Поки всілякі українські ілонимаски-поперешнюки прирівнюють Голодомор (геноцид, цілеспрямоване повне або часткове знищення національних, етнічних чи расових груп населення) до системи оподаткування в Україні (при всіх недоліках якої, тим не менш, фінансується Армія), пропоную таки почитати хороше інтерв‘ю фахового історика про Голодомор на територіях сучасної Луганщини.

Тут не тільки достовірно (те, що вдалося встановити) про статистичні дані, етнічний склад до і після Голодомору, але й головне: чим звичайний голод відрізняється від того, що чинили в Україні і огороджували збройними кордонами, а також в який момент мета індустріалізації перетворилася на мету упокорення селян.

Та й загалом раджу підписатися на Геннадій Єфіменко - одного з найглибших фахівців в цій тематиці, щоб Ви не пропускали його цікаві просвітницькі дописи.

Майте гарний день.

Посилання https://tinyurl.com/275r2vme

І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Дуже скоро всі люди, яким за 35 років насиплють у горщик землі і посадять у неї цибулю, щоб холодними зимовими вечорами ласувати свіжою зеленню.
Так і бачу - сніг за вікном, чай на травах, вівсянка, свіжа цибуля з салом на дерев'яній дошці, вовняний пасок навколо попереку і тонометр.

Куди цікавіше дізнатися, що якщо цю цибулю посадити догори дригом, то вона виявиться не дурепою, і корені все одно почнуть рости донизу, а зелене стебло - вгору.

Чому так?
Наче для нас - пересічних громадян, які тільки чули анекдоти про ботаніків, у яких просять дріб'язок в темному провулку - це очевидно.
Але, насправді, механізм знання рослиною, де "низ", а де "верх" - це капець яка складна наукова задача, над якою справжні, а не анекдотичні ботаніки билися десятками років не тільки в лабораторіях на Землі, але й в космічних кораблях на орбіті.

І відкриття цього механізму в тому числі зіграло шалено важливу роль в розвитку і становленні усього аграрного бізнесу в світі, який ми нині знаємо.
Угу, оті мільярди експортів зернових, садівники, що пророщують невідомо-що-але-дуже-смачне - це все наслідок досліджень вчених у ботанічних лабораторіях.

Ви вже можете здогадатися, що батьком озвученого відкриття став українець - Микола Холодний.
Ви точно про нього не чули, а я тільки лиш знав, що його іменем названо Інститут ботаніки НАН України, що в Києві біля Національного науково-природничого музею.
І того б не чув, якби не відвідував Інститут зоології імені Шмальгаузена...
Шмальгаузен... Кстаті, я теж не в курсі, що то за один.
Тим не менш.

Так, Olexii Kovalenko випустив чергове лонг-відео з розповіддю про крутого ботаніка Миколу Холодного, який реально перевернув науковий світ, наробив відкриттів на цілі покоління наперед, дав надію на вирощування рослин у Космосі, та ще й встиг покопирсатися в залізистих бактеріях, що живуть у Ваших іржавих трубопроводах.

Я дуже раджу.

Варто відзначити, що оцей формат відео про видатних українських вчених, де Олексій втаємниченим голосом (ну, звісно, голос не настільки втаємничений, як в Транспортних історіях з Юлією Лободюченко, та все ж) розповідає неймовірні історії про титанів, на яких тримається сучасна (не тільки українська) наука - це щось.

Особливо тішить, що він запрошує коментарі в українських науковців та науковиць.
Цього разу - Yuliya Krasylenko.
Браво.
Посилання https://www.youtube.com/watch?v=8uVV9hM3dio.

Приємного перегляду і майте тиху ніч.

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Так, щоб відразу розставити точки над і для товарищів майорів з СБУ - ми, як проєкт 42 тачки на ЗСУ, не маємо жодного стосунку і не постачали у війська оту зелену скриню, на якій написано Вибухівка.
Всі наші скрині - в багажнику (тікає).

