The Woman In Me

Мемуари Брітні Спірс. Прочитала цю книгу для букклубу і впевнена що ніколи не взяла би за неї сама. I couldn't care less about her, але вважаю про її кейс варто знати. Бо він про абʼюз та сексуалізацію дітей, жахіття американської судової системи і право кожного на свободу приймати свої власні рішення, навіть якщо ці рішення дуже, дуже, просто неймовірно ідіотські. Правда для цього точно не треба читати цю книгу, погана книга, справді кошмар.

Одна з найдорожчіх угод сучасносні, прірва грошей, але виглядає ніби дитина писала і редактури зовсім не було. Я розумію, це тому що Брітні цим зайнялася відразу після зняття опіки і там напевно було багато сирих емоцій, але ну блін. Не зрозуміло про які роки вона каже, хто ці всі люди і що взагалі відбувається. Просто безкінечні виправдання і наївність, багато нестиковок і замовчування подій. Купа страху та болю. Досить неприємний потік досить неприємних думок.

Якщо конкретно, вона описує своє життя. Сімейні травми, батька-алкоголіка, мати яка бухала з нею маргариту в її 13, жахливі відносини з першим бойфрендом, аборт в 19, сексуалізацію її образу в публічному просторі і жахливих журналістів. Депресію, розлучення та непорозуміння. І головне, свою тринадцятирічну опіку, коли її батько приймав за неї всі важливі рішення. Те як в неї забрали опіку над дітьми. Те як їй заборонили злітати з КОК і змушували заробляти все більше грошей. Про нескінченний потік відносин і те де вона зараз.

Це заставляє замислюватися що ніякі fame and money не врятують тебе якщо ти тупий. І найважливіше, навіть дуже тупа людина має право приймати свої власні рішення. З плюсів, ми крисили її три години з чудовими людьми на даху дивлячісь на закат та зірки.

Пʼядесят відтінків сірого з 10, не рекомендую.

Якщо не їв дьонер запиваючи клаб-мате - вважай не був в Берліні

Присвячую цей лонгрід людині яка витолкала мене зі зручного крісла і потягнула це все купувати.

Дьонер-кебаб - це найпопулярнійший берлінський фаст-фуд, хоча більша частина тревел-гайдів буде з цим незгодна. На рівні з цінами на оренду житла, привід для безкінечного бітчінгу місцевих на тему невплинного росту цін і похвальби своїм статусом справжнього берлінера - "от коли я сюди переїхав, дьонер ще по 2,50 був! А зараз по 7! Грабіж!". Також, причина непопулярності тут купи відомих світових фаст-фуд чейнів, бо хто взагалі захоче їсти той сабвей коли поруч є турецікий ларьок.

Внєзапно, але ця чудова штука була створена саме в західній частині Берліну в 60х-70х роках, коли турецькі гастарбайтери массового хлинули в місто. Доречі, саме вони по суті відствоювали розбомблене місто і тут досі величезне турецьке комʼюніті. Наразі, ларьки з дьонером є буквально на кожному кроці, а в "найкращий кебаб у місці" кожен день вистроюється годинна черга. Якось один мій берлінський друг сказав що турки "нас всіх тут кормлять" і це абсолютна правда, я тільки сподіваюся що в цьому факті по мінімуму расиської складової. Чи принаймні що ситуація покращується з роками.

Може здатися що воно повинно бути схоже на київську шаурму, але насправді на смак зовсім інше. Класичний дьонер складається з трикутного підсмаженного хліба, трьох соусів на вибів (часниковий, травяний та гострий), тонко нарізаної яловичини чи баранини, капусти, цибулі і огірково-томатного салату. По суті такий собі фʼюжн турецького та німецького. Звісно існують варіації з сиром халумі та фалафелем, Берлін все таки місто вегетеріанців та веганів. Найскладніше це зʼїсти все не розсипавши на землю і не замазавши всього себе, дійсно справжнє мистетство.

