Хонда Соїтіро, зсановник концерну "Хонда", 1948 р.

Повернемось до попередніх постів про "внутрішню Японію" у європейських митців. Натрапив на цікаву книгу Іванни Павельчук "На перехресті модерну. Японізм у практиці українських колористів 1900-1930х років". Книга розповідає про адаптацію японізму в практики українських колористів "нової хвилі" (Мурашка, Новаківський, Северин, Кричевський та ін.). Ще не читав, але думаю варто😉

Для Японії, пам'ять про ядерний удар по Хіросімі і Нагасакі є вкрай болючими. Але, вони роблять все, щоб його не забути. Було цікаво дізнатись, що вони намагаються передавати пам'ять про трагедію від її очевидців (яким вже за 80) до молоді - спеціально навчених волонтерів. Діє ця система приблизно так:
📌За очевидцем-носієм знань закріплюється один волонтер, який протягом кількох місяців проходить "курс передачі знань". Супроводжує очевидця, записує його спогади і історії;
📌По завершенні курсу, волонтер отримує право говорити від імені очевидця, виступати на телебаченні, публікувати його спогади та розповсюджувати їх.
📌Таким чином, цей волонтер стає офіційним спадкоємцем інформації, яка тепер не зникне після смерті очевидця трагічних подій.
Насправді, цікавий досвід може бути і для України https://telegra.ph/Japan-Historical-Memory-09-12

У осінню вітряну погоду спостерігаємо чудовий пейзаж від Чон Суйона (1743-1834 рр.).

"Бенкет Бабура в Агрі". Мініатюра з Бабур-наме, 1590 р. Індія. Сьогодні зберігається у Музеї Сходу, Росія.

Йоґін відпочиває на цвяхах. Індія, 19 ст. #йоґа

Вірусні митарства

Акан. Традиційний африканський барабан. 18 ст. Вірогідно, походить з Ганни. Колекція Британського музею.