вэйк ми ап вэн септемба энд

Реально

Это должны спеть gryphon rush

Ану перестань крінжувати й викладай! Ну бодай щось ж написала нарешті!

флешбекам під час ґрунтування полотна присвячується

Воняє-блюз

Коли я був малий, як ти
Коли не можна у світи
У мене був шалений бзик -
Я малював, де тільки міг.
Але була одна біда -
Любив, любив олію я.
Як справжній майстер я хотів
Писати все, що сипле з мрій.
З тою бідою ще одна -
Всі фарби пахнули, а я
Я жив в хрущовці, де вп'ятьох
Скніли, немов у лісі мох,
Батьки, дідки і, отже, й ми -
Урбанізації шматки.

Я ріс, я виріс із одним
Весь час над вухом голосним:
ВОНЯЄ! Масло воняє.
Гуаш воняє. І навіть акварель -
О, чорт! - воняє.
Усе воняє.

Збирав на тюбик і ховав,
Але за запахом - я знав -
Знайдеться мій найбільший скарб
І буду жити вже без барв.
Полотна змазані, коли
Хапали їх й тягли надвір.
Але я знову малював
Хоч битий буду - боже збав,
Бо їм
ВОНЯЄ!

Масло воняє.
Гуаш воняє. І навіть акварель -
О, чорт! - воняє.
Чорнило траурне - о, жах! - і теж
ВОНЯЄ!
Усе воняє.

Я ріс, я виріс, я злетів
З гнізда, де жити я не вмів.
Гуртожиток, де мов в котів
Був нюх в по навчанню братів -
І їм ВОНЯЄ.

Ізнов воняє.
Та краще б ти вже нюхав клей,
Але не мазав кожен день.
Бо це - ВОНЯЄ. Фарба воняє.
<ні, клей не воняє, хоч?>
Пішов робити маляром -
І тут ВОНЯЄ.
З тебе ВОНЯЄ.
Піди вже краще плитки став,
А валики скоріш зостав -
ВОНЯЄ! Ізнов воняє.

Робив я там, робив я сям
За зйом нарешті зміг я сам
Платити, але - в серце ніж -
Хазяйка каже, що всю ніч
Сусіди спати не могли
Бо чули з хати запахи -
ВОНЯЄ!
І тут воняє.
А як шпалери просякнуть?
Не можна так, не можна тут
Воняти.
Не смій, ти чув, тут фарбами
Воняти.
Ізнов воняти.

Я весь зомлів,
ще ніч я вив.
<сусіди, сорі> Я хотів
Воняти. І малювати.
Горище би якесь вже мав,
Але і там комусь б воняв.
Жоні воняв, дітям воняв
І ось вже сивим як льон став.
Й не воняю, нєєє.
Вже не воняю.
Полотен так і не зродив,
Не доладнав, не доробив -
Та не воняю, бачте? Не воняю.
Я не воняю.
Ех, не воняю.
Дійде до схилу сумний вік
І на одрі скажу: "Я втік
В країну барв, в країну втіх
А в вас би ніс відсох б, шулік!
Воняє!"
Лежу й воняю.
Попід землею не чутно -
Потрібно в бункері було
Воняти.
А тепер - спати.
Спати й воняти.
<трунь!>

#пісні #вірші

Чисте зло

Внезапно компания лего произвела фигурку Игоря Николаева

Дороги в Вангерах би лайк: