26 вересня на Куп'янському напрямку зафіксовано одну з наймасованіших атак на фронті

Ворог вкотре намагався прорвати позиції Сил оборони України на Куп’янському напрямку: на штурм позицій 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади ДШВ ЗСУ і 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» НГУ пішло понад 50 одиниць броньованої техніки росіян. На цьому етапі війни це дуже багато.

На підході до українських позицій колона розділилась. Більша частина — 37 одиниць техніки — пішла штурмувати підрозділи 1-ї бригади Нацгвардії, 13 танків і ББМ наступали на позиції 77-ї оаембр.

Два танки, два БТР і БМП були знищені ще на підході до позицій 77-ї, решта вирішила не нариватися і поїхали назад.

Колона, яка наступала на позиції 1-ї броп НГУ, теж не мала успіху в місці зіткнення, ворожий штурм гвардійці відбили. До своїх повернулося значно менше росіян, ніж виїхало на цю атаку. З чим ми їх і вітаємо.

На фронті бракує людей. На фронті нема ким міняти бійців, які тижнями не вилазять з передка. У частинах вигрібають усіх, хто може ходити, і вивозять на фронт. Щодня ми втрачаємо кілька квадратних кілометрів території, пів села, село... Бо люди, які в армії ще залишилися, не витягують такого навантаження.

А тим часом у самому лише Києві тисячі молодих здорових мужиків гуляють, ніби немає війни. Слухають пісні військових, плещуть у долоні і спокійно йдуть додому. Пишуть у чати попередження, де стоять представники ТЦК. Ходять у супермаркети по віскі й пиво. Вірять, що сюди вже війна не прийде? Чи думають, що під руснею буде так само? Що можна буде вийти на набережну погуляти, попити пива й піти додому? Спитайте в маріупольців. У херсонців спитайте, як їм гулялося. Та хоч у сусідів з Бучі, Гостомеля, Ірпеня. Класно вони розважалися під руснею?

Ні, так звані мужики. Так ми не переможемо. А прийде русня — не кажіть, що вас не попереджали.

Бригада НГУ «Буревій» і Батальйон ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» на Куп’янському напрямку спільно виконують бойові завдання:

✅ ураження живої сили противника скидами вдень і вночі;
✅ FPV полювання на ворожу піхоту і техніку;
✅ штурми ворожих позицій.

Джерело відео: пресслужба НГУ

Президент США Джо Байден доручив Збройним силам США допомогти Ізраїлю збивати іранські ракети. Але той самий Байден не може наважитися і дозволити Україні бити далекобійними ракетами по рашці. Імпотент.

На око ПРО збиває десь п'яту частину ракет. Надто масована атака.

Збір закриваю. З урахуванням грошей, які нам передали готівкою, своєї мети ми досягли й зібрали навіть на кілька сотень більше. Дякуємо всім, хто пожертвував своїми тяжко заробленими — хто двома сигаретами, хто чашкою кави, а хто й тисячами гривень.

Маю до вас ось яку справу... Звичайно, добрі люди роблять добро заради добра. Але було б добре, якби добрих людей знали за їхніми добрими справами. Ми хотіли б згадати про наших доброчинців у звіті про придбання зарядної станції. Але не можемо когось називати без дозволу. Якщо ви не проти, щоб ваше ім'я згадали й подякували особисто вам — напишіть про це на пошту skrynja@i.ua або телеграм-боту @FreeLUA_bot. Неважливо, 10 грн ви задонатили чи 10 000 — будь-яка сума важлива, кожному з вас ми безмежно вдячні.

Можливо, це не останній збір на моїх каналах і сторінках. На жаль, війна триває, матеріальні засоби закінчуються швидко, допомога воїнам потрібна завжди. Думаю, скоро я опублікую перелік того, що ми постійно по кілька разів на місяць купуємо власним коштом, і ви побачите, що такі збори — не намагання щось здерти з зубожілого народу, виїхати на чиємусь горбу, а наслідок безвиході. Ми й хотіли б ні в кого нічого не просити (повірте тому, хто багато місяців провів на фронті: ловити прильоти в посадці в окопі легше, ніж просити у вас грошей), але не виходить. Тільки те, що ви нам привезете або ми самі купимо (за ваші гроші) — потрапить прямо до нас, а не хтозна-куди казна-кому.

Іще раз дякую усім за допомогу, за чуйність, за небайдужість. Віримо в перемогу!

Русня на полігоні вчиться відбиватися від дронів автоматами. Буквально автоматами. Як мітлами чи лопатами.
Краще б лаптями кидали.

Спорядження парашутиста 101-ї повітряно-десантної дивізії армії США під час висадки в Нормандії 1944 року.

