Потирю у Таури флешмоб який вона потирила в Міледі, тобто напишу штуки які я люблю і не люблю. Можна сказати що це майже терапевтична задача.
Що я люблю
- читати книжки, купляти книжки, обирати книжки, вкладати в них красиві букмарки
- мої гіперфіксації
- читати про фемінізм та ЛГБТ історію
- готувати складні та нові штуки, пхати траву в усі свою випічку і годувати цим людей
- плавати у відкритих водоймах
- лисих котів
- перший сьорб гарячої кави зранкуʼ, просто каву, каву зі спеціями, турецьку каву, каву з мого френчпресу, каву з кавʼярні, дорогезну матчу зі Старбаксу
- копчений чай та тирити чуже мате
- свіжі квіти на столі, лікер куантро та холодний рістлінг
- силові навантаження і біль у мʼязах після
- ходити по паркам та бути біля водойм
- писати лонгріди на дивні теми, особливо коли не я ці теми придумала
- фоткати міста та людей, бачити щось нове
- гострі соуси, особливо їсти їх наспір
- забиратися на високі точки заради красивого виду та дивитися на гори
- коли гілочки дерев покриваються тонкою коркою льоду
- дампати фарбу на лист паперу в рандомній послідовності
- читати соціологічні дослідження
- проводити робочі мітінги, особливо всякі ретри та кікоффи
- коли пазл з ніхуя складається в голові в щось зрозуміле
- дивитися на шторм
- підбирати людям одяг що їм личить
- випадкові знайомства
- співати та знову вчитися грати на гітарі
- Берлін
- бути дорослим
Що я не люблю
- їздити в автобусі
- невисипатися
- відчуття ступору коли не знаєш що треба робити
- людей які не приймають чуже "ні" з другого разу
- непрочитані повідомлення
- німецьку бюрократію і черги до лікарів
- берлінську зиму
- відчуття безсилля
- тих, хто не змінюється хоча треба було б
- тих, хто бреше самим собі
- нерозумних сволот
- погані дні
- опʼяніння
- сильні запахи та звуки, коли волосся торкається шиї, водолазки
- сонце в обличчя
- ту хрінь через яку в мене постійно болить голова
- сімейну драму
Якось так. Не думаю що якісь речі тут кардинально зміняться з роками.
Що я люблю
- читати книжки, купляти книжки, обирати книжки, вкладати в них красиві букмарки
- мої гіперфіксації
- читати про фемінізм та ЛГБТ історію
- готувати складні та нові штуки, пхати траву в усі свою випічку і годувати цим людей
- плавати у відкритих водоймах
- лисих котів
- перший сьорб гарячої кави зранкуʼ, просто каву, каву зі спеціями, турецьку каву, каву з мого френчпресу, каву з кавʼярні, дорогезну матчу зі Старбаксу
- копчений чай та тирити чуже мате
- свіжі квіти на столі, лікер куантро та холодний рістлінг
- силові навантаження і біль у мʼязах після
- ходити по паркам та бути біля водойм
- писати лонгріди на дивні теми, особливо коли не я ці теми придумала
- фоткати міста та людей, бачити щось нове
- гострі соуси, особливо їсти їх наспір
- забиратися на високі точки заради красивого виду та дивитися на гори
- коли гілочки дерев покриваються тонкою коркою льоду
- дампати фарбу на лист паперу в рандомній послідовності
- читати соціологічні дослідження
- проводити робочі мітінги, особливо всякі ретри та кікоффи
- коли пазл з ніхуя складається в голові в щось зрозуміле
- дивитися на шторм
- підбирати людям одяг що їм личить
- випадкові знайомства
- співати та знову вчитися грати на гітарі
- Берлін
- бути дорослим
Що я не люблю
- їздити в автобусі
- невисипатися
- відчуття ступору коли не знаєш що треба робити
- людей які не приймають чуже "ні" з другого разу
- непрочитані повідомлення
- німецьку бюрократію і черги до лікарів
- берлінську зиму
- відчуття безсилля
- тих, хто не змінюється хоча треба було б
- тих, хто бреше самим собі
- нерозумних сволот
- погані дні
- опʼяніння
- сильні запахи та звуки, коли волосся торкається шиї, водолазки
- сонце в обличчя
- ту хрінь через яку в мене постійно болить голова
- сімейну драму
Якось так. Не думаю що якісь речі тут кардинально зміняться з роками.
