оцінює стан справ у сім’ях, достаток та інше, та не займається якимось подарунковими наборами чи подібним. Миколай тальки доставляє подарунки.

3. Миколай ніколи не виставляє фото дітей з подарунками без дозволу вдови чи вдівця. Він старається взагалі не виставляти фото.

Ми ніколи не даємо задню. Ніколи не опускаємо руки. І ніколи не здаємося.

Нижче – реквізити Фонду, на які приймаються благодійні внески для подарунків до Миколая дітям загиблих. Я дуже прошу вас перераховувати ваші кошти саме на фонд.

Ми вже формуємо список, отримавши листи від дітей, та підбираємо подарунки, і будемо це робити, мабуть, до Нового Року включно.

Особисто я перевів накопичену сума у 20 тис грн. Дякую вам за довіру вже протягом... скільки там, сьоми років?

Наприкінці поста про збір коштів прийнято писати мотивуючу фразу, але ми дев'ять років і дев’ять місяців таки вмотивовані, шо далі вже тільки Бог, Сили Оборони та майор С.В. Миколай.

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ"
Ідентифікаційний код: 42742131
ЄДРПОУ 42742131

Назва одержувача: БО БФ НАРОДНИЙ ТИЛ - РЕАБІЛІТАЦІЯ
розрахунковий/рахунок (UAH Українська гривня)
IBAN: UA60 305299 00000 26004016218164
Банк: АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Київ
МФО, Код одержувача: 305299

У коментах я лишу номера моїх карт. Але дуже прошу перекидати на них гроші тільки у випадку, коли не вийшло на iban фонду.

Ви знаєте… сьогодні вранці я їхав на роботу вулицями, на яких не працювали світлофори, а пішоходи перебігали дорогу, сподіваючись на уважність водіїв.
Ввечері я сумно спостерігав, як Марк разом з іншими дітками гралися в світлі переносного ліхтаря, який їм увімкнула вихователька, бо звичайні комунальні садочки теж відмикають за графіком.

І подумалося мені, що в березні 2022 року Київ був містом, яке було готове битися на кожній з вулиць (МО Брест, невидані цитати).
Нині ж, у листопаді 2024, на тисячний день широкомасштабки Київ схожий на інфантильного імбецила, який продовжує жити мирним життям (заступник Кличка Прокопів, незанотовані виступи з трибуни).

Розумієте, це ж якісь інопланетні технології - на 3 рік війни забезпечитм світлофори автономним живленням чи підімкнути їх на окрему лінію. Включно з двома ліхтарями біля кожного пішохідного переходу, щоб трупів було менше.
Так, чиновники мирного Києва залюбки розкажуть, що нормативки і повноважень немає, а ми ж знаємо, що нормативку приймає якась інопланетна Рада, якій байдуже на Київ.
Це ж не конче потрібну на зиму (ні) велодоріжку, вибачте, на Вокзал прокладати. Отам-то все в ДБН-ах прописано.

Це ж якісь інопланетні технології - під'єднати комунальні садочки до пріоритетних ліній. Діти ж наче - наше майбутнє, кияни мають працювати на роботі, а не непокоїтись за своїх малят, електроплити ж для приготування їжі (газ в садочках - заборонено). Але то теж мабуть якась нормативка, не на часі, давайте зариємо офігіліард грошей в тротуари і дорогу до аеропорту Жуляни, який до біса нікому вже не потрібен.
А діти на снідання отримають холодні страви.
Це ж не екслюзивні ресторани з гарячими стравами, в яких жеруть київські чиновники разом зі своїми родичами, на яких записують купу квартир, автівок і землі, придбаних під час війни.

Або ж ще інопланетні технології - зробити нормальні укриття в садочках. Нє, не так, як зараз, що гроші на проєктування виділили лише восени (!!!), а роботи навіть не починалися.
І тільки завдяки батькам, вихователям і директорам (які все одно будуть винні в усьому) ці "укриття" схожі не на просто підвал хрущівки з трубами під стелею, а на щось більш-менш таке, що не снитиметься дітям у жахіттях.
Але ні, краще ж міст-глист на спонсорські гроші і парк на острові за бюджетні. І щоб всюди висіли таблички "іменем Кличка і його молитвами", а не "завдяки платникам податків". Хоча я певен на 100%, що якби тих іноземних спонсорів поводили укриттями садочків і шкіл, вони б на 100% втямили, що міст-глист не так і потрібен.