Це все прийнято запивати клаб-мате. Не знаю чому, але саме тут воно дуже популярне, особливо на техно-тусовках і у студентів перед екзаменами. Це більш здорова альтернатива колі та енергетикам, а ще, вважається що його можна змішувати з йегермейтером, хоча я не пробував. Вже бачив цю штуку в Києві, хоча воно явно не таке популярне. Опціонально до всього цього можна ще додати косяк, щоб доповнити ідеальну картину від місцевих. Доречі, трава тут вже пів року як легальна і найпопулярнійший способ її вживання - самокрутки з табаком. Напевно щоб все місто не сторчалося.

Фотки для ілюстрації всього описаного в мене звісно немає, тому просто приаттачу сюди Берлін як він є.

А що оберете ви?

Йшли ми з Сайбо по Берліну, а на стіні ось це нашкрябано - Der Tod ist ein Meister aus Russland.

Сайбо побачили слово Russland, зацікавилися, тикнули в стіну і попросили мене переласти. І мене ці слова так мене зворушили, що я ще хвилину віжжав у простір, дивився в далину і не мав змоги нічого нормального сказати, настільки прекрасно.

Воно перекладається - Смерть це майстер з Росії.
Звісно ж це відсилка на Целана, "Фуга Смерті", один з найвідоміших віршів про Голокост. Хто не читав, дуже раджу. Воно боляче і жахає.
Сайбо настільки проніклися, що потім ввечері змусили мене прочитати вірш німецькою, а потім сиділи перекладали уровок який я показав. Бо ми не знайшли жодного який би нам сподобався і при цьому був достатньо точним. Я би правда залишив "майстер", як в оригіналі, але це теж не ідеально.

Чорне молоко ранкове ми п'ємо тебе зночі
ми п'ємо тебе опівдні Смерть це з Німеччини пан
ми п'ємо тебе коли світає та смеркне ми п'ємо і п'ємо і п'ємо
Смерть це з Німеччини пан з очима блакиттю
він влучить в тебе свинцем він влучить напевне

P.S. Подобаються такі маленькі штуки. І звісно я собою пишаюся бо зрозумів відсилку.

Вирішив що настав час для ідіостських фактів.

Сьогоднішнє слово з німецької - Dick.
Що означає "товстий", а ви про що подумали?

А на фото популярний німецікий десерт, Dickmanns, тобто товсті чоловічки. Ні, вони зовсім не фалічної форми. Якщо вам здається що це якось образливо, раніше ці штуки називалися Negerkuss - поцілунок негра.
Зараз назва заборонена, obviously, а в кавʼявняїх десятої хвилі висять про це стьобні постери.

Коли дуже хочеться фруктів, але ти живеш не один, твої сусіди все сжерли і тарілка з фруктами тепер виглядає ось так. Можливо вартує приготувати лимонний пиріг. Та сходити в магазин.

Ще усвідомив сьогодні що мені дуже, дуже пощастило народитися жінкою. Бо я дуже люблю постійно розповідати незрозумілі історії, наукові факти, дивні відсилки і всякі такі штуки. Фактично я людина-менсплейнінг. But I can get away with it because I’m not a man. Ха!

Поки писав, перебрав всі варіанти словосполучень зі словом get. Get on, get off, get up, get out, get in, get out of, поки правильний не згадав. Як на мене, одна з найскладніших штук в англійській, бо одну якусь маленьку частку переплутаєш, і замість того щоб вийти та заснути, ти вмер і подрочив.

Лимони зі вчорашньої фруктової тарілки було successfully перетворено на печеньки. В половину з них я навіть додала малину, виявилося це була чудова ідея. Як там кажуть, When life gives you lemons make lemonade. Lemonade вже робили вчора, але лимонів якось менше не стало.

Насправді це я не з бажання позбутися всіх лимонів в домі, в мене просто є жахлива тяга до стрес бейкінгу. Все настільки погано, що сусідка вже питає чи все в мене нормально кожен раз як я щось пеку. Її можна зрозуміти, якось я витратив три години на яблучні цинабони що доготувалися тільки о першій ночі, напевно нормальні люди дійсно так не роблять.

