No Borders Project – Telegram
No Borders Project
93 subscribers
38 photos
2 files
133 links
Канал Проєкту Без кордонів. Ми, зокрема, допомагаємо біженцям і біженкам, шукачам притулку в Україні, реагуємо на прояви ксенофобії та дискримінації, і діємо із захисту прав і свобод.
Download Telegram
Кіно-рекомендація на чотири найближчих вечори. До 7 жовтня на сайті Фільма. Фестиваль феміністичного кіно Filma. Feminist Film Festival доступна до перегляду стрічка «Чорна лялечка». Режисеркиа фільму Міхаела Драґан крім знімання кіно займається театральними проєктами: у 2014 році вона заснувала театр Giuvlipen, де виступає й пише п’єси разом з іншими ромськими акторками, а також є тренеркою Театру пригноблених і працює з ромськими жінками над конкретними проблемами, з якими вони стикаються в Румунії.
«Чорна лялечка» — шостий відеомонолог із серії «Опір — це дівчина, яка змінює світ», заснований на історії Б’янки з Румунії. Б’янка Варґа — небінарна румунська активістка, яка визначає себе через займенники «вона/її». Вона бореться за права спільноти ЛГБТКІА+ і є засновницею й однією з ведучих розважального онлайн-шоу «Чорні лялечки», що публікується на фейсбуці та представляє ЛГБТК-спільноту з погляду самих ведучих. Це шоу, основане на власному досвіді Б’янки, є формою її активізму. Вона засуджує дискримінацію й оприявнює голоси представни_ць спільноти, незалежно від їхньої етнічної належності, віку чи гендеру https://filmafest.org/film/the-black-chick/
⚡️До нас за допомогою звернулася людина, яка шукає притулку в Україні. Через нещасний випадок, вона зараз потребує вартісного лікування. Якщо маєте змогу допомогти, будь ласка, пишіть в приватні повідомлення. Також будемо неймовірно вдячні за поширення цього допису.
Бажаємо усім міцного здоров‘я!
Кабінет міністрів України своїм розпорядженням призначив Наталію Науменко Головою Державної міграційної служби України. Перед тим вона обіймала посаду першої заступниці Голови ДМС України.

Наталія Науменко протягом років обіймала у ДМС (а перед тим у попередньому центральному органі виконавчої влади, відповідальному за політику стосовно біженців - Державному комітеті України у справах національностей і релігій) керівні посади, на яких відповідала за розбудову і керівництво системою надання притулку в Україні.

Протягом цих років українську владу неодноразово піддавали критиці міжнародні та національні правозахисні організації за порушення прав шукачів притулку та біженців. Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) неодноразово заявляло, що Україна не є безпечною країною для біженців. Ми у Проєкті "Без кордонів" неодноразово заявляли, що система притулку в Україні є неефективною, і її засадами є не дотримання прав біженців, а мінімізація кількости людей, які можуть знайти притулок в Україні.

Крім цього, перед 2014 роком притулок в Україні практично не мали шансу утікачі від репресивних режимів країн колишнього СРСР, з якими офіційний Київ підтримував дружні стосунки. Керівництва системою притулку тоді здійснювала Наталія Науменко. Попри незаконність відмов у притулку таким людям, це ніколи не було розслідувано.

Протягом останніх років пані Науменко не лише відповідала за біженський напрямок у ДМС, але і за всі питання, пов'язані з міграцією. Під її менеджментом було, зокрема, посилено сумнозвісну операцію "Мігрант", неодноразово відкинуто пропозиції правозахисних організацій надати громадянам Білорусі статусу тимчасового захисту на території України після серпня 2020 року, та просувається законопроєкт 3387, який не передбачає врегулювання деяких найтерміновіших питань у ситуації шукачів притулку - але передбачає взяття під варту тих людей, які, шукаючи притулку, перейшли кордон поза пунктами пропуску.

Десять днів тому українські правозахисні організації звернулися до міністра внутрішніх справ України, наголошуючи на необхідности провести прозорий та відкритий конкурс на посаду голови ДМС, зауваживши, що діяльність ДМС викликає "справедливі зауваження". Офіційної відповіді на звернення не було.

Новина на ZMINA: https://zmina.info/news/golovoyu-dms-pryznachyly-chynovnyczyu-yaka-bachyt-u-shukachah-prytulku-zlochyncziv/
Новина на УП: https://www.pravda.com.ua/news/2021/10/12/7310204/
Звернення правозахисних організацій: https://ccl.org.ua/claims/zayava-pravozahysnykiv-shhodo-pryznachennya-novogo-kerivnyka-derzhavnoyi-migraczijnoyi-sluzhby/
Подкаст на вікенд: https://graty.me/podcast/raj-v-teni-stroek/

Видання "Ґрати" оприлюднило подкаст про долю Алішера Хайдарова, який зник з території України 4 жовтня 2020 року (ми писали по цю справу у багатьох текстах).

Як і всі людські історії - ця є непростою. Вона - зокрема, про те, як люди намагалися отримати притулок в Україні перед 2013 роком, звісно - безрезультатно, а тим часом намагалися виживати. І про те, що, попри прописані процедури видання за конкретними звинуваченнями, їх ігнорують - і з України дотепер крадуть людей. Непроста, людська, і натепер - із проміжним трагічним результатом історія.

Назокат із чотирма дітьми дотепер в Україні; Алішера, з непідтвердженими повідомленнями, нещодавно знову перевели із загального місця позбавлення волі до СІЗО Служби держбезпеки Узбекистану.

Національна Поліція дотепер має провадження про зникнення людини, попри те, що СБУ зізналася у тому, що саме вона причетна до видворення Алішера.
Ми вже неодноразово писали про справу Алішера Хайдарова, якого викрали з України та засудили до ув'язнення в Узбекистані, про його дружину Назокат Пулатову, та їх дітей. Видання "Ґрати" зробило про них подкаст у своїй серії "Колючі ріжучі". А тепер - і виклало цю історію детальним лонґрідом із показовою назвою. Рекомендуємо прочитати.

https://graty.me/raj-v-teni-stroek-bezhenczy-v-ukraine-bezzashhitny-pered-druzhboj-speczsluzhb/
Друзі й подруги, нещодавно ми просили про вашу співучасть у наданні допомоги людині, яка потребувала коштовного лікування (https://news.1rj.ru/str/nobordersua/101). За кілька днів ви зібрали 5200 грн.! Завдяки вам і участі колег із партнерської організації, людина мала змогу сплатити найтерміновіші необхідні медичні процедури. Без вас це не було би можливим.

Дякуємо вам дуже, низький уклін!
Історія нашого ... доброго знайомого. Цей сюжет з'вився ще влітку, але зараз ми таки вирішили викласти посилання на нього. І навіть не тому, що там - коментар координатора нашого No Borders Project. А тому, що там ідеться про дуже серйозну проблему: що люди зі статусом "додаткового захисту" не мають змоги отримати громадянство України.

Історія Алі - промовистіша, ніж будь-якої родини, яка нещодавно вирішила виїхати в Україну. І така сама сумна...

(До речі, у новому законопроєкті закону про біженців, який зараз у сесійній залі ВРУ, цю несправедливість не виправлено.)

Історія триває. https://youtu.be/tGf9MZCr_Ek?t=1860
Сталося щось дуже передбачуване. І багато разів передбачене. І невеселе. Але - супер, що воно сталося. А тепер детальніше.

Від, буквально, 01 березня 2014 року ми (Проєкт "Без кордонів") намагалися допомагати переселенцям і переселенкам з окупованих територій. Десь до року 2018-го. У різних форматах (і як Проєкт "Без кордонів", і ми як координатор/к/и Ресурсного центру для вимушених переселенців). Це був наш пріоритет, і все, що могла наша команда і її членкині, вкладали у допомогу. По тому - ні, не зникли потреби, але структурно змінилися - і маленька, напівпартизанська громадська ініціатива, яка могла організувати одяг чи ліки, не могла облаштувати довготермінове працевлаштування чи житло...

Але вже тоді, у комунікації із представниками і представницями держорганів, ми (тут можна навіть поіменно) казали, що обмеження переселенців щодо, наприклад, участі у виборах, неминуче призведе до рішень Європейського суду з прав людини проти України (недарма ратифікований, на щастя, Протокол 12). Дехто з державців сміялися, дехто пропускали повз вуха.

Але тепер не сміються, напевно. Через рішення Європейського Суду з прав людини. Ми вважаємо його нічим іншим, як відновленням справедливости.
Дякуємо усім, причетним до цього рішення, особливо - позивачкам. Справедливість є, за неї варто боротися - що б з цього приводу не думали політтехнологи різних блоків. На жаль, держава Україна не сприйняла вчасно усі експертні зауваження, які їй надавалися - і оце наслідок. Хочемо вірити, що у подальшому із дотриманням прав переселенців та переселенок буде краще....

https://www.echr.com.ua/pereselenci-z-okupovanix-teritorij-vpravi-golosuvati-na-miscevix-viborax/
Цього тижня, 3 листопада 2021 року, українська влада заборонила в’їзд до України 30-річному білорусу, переслідуваному на батьківщині. Арцьом Маркін, білоруський анархіст, прилетів до київського аеропорту з іншої країни, куди раніше був змушений терміново виїхати через репресії лукашенківських силовиків. Тим не менше, на прикордонному контролі йому відмовили у в’їзді через «рішення уповноваженого державного органу України». Який саме орган ухвалив таке рішення, з яких причин – Арцьому не повідомили, так само, як і про термін дії цієї заборони. Сам він твердить, що жодних українських законів не порушував. Натепер Арцьом був змушений повернутися до попередньої країни.

Нагадаємо, раніше СБУ вже забороняла в’їзд до України учасникам та учасницям білоруського анархістського руху або намагалася їх видворити за межі України, як-от Олексія Болєнкова навесні 2021 року. Олексій зрештою успішно оскаржив рішення про видворення – втім, виглядає, «особлива увага» українських силовиків щодо людей з білоруського анархістського руху не послабилася. У самій Білорусі анархісти, як й інші опоненти режиму Лукашенка, перебувають під тиском репресій. Так, 10 листопада 2021 року мають оголосити вирок анархісту і блогеру Міколі Дзядку, якого під час затримання жорстоко катували. Прокурор вимагає для нього 5 років розбавлення волі. В останньому слові Мікола, поміж іншим, сказав: «А ўсім, хто мае дачыненне да арганізацыі гэтага судовага працэсу, а роўна і іншых палітычных рэпрэсій у маёй краіне, я хачу сказаць: не захоўвайце ілюзій! Ніякія напісаныя вамі паперкі, ніякі тэрор не здольныя спыніць вызваленне чалавека і прагрэс. Мы ўсё роўна пераможам!»

Медії про недопуск Арцьома Маркіна:
https://nashaniva.com/?c=ar&i=280067
https://reform.by/273967-aktivistu-bezhavshemu-iz-belarusi-zapretili-vezd-v-ukrainu
Більшість життя Алі прожив в Україні, вільно спілкується українською і російською, отримав в Україні вищу освіту – і має намір працювати за фахом, допомагаючи українським - і не лише - літакам літати. Тільки от у нього дуже мало шансів полетіти одним із цих літаків за кордон: Алі має "посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту в Україні" (чомусь, заміст документу про статус біженця). А для людей із таким статусом українське законодавство не передбачає можливости отримання українського громадянства. Втім, це не зупиняє його на шляху до втілення своїх мрій!

Саме так: іноземні громадяни та особи без громадянства, які на законних підставах прожили в Україні 5 років – можуть подавати прохання про громадянство. Ті, хто мають посвідку на постійне проживання через шлюб з громадянином чи громадянкою України, або ті, хто отримали статус біженця – можуть подавати таке прохання через 3 роки. Люди, яких визнано «особами, які потребують додаткового захисту» - можуть подавати таке прохання ніколи.

