Історія про легендарного медика Данила Заболотного та його експедиції Сходом. Поки що коротка розвідка про одну з буддійських статуеток, що йому подарували у Вейчані.

Прочитати можна на сайті Національного музею історії України

Цікава розмова про орієнталізм та аналіз ідей Едварда Саїда, від відомого сходознавця та мистецтвознавця Євгенія Штейнера
https://polit.ru/article/2009/01/22/oriental/

Трохи про традиції корінного народу Криму:
Куреш – це традиційна кримськотатарська боротьба на поясах (кушаках). Під різними назвами вона здавна була популярна в кочівників євразійських степів як спосіб загартувати тіло та продемонструвати силу й хоробрість. Прийомам куреш кримські татари навчалися ще з малечку, а самі змагання збирали багато глядачів та шанувальників. Влаштовували їх переважно на великі свята, як-от наврез (день весняного рівнодення), хидирлез (початок господарських робіт), дервіза (свято родючості), або ж під час ярмарок чи весілля.
Правила таких змагань були доволі прості. Учасники сходилися у двобої, тримаючи один одного за пов’язані пояси-кушаки. Перемагав той, кому вдавалося кілька разів поспіль відірвати суперника від землі та покласти його на лопатки. Найкращі борці отримували пошану земляків та цінні подарунки: худобу, вишиті кисети, рушники тощо.
У своїй роботі Федір Гросс зміг не лише передати захопливу та святкову атмосферу змагань з куреш, а й зафіксувати чимало деталей традиційної культури кримських татар, цінних для її дослідників та поціновувачів.

#Бібліотека_орієнталіста
У Видавництві «Анети Антоненко» (Львів) та «Ніка-Центр» (Київ) вийшов український переклад книги М. Шюкрю Ганіоглу «Ататюрк: біографія мислителя». Чому книгу варто прочитати тим, хто цікавиться Сходом і не тільки?
Без спойлерів:
-Переклад з англійської підготував український тюрколог Олександр Галенко. У вступі є відсилки до цікавих паралелей між Туреччиною та Україною, а також, додано кілька невеликих, але важливих коментарів до самого тексту;
-Книга присвячена не персоні Мустафи Кемаля, а його ідеям, що стали фундаментом сучасної Турецької Республіки. Тому, праця не перевантажена (як це часто буває у цьому жанрі) «прилизаними» фактами з життя героя книги. Вона скоріше розповідає про інтелектуальне і політичне середовище, в якому сформувалась особистість молодого османського офіцера та учасника молодотурецького руху.
- Автор намагається знайти відповідь на те, як Ататюрк вирішував дилему між захопленням здобутками Заходу, світськістю, сцієнтизмом та протистоянні цьому самому Заходу у відстоюванні незалежності Туреччини;
- Важливу увагу приділено розумінню Ататюрком межі між вестернізацією (перейманням західного способу життя) та модернізацією (пошуку власного шляху реформ);
-Українському читачу книга однозначно буде цікава, адже досвід одного з найближчих сусідів треба розуміти і вивчати.
П.С. Цікаво було більше дізнатись про захоплення Ататюрком Японією та успіхами реформ Мейдзі;

#Архіви #Каліграфія #Тугра (tugra)
Дослідникам Сходу та всім зацікавленим. В Польщі є велика колекція східних документів та матеріалів, що розкривають столітні контакти Європи з орієнтом. Одна з найбільших збірок таких документів зберігається у Варшаві, в Головному архіві давніх актів (AGAD). У «справах турецьких і татарських» (Działa turecki i tatarski) та «справах козацьких» (Działa kozacki) сотні документів османською, польською та українською мовами.
Працівники AGAD підготували відео підбір османських тугр (персональних знаків правителів, що містять титул і ім’я) зі своїх документів. Кому цікаво, відео додається.

Турок молиться перед смертною карою. Балканська війна, 1913 р. Болгарія.

#Бібліотека_орієнталіста #Японія
Вийшов переклад (російською) книги Сюзан Нейпір «Чарівні світи Хаяо Міядзакі», яка присвячена аналізу робіт відомого класика японської і світової анімації.
Сюзан Нейпір (Susan J. Napier) – професор японської програми в Університеті Тафса (США). Багато років вона досліджувала японську літературу та мистецтво. А ще, викладала окремий курс семінарів, присвячених історії анімації та «всесвіту Хаяо Міядзакі». Саме цей курс і був покладений в основу її книги.
Ця праця надзвичайно цікава тим, що аналізує численні художні образи та історичні сюжети, що формували світогляд Хаяо Міядзакі. А ще, розповідає про власний пережитий досвід режисера – позитивний і травматичний. По іншому сприймається «Вітер дужчає» (2013 р.), коли дізнаєшся, що батько і дідусь аніматора під час ІІ світової війни мали власний завод з виготовлення деталей до літака Міцубісі Зеро. А численні апокаліптичні кадри розрухи, війни та пожеж у його картинах – це власні згадки про пережиті бомбардування Токіо у 1944 р.
Міядзакі у цій книзі постає у незвичному образі, далекому від «доброго і зручного дідуся». В першу чергу - це особистість з усталеним світоглядом та поглядами. Він не соромиться давати інтерв’ю й писати статті про своє бачення історії і майбутнього Японії, дев’яту поправку до конституції (відмову від війни, як засобу ведення політики), війну в Югославії та Іраку, екологічні наслідки «економічного дива» та теракту «Аум Сінрікьо» в токійському метро. Враження, біль, переживання від цих подій роблять його роботи не лише цілісними, актуальними, живими, але й такими щирими та обнадійливими.
В будь якому разі, книга залишає приємне враження та дає змогу трохи більше дізнатись про яскравий світ Хаяо Міядзакі та сучасну Японію.

Цікавий репортаж про Батік - традиційний індонезійський розпис тканини, який виник в наслідок поєднання нідерландської, китайської та яванської культури. Сьогодні батік - частина нематеріального культурного спадку ЮНЕСКО та невід'ємний атрибут місцевої традиційної моди в Індонезії. Візерунки і кольори батік можна читати як книгу, якщо знаєш, на що звертати увагу 🧐