Автор відео: https://www.youtube.com/@virgil.101

#військова_історія

Шановні побратими військові, хочу нагадати, що в зоні бойових дій та на прифронтових територіях заборонено носити будь-які нарукавні емблеми, крім "прапорця", що позначає державну приналежність воїна.

Дехто не розуміє, чому так і що це за напряги й затяги. Поясню. У прифронтових населених пунктах, де підрозділи облаштовують свої ПТД, чимало жителів — приховані або явні ждуни, які постійно допомагають ворогові. За нарукавними емблемами вони визначають, які підрозділи прибувають у прифронтову зону й доповідають розвідці противника. Поява нового підрозділу — дуже важлива інформація для ворога.

Чіпляйте собі будь-які мотиваційні чи демотиваційні патчі, як-от "зведений загін старперів", "якщо не ми то не ми" тощо. Але не ті, які дають змогу ідентифікувати частину й підрозділ. Це стосується і наклейок та написів на "корчах".

І, звичайно, менше ляпайте язиками в розмовах з місцевими жителями. Бо часом бійці тітці з магазину розказують таке, що розвідникам і на емблеми дивитися не треба.

Перед другим відрядженням на схід у нас проводили заняття інструктори з кількох західних країн. І от у них якось проскочила фраза: "У вільний час влаштовуйте між собою змагання: хто швидше правильно накладе турнікет, хто швидше спорядить магазин, хто швидше перезарядить автомат".

І я тоді подумав: наскільки різне ставлення до служби у них і у нас. Вони абсолютно серйозно у вільний час відпрацьовують навички військового. Ми навіть на заняттях намагаємося нічого не робити, а у вільний час — швидше налигатися і піти в астрал.

Я розумію усі сотні відмінностей між нашими та їхніми реаліями, але... Нашій армії — такій, як зараз — до НАТО дуже далеко. Совок не відпустить ще довго.

Друзі, не треба цих підозр і закидів, "рука кримля" тощо. Руки кримля зараз не в армії, а в інших місцях і структурах. А критика щодо нашого війська — це нормально і правильно, вона є і буде, поки в армії будуть хиби і вади. Подивіться, як ізраїльці критикують свою армію. Це не від того, що вони руки хамасу. Навпаки, вони дуже поважають Армію оборони Ізраїлю, тому їх щиро обурюють факти нехлюйства й ідіотизму. Так і в мене.

У тім-то й річ, що іноземці не зможуть. Хіба що росіянці, білоросіянці, казахстанці, вірменці та інші спадкоємці бойової слави рускаго оружія. Люди з нормальних країн не можуть вписатися у нашу систему. Навіть Армія+ не допоможе іноземцеві підкорити вершини канцелярської майстерності справжніх українських офіцерів. Офіцер ЗСУ не повинен бути сміливим, розумним, навченим. Треба лишень уміти догодити вищому за нього українському офіцерові. Це все. Весь секрет успішної офіцерської кар'єри.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте закликав союзників начхати на погрози путіна (і на самого путіна) й підтримувати Україну як озброєнням, так і навчанням бійців та фінансами, щоб забезпечити Києву якнайвигіднішу позицію у разі можливих переговорів.

«Альянс сильний і може відповісти на будь-які загрози», зазначив наш друг Марк (не той, що фейсбук).

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЛЕГЕНДАРНОГО ГЕНЕРАЛА

Анте Готовина був одним із розробників та керівників військових операцій з оборони Лівна й Томиславграда, захоплення Ґламоча й Босанско-Ґрахова, оточення Кніну, операції «Буря».

#військова_історія

ДОПОМОГА КНДР НА ФРОНТІ

Чи можуть на нашому фронті з'явитися північнокорейські солдати? Так, можуть. І найімовірніше з'являться. Чи вплинуть вони на фронтову ситуацію? Так, але не кардинально.

Річ у тому, що населення КНДР — усього 23–24 млн. осіб. Армія у них доволі численна, але Великий Керівник товариш Кін Чен Ий вірить, ніби навколо нього самі вороги. Тому він не може дати росіянам 20–30 тис. вояків. Хіба 5–6 тис. Тож якщо вони десь з'являться, якийсь вплив на ситуацію це матиме. Але не вирішальний.

І, звичайно, не можна забувати про мовну проблему, яка неодмінно виллється у труднощі з управлінням.

▶️ Документальний фільм про війну в Абхазії 1992-1993 років та участь українців у порятунку цивільних грузинів від нападів росіян та абхазів.

Треба ще чекати й того, що певна частина півнокорейців спробує втекти з російського фронту, можливо, навіть у полон — однозначно рівень життя в українському полоні вищий, ніж у них удома. А якщо ще й вдасться до Європки пробратися — взагалі видатна звитяга.