❤9🥰2
Зараз буде поток свідомості, so buckle up.
Вирішила сьогодні не ходити в зал бо іноді треба прислухатися до свого тіла, ну чисто в порядку виключення. Читаю Сандерсона, він геній і я буквально ковтаю кожне слово. Болить голова, але what else is fucking new.
Раптово захотілося щось написати, я відкрила комп, але було занадто важко сконцентруватися на якісь одній думці. Складно коли немає чогось конкретного, але є штук десять абсолютно різних штук про які хочеться поговорити, чи просто записати, чи whatever, ви зрозуміли. Чи зрозуміли ви що чим мені нервовіше, тим більше я вставляю англійських слів у мову?
Вирішила полистати сусідні чати і побачила пост про панічні атаки. Panic attacks suck. Мої співчуття всім тим в кого вони колись були. Мої нагадування що просити про допомогу нормально. Взагалі як не дивно, більшість людей не мудаки, але я здається відходжу від теми, бо в пості мене зачепило взагалі не це. Так от, тема. Не треба торкатися людей по дефолту
Так, це все ще потік свідомості і я не буду це вичитувати, сорі. Я маю на увазі, нікому нікого не забороняю торкатися, багатьом людям це подобається. Блін, мені це подобається, часто просто хочеться щоб мене хтось обійняв. "Хтось" в сенсі близька мені людина яку я хочу торкатися. В момент коли я хочу щоб мене торкалися. Розумієте куди я веду?
Чесно, мені дуже хочеться щоб думка про те що доторки не завжди доречні була якоюсь нормальною. Ні, ніхто не хоче нікого образити коли не хоче обійматися. Ні, ніхто не хоче нікого образити коли не хоче обійматись конкретно з вами, а з кимось іншим хоче. Для різних людей кордони різні, це нормально. А найголовніше, іноді доторки не заспокоюють.
Памʼятаю як в мене була панічна атака і хтось вирішив мене обійняти, чи якось ще торкнутися. Було відчуття що я задихаюся, я не могла взагалі ніяк показати людині що мені не ок. Бо по перше це образливо, по друге в мене була панічка, ну блін. Памʼятаю відчуття повного безсилля коли обійняв когось одного, а значить зараз треба обійняти ще купу людей бо інакше некрасиво. Памʼятаю як складно відмовляти.
Але велл, доторк дійсно може заспокоювати, але можна бути впевненим for sure тільки з близькими людьми. Часто можна просто спитати. Як і перед будь-яким фізичних контактом. Чого люди так рідко користуються цією опцією реально просто за межами мого розуміння. Не треба навіть вголос питати, є жести, є купа невербальних штук взагалі. Так, людина під час панічки може вам нічого не відповість, але можна на реакцію хоч подивитися.
А ще можна просто бути поряд і це теж неймовірно допомагає. Можна ще торкнутися людину десь в одному місці, просто взяти за руку наприклад. Це напевно покаже що ви поряд, але не придушить нікого раптовими обіймами.
Далі це вже просто крик душі, але мені потрібно покричати, вибачте. Якщо я кажу що не хочу щоб мене торкалися, не треба мене торкатися будь-ласка. Якщо я кажу що мені треба побути одному, це значить що мені треба побути одному. Коли я таке кажу, це значить що нічого іншого не допоможе. Будь-які розмови в моменті зроблять гірше. Іноді я відчуваю що кричу про це так головно що сіпається голос, але це рідко допомагає.
Не інструкція по тому що робити з людьми, але можете читати як інструкцію по взаємодії зі мною. Хоча я скоріше люблю доторки чим ні.
Я все, дякую що вислухали.