Якщо серйозно, шановні, ми із Вами передали у війська чергову машину - Kia Sorento 51/42 для 4 бригади оперативного призначення Рубіж, батальйон Свобода.
Це вже 58-ма передана нами машина, і конкретно за цю ми завдячуємо Park Lane - агентство нерухомості та особисто Віталій Пенц, які підігнали нам апарат, Вам - за чудовий ремонт, Yevhenii Movchaniuk за комплект інструментів до неї.

Насправді, машина відправилась у війська кілька тижнів тому, але з певних причин повідомити про цей факт ми можемо Вас тільки сьогодні.

Дякуємо, що рухаєте світ.
Кожна Ваша гривня допомагає забезпечувати бійців справними колесами.
Реквізити тут:

Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
PayPal senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal Oleg.boldyriev@gmail.com
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Сьогодні в Києві побачив дуже незвичну річ.

Воно ж вже стабільно як: немає світла - темні вулиці, темні пішохідні переходи, темні світлофори, темні дитячі садочки.
Тут новин немає, бо широкомасштабка триває лише третій рік, а київське чиновництво думає стратегічно, на десятиліття наперед, тому надії і сподівань на те, що ДТП стане менше, пішоходи почуватимуться в безпеці, а діти не сидітимуть у світлі ліхтаря - в мене немає.

Одначе ж їду по Героїв оборони і бачу картину: вся вулиця сяє ліхтарями, причому не економними світлодіодними, а жовтими газорозрядними (апдт. В коментарях в фб поправили, що вони теж економні, але гірші по спектру).
І шо? В чім дивина?
Навколишні будинки - темні, ятки - на генераторах. Це теж не дивина.
А от світлофор не працює.
Один-однісінький на всю вулицю і теж от ніяк його не те, що своїм акумулятором забезпечити - навіть запаралелити на лінію освітлення не змогли.
Стовпи поруч.
Так-так, знаю-знаю, тупо нема повноважень, нормативки, все те інопланетні технології і інопланетні дозволи, документація.

Безголові.
Просто безголові.

Як можна так піклуватися про місто, в якому живеш…

Майте тиху і спокійну ніч.

- Татку…
- Шо?
- А дев‘яносто - це дев‘ять сотень?
- Ні, це дев‘ять десятків.
- (задумливо) П‘ятдесят… шістдесят… сімдесят…
[На цьому моменті моє чоло покривається холодним потом]
- … вісімдесят… А чому не дев‘ятьдесят?
- Чому?… А й дійсно… Дев‘ятсот і дев‘яносто… Марк, просто запам‘ятай, що дев‘ятсот - це дев‘ять сотень, а дев‘яносто - воно якби натякає, що після дев‘яноста іде сто. Тобто п‘ятдесят, шістдесят, сімдесят і вісімдесят, але дев‘яносто - це виключення. Зрозумів?
- Угу… Татку!
- Шо?
- А шо таке виключення? Кого виключають?
- Ох…

І шо, і шо? (с)
Відкриваю я Вікі, а там…
Виявляється, є варіанти походження, що «дев‘ять до ста» і те, що «дев‘ятьдесят» дійсно існувало, але застаріло і нині використовується лиш в чеській, болгарській, сербській, словенській і македонській мовах.

Святі ж люди вигадали Вікіпедію.

І ютьюб.
Я не уявляю, як раніше батьки відповідали нам на наші запитання на ніч, бо тут я спокійно можу за 10 хвилин показати потік лави, перегони двох драгстерів, соляну шахту, як олень скидає роги, паракукумарію тріколор і чемпіонат з брейк-дансу.
Чому питання виникають саме в такій послідовності - це загадка.

Штош, час іти читати, чому Пер Гюнт ходив в печеру до гірського короля.

Майте тиху ніч.

Знаєте, є одна щорічна науково-популярна подія, що я тішуся самим лиш фактом того, що вона примудряється виживати під час широкомасштабки.

Навіть нещодавно ми спілкувалися з другом і побіжно згадали:
- Чув про Нобелівки цього року?
- Так... чув. Такий собі відголосок розвиненого світу в нашому суворому реалізмі.
- А Nobilitet цьогоріч буде, не знаєш?
- Гм... поки не чув. Дуже сподіваюсь, що вони знайдуть сили і можливість цього року відбутися.

Нобілітет - це як чашка запашного какао холодним зимовим вечором, улюблений шарф і жовтий відблиск вікна дому на снігу.

І цьогоріч ми таки знову маємо щастя отримати науково-популярну подію, де 6 крутих спікерів зі сцени розкажуть про Нобелівські премії 2024-го року з фізіології і медицини, фізики, хімії, літератури, економіки та захисту миру.

Olga Maslova, Valeria Loshmanova, моя повага за то, що стараєтесь і існуєте.

Всі деталі про подію, яка відбудеться 7 грудня об 11.00 - тут https://www.facebook.com/nobilitet, а також за посиланням https://www.nobilitet.com/.

Ціни на квитки кусаються, але за своїм власним досвідом (щоправда, я був одного року ведучим на сцені) - офлайн-участь із можливістю потім поспілкуватися зі спікерами - того варта.
Важливо - вхід для представників Сил оборони і ветеранів війни є вільним.

До речі, якщо у Ви хочете долучитися до спонсорування просвітницької події, я точно знаю, що Ваш внесок буде доречним.
Зв'язуйтесь з дівчатами.

Майте тиху ніч.

P.S. Повідомлення для водіїв - на Дарницькому мосту в бік Лівого берега знову почав випадати шматками асфальт. Десять років вже ним їжджу, а київські комунальники досі не здатні опанувати інопланетну технологію адгезії асфальтобетонного покриття до мостового перекриття. В усьому світі інопланетяни допомагають в цій таємній справі, але тільки не на Дарницькому мосту. Будьте уважні та обережні.

Минулого тижня галасу в мережі набула інформація про закриття видавництва «Наукова думка».
Коментарі переважно розділилися на 3 групи:
1. Україні наукова думка (хоч в лапках, хоч без лапок) - не потрібна. І це правда.
2. Шкода «Наукову думку», але з нею були певні проблеми. І це теж правда.
3. Що науково-видавничого можна продукувати в краіні, яка системно «забила» на власну науку (ще до широкомасштабки якщо що. Зараз просто ми спостерігаємо наслідки руйнівної та/або непродуманої державної політики). І це теж правда.

Я ніц не коментував, бо трохи дізнався ситуацію зсередини і просто чекав на цей прес-реліз.

Отже, як три правди могли зійтися в одній точці часопростору?
1. В коментарі Національної академії наук вичерпно пояснено, що наукова думка в Україні лишається. Академперіодика - воно ж теж академічне. При цьому, від академії наук постійно вимагають реформ та ефективності. Ну, власне, ось воно. За тих жалюгідних ресурсів, що виділяються на НАНУ, спроба зробити одне живе і хороше - нормальна.
2. Так само в коментарі НАН України вичерпно пояснено, чому обрали центром кристалізації саме Академперіодику, а не Наукову думку. Певен, що якби ліквідовували Академперіодику - то мережа б повнилася коментарями в стилі «Україні не потрібна академічна періодика».
3. Всі ці процеси є лиш наслідком напівпорожніх інститутів, де залишки наукових колективів працюють за зарплату, нижчу ніж у касира в Форі. А ті, хто виїхав через вторгнення - навряд чи коли-небудь в більшості повернуться, бо, виключаючи геть відсталі країни, Україна, м‘яко кажучи, не надто ласкава як для спокійних фундаментальних досліджень, так і для прикладних, які потребують зрозумілих податкових політик, судових практик і звичайних працюючих заводів.
Розвиватиметься в Україні наука - будуть і потужні видавництва, а не тільки животіючий наукпоп, який до науки має дотичне відношення.
Не буде науки - і це все позакривається.

Що у сухому залишку?
Нічого страшного не трапилося.
Тобто воно трапилося, коли науковців опустили в суспільному договорі на рівень планктону.
Але зараз - точно ні.

НАН пробує втримати живе на плаву і розвивати його.
Що з того вийде - час покаже, але і так як було - бути вже не могло.

