Фан факт: по дорозі нас рази три переплутали робітники аеропорту та готелю

Хотіла б пожартувати що це бо ми average білі туристи, але ні, нас просто обох звуть Kateryna S.

Фан факт: якщо почати набирати слово "self", але переплутати мову, то вийде "іуда".

Просто купка рандому про всяку фігню

В Тайланді тепер визнають одностатеві шлюби. Починаючі зі вчора. В Банкгоці пройшло величезне одночасне весілля мінімум на 200 пар, неймовірно мило. Тут передам привіт Міровезі, бачила вчора щось цікаве?

Трамп оголосив всіх американців жінками. Я так проорався, ви не уявляєте. Там написано, що стать визначається в момент зачаття, а також розмір статевих клітин. Упустимо розміри, але всі ембріони в момент зачання технічно жінки.

Чим більше в вас дозування мелатоніну - тим менше воно допомагає. Не новина звісно, хоча дослідження відносно нове. Штука в тому, що найкраще пити мелатонін в мінімальних дозах, типу 1мг. Висока доза допомагає менше.

Німеціка ультраправа лезбійка. Те що Шольц псіханув, звільнив парламент і тепер там дострокові вибори це фігня, але! Одна з кандидаток на позицію канслерки, голова ультраправої партії, що виступає за традиційні цінності та проти мігрантів - сама відкрита лезбіка, в партнерстві з мігранткою! І вони навіть не живуть в Німеччині.

Місто з найдовшою назвою в світі. Це Бангкок. Період.

Наші уявлення про зовнішність динозаврів - хибні. Бо їх придумали давно, орієнтуючись тільки на кістки. Ми хз як розташовувалися мʼязи на цих кістках.

Все. Рандомні факти закінчилися, тримайте мем.

Відкрила цю книгу, прочитала 60 сторінок на початку і декілька останніх глав. Дуже погано. Не подобається. Відчуття що авторка хотіла сказати щось нормальне, але дуже сильно не дотягнула і скатилася в досить бридкі тропи. Я не впевнена очевидно, бо не читала все.
Але я і не буду, бо серйозно, що це було.

А якою для вас повинна бути книга, щоб ви сказали що вона погана навіть не дочитавши?

Згадалося тут як колись подруга сказала - таке враження що ти постійно у відпусці.

Я розумію чому може так здатися. Але ні, я не постійно у відпусці. Насправді майже кожен раз коли я кудись їду, я беру роботу з собою, плюс графік реально гнучкий. Але в мене справді багато дей-оффів.

Не впевнена, але здається в нас 20 днів відпустки на рік, але я працюю в цій компанії вже давно, так що в мене вони з минулого накоплюються. Немає свят, але я можу взяти 12 дей-оффів на рік та розподілити їх на будь-які свята що мені подобаються. Там є нюанси правда, але очікувані. 12 днів на рік на надзвичайні ситуації. Типу лікарняного без довідок чи там переїзду, чи я не знаю. Вихідний на день народження, окремо можна взяти дні на весілля чи похорон. Можна навіть попросити взяти відпустку в борг.

Звісно це все без урахування неоплачуванної відпуски чи лікарняного з документами.

Чого це я взагалі тут таким хизуюся? Бо якщо чесно, хочеться щоб це було нормою для всіх. Принаймні для тих, хто працює на корпорації, а не фрілансить чи будує бізнес. Іноді читаю як в інших компаніях буває і буквально стає гидко.

Я не хочу щоб неможливість взяти нормальну відпуску без колег, які постійно пишуть в слак, чи необхідно просто з криками вигризати право на відпочинок чи хворобу, чи щось там ще - була нормою. Це може бути звичним, але це все одно неприйнятно.

Шейм таким роботодавцям.

Доросле життя - це коли в тебе болить жопа від сидіння на стулі весь день бо мітінги, болить голова бо робочі задачі і загалом я щось втомився. Але сидіти при цьому можна на терасі в тропіках, дивлячісь на пальми щоб розгрузити мозок.

В цілому не погано, мені подобається. Так що на честь овертаймів і підняття зп, напишу смішного про роботу.

Наприклад, в моєму департаменті є дві команди, в одній з них працюють Сергій Мартинюк та Олексій Іщук, а в іншій - Сергій Міхайлюк та Олексій Ільчук. Спробуйте вгадати скільки разів я їх плутала. Точно можу сказати що багато.

Також, зараз я працюю з менеджмент системами. Треба терміново переіменувати частину своїх проектів, бо зараз три з них називаються N management system. Команда перепитує про що я кажу на дейлі. Проте керівник нещодавно відкрив мої побажання з минулої осіні, а там написано що я хочу попрацювати... з менеджерськими системами.

Ще точно не всі тут знають цю історію, але більше року тому мене раззвільнили. Тобто спочатку звільнили, а потім раззвільнили. В нас тоді були жорсткі скорочення, мої проекти взагалі позакінчувалися, але подруга мене врятувала і затягнула менеджеркою до її команди. Вона вже якийсь час тому звільнилася, але завтра я їду до неї в гості.

Латинка в слаці це тяжко, бо щоб зрозуміти як звуть боса мого боса, довелося всовувати його імʼя в гуглперекладач. Допомогло, але потім прийшов Ед і сказав мені що нащо гуглити, очевидно же. Не очевидно.

Все ще трохи лячно коли дають проект без чітких вимог чи взагалі якогось розуміння а нашо ми це робимо, але дуже цікаво. Хочу ще. Можливо цього разу щось не повʼязане з менеджмент системами.

А осьо пальма на яку я дивлюся весь день. Подобається пальма, на ній ще іноді крикливі пташки з червоними дзьобами сидять.

Коли прокинувся і відразу запанікував.

Очевидно у всьому винен Неві, який заявив гру поки я спав. Дякую Неві, ти найкращий.

Все почалося з ранкової риби. Я наступив на неї поки плавав. Як взагалі можна наступити на рибу. Я зміг.

Потім були цикади та пташки, але в цьому немає нічого нового. Поки я працював, мимо пробігла ціла колонія мурах, як не дивно, вони не затрималися. В туалеті в кафе як завжди були гекони.

Ввечері, коли ми сиділи на пляжі і будували замки з піску, прибіжали дві собаки, розвалили наші замки, обтрусили в нас пісок і почали прям по нам бігати. Чудові тварини, вони здається взагалі не помітили що ми живі, прогацали прям по нам.

На цьому можна було б і закінчити, ми з Феєю повернулися додому і я пішов спати. Не пройшло і пари хвилин, як в кімнату вбігли панічні Сайбо і сказали що в них косметичка жужить і шевелиться. Я перевірив, косметичка жужала і шевелилася.

Сайбо взяли її в руки і переклали на підлогу... буквально в 10 сантиметрах від гіганського паука.

На цьому моменті навіть Фея прокинулася. Паука ми забулили веніком і він збіжав у вікно. Косметичку відкрили, виявилося що там сидів величезний жук. Його вдалося підцепити паличками для їжі і перетащити на волю.

На цьому моменті я реально іду спати і сподіваюся що неочікуваних тварин на сьогодні більше не буде.

...поки писав це речення, підняв очі, а там по колоні на терасі повзе гекон.

The Song of Achilles

What has Hector ever done to me? (с) Achilles

Якщо б я мав звичку плакати читаючі книжки - я би плакав. Неймовірна книга. Якщо попитати буктокерів про сучасну квір-літературу, це перше про що вони згадають і це абсолютно заслуговано. І щоб ви розуміли, я не фанат і не знавець грецьких міфів, через це прям декілька років відкладав прочитання, але в ітозі я залишився в абсолютному захваті.

Сюжет дуже складно заспойлерити, бо це переказ Іліади з точки зору Патрокла - друга дитинсва, компаньона та правої руки Ахілеса. В оригінальному епосі він другорядний персонаж, але його історія є фактично каталізатором всієї розвʼязки. На Вікіпеції є окрема стаття з розмірковуваннями на тему чи були їх стосунки романтичними, наявна девʼятьма мовами, в тому числі українською.

В цій історії Патрокл і Ахілл - коханці, але це не історія про те як вони усвідомлюють почуття. Їх кохання - данність, вони разом з дитинства і між ними немає проблем які вони не можуть подолати. Проблеми тут в навколишньому світі, війні, пророцтвах і людських якостях, що заважають їм нормально жити це життя.

Це історія в першу чергу про ціну людської гордості, до чого призводить бажання слави і на що люди ідуть (або не ідуть) заради кохання.

Якщо чесно, за вайбом ця книга ніби плод любові She Who Bacame the Sun та This is How You Lose the Time War. Не питайте, це мої асоціації, плюс я в курсі що обидві ці книги були написані пізніше. В будь-якому випадку, авторка є експерткою з грецьких міфів та мови, книга просто набита відсилками до якихось нішевих і не дуже штук. Але найголовніше, вона чудово описує персонажів незвичної нам культури.

Що мені сподобалося
- Як раз цей дуже верібельний опис зовсім іншої культури і зовсім інших цінностей. Герої не мислять як сучасні люди, для них є важливими якась дичина не дуже зрозумілі нам речі, від їх понять про честь взагалі вивертає, я вже мовчу про ставлення до жінок
- Різниця в логіці, поведінці і сприйнятті реальності у богів, людей та напівбогів. Через це боги здаються просто рідкісними виродками, як власне і в міфах. Герої теж здаються рідкісними виродками, але з інших, абсолютно смертних, причин
- Чудова аверсія міфу про ахілесову пʼяту
- Хитрий противний жук Одіссей та здорова батьківська фігура Хірон
- Як воно написано. Це дуже приємно читати, поетично і кожне слово на своєму місці (ну крім одного моменту губастого алігатора в середині). Настільки поетично, що деякі вважають це за мінус
- Безкінечна кількість відсилок до міфів, мовних приколів і всього що повʼязано з епохою. І частину з них можна відловити навіть просто памʼятаючи щось рандомне зі шкільної програми чи маскультури
- Foreshadowing. Авторка ідеально в це вміє і я не знаю як їй в це вдається зважаючі на загальну відомість сюжету
- Романтичні стосунки головних героїв та дружба між Патроклом та Брісеїдою. Здорова комунікація. Ви же не думали що я про це не згадаю? Пффф
- Те, що на відміну від міфів, в цій книжці Патрокл не є воїном
- Історично корректна та дуже дивна грецька гомофобія. Ну і що що він мужик, але він тобі не ровня! Плюс, ви вже якось старуваті для гейства
- Важливість обрядів, особливо жертвоприношень та поховань. Переплетення містики з якимось дуже людськими штуками
- Пророцтва. Просто проротства та фаталізм. Загалом відношення до смерті

І загалом, мені здається це потребує якоїсь особливої майстерності - написати цікаву книгу коли більшості читачів вже відомий фінал, а всі інші можуть його без проблем нагуглити. Бо основне питання це не "що станеться", а "як вони до цього дійшли взагалі". Для мене це завжди показник гарної історії, коли абсолютно неможливо відірватися навіть знаючи фінал.

Короче, 10/10, рекомендую прям усім хто ще не читав, неймовірно.

P.S. Він Ахілл чи Ахілес в українській традиції? Суффікс -ес це наче суто англійська тема?

Бачили як люди в тіктоці шукають сніданок, який вони могли б їсти кожен день?

Я бачив. І, незважаючі на те що в плані їжі я трошки консерватор, завжди вважав дуже дивним ідею їсти щось одне і те саме кожен день. Тим паче на сніданок.

Так було до вчорашнього дня поки я не спробував ОСЬ ЦЕ.

Це - конджі, рисова каша, хоча більше схоже на суп. Конкретно тайська її варіація, хоча вона розповсюджена по всьому півдню та сходу Азії і найчастіше асоціюється з Китаєм.

Найчастіше цю кашу їдять на сніднок але вона несолодка. Конкретно тайська подається зазвичай зі свиними мітболами, напівсирим яйцем, маринованою азійською редискою та всякими іншими спеціями. Імбир, чорний перець, всяка зелень. Подають ще зі шматочками смаженного тіста.

Рис вариться в купі води чи бульйоні, співвідношення десь 1/8. Якщо не помиляюся, раніше це був спосіб приготувати шось за ніч. Коли в залишки вечірного супу доливають рідини, сиплять рис та залишають на маленькому вогні на ніч. Але звісно ж там купа різних рецептів та варіацій.

Воно неймовірно смачне та ідеально збалансоване для ранку, особливо коли взагалі неможливо нічого в себе впихнути. Не знаю як у вас, але в мене зранку вічна проблема з жуванням.

І якщо чесно, давно знав про цю штуку, але ніколи не хотів спробувати бо опис для мене звучить не прям супер. Але як бачите, це я був неправий.

...звісно я не їв би це кожен день, мої гіперфіксації на їжі тривають максимум пару місяців.

Хто про шо, а Ро про їжу.

До вашої уваги - McGriddle! Це бургер де замість стандартної булки кладуть два солодких панкейки з краплями кленового сиропу всередині. В якості начинки конкретно тут - яєчко, свинні патіс, бекон та сир.

І я не знаю від чого мені погано більше - від того що ця штука існує чи від того яка вона смачна.

А взагалі я тут давно думаю, я не можу назвати жодної страви з солодким мʼясом з української кухні чи дотичних. І часто від друзів чую що такі поєднання це дуже дивно і вони не хочуть пробувати.

Але воно є буквально де завгодно ще. Американські цинабони з беконом чи просто карамелізований бекон, шведські мітболи з варенням, індійське манго каррі, німецька свинина з яблучним соусом, корейська смажена курка, знову з варенням.

Може в нас таке теж є, а я не знаю? Згадується хіба курка з чорносливом з дитинства.

Бо мені здається воно повинно бути в досовкових традиціях.

Також, до вашої уваги - sir!

Вже декілька людей в двох (!) азійських країнах назвали мене sir, кожен не один раз так що я не наплутав. Я спочатку думав може то сінгліш, але адміністраторка готелю тільки що переді мною вибачилася коли зрозуміла що я в жіночій кімнаті.

Якщо чесно, sir чути приємніше ніж ma’am, а madam взагалі робить мені боляче.

Можна я постійно буду sir?