До речі, новий законопроєкт про міжнародний захист в Україні (№ 3387), який активно просуває ДМС, не передбачає змін у законодавстві з цього питання. Попри наполягання допомогових організацій, які працюють із біженцями, відповідних статей до цього законопроєкту не внесено. І це – не єдині його проблеми. Але це – інша історія.

А історію Алі Турабі – висвітлює у своєму матеріалі Радіо «Свобода»: https://www.radiosvoboda.org/a/video-istoriya-afhantsya/31546067.html

Нечасто про таке просимо прямо, але, якщо відчуваєте, що цей матеріал надихає і говорить про важливе – поширте його, будь ласка.
Трагічна ситуація на білорусько-польському кордоні, де під загрозою опинилися життя багатьох людей, зараз - на перших шпальтах. На жаль, у висвітленні як українських, так і закордонних медій - чимало прикладів непрофесійности, або й дезінформації. Та і сам словник, що його чимало медій використовують для змалювання ситуації (“нелегали”, “прорив”, “штурм”, “атака” та подібні) сприяє не так розумінню ситуації, як іншуванню шукачів притулку.

Натомість, ми пропонуватимемо кілька матеріалів останніх діб, які можуть допомогти краще розуміти ситуацію - передовсім, у її людському вимірі. Перший - матеріал Грани.Ру про те, як виглядає ситуація на білоруських кордонах очима українського правозахисника: https://graniru.org/Politics/World/Europe/Belarus/m.283051.html
Для читачів з РФ, де цей сайт заблоковано, посилання для доступу: https://grani-ru-org.appspot.com/Politics/World/Europe/Belarus/m.283051.html
Звернення лауреаток Нобелівської премії з літератури
————————————————————-
Пані та панове,

Нижче вміщено відкритого листа чотирьох лауреаток Нобелівської премії з літератури – Світлани Алексієвич, Ельфріде Єлінек, Герти Мюллер та Ольги Токарчук – до Європейської Ради та Європейського Парламенту. У ньому йдеться про гуманітарну катастрофу, яка відбувається на східному кордоні ЄС (кордоні між Польщею і Білоруссю). Будь ласка, доправте його адресат/к/ам.
--------------------------------------------------------------

Голові Європейської Ради
Шарлеві Мішелю
Президентові Європейського Парламенту
Давидові Сассолі
Депутатам Європейського Парламенту

Польський уряд запровадив надзвичайний стан у зоні кордону між Польщею та Білоруссю, в результаті чого тим, хто хворіють та помирають на кордоні, не дозволено доправляти жодну медичну допомогу, а медіям заблоковано доступ до трагедії, яка там розгортається. Однак навіть та неповна, фрагментарна інформація, яка надходить, дає уявлення про величезні масштаби гуманітарної катастрофи, яка відбувається на кордоні Європейського Союзу: ми знаємо, що людей, які перебувають там, піддають безжалісній процедурі пуш-беку (виштовхування на інший бік кордону), прирікаючи їх на переохолодження, голод і виснаження у лісах та болотах.

Білоруські туристичні агенції, контрольовані режимом Лукашенка, обіцяють біженцям, які перебувають у розпачі, транзит до Євросоюзу за високу ціну. Заманивши таким чином до Мінська, їх потім організовано транспортують до лісів на кордоні. Там їх намагаються силою випхати на територію Польщі, тоді як польські прикордонники та військові теж застосовують силу, аби повернути їх назад до Білорусі. У найгірших випадках це закінчується смертю. Декого з померлих ми знаємо на ім’я, інші помирають анонімно.

Як громадянки та мешканки Європейського Союзу, ми звертаємося до вас як демократично обраних представників Європи – не відводьмо погляду від цієї трагедії.

Ми маємо усвідомлювати той факт, що цих людей використовують як заручників. Ці диявольські практики увійдуть до історії як приклад сучасного різновиду звірства. Надто часто в історії Європи ми дозволяли собі залишатися у невіданні. Ми заплющували очі й затуляли вуха. Ми мовчали. По досвідові ХХ століття ми знаємо, що існує незручне і виснажливе знання. Аби захистити власне відчуття добробуту, більшість людей відмовлялася помічати його. Сьогодні ця ситуація повторюється.