Майте тихий вечір.

Допис НАН України

https://www.facebook.com/share/p/1B68tGXoaV/?

«🔬📘📒 «Наукова думка» житиме, але в іншому форматі
(пояснюємо, що відбувається зі знаменитим академічним видавництвом)

Днями українські медіа та публічні особи висловлювали стурбованість ліквідацією відомого в Україні та за її межами видавництва «Наукова думка», заснованого ще 1922 року. З огляду на великий суспільний резонанс та інтерес громадськості до цього питання, Національна академія наук України пояснює, чому мусила піти на такий крок.

Президія НАН України вирішила ліквідувати Державне підприємство «Наукове-виробниче підприємство «Видавництво «Наукова думка» НАН України» (такою є повна офіційна назва Видавництва «Наукова думка») задля оптимізації та підвищення ефективності діяльності з підготовки та випуску науково-видавничої продукції в Академії.

Така діяльність НАН України передбачає підготовку і випуск видань за багатьма видавничими проєктами в межах Цільової комплексної програми «Наукові основи функціонування та забезпечення умов розвитку науково-видавничого комплексу НАН України», що їх здійснювали Видавництво «Наукова думка» і Видавничий дім «Академперіодика» (зокрема, Видавництво «Наукова думка» реалізовувало книжкові проєкти «Наукова книга» і «Наукова книга. Молоді вчені»). Та, на відміну від Видавничого дому «Академперіодика» НАН України, який є державною науковою установою і має власну поліграфічну базу із сучасним цифровим обладнанням, Видавництво «Наукова думка» – це госпрозрахункове підприємство без поліграфічної бази, яке замовляло друк своїх видань іншим видавництвам, що здорожувало друковану продукцію і подовжувало терміни її випуску.

Для підвищення ефективності цієї діяльності доцільно, щоби видавничі проєкти Академії реалізувала одна юридична особа, яка зможе використовувати сучасне поліграфічне обладнання та наявні в обох видавництвах висококваліфіковані кадри.

Національна академія наук України високо цінує працю і досвід своїх фахівців, а також усвідомлює важливість книговидання, зокрема наукового, для України як незалежної та розвиненої держави, тож кадровий потенціал і найкращі традиції «Наукової думки» буде збережено.

Тобто видавничі проєкти «Наукової думки» виконуватимуться й надалі. Крім того, на сьогодні у Видавничому домі «Академперіодика» працюють уже 11 співробітників Видавництва «Наукова думка», серед яких п’ятеро наукових редакторів. Розглядаються також питання про нову назву діючого видавництва та можливості збереження бренду «Наукова думка».

Отже, наукове і науково-популярне книговидання у Національній академії наук України триватиме.»

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

В моменти, коли темними вечорами мене огортає безнадія і туга, коли осінній туман стає особливо задушливим, коли не до кінця зрозумілий горизонт планування, а війна на виснаження відчувається в кожній дії чи бездіяльності на теренах цілої країни, я згадую дуже простий рецепт, який хтось в фейсбуці написав, а воно відклалося:

- Треба просто продовжувати стріляти.

Сьогодні ми із Вами передали Mitsubishi Outlander для бійців 144 бригади.
Машина 60/42 і 59-та нами знайдена, відремонтована і відтестована в рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Боєць приїхав за тачкою прямо з позицій, гайнувши глупої ночі до світла мирних міст, а нині вже, імовірно, знову занурився в морок прифронтових міст-привидів.

Я ніколи до цього не їздив на такому поколінні аутлендерів і… я в дикому захваті.
Воно, звісно, не бус, але японець є японець: бокова підтримка спини, двигун шепоче, простий, але просторий салон, хороша динаміка.
От прям дуже зрозумів власників цих машин і чому вони роками на них катають.

Я дякую Вам за підтримку від себе, отого хлопця в пікселі на фото і від Мартин Брест, який є задовбаним трохи більше, ніж повністю.
Так, я пам‘ятаю про розіграш і він відбудеться відразу, як Мартін Олегович буде в доступі.