Або ж ще інопланетні технології - щоб громадський транспорт не зупинявся під час повітряної тривоги. Ми ж знаємо, що це не питання безпеки, а лише питання відповідальності: за трупи на зупинці не відповідає ніхто, окрім росіян, а за гіпотетичні трупи в тролейбусі - можуть зняти з посади і позбавити премії. Та ж інопланетна нормативка, шо ж тут.
Ходіть пішки. Київ - за здоровий спосіб життя. І автомобілезацію (закреслено).

Шкода.
Шкода, що інопланетянам на нас байдуже і Бортничі як смерділи десятками років - так і смердять, бо не існує таких земних технологій, щоб не смерділо. Краще забудуємо Пейзажку і накриємо Либідь асфальтом.
Чорний кеш в маршрутках і маршрутки до біса? Ні, це фантастика.
Неруйнування архітектурної спадщини забудовниками? Нє, ви що.

Вибачте, просто дістало.
Звісно, Єрмак на Кличка нападе (і, що найсмішніше, це імовірна правда), але ж ну коли вже місто Київ почне жити так, що:

а) третій рік триває широкомасштабна війна і вся логіка функціонування міста має спиратися саме на це.
б) життя і добробут громадян - понад усе
в) в пріоритеті здоровий глузд, а не майонез в мізках
г) головне - життєзабезпечення та інфраструктура, а не тупе заривання бабла в піарні історії і нікому непотрібні (на даний момент) будівництва.

Поки ж я бачу, що якщо щось і робилося в Києві, то тільки те, на чому можна було вкрасти: київміськбуди, метрополітени, розв'язки, причому вартість усього переліченого для платників податків зростає з року в рік на міліарди.

Все, можна було б починати розповідати, що Сененко був куплений Банковою, а передвиборчі перегони в столиці - стартували, але ж нє.
Все страшніше: я живу в Києві і я в шоці від того, що на 1000-й день широкомасштабки світлофори не працюють, а я Марку в садочку підсвічую сходи ліхтарем.

Шановні інопланетяни, дайте Кличку і Київраді, нарешті, повноваження щось почати робити.

Майте тиху ніч.

P.S. Тачка 60/42 пройшла обкатку. Дякую Вам за підтримку.

Інколи навіть просте контактування людей між собою допомагає фронту.
Стукнувся мені в особисті власник зеленої Лади.
Тачка у вогнях, в Дніпрі, готовий пригнати до Києва.
Мовляв, заберіть на проєкт Зомбітачки.

Я, в своб чергу, стукаюсь в 120 бригаду і питаю:
- Машина треба?
- Треба! Де? В Дніпрі? Ми самі заберемо.

Самі забрали, самі перевірили на СТО, самі повезли до позицій.
+1 маленька машина в логістику - одна вивільнена повнопривідна тачка для виконання задач за профілем.

Пане Максиме Вергун!
Дякуємо, що задонатили свою ластівку, та ще й територіальній обороні, бо, як показує досвід, це найменш технічно забезпечені бригади.

Ruslan Galkin, дяка, що невтомно продовжуєш тягнути в свою бригаду все, що рухається, а те, що не рухається - рухаєш, а потім тягнеш в бригаду.

Шановні, якщо маєте подібні апарати в робочому стані - передавайте їх підрозділам Сил оборони.
Самохідні возики ніколи не бувають зайвими.
Звісно, перед тим, як передавати - переконайтесь, що отримувачі точно вміють ладнати з подібною технікою.

Майте гарний день.

Певен, що кожен з Вас натрапляв на математичні задачки в стилі «Неймовірно, але 230-220*0,5 =5!».
І, що характерно, відповідь вірна.
Я такі дуже люблю, бо в коментарях стоїть такий срач до неба, що трохи відволікаєшся від нашої потужної та незламної об‘єднаної української реальності.

Є і більш цікаві приколи про човен, козла, вовка і капусту, яких треба перевезти на інший берег, про подвоєння кількості зернин на шаховій дошці, або про продуктивність копачів траншеї.

Що характерно, у більшості задач відповіді контрінтуїтивні, очевидні рішення - неправильні, а над розв‘язком слід добряче пометикувати.

Штош.
Вдруге за цей місяць я пропоную Вам звернути увагу на книгу, яку я ще не читав, але продивився по-діагоналі.
І ця книга теж з математики, як і рекомендований мною десь у попередніх дописах журнал У світі математики.

Кateryna Terletska та Катерина Антошина випустили книжку Навчання на основі головоломок.
Це не класична проста підбірка задачок, а, фактично, інструкція для батьків, які типи головоломок бувають, як їх вирішують і, власне, самі головоломки.