Вирішила сьогодні не ходити в зал бо іноді треба прислухатися до свого тіла, ну чисто в порядку виключення. Читаю Сандерсона, він геній і я буквально ковтаю кожне слово. Болить голова, але what else is fucking new.
Раптово захотілося щось написати, я відкрила комп, але було занадто важко сконцентруватися на якісь одній думці. Складно коли немає чогось конкретного, але є штук десять абсолютно різних штук про які хочеться поговорити, чи просто записати, чи whatever, ви зрозуміли. Чи зрозуміли ви що чим мені нервовіше, тим більше я вставляю англійських слів у мову?
Вирішила полистати сусідні чати і побачила пост про панічні атаки. Panic attacks suck. Мої співчуття всім тим в кого вони колись були. Мої нагадування що просити про допомогу нормально. Взагалі як не дивно, більшість людей не мудаки, але я здається відходжу від теми, бо в пості мене зачепило взагалі не це. Так от, тема. Не треба торкатися людей по дефолту
Так, це все ще потік свідомості і я не буду це вичитувати, сорі. Я маю на увазі, нікому нікого не забороняю торкатися, багатьом людям це подобається. Блін, мені це подобається, часто просто хочеться щоб мене хтось обійняв. "Хтось" в сенсі близька мені людина яку я хочу торкатися. В момент коли я хочу щоб мене торкалися. Розумієте куди я веду?
Чесно, мені дуже хочеться щоб думка про те що доторки не завжди доречні була якоюсь нормальною. Ні, ніхто не хоче нікого образити коли не хоче обійматися. Ні, ніхто не хоче нікого образити коли не хоче обійматись конкретно з вами, а з кимось іншим хоче. Для різних людей кордони різні, це нормально. А найголовніше, іноді доторки не заспокоюють.
Памʼятаю як в мене була панічна атака і хтось вирішив мене обійняти, чи якось ще торкнутися. Було відчуття що я задихаюся, я не могла взагалі ніяк показати людині що мені не ок. Бо по перше це образливо, по друге в мене була панічка, ну блін. Памʼятаю відчуття повного безсилля коли обійняв когось одного, а значить зараз треба обійняти ще купу людей бо інакше некрасиво. Памʼятаю як складно відмовляти.
Але велл, доторк дійсно може заспокоювати, але можна бути впевненим for sure тільки з близькими людьми. Часто можна просто спитати. Як і перед будь-яким фізичних контактом. Чого люди так рідко користуються цією опцією реально просто за межами мого розуміння. Не треба навіть вголос питати, є жести, є купа невербальних штук взагалі. Так, людина під час панічки може вам нічого не відповість, але можна на реакцію хоч подивитися.
А ще можна просто бути поряд і це теж неймовірно допомагає. Можна ще торкнутися людину десь в одному місці, просто взяти за руку наприклад. Це напевно покаже що ви поряд, але не придушить нікого раптовими обіймами.
Далі це вже просто крик душі, але мені потрібно покричати, вибачте. Якщо я кажу що не хочу щоб мене торкалися, не треба мене торкатися будь-ласка. Якщо я кажу що мені треба побути одному, це значить що мені треба побути одному. Коли я таке кажу, це значить що нічого іншого не допоможе. Будь-які розмови в моменті зроблять гірше. Іноді я відчуваю що кричу про це так головно що сіпається голос, але це рідко допомагає.
Не інструкція по тому що робити з людьми, але можете читати як інструкцію по взаємодії зі мною. Хоча я скоріше люблю доторки чим ні.
Я все, дякую що вислухали.
❤10
А ви знали що існує oфіційний knight radiant квіз? Я наприклад ні.
Мені випадає willshaper, oh well. А що у вас?
https://www.brandonsanderson.com/pages/official-knights-radiant-order-quiz
Мені випадає willshaper, oh well. А що у вас?
https://www.brandonsanderson.com/pages/official-knights-radiant-order-quiz
Brandon Sanderson
Official Knights Radiant Order Quiz
The Official Knights Radiant Order Quiz The fate of Roshar hangs in the balance, and once again radiant spren seek to bond with humankind. The Knights Radiant must stand again! Move the sliders toward the attributes you most identify with, and the quiz will…
❤3
Кірпіч дочитано. Сандерсон - геній. Багато думок. Але ви тепер можете заносити в мене взагалі все спойлерне!