Лупаємо далі.
І лупатимемо далі.
Невідомо скільки - бо, чесно, при всьому розмаїтті марок і моделей, проблеми у всіх корчів плюс-мінус однакові - але до самісінького краю.

Ви неймовірні.

Майте тиху ніч.

Реквізити для підтримки
Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
PayPal senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal Oleg.boldyriev@gmail.com
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

P.S. Так, тачка пішла на фронт з двома комплектами коліс на дисках і ще з 4-ма додатковими шинами. І запаска ще. Так треба.

P.S. 2 І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься з 1 січня 2025 року.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Я не великий знавець історії медицини, але був у людства такий момент, коли воно кардинально покращило свою долю - винайшло антибіотики.

Коротко було так: до антибіотиків шанс сконати від зараження після подряпини, рани отриманої в битві чи сифілісу - був величезним.
Бактерії буквально «з‘їдали» людину і не було на те ради.

Але потім вчений Флемінг випадково відкрив пеніцилін.
Ну… як випадково.
Купа людей бачили плісняву та проходили повз, але підготовлена лабораторія і, головне, підготовлений розум науковця дозволили виділити пеніцилін.

Штука була настільки крута, що почала застосовуватися від усього на світі.
Тут би і казочці кінець, але мікроби не тупі та змогли мутувати.

Людство винайшло друге покоління антибіотиків. Третє. Якесь там наступне.
І понині триває ця нескінченна боротьба між лікарями-науковцями та маленькими мікроорганізмами.

І зараз ми, фактично, підходимо до фінішу: виникли супербактерії, які виробляють спеціальні захисні плівки, проти яких стали безсилими найсучасніші препарати.
Російсько-українська війна, кількість поранених в шпиталях і масштаб застосування традиційних медикаментів вивели проблему на такий рівень, що вже навіть журнал Science про це написав.
Шпитальна інфекція - це не фігура мови. Це вирок.
Надзвичайно стійкі до всіх видів антибіотиків бактерії доконують поранених бійців і, здається, що ми приречені.

Але ні.
Українські вчені зараз знаходяться на вістрі досліджень антибіотикорезистентних бактерій і, виявляється, що у нас відкривають цілий центр, присвячений цій проблемі.

Пропоную Вашій увазі два дописи:

- Олена Зварич - про дослідження наших вчених, про статтю в журналі Сайнс та науковицю Elena Moshynets
https://www.facebook.com/share/p/1Cm9XGzFGy/?
До речі, акцентую, що на досліження і подолання проблеми держава виділила кошти через Національний фонд досліджень.
От Вам і НФД, от Вам і фундаментальна наука, що стала опорою для науки прикладної.

- Про експертинй центр з досліджень антибіотикорезистентності (там же в коментарях знайдете посилання на статтю в УП від Dmytro Simonov)
https://www.facebook.com/IMBGNASU/posts/pfbid026ERGurjVitkivZ25Y5hRmQQaBMWNDwPvStYpnZ4xGX9HgdsbL86sSTNheKX71AY5l

Ілюстрація до посту: Мартин Брест шукає антибіотики в магазині. Фото свіже.
На прилавку є сиров‘ялені препарати, копчені дженеріки і мортадельки.

Майте тиху ніч.

Шановні, мопед не мій, але оголошення лишу.

Під Рівним на одному з СТО стоїть ВАЗ 2105.
Машина вже не на ходу, бо потребує капіталки двигуна.
Ремонт, насправді, недоцільний.
Правда.

Але волонтер, який за машину відповідає, готовий її віддати задарма на запчастини місцевим військовим чи волонтерам, що постачають тачки на фронт.
Може щось з тієї машини згодиться.
Фото, на жаль, не маю, тому лишу тут світлину стартового набору для капіталки двигуна Москвича.
Якщо Ви з Рівного (повірте, евакуатор в інше місто вийде дорожчим залишкової вартості машини), маєте потребу в цій машині і маєте стосунок до Сил оборони - маякніть в лічку, я дам контакт волонтера.

Майте тиху ніч.