По собі знаю, що розмірковування в голові над якоюсь цікавою задачкою чудово вирішує три задачі:
А) тренує мозок
Б) «скорочує» час в київських заторах
В) допомагає міцніше заснути 🙂

Пост Катерини про книгу https://www.facebook.com/share/p/1DXNAfTEkG/?

Посилання на книгу - https://api.man.gov.ua/api/assets/man/d9c3e838-9129-4485-9fcb-5d2c89926d50/

Загалом, якщо Ви - тати, мами, бабусідідусі - воно для Вас.

Майте тиху ніч.

Альтернативно обдаровані водії, що існують на наших дорогах, давно всі класифіковані.
Дехто найбільше ненавидить любителів пограти в «шашечки», бо, імовірно, в дитячому садочку виховательки не дали їм змоги вільно набігатися.
Хтось терпіти не може любителів їзди по узбіччям. Любителів повертати з другого ряду, коли повернути можна тільки з одного.
Окремо - стоять ласі до алкоголю за кермом.

Але широкомасштабка вносить свої корективи в ієрархію «Мудаки на дорозі».

Так, в лідери впевнено вилітають любителі прямотоків та інших модифікацій вихлопної системи і… любителі паркуватися на місцях для людей з інвалідністю.

Автор відео дуже ввічливо і доступно пояснив, чому ці місця існують і чому вони більші за розміром.

На жаль, з часом, наше суспільство потребуватиме їх все в більшій кількості.
І ремарка від мудаків «де ви бачили тих інвалідів? Покажіть хоч одного? Нащо їм стільки місць?» має завершуватись невідворотністю законного покарання.

А поки - може кому пошепче.

Майте гарний день.

https://www.facebook.com/share/r/1XbeTMB7FD/?mibextid=UalRPS

Одного разу один мешканець боліт вирішив піти зі зброєю - чи-то через гроші, чи-то через відсутність мозку - на нашу землю.
І йому "ЖЕНА СКАЗАЛА ВЕРНУТЬСЯ ЖИВЬІМ".
Але трапилась йому на шляху наша 38 окрема бригада морської піхоти і шеврон опинився у мене.
Власне, я не просив, але саме таким був обмін на ключі від тачки 58/42.

Це вже п'ята машина.
Нє, вона п'ятдесят сьома, яку ми із Вами та Мартин Брест ремонтуємо і передаємо від проєкту 42 тачки на ЗСУ у війська, але саме п'ята, яку придбала спільнота Evhen Zborowski для нас же.

Anastasiia Vasenko, Данило Карнацький, Iryna Dzhola, Olga Schilling, Yura Kononenko, Andrii Omelchenko, Oleh Fishchuk, Yaroslav Smolin, Dima Kononenko і Євгене, дякую Вам.
Ви сумасшедші.

Що характерно, ця банда має традицію з машиною фотографуватись на згадку.
Але цю тачку ми так швидко ремонтували і бригада її так похапцем забирала, що фоткались вони прямо біля підйомника у знятого підрамника.

Загалом, дякую усім. Тачка вже працює кілька днів у військах і цілому підрозділу стало легше змушувати росіян порушувати дані жьонам обєщанія.

Yevhenii Movchaniuk, традиційно дякую за інструмент.
Олександр Радченко, пам'ятаю про килимки і т.і. Не встигаю поки. Шось все весь час несеться.
Андрей Рошу і Андрій Калєнченко - дякую за комплект шин з дисками. Поїхали разом з цією тачкою.

Завдяки Вашій підтримці, сподіваюсь, що скоро будуть теж хороші новини.
А Ви поки не забувайте брати участь в розіграші "Мистецький", бо у мене на балконі тупо немає місця.
https://news.1rj.ru/str/mouselab/7188

Майте тиху ніч.

Один... два... три...

Сьогодні День народження у морського піхотинця Михайла, що тоді, 5 березня 2022 року витягнув нас з оточення в Ірпені. Я, до речі...

чотири... п'ять... шість...

до речі, коли він мене нещодавно вітав з аналогічним Днем, то я йому подякував за те, що маю змогу бачити свою родину і тримати дитину на руках...

десять... одинадцять... дванадцять...

А він знаєте, що каже?
- Припини дякувати. Це, - каже, - наша робота.
- Міша, - кажу, - якби у нас в країні кожен так робив свою роботу, то ми не впізнали б країну...