❤7
Короче, сьогодні була ситуація яка мене невимовно вразила.
Я пів дня провалялася в emergency room. Нічого страшного не сталося якщо що, я відносно у нормі. І я очікувала що буде як завжди, типу прийде медсестра, дасть обезбол і сиди потім чекай години чотири поки про тебе згадають.
Але ні. Я навіть не встигла ще сісти на стул в приймальні, як мене покликали, поклали на то медичне ліжечко, заміряли всі показники, розпитали, взяли аналіз крові і сказали що повезуть мене зараз робити кардіограмму (!!!).
Все що я їм сказала до цього моменту це - I have a stomach ache. Так що коли вони почали про кардіограму я трошки запереживала що ну вони щось може переплутали. Тому спитала.
It's a standard protocol for all women with abdominal pain. We have to make sure it's not a heart attack - відповіли мені.
І якщо чесно, я навіть чула про цей протокол. Буквально декілька років тому сильно прогриміли дослідження про різницю чоловічих і жіночих симптомів, через що сердцеві напади жінок часто проходять непомітно. Також, згідно зі статистикою, жінки частіше помирають чи отримують ускладнення, частково через те що раніше вважалося "атиповими" симптомами.
Але одно діло чути, зовсім інше - бачити що мене, 25 річну, відносно здорову жінку без примітних проблем з серцем, повезуть робити кардіограмму чисто щоб виключити вирогідність сердцевого нападу. І блін, це ж неймовірно круто.
Ще паралельно було купа вибачень що жінки-медсестри всі зайняті зараз і чи не буду я сильно проти якщо кардіограмму буде робити чоловік. І звісно я можу відмовитися якщо мені не ок. І звісно мене потім ще сто разів про все перепитали.
Так що експіріенс був настійльки приємним, наскільки взагалі може бути ок валятися в лікарні з голками в мені.
Я пів дня провалялася в emergency room. Нічого страшного не сталося якщо що, я відносно у нормі. І я очікувала що буде як завжди, типу прийде медсестра, дасть обезбол і сиди потім чекай години чотири поки про тебе згадають.
Але ні. Я навіть не встигла ще сісти на стул в приймальні, як мене покликали, поклали на то медичне ліжечко, заміряли всі показники, розпитали, взяли аналіз крові і сказали що повезуть мене зараз робити кардіограмму (!!!).
Все що я їм сказала до цього моменту це - I have a stomach ache. Так що коли вони почали про кардіограму я трошки запереживала що ну вони щось може переплутали. Тому спитала.
It's a standard protocol for all women with abdominal pain. We have to make sure it's not a heart attack - відповіли мені.
І якщо чесно, я навіть чула про цей протокол. Буквально декілька років тому сильно прогриміли дослідження про різницю чоловічих і жіночих симптомів, через що сердцеві напади жінок часто проходять непомітно. Також, згідно зі статистикою, жінки частіше помирають чи отримують ускладнення, частково через те що раніше вважалося "атиповими" симптомами.
Але одно діло чути, зовсім інше - бачити що мене, 25 річну, відносно здорову жінку без примітних проблем з серцем, повезуть робити кардіограмму чисто щоб виключити вирогідність сердцевого нападу. І блін, це ж неймовірно круто.
Ще паралельно було купа вибачень що жінки-медсестри всі зайняті зараз і чи не буду я сильно проти якщо кардіограмму буде робити чоловік. І звісно я можу відмовитися якщо мені не ок. І звісно мене потім ще сто разів про все перепитали.
Так що експіріенс був настійльки приємним, наскільки взагалі може бути ок валятися в лікарні з голками в мені.
❤25
Arousal Non Concordance
Якщо ви вкусили червіве яблуко, ніхто до вас не підійде і не скаже що насправді ви цього хотіли чисто тому що в вас виділилася слина (с) Емілі Нагоскі
Well, here is the thing. My friend told me that I should write about it someday because it’s not the thing everybody aware of and it might be important. I assume that is correct. Anyway, a few years ago awareness about arousal non concordance spared me tones of trauma and hours of therapy. And if you think I'm joking here, I'm suriously not.
Що це взагалі таке
Розбіжність між реакцію тіла та бажанням сексу чи збудженням у голові. Бо наше тіло взагалі дуже просте в своїх реакціях на оточення.
Це звісно стосується не тільки сексу. Якщо наприклад, ми всунемо в рота якусь бридоту, в нас виділиться слина, просто для того щоб ми не нашкодили собі ще більше. В нас текуть сльози від вітру. Ну зрозуміло.
Так само в людей з членом може встати на асфальт коли вони просто йдуть по вулиці. Чи не встати при погляді на найгарячіший обʼєкт фантазій. Люди з вагінами теж фізично збуджуються просто у відповідь на будь-який подразник. І все це може відбуватися вбсолютно в разсинхрон з нашим мозком. Можливо навіть відповісти на поцілунок рефлекторно. Можливо навіть отримати оргазм не відчуваючи при цьому ніякого задоволення. Чи відчуваючи біль і відразу.
Чому це взагалі важливо
Ну реально, воно звучить абсолютно очевидно, нащо взагалі про це казати. Але все ще купа людей довколо нас не розуміють важливість вербального консенту. Все ще в книгах пишуть щось типу “I can see that you like it”, “don’t lie, you’re enjoing this, I can feel it”. Аргумент “жертва отримала оргазм під час згвалтування” досі використовується в суді на користь злочинця. В країнах де такий суд взагалі валідний.
Нажаль, купа людей все ще погано розуміють різницю між сексом та згвалтуванням. Навіть в абсолютно нормальних, здорових стосунках люди все ще ассюмлять якусь невимовну дичину, а перепитати зайвий раз вважається показником слабкості.
Якщо що, не зрозумійте мене неправильно. Я не сиджу тут в білому пальто кажучі “давайте приберемо весь треш з масс-медіа”. Я обожнюю треш. Я просто хочу щоб люди розуміли про що саме вони пишуть.
Звідки це взагалі взялося
Вперше на загал про це заговорила Емілі Нагоскі в своїй книзі Come as you are (Як хоче жінка) в 2015 році. Дуже рекомендую якщо вона якимось чином вас оминула, вважаю її треба прочитати абсолютно всім. Але дослідження самого концепту проходили ще в нульових, просто не набували такого розголосу. Нажаль. Зараз майже все що є в інтернеті на цю тему посилається на ту ж авторку.
Що з цим всім робити
Відʼїбатися від себе якщо в когось не стоїть/не тече/не кінчається в самий ідіотський момент. Відʼїбатися від себе якщо навпаки. Бо проблема не в нас, наші тіла просто дивні і роблять дивне. Це нормально, майже в усіх так.
Якщо серйозно, я мрію що коли-небудь отримувати чіткий вербальний концент стане абсолютною нормою. Нажаль, тільки сама людина може нам сказати що вона відчуває в моменті і що з цим робити. Не в сенсі кожен раз підписувати контракт зі своїм партнером, нащо тоді існують blanket permissions, yes until it’s no, traffic light system, CNC, you name it. Але ну ви пойняли.
Якщо ще серйозніше, це те що допомагає прийти в себе багатьом SA жертвам.
P.S. Велл, вибачте за моралізаторство. Хз просто як про це ще написати.
Якщо ви вкусили червіве яблуко, ніхто до вас не підійде і не скаже що насправді ви цього хотіли чисто тому що в вас виділилася слина (с) Емілі Нагоскі
Well, here is the thing. My friend told me that I should write about it someday because it’s not the thing everybody aware of and it might be important. I assume that is correct. Anyway, a few years ago awareness about arousal non concordance spared me tones of trauma and hours of therapy. And if you think I'm joking here, I'm suriously not.
Що це взагалі таке
Розбіжність між реакцію тіла та бажанням сексу чи збудженням у голові. Бо наше тіло взагалі дуже просте в своїх реакціях на оточення.
Це звісно стосується не тільки сексу. Якщо наприклад, ми всунемо в рота якусь бридоту, в нас виділиться слина, просто для того щоб ми не нашкодили собі ще більше. В нас текуть сльози від вітру. Ну зрозуміло.
Так само в людей з членом може встати на асфальт коли вони просто йдуть по вулиці. Чи не встати при погляді на найгарячіший обʼєкт фантазій. Люди з вагінами теж фізично збуджуються просто у відповідь на будь-який подразник. І все це може відбуватися вбсолютно в разсинхрон з нашим мозком. Можливо навіть відповісти на поцілунок рефлекторно. Можливо навіть отримати оргазм не відчуваючи при цьому ніякого задоволення. Чи відчуваючи біль і відразу.
Чому це взагалі важливо
Ну реально, воно звучить абсолютно очевидно, нащо взагалі про це казати. Але все ще купа людей довколо нас не розуміють важливість вербального консенту. Все ще в книгах пишуть щось типу “I can see that you like it”, “don’t lie, you’re enjoing this, I can feel it”. Аргумент “жертва отримала оргазм під час згвалтування” досі використовується в суді на користь злочинця. В країнах де такий суд взагалі валідний.
Нажаль, купа людей все ще погано розуміють різницю між сексом та згвалтуванням. Навіть в абсолютно нормальних, здорових стосунках люди все ще ассюмлять якусь невимовну дичину, а перепитати зайвий раз вважається показником слабкості.
Якщо що, не зрозумійте мене неправильно. Я не сиджу тут в білому пальто кажучі “давайте приберемо весь треш з масс-медіа”. Я обожнюю треш. Я просто хочу щоб люди розуміли про що саме вони пишуть.
Звідки це взагалі взялося
Вперше на загал про це заговорила Емілі Нагоскі в своїй книзі Come as you are (Як хоче жінка) в 2015 році. Дуже рекомендую якщо вона якимось чином вас оминула, вважаю її треба прочитати абсолютно всім. Але дослідження самого концепту проходили ще в нульових, просто не набували такого розголосу. Нажаль. Зараз майже все що є в інтернеті на цю тему посилається на ту ж авторку.
Що з цим всім робити
Відʼїбатися від себе якщо в когось не стоїть/не тече/не кінчається в самий ідіотський момент. Відʼїбатися від себе якщо навпаки. Бо проблема не в нас, наші тіла просто дивні і роблять дивне. Це нормально, майже в усіх так.
Якщо серйозно, я мрію що коли-небудь отримувати чіткий вербальний концент стане абсолютною нормою. Нажаль, тільки сама людина може нам сказати що вона відчуває в моменті і що з цим робити. Не в сенсі кожен раз підписувати контракт зі своїм партнером, нащо тоді існують blanket permissions, yes until it’s no, traffic light system, CNC, you name it. Але ну ви пойняли.
Якщо ще серйозніше, це те що допомагає прийти в себе багатьом SA жертвам.
P.S. Велл, вибачте за моралізаторство. Хз просто як про це ще написати.
🔥7👍2
Well, my dear friend challenged me to sell her Stormlight Archive, in English, mind you! So here I am, obviously.
But first of all, why you shouldn't.
- That's fucking large books. The fifth, Wind and Truth, is around 1320 pages, like 3 books in one! So reading it is a huge commitment
- Multiple POVs. Some people like it, some people don't, but sometimes it's just challenging because you need to keep all these plot points in your head. And sometimes you just want to read about your favorite character because WHAT HAPPENED TO HIM!!!11!!
- Ukrainian translation is not good at all
- All pros and cons of the high fantasy genre
- The first few chapters are just confusing as hell and you need to get through it
- The whole first book is just a scratch on the surface, like a long opening for you to understand what is happening
- And lastly, it's just a rabbit hole because it's only one part of Sanderson's amazing universe
But I promise you, you should start, it will be worth your while.