Для нас Європейський Союз є передовсім моральною надкордонною спільнотою, заснованою на принципах солідарности між людьми. Це надає нам право закликати вас зайняти недвозначну позицію щодо цієї ситуації. Ми розуміємо, що давати раду тискові відчаю на кордонах Європи – непросто. Однак те, чому ми дозволяємо відбуватися на цих кордонах, є несумісним із нашими засадничими європейськими цінностями.

Ми закликаємо до якнайшвидшого та найефективнішого вирішення цієї гуманітарної кризи, до дотримання норм Женевської Конвенції, а передовсім – до початку біженської процедури для всіх, хто просять про це, і кого зараз утримувано на цій частині східного кордону Європейського Союзу.

Ми вимагаємо широкомасштабної дипломатичної ініціативи у країнах Близького Сходу для спростування брехливих оповідок білоруського режиму, спрямованих на заманювання якомога більшої кількости біженців у відчаї до польсько-білоруського кордону, і таким чином – на погіршення та дестабілізацію політичної ситуації у Польщі та по всьому Євросоюзові.

Передовсім ми закликаємо допустити до прикордонної зони гуманітарні організації, аби вони надали медичну та юридичну допомогу.

Ми також вимагаємо доступу для акредитованих журналістів та медій до районів прикордонної зони, в яких проголошено надзвичайний стан. Це є необхідним для отримання громадськістю повної та достовірної інформації.

Сьогодні ми почуваємося болісно безпомічними, але знати факти – означає усвідомлювати зло, яке чиниться. Це знання має призводити до дії.

Світлана Алексієвич
Ельфріде Єлінек
Герта Мюллер
Ольга Токарчук
Лауреатки Нобелівської премії з літератури
(Оприлюднено 8 листопада 2021 року. Переклад українською: Проєкт «Без кордонів». Оригінал тут)
Інтерв'ю з білоруською правозахисницею Аленою Чехович (Human Constanta) - ще один вартий уваги матеріал про ситуацію на білорусько-польському кордоні, що його вмістило Zerkalo.io (видання-спадкоємець знищеного лукашенківцями TUT.BY): https://news.zerkalo.io/life/5492.html
"Усе, що ви скажете може бути використано проти вас у суді", - цю відому фразу з американських фільмів цілком можна застосувати до того, як роками і десятиліттями шукач_ки притулку виборюють право отримати статус біженця чи додатковий захист. Краще неї ситуацію може змалювати хіба що "ніщо з того, що ви скажете, не сприймуть як достатнє обґрунтування ваших побоювань". Радимо прочитати текст Ганни Соколової на "Ґратах" про таку рутинну для персоналу ДМС і водночас доленосну для тих, хто тікає, процедуру, як подання прохання про притулок і судову тяганину, яка часто є невід'ємною частиною цієї процедури.

https://graty.me/oni-dumayut-ne-o-dokazatelstvah-a-o-tom-kak-sohranit-svoyu-zhizn-kak-ukrainskie-sudy-rassmatrivayut-iski-grazhdan-afganistana-protiv-migraczionnoj-sluzhby/
Повідомляють, що більшість поміж мігрантами, які опинилися на білорусько-польському кордоні, складають іракські курди. Яким є життя у сучасному іракському Курдистані, якщо воно штовхає багатьох людей на непевні та небезпечні подорожі? Українське видання "Фокус" переклало текст колишнього члена Палати представників Іраку Саркавта Шамсулддіна, який в оригіналі має назву "Чому іракські курди прямують до Європи".
https://focus.ua/uk/voennye-novosti/497979-pochemu-irakskie-kurdy-begut-v-europe-i-kak-reshit-etu-problemu
Темі ситуації в іракському Курдистані присвячено і великий аналітичний матеріал, що його підготувала "Медиазона. Беларусь". Якщо ви не особливо обізнані у реаліях того регіону, аде хочете дізнатися про різні аспекти тамтешніх проблем - радимо.
http://mediazona.by/article/2021/11/17/kurdistan