двадцять чотири... двадцять п'ять... двадцять шість...

Міша довго мовчав в слухавку і коротко мовив:
- Дякую.
- Дякую за службу.

Сорок... сорок один... сорок два...

І сьогодні ж ховали Діму (на фото). Бойового медика. Я нещодавно писав.
Нітро ми йому передавали, а він побратимів витягував під Покровськом, його самого затрьохсотило, а потім він став на щиті.

Шістдесят чотири... шістдесят п'ять... шістдесят шість...

У нього, виявляється, дружина є. Чи була. Колишня, в сенсі. Я не дуже зрозумів. Молода, красива. Стояла на церемонії, плакала. Почесний караул давав залп у три постріли, грала тужливу мелодію труба, а вона стояла і плакала. Я не знав...

Сімдесят вісім... Сімдесят дев'ять... Вісімдесят...

Я не знав, що у Діми була дружина. Він так себе на війні поводив, наче завжди був сам. Шибайголова. Весь час був веселий і усміхався, навіть коли навколо був пи... було пекло.

Дев'яносто п'ять... дев'яносто шість... дев'яносто сім...

Так то побратим про нього розказував. Побратим на милицях. Так і каже:
- Це ж Дімка мене останній раз рятував. На машині вивозив, обезбол колов. Питає "Болить?", а я кажу: "Болить!", то він ще дав. Мене вивіз, всіх вивіз, а сам... а сам от...

Сто один... сто два... сто три.

Ось сто третій ряд по 8 хрестів в кожному.
Це скіки? Більше восьмиста хрестів з фотографіями в пікселі і прапорами бригад?
Це суто сектор поховань захисниць і захисників України.
Тільки один з секторів одного з цвинтарів одного з міст України, в якій алеї героїв повільно перетворюються на квартали.

П'ять свіжих могил в сто третьому ряду.
Дімкіна четверта. Третій залп. Почесний караул повільно, за правилами, згортає державний прапор.
Скоро все завершиться.
Прапор віддадуть або мамі, або дружині і все.

Але розпорядниця в пікселі чомусь іде до нашого натовпу, обіймає якогось хлопчика і виводить поперед усіх.
Вона тримає його міцно за плечі і щось шепоче на вухо.
Ніхто з решти дорослих навіть не пробує за ними іти далі.

Пекельна думка обпалює мій мозок, але вже пізно тікати у задні ряди, щоб того не бачити.

Боєць з прапором карбує кожен крок.
Земля чорна і м'яка, як той оспіваний родючий український чорнозем, але наче ввижається, що кожен удар зелених таланів віддається луною від високих сосен навколо.

Воїн стає струнко перед хлопчиком і каже щось на кшталт
"Від імені Президента України і народу України передаю тобі прапор країни, яку твій батько захищав до останньго подиху".

Твій батько.
Діма, виявляється, був батьком.
У Діми був син.

Боєць кладе йому у руки згорнутий прапор.
І зверху ще медаль Ветерана війни.
Дитина, що миттєво стала дорослою, притискає прапор до грудей, а вже за секунду його притискають до себе мама, бабуся і усі оточуючі.

Ви можете мені не вірити, хоча у мене є свідки, але в цей момент по небу пролетів ключ з шести лелек.
Хай орнітологи розбираються, як-то в листопаді трапилося.
І чи лелеки то були, а може білі журавлі.

Знаєте, яке найкраще привітання для мене було на мій День народження?
"Сьогодні на твою честь ми когось знищимо".
Ви цього бійця, до речі, всі знаєте. Серйозно.
Але я не скажу, хто це.
Скажіть мені десять років тому, що мені таке казатимуть і я усміхатимусь - не повірив би.
Скільки я не дотикаюсь до всього цього жаху, інколи не можу повірити, що все це відбувається насправді.

Мене вражають люди, які досі живуть минулим життям, імітують його і вважають, що все може просто зупинитися та якось налагодитися.
Десь посередині. І всьо. Ніколи знову.

Знову. Завжди. Допоки існує росія.

Дмитрий Лагойко, позивний Гінеколог, вічна пам'ять.

Міша, у тебе День народження.
Хай бережуть тебе імовірності.
Просто добре роби свою роботу.
Просто добре роби свою роботу.

Майте тиху ніч.

P.S. Діма добре ставився до Доджа Нітро. Машина ціла і продовжить службу в Силах оборони. Ми, в свою чергу, завдяки Вам, будемо підтримувати її працездатний стан, поки стане сил. Тобто до перемоги.