And that's why:
Worldbuilding. Honestly, I couldn't care less about the magic system, even though it's great. But! He created a completely different world with different natural conditions, customs, and everything. And it's extremely believable. The most fascinating thing for me is how he describes this word for the reader through the eyes of locals. You need to figure out what's going on by yourself because nobody will tell you where exactly these differences lay. Because that's normal for them. I mean, obviously, men don't need to read and women don't need their right hand.
Characters. They are all interesting people with complicated personalities. They all have some flavor of trauma, neurodiversity, or sometimes a mental disorder. All those issues are addressed in a believable, interesting, and extremely respectful way.
Character development arcs. This is the best part, truly. It's not about changing the world, it's about how they can overcome their personal stuff and change the world as a result. Also, one of the best redemption arcs ever created. And nobody is a conventional "hero", even though Kaladin is trying his best.
The story itself. Well, if I need to describe what this book is about, I would probably say - human nature. What one person can and cannot endure, and at what cost. But it's only my opinion of course. In any case, the turn of events is quite unexpected and you probably can't predict it. I mean, it's not a question of where are the endpoint, more like, how exactly they will end up there.
And a few more things I like: Believable 10 millennia-old character. Two whole different species of sentinels, and they have their POVs! 10 orders of knights Radiant. Romance exists, but it's not the main focus. Therapy. Diversity. The Prologue of every book. Asian culture's inspirations. All little things that make sense in the finale.
So I would definitely recommend reading the first two books. Yeah, that's a whole lot of reading, but the story is worth it.
It's just the first things that come into my mind, but I can talk about it for ages. Feel free to correct my English, if you want. And some pics for vibes of course.
Journey before destination
But first of all, why you shouldn't.
- That's fucking large books. The fifth, Wind and Truth, is around 1320 pages, like 3 books in one! So reading it is a huge commitment
- Multiple POVs. Some people like it, some people don't, but sometimes it's just challenging because you need to keep all these plot points in your head. And sometimes you just want to read about your favorite character because WHAT HAPPENED TO HIM!!!11!!
- Ukrainian translation is not good at all
- All pros and cons of the high fantasy genre
- The first few chapters are just confusing as hell and you need to get through it
- The whole first book is just a scratch on the surface, like a long opening for you to understand what is happening
- And lastly, it's just a rabbit hole because it's only one part of Sanderson's amazing universe
But I promise you, you should start, it will be worth your while.
And that's why:
Worldbuilding. Honestly, I couldn't care less about the magic system, even though it's great. But! He created a completely different world with different natural conditions, customs, and everything. And it's extremely believable. The most fascinating thing for me is how he describes this word for the reader through the eyes of locals. You need to figure out what's going on by yourself because nobody will tell you where exactly these differences lay. Because that's normal for them. I mean, obviously, men don't need to read and women don't need their right hand.
Characters. They are all interesting people with complicated personalities. They all have some flavor of trauma, neurodiversity, or sometimes a mental disorder. All those issues are addressed in a believable, interesting, and extremely respectful way.
Character development arcs. This is the best part, truly. It's not about changing the world, it's about how they can overcome their personal stuff and change the world as a result. Also, one of the best redemption arcs ever created. And nobody is a conventional "hero", even though Kaladin is trying his best.
The story itself. Well, if I need to describe what this book is about, I would probably say - human nature. What one person can and cannot endure, and at what cost. But it's only my opinion of course. In any case, the turn of events is quite unexpected and you probably can't predict it. I mean, it's not a question of where are the endpoint, more like, how exactly they will end up there.
And a few more things I like: Believable 10 millennia-old character. Two whole different species of sentinels, and they have their POVs! 10 orders of knights Radiant. Romance exists, but it's not the main focus. Therapy. Diversity. The Prologue of every book. Asian culture's inspirations. All little things that make sense in the finale.
So I would definitely recommend reading the first two books. Yeah, that's a whole lot of reading, but the story is worth it.
It's just the first things that come into my mind, but I can talk about it for ages. Feel free to correct my English, if you want. And some pics for vibes of course.
Journey before destination
🔥6
Різниця української та німецької медицини:
Україна: У вас болить живіт? Почекайти трохи, ми вам випишемо направлення на всі аналізи і ви їх самі зробите.