На повному серьозі - чіткі інструкції, зважування інгрідієнтів, ідеї для покращення рецепту і найголовніше, швидкий результат - це все допомагає мені прийти в себе та прочистити голову. Нажаль чи нащастя, я повністю втрачаю цікавість до солодощів які вже приготовані. Сусідка цьому не дуже рада бо майже все доводиться їсти їй. Її гостям. Нашим сусідам по дому. Моїм гостям. Якось вона навіть просила мене зупинитися трохи бо вона вже не може. Oh this mortal temptations.

А ще сьогодні в Берліні був останній літній день. Завтра температура дропнеться вниз аж на 10 градусів і скоріше за все більше не підніметься. Вирішив що саме час сходити поплавати в озері. Залишив телефон вдома бо не хотів за нього переживати, плюс щоб подивитися скільки мій наркоманський зумерський мозок зможе без нього витримати.

В ітозі, випадково звернув не на ту вулицю, опинився зовсім з іншої сторони старого аеропорта і потрапив взагалі на інше озеро, чисто тому що і мене був план поплавати і я його притримуюся. Три рази питав дорогу в перехожих, шість разів дивився на карту, замість 3км проїхав на вєліку 7,5 в одну сторону, але все одно дуже задоволений. До того ж, озеро до якого я доїхав сильно красивіше. Щоб ви розуміли масштаби факапу, я в коментарях на карті відмітив куди збирався і куди потрапив.

Зараз дивлюся на ютубі як Анкл Роджер розносить Джеймі Олівера і здається навіть хочу завтра вже попрацювати. Виглядає як гарний день.

Dark Rise

Мені здається я вже розхвалив цю книгу по всім чатам і прожужжав вуха всім хто слухав, але ще додатково сюди про неї напишу. Одна з найкращих речей що я читав цього року. Mind you, я величезний фанат фентезі, але не young adult новел. Хоча не буду брехати, I have a soft spot for the gay romance.

Воно фентезі - з магією, однорогами, хоробрими лицарями і рятувальнням світу - але ця книга цілеспрямовано і навмисно перевертає всі закони жанру. Автор використовує знайомі з дитинсва тропи, перероблює їх до складновпізнаванності і кидає результат читачам в обличчя. Через це про сюжет майже неможливо говорити без спойлерів, її дійсно варто читати.

Що сподобалося саме мені:
- Головний герой. Ця солодка булка - квінтесенція ідеального слізеринця. Він нікому не довіряє і вміє берегти свої секрети. Так, читач, тобі він теж не довіряє. В ньому чудово витриманий баланс, компетенція яка не скатується в мері-сью та вразливість що не створює чергового YA woobie
- Стиль. В книзі немає жодного зайвого слова. Одні і тіж самі фрази сприймаються зовсім по різному коли читаєш вперше і коли вже знаєш основний плот-твіст. Але існуючих слів достатньо щоб зрозуміти що відбувається сильно раніше ніж тобі про це скажуть. При цьому, читається дуже легко, я прочитав другу книгу за два дні.
- Queerness. Книга про це. Про прийняття себе яким ти є
- Романтична лінія. БДСМ. Нашийники
- Жіночі персонажі. Їх багато і вони всі прекрасні
- Дружба між головними героями. Абсолютно платонічна, а вони різного гендеру
- Верібельність. Знаєте, в деяких книгах буває така штука, коли герої бьються над проблемою сотнями сторінок хоча все це було реальтатом тупого місандерстендінгу і можна було просто поговорити? Так ось, це не така книга

З мінусів, мені було трохи складно читати перші глави, бо здавалося що в них мало що є цікавого. Якогось хлопчину знаходить якийсь мужик і говорить йому що він обраний і передає якийсь макгафін амулет померлої матінки. Десь я вже це бачив. Разів так дуже багато. Але для того щоб перевернути очікування читача, спочатку треба скласти ці очікування. Так що просто будьте попереджені.

