🫡Знайомтесь, Тетяна Ліщинська – вчителька і мати трьох (!) дітей, яка пішла на війну. Півтора роки по тому вона – старший лейтенант, начальник групи психологічного супроводу та відновлення 63 бригади.

💬Я мусила тут бути. Розуміла, що не можу ось так просто сидіти і чекати на перемогу.

💬Довгий час я оббивала пороги військкомату і просила, щоб дали можливість служити. Зазвичай чула відмови, бо я жінка, ще й самостійно виховую трьох неповнолітніх дітей.

💬Коли мене взяли, була ейфорія, що нарешті я досягла свого. Але не приховуватиму, був і страх, вагання. Поки я не потрапила в 63 бригаду. Тут стало спокійніше.

💬Мама дуже плакала, але потім прийняла мій вибір. Діти теж підтримали. Вони і мама – мої крила, моя броня, моє натхнення. Моє все!

💬Війни не виграють лише люди з автоматами. Все має бути в комплексі.

💬Коли бачу позитивну динаміку в роботі з військовим – це для мене найкращий ресурс. Тоді я вкотре переконуюсь, що тут моє місце.

💬Найважче – не пропускати кожну історію військового крізь себе. Я досі цьому не навчилась.

💬Можу твердо сказати, що тут, в 63 бригаді, я не зіштовхувалась гендерними стереотипами чи сексизмом. Жартуємо, звісно, але це все на одному рівні.

💬Після перемоги хочу працювати в центрах реабілітації. Роботи буде дуже багато. Інакшого свого майбутнього я просто не бачу.

🪓Приєднуйся до 63 бригади! Деталі – на нашому сайті

🇺🇦Вік і здоров'я не дозволяють тримати автомат, але ти хочеш захищати рідну державу?

На війні потрібні всі – майстри, кухарі, водії. Вакансій в 63 бригаді чимало. Нашим хлопцям, які ремонтують техніку, теж не вистачає рук.

🪓Приєднуйся до Сталевих Левів! Звертайся напряму в батальйон матеріального забезпечення за телефоном 068 516 93 32 або заповнюй заявку на нашому сайті.

🫡Таких як він називають залізними людьми. Михайло Кітик – сапер інженерно-саперної роти 63 бригади, вчитель математики та інформатики в цивільному житті. Рік тому він втратив ногу. Але отримавши протез, «Шустрий» повернувся на фронт.

💬Все своє життя я хочу змінювати світ на краще. І це моє головне правило.

💬Я не став чекати на повістку – і вже 26 лютого прийшов до військкомату.

💬Було бажання робити щось небезпечне, але спершу такої посади не знайшлося – служив водієм. Лише згодом став сапером.

💬Почався обстріл, я був в окопі – і перший же снаряд мене зачепив. Відірвало ногу, травмувало руки, бронежилет взагалі розірвало, під ним теж було важке поранення.

💬Прийшов до тями через півтори доби в госпіталі в Дніпрі. Міг лише трішки повертати головою. Мене перевезли в Київ. Там почалися перші операції, деякі з них тривали по 16 годин.

💬Я з тих людей, яких заспокоюють труднощі. Мене можна зламати хіба смертю близьких людей. Все решта – не проблема.

💬Зараз я маю підставу залишити армію. Але не хочу. Відчуваю, що можу бути корисним. Люблю робити щось таке, що приносить оркам смерть.

🪓Приєднуйся до Сталевих Левів! Деталі – на нашому сайті