Німечинна: У вас болить живіт? Негайно кардіограмма!
Україна: Зараз, глотайте зонд. Ну коротше, ми зробили вам всі можливі аналізи і виявили що у вас гастріт. Тримайте антибіотики і ще десяток різних ліків. І перестаньте так стрессувати, а то в вас від стресу гастріт
Німечинна: Ну ми зробили всі необхідні аналізи щоб виявити що з вами не сталося нічого серйозного, так що скоріш за все це гастріт. Тримайте нерецептурний препарат, приходьте через місяць якщо не попустить і ми всунемо в вас зонд. І перестаньте так пити ібупрофен, а то в вас через нього гастріт
Україна: Що їсти? Нічого не їжте, дієте №5, варене, парене, тушковане. Ніяких сирих овочей, нічого подразнюючого, жирного, гострого, пряного, ніякого
Німечинна: Що їсти? Та що хочете, те й їжте. Ми радимо зараз утриматися від процессованної їжі, так що просто готуйте самі. А так орієнтуйтеся чисто на свій організм. Ведіть щоденник, нотуйте туди їжу, так буде легше виключити те що погіршує стан
Україна: Голова? Тримайте направлення на десяток аналізів і найжорсткійший обезбол. Пара тижнів і ми розберемося що з вами коїться
Німечинна: Голова? Ви блюєте? Паморочитесь? Помираєте? Ні? Ну тоді ось вам легенькі пігулочки, MRT зробимо через пару місяців коли до вас дойде черга, якщо що приходьте. А, вам не можна ібупрофен через гастріт? Ну пийте парацетамол поки чекаєте терміну, хулі
Моралі не буде, в кожного подходу є свої плюси та мінуси. Занотую тільки що це порівняння приватних українських лікарів та державного німецького страхування. Детальніше про різницю в наших системах охорони здоровʼя і чому мені все таки більше подобається німецька, напишу якось іншим разом.
Україна: У вас болить живіт? Почекайти трохи, ми вам випишемо направлення на всі аналізи і ви їх самі зробите.
Німечинна: У вас болить живіт? Негайно кардіограмма!
Україна: Зараз, глотайте зонд. Ну коротше, ми зробили вам всі можливі аналізи і виявили що у вас гастріт. Тримайте антибіотики і ще десяток різних ліків. І перестаньте так стрессувати, а то в вас від стресу гастріт
Німечинна: Ну ми зробили всі необхідні аналізи щоб виявити що з вами не сталося нічого серйозного, так що скоріш за все це гастріт. Тримайте нерецептурний препарат, приходьте через місяць якщо не попустить і ми всунемо в вас зонд. І перестаньте так пити ібупрофен, а то в вас через нього гастріт
Україна: Що їсти? Нічого не їжте, дієте №5, варене, парене, тушковане. Ніяких сирих овочей, нічого подразнюючого, жирного, гострого, пряного, ніякого
Німечинна: Що їсти? Та що хочете, те й їжте. Ми радимо зараз утриматися від процессованної їжі, так що просто готуйте самі. А так орієнтуйтеся чисто на свій організм. Ведіть щоденник, нотуйте туди їжу, так буде легше виключити те що погіршує стан
Україна: Голова? Тримайте направлення на десяток аналізів і найжорсткійший обезбол. Пара тижнів і ми розберемося що з вами коїться
Німечинна: Голова? Ви блюєте? Паморочитесь? Помираєте? Ні? Ну тоді ось вам легенькі пігулочки, MRT зробимо через пару місяців коли до вас дойде черга, якщо що приходьте. А, вам не можна ібупрофен через гастріт? Ну пийте парацетамол поки чекаєте терміну, хулі
Моралі не буде, в кожного подходу є свої плюси та мінуси. Занотую тільки що це порівняння приватних українських лікарів та державного німецького страхування. Детальніше про різницю в наших системах охорони здоровʼя і чому мені все таки більше подобається німецька, напишу якось іншим разом.
❤3👍2