Величезний мінус - це трилогія, а наразі видано тільки дві книжки.
Перша книга є українською, друга вже доступна для передзамовлення десь. Я все читав на якабу за мінімальні гроші. Переклад топ.

Для мене це наразі 10/10, майже всім рекомендую. А на картинці - листівка з мого німецьго видання.

В понеділок я закінчила роботу ввечері і подивилася ромком.
У вівторок я закінчила роботу ввечері і подивилася ромком.
В середу я закінчила роботу ввечері і подивилася ромком.

Знаєте в чому тут проблема? Це був один і той же ромком! Більш того, я дивилася його ще рік тому коли він вийшов. Я навіть читала книгу. Вважаю це свідченням того що по перше, це дійсно хороший фільм. По друге, мене здається зовсім поплавило від кількості роботи.

На третій перегляд я вже просто насолоджувалася хаосом, величезним тортом, хот мужиками, та рахувала помилки. Їх доречі, небагато, на відміну від книги. Хоча книга все одно гарна. Найсмішніше що для мене найбільш нереалістична річ у фільмі це результати виборів у Штатах, особливо враховуючі нещодавні дебати, а не британська королівська сімʼя.

Коротше. Це здається єдина нормальна річ на амазон прайм. Фільм гарний, а я втомилася.

Які ще є способи привести себе до ладу після тяжкого робочого дня?

Обожнюю дивні фрази з іноземних мов, вирішив що своїми захопланнями треба ділитися.

Сьогоднішній вираз з англійської - Shovel talk.
Тобто лопатна розмова? В сенсі "Якщо ти зробиш їй (йому, їм) боляче, в мене є пістолет та лопата, так що ніхто потім не знайде де тебе зарито".

Коротше, той самий діалог який повинен обовʼязково відбутися коли знайомиш свого партнера зі своєю сімʼєю. Мені здається що цей термін прийшов з опису медійних тропів, але можу помилятися. І мені дійсно цікаво чи хтось так в Штатах на повному серьозі робить. Сподіваюсь ні.

Невимовно прекрасна картоха

Мені терміново треба щось написати, тому напевно запишу один з найсмачніших рецептів картоплі який знаю. Відчувається що в ньому трошки більше степів ніж у чомусь більш звичайному, але насправді все просто.

Що треба: картоха, духовка, олія, часник, спеції і трохи ярості.
Якщо взяти молоду, виглядати буде красивіше. Не те щоб це було обовʼязковим.

Що робити:
1. Відварити картоху до майже готовності. Вона повинна протикатися виделкою, але бути ще трошки сирою. І да, чистити її не треба, що для мене додає цьому реценту відразу з десяток бонус пунктів.
2. Змішати нарізаний часник, оливкову олії і спеції. Я беру зазвичай копчену папріку, перець, купу солі, якусь траву (тімʼян, розмарин, майоран) та купу chili flakes. Бо я Вей Вусянь по життю, очевидно. Можна ще додати пармезан. Цієї суміші повино вийти прям багато.
3. Викласти картоплю на лист для духовки, взяти щось та розчавити кожну картоплину. Можна руками, але так і обпіктися можно. Якщо картопля маленька, вона розчавиться достатньо красиво і не розвалиться. Велику можна роздерти двома виделками. Суть виключно в тому, щоб шматки були нерівномірними і без "ножевих зрізів"
4. Змішати весь цей жах зі спеціями.
5. Поставити в духовку на поки воно не запечеться до бажанної скоринки.

Чому воно краще ніж просто запекти: справа чисто в різниці текстур. Картопля запікається нерівномірно і тому виходить купа хрусткої скоринки і в одночас мʼякі в середені шматки.

Подумала тут, якщо одночасно з чим приготувати салат з битих огірків, то вийде просто ультимативний експіріенс після тяжкого робочого дня. Давити овочі просто utterly satisfying.

Результат виходить не дуже фотогенічний, але красиві фотки можна подивитися по запиту smashed potatoes.

Sometimes, I think in English. It's still a novel concept to me, but really, it can be easier to think that way. Not like technically easier, well, obviously, nothing can be compared to your mother tongue, but it's like changing the default settings. I can compare it to using iOS after years on Android. It's the same, the outcome is the same, but it feels different. I'm different. You know what I mean? 

I take pleasure in feeling this language, learning about every smallest detail. Now I can tell if the book I'm reading is badly written. I can express everything I want, even with grammar mistakes and awkward explanations. God, I can even understand James McEvoy a little bit. Believe me, it's quite the achievement, that guy is the beast. I'm still mixing up Tuesday and Thursday though.

For me, it's a story of falling in love, in a way. I used to loathe this language so much. Stupid school lessons, asshole teachers, my mother's failing attempt to study with me, dump memorizing without any relevant context. You can't use an article with the name, "It's raining cats and dogs", Past Perfect Continuous, and "Who is upsend today". Shame if you pronounce something incorrectly. Fear before the exams. After that, countless attempts to push myself to study for some career opportunities. 

It all changed when I started craving new things and couldn't find any. Started to consume lots of stupid stuff. Silly romantic stories and YouTube cooking shows mostly. Well, still my guilty pleasure. Later, rereading my favorite books, Netflix with subnoscripts. And suddenly, I'm no longer hating it, it's no longer a chore. It was like the whole new world was open to me. Mindblowing. Being able to talk to different people is the best part for sure. 

Well anyway. Enough with all of that late-night nonsense, better go to sleep. Probably.

Сьогодні дивилася як девʼятнадцятирічний студент розмазує по стінці 20 трампістів. Дуже цікаво, американський контекст абсолютно кончений, хлопчина просто неймовірний. Я би вам теж порадила, але майже дві години слухати республіканців it's not everyones cup of tea. Ну і так, відверто лякає що всі ці люди мають такий величезний вплив на світову політику.

https://www.youtube.com/watch?v=68aej2qmCtw&t=1610s

Чого біологічна стать це насправді складна штука

Я впевнений що всім тут зрозуміло чому це непросте питання, але я зараз напишу деяку конкретику. Чисто на випадок якщо вам треба буде аргументи в дискусіях і, тому що мені цікаво про це писати.
Дісклеймер: це не про гендер, це саме про біологічну стать.

Здається що у людей в цілому є розуміння що гендер це достатньо складна штука, але з біологічною статтю все наче повинно бути просто. Я маю на увазі, це ж чисто медичні штуки, літералі наші тіла, а не соціальний конструкт. Хлопчик чи дівчинка, пеніс чи вагіна, XY чи XX. Right? Nope!

Як визначається біологічна стать людини
Зазвичай у пологовому за виглядом геніталій немовляти. Приблизно в 1 випадку на 2000 цей тест не спрацьовує і потрібні якісь додаткові кроки. Іноді навіть ці додаткові кроки не вносять ясність. Іноді навпаки, людина тільки з роками зрозуміє що вона інтерсекс. Як бачите, визначення за пенісами-вагінами явно недостатньо.

Ось основні характеристики які визначають біологічну стать людини:
- хромосоми
- гонади (яєчники чи сімʼяники)
- рівень статевих гормонів
- внутрішні статеві органи
- зовнішні статеві органи
- вторинні статеві ознаки

Існує купа людей з незбіжністю за цими ознаками. Частина з них може вважатися інтерсекс з біологічної точки зору. Причин для неспівпадіння може бути безліч, починаючі від захворювань і закінчуючи трансгендерним переходом. Тому я вважаю що сказати FtM в процесі переходу що він "біологічна жінка" це не просто по мудацьки, а ще й фактично трохи дивно.

Енівей, зрозуміло що з людськими тілами може бути повний месс, але може з хромосомами зрозуміліше?

Чому визначення за хромосомами це теж не панацея
46XX для жінки або 46XY для чоловіка це далеко не єдиний варіант конфігурації хромосом, людська генетика це взагалі доволі складна штука. Існує безліч варіантів зайвих хромосом, чи навпаки їх недостатні. 45X0, 47XXY, 47XYY, 47XXX, 48XXYY - це все реальні варіанти людського каріотипу, деякі з цих порушень навіть складно виявити, бо їх носії та носійки не мають видимих симптомів.

На цьому моменті можна сказати що Y хромосома детермінує стать. Це як раз правда, але існує просто безліч варіантів де все може піти не так.

Наприклад:
Синдром Свайера - жінки з хромосомним набором 46XY. Ці люди визначаються при народженні як жінки, мають жіночу будову тіла і тд.
Синдром де ля Шапеля - чоловіки з хромосомним набором 46XX, теж саме, стать при народженні визначається як чоловіча і людина виглядає як чоловік.

Важливо, що не існує жодних варіантів подивитися на свої хромосоми крім як зробити дослідження. Більшість людей гадки не має що в них там в ДНК коїться. Просто щоб ви розуміли, цих людей з прикладів часто діагностують у дорослому віці коли вони звертаються до лікаря через інфертильність.

Ще може статися що з хромосомами все ок, але щось ще в організмі пішло не за планом. Наприклад:
Синдром Морріса - люди з хромосомним набором 46XY і нечутливістю до андрогенних рецепторів. Залежно від ступеню нечутливості, можуть мати різний фенотип та бути по різному записані при народженні. Людина з повною нечутливістю буде нічим не відрізнятися від жінки зі "стандартним" XX.

Що там ще? Менструація? Можливість народжувати?
Ну тільки повністю відбитий довбойоб може визначати стать за цим лайном, бо так можна виписати з жінок людей які мають складнощі зі здоров'ям.

До чого я це все веду
У людей існує просто величезна кількість варіацій статевих характеристик, те що більшість з нас можна запхати в бінарну статеву коробочку не значить що всіх можна і це нормально. Я просто задовбався чути дичину з кожного утюга, особливо коли її використовують для виправдання трансфобії.

Тим часом в нас movie night. Так, це карбонара. Так, без вершків.

Ро: ну все, я задовбавсь, голова болить, беру дей офф.
Теж Ро: *аппрувить дей офф, а потім інтенсивно працює дві години*
Що пішло не так???

TWIMC: це тому що я люблю свою роботу, все ок.

Про ВІЛ-інфекцію та ірраціональні страхи

Дисклеймер: Я не лікар, не професіонал і навіть не квір-персона з членом. Я просто пишу про те що мені хочеться, здається цікавим та корисним

В мене є достатньо відчутний страх підхопити ВІЛ, будь-яке STI насправді. Звинувачую в цьому телебачення нульових, мерзенні уроки охорони здоровʼя в школі та загальний сором щодо сексу навʼязаний суспільством.
Чому я називаю цей страх ірраціональним? Бо вважаю нормальним перевіряти шприц в лікарнях і користуватися презервативом, не вважаю - панічку після кожної околосексуальної взаємодії. В мене на жаль буває саме друге.

Але зазвичай ми боїмося невідомого, а факти допомогають справлятися зі страхом. Тому я пишу про факти. В основному про секс, бо як не заразитися через кров наче зрозуміло.

Як працює ВІЛ
Вірус атакує клітини крові відповідальні за наш імунітет, тобто чим більше вірусу в організмі, тим більше клітин він винищує - тим слабкіший імунітет. Без лікування, з роками вірусне навантаження в організмі поступово збільшується, імунітет слабшає і людина починає підхоплювати супутні захворювання, розвивається СНІД.

Як воно лікується
Повністю позбутися вірусу поки неможливо, проте наразі існує неймовірно ефективна противірусна терапія (ART). Вона складається з комплексу препаратів що приймаються щодня протягом життя, вони підтримують вірусне навантаження на мінімальному рівні, клітини встигають відновлюватися і імунітет не падає. Рівень вірусу в людей що успішно проходять терапію настільки низький, що навіть ВІЛ-тест не в змозі його ідентифікувати. Очікуванна тривалість життя для пацієнтів на ART (без розвиненого СНІДу) зараз майже не відрізняється від стандартної по популяції.
Люди на ART живуть повноцінне життя і не можуть нікому передати ВІЛ.

Зараження при статевому контакті
Тут починається цікаве, вирогідність заразитися серйозно залежить від виду сексу. Нижче цифри за стандартних умов, на 10000 контактів з ВІЛ-позитивною людиною яка немає симптомів і не проходить ART. В скобках неінфікований партнер.

Анальний секс (for bottom) - 138/10000
Анальний секс (for top) - 11/10000
Вагінальний секс (for bottom) - 8/10000
Вагінальний секс (for top) - 4/10000
Оральний секс - 4/10000 і нижче

Варто зазначити, що вирогідність зараження залежить від купи факторів. Вірусного навантаження, обрізання, інших STI, інтенсивності сексу, діслокації рідин, ранок у роті, пірсингу, положення місяця, знаку зодіака, позиції. Мінет ризикованіше за куні, особливо якщо ковтати. Give is safer than receive.

Профілактика
Well, барʼєрний контрацептив це завжди гарна ідея, але це не єдиний варіант.

PReP (профілактика перед ризиком). Пігулки що пʼють перед сексом щоб не заразитися.
Зазвичай це Truvada або Descovy, вони найбільш ефективні якщо почати пити по одній в день за 7 днів до контакту і далі продовжувати поки є потреба. Як варіант, можна випити дві пігулки мінімум за дві години до та одну на наступний день. Ці препарати знижуть вирогідніть зараження ВІЛ на 99% при сексі, на 74% при вживанні наркотиків через інʼєкції.
Так, це саме ті пігулки які пʼють перед квір-оргіями. Взагалі їх значення для комʼюніті складно переоцінити, часто кажуть що це як ОК, тільки для геїв. З мінусів, вони прям дорогі.

PEP (профілактика після ризику). Тільки для emergency. Треба починати пити не більше ніж через 3 дні після контакту, чим раніше, тим ефективніше. Зазвичай курс на місяць, ось діючі речовини: tenofovir, emtricitabine, either raltegravir or dolutegravir.

Що робити
Особисто я роблю ось це:
- здаю раз на рік тест на всі STI (до речі, кров на ВІЛ перевіряють при донорстві)
- приймаю рішення про контрацепцію на основі статистики
- намагаюся не панікувати коли на мене хтось подихав в клубі

Ще в мене в руках зараз ця колода. Пишіть якщо хочете щоб я вам щось витягнув.

Сьогодні випадково приготував найсмачніші брауні евер

Я взагалі люблю пекти дивні штуки, справа в тому, що я не дуже фанат солодкого. Звісно випічка це завжди прекресно, але для мене чим більше різних поєднань в смаках та текстурах, тим смачніше. Я та сама людина що не побоїться всунути бекон в цинабони. До чого це, рецепт може бути не для всіх.

Що вийшло:
Неймовірно ніжні брауні з кислими вишнями та темним шоколадом всередені. Вони пахнуть шавлією та трохи гірчать на смак. Але навіть якщо шавлію не класти, це гарний рецепт.

Як так вийшло
Загалом я захотів поексперементувати. Спочатку вирішив що не хочу звичайне масло, хочу коричневе (beurre noisette, brown butter). Готується достатньо легко і загалом це відомий trick для випічки. Коричневе масло має легкий горіховий присмак і суттєво додає глибини чому завгодно.
На цьому я звісно не зупинився і додав ще шавлію. Не знав доречі що шалфей це українською шавлія, oh well. Загалом соус з неї зазвичай подають з пастою чи рибою, але це експеримент!
Також дома було забагато перестиглих бананів, їх теж було застосовано.

Що треба:
Вершкове масло (150г)
Борошно (115г)
Коричневий цукор (300г), в мене було 250, бо не люблю засолодке.
Какао (70г)
Пекарський порошок (1/2чл)
3 яйця
Сіль (1/2чл)
Вишні (300г)
Чорний шоколад, прям не менше 70% (200г)
Трохи ванілі в будь-якому вигляді (optional)
Стиглий банан (optional)
2-3 листка шавлії

Що робити:
1. Розморозити вишні та порізати шоколад шматочками. Поставити духовку на 175.
2. Кинути масло в каструлю, додати шавлію і готувати на помірному вогні. Як розтопиться, зʼявиться біла піна - це молочні білки. Масло готове як тільки піна засмажилася до коричневого і воно почало пахнути горіхами. Дати охолонути до кімнатної.
3. Збити яйця (вєнчіком), додати цукор, потроху влити масло, тільки вийміть траву спочатку! Додати розтовченний банан.
4. Змішати все сухе в окремій посудині (борошно, какао, сіль, порошок, ваніль)
5. Потроху вмішати сухе в вологе, додати шоколад та вишні.
6. Змастити посудину для випікання маслом, вилити туди тісто, запікати десь 30-40 хвилин. Це той випадок коли краще недопекти.
7. Готові брауні посипати зверху крупною сіллю.

Що ще можна зробити:
Наступного разу я додам ще перцю чілі та стопку лікеру куантро, воно прям чудово впишеться.

P.S. Фоткати красиво я не вмію, тому тримайте некрасиво. Вам доведеться повірити на слово що воно смачно.

В мене є постійне і нейморівно дратуюче відчуття що я вже кілька років стою на місті і взагалі не розвиваюся. Іноді воно настільки важке що я просто цепенію. Як можна здогадатися, воно взагалі не допомагає жити це життя.

Але потім я чую німецьку пісню яку останній раз слухала ще в школі і раптово розумію про що вона. Дивлюся на свою книжкову полицю яка майже повністю складається з англомовної літератури. Ловлю відчуття що більше не відчуваю себе скуто розмовляючи українською. Один мій рейс на роботі в два рази більше всієї моєї місячної зп ще 3,5 роки тому. Я завершую проекти, які раніше здавалися неможливими. Я нарешті досягла тієї точки в житті де без антидепресантів мені краще ніж з ними. Я без проблем орієнтуюся там де раніше так просто було заблукати.

Зараз вкладаю сили в покращення свого життя, а не просто намагаюся якось вижити. Повірте, це складний і незвичний процес, деякі його аспекти я просто ненавиджу. Вкладаю зусілля в те щоб дозволити собі зупинитися і подихати, бо останній рік це по суті перший раз в моєму житті коли я дійсно маю на це можливість.

Але головне, зараз я маю відчуття що мені є що сказати і мені є чим ділитися. Далі буде.

P.S. Також я хот.

Про недочитанні книжки

Чи читаю я багато? Так, дуже. Як мінімум тому що читаю швидко.
Чи можу я сказати що 80% того що я читаю це повний треш? Так, але нагадую собі про принцип Парето, oh well.
Чи дочитую я всі книжки? Ноуп!

Життя занадто коротке щоб мучати себе тим що не подобається і не приносить жодної користі, але чомусь я прям довго йшла до цього розуміння. Прям реально, раніше думала що недочитані книжки роблять мене less of a person. Довелося щось робити з цим ідіотізмом.

По перше скажу що дропати на півдороги Четверте Крило і недочитувати якийсь складний нонфікшн з купою сторінок референсів на наукові джерела - це все таки різні речі. Ну, в моїй голові. Звісно я величезна фанатка різноманітної фантастики та і загалом читаю частише фікшн. А з ним все просто, не подобається - не читай.

В одного мого знайомого є правило ста сторінок. За 100 сторінок книга не зачепила, ну і до біса цю книгу. Я зазвичай не рахую і просто відкладаю якщо не подобається. Може справа в стилі, не мій жанр, герої дивні, не цепляє і все. Мій улюблений лайфгак - подивитися вікіпедію, прочитати останні декілька глав і подумати чи хочу я дізнатися як воно дійшло до цієї точки. Чудово прибирає ось це бажання