Визволителі...
Братислава, 1968 р.
#військова_історія

А в чому, власне, жах «жахастика»? У тому, що від людей, які носять паперові повістки, можна сховатися, а від електронної не сховаєшся? Ти або справжній і тобі байдуже, паперова повістка чи електронна, або підспідничний, який лякається будь-якого жахастика, і електронного, і уявного. Третього варіанту не передбачено.

Іду доріжкою, у формі, назустріч вибігає хлопчик. Бачить мене:
— Лисая баска, дай пілазка!
І вредненько так хіхікає. Яжемать сидить поряд на лавочці, і так само підхихикує, ніби схвально.
— Скажеш: "Будь ласка" — дам пиріжка й ще сік, — кажу.
Якось розгублено поглянув малий агресор, і побіг до яжематєрі. Може, питати, що таке "будь ласка ". Але на її реакцію я не дивився. Байдуже.

«Цілуй руку, чмо мале!»
Президент держави-кандидатки в ЄС.

Цікаво мені, нахера бути найсильнішим мужиком на світі, якщо ти під час війни в твоїй країні робиш хз шо, тільки не те, що має робити сильний мужик.

Що там друге покоління українців у Києві?

Сидять у садку біля госпіталю: він без ноги на візочку, вона біля нього на лавці, щось торохтить, торохтить... Питає:

— Будєш ето? А ето?

Він мовчить, тільки головою хитає.

— Ти шо, міня ігнаріруєш? Чьо ти ні атвічяїш?

Чорт забирай, він недавно приїхав з жопи й на все життя без ноги, а їй треба, щоб він отвічяв.

От кому необхідно дивитися всі ті відоси типу "Як говорити з військовим". Але вона не дивиться, їй не це цікаво.

А з другого боку — прийшла ж, принесла щось смачне. Хоч тут і годують.

У чому цінність курсько-білгородсько-брянської операції невстановлених добрих людей

Русня змушена знімати війська з фронту в Україні й перекидати їх на гасіння пожежі в областях, окупованих сто років тому. Уже бачимо значне ослаблення тиску на нашу оборону, особливо на Харківщині. Знімають підрозділи з Запоріжжя і Херсонщини. Думаю, вони намагатимуться до останнього тримати атакувальний темп на Донеччині — Покровський напрямок їм здається перспективним. Інші ділянки вже ослабили або скоро ослаблять.

Багато було нарікань, мовляв, замість дати підкріплення на важкі напрямки послали резерви бозна-куди. Це справедливо. Але... Відправка експедиційного корпусу за колишній кордон рф = допомога всім іншим нашим силам.

Цінність курського прориву якраз у тому, що сили й засоби не кинули знову в ті самі м'ясорубки, щоб там і їх перемололо, а застосували творчо. Втрати на курщині є і будуть, але вони поки що незрівнянно менші, ніж на українському фронті. А якщо добрі люди встигнуть у такому темпі пройти ще два дні, русня за тиждень втратить більше своєї території, ніж за останній рік зайняла нашої.

Наступне завдання — нормально закріпитися і налагодити логістику. Бо тримати таку велику територію — теж важка робота. Але це просто діамантовий ляпас друго-першій армії світу.

І ще одна думка: коли русня більш-менш спакує свої оборонні лінії на курщині... спалахне ще у кількох місцях за колишнім кордоном рф. Щоб не знали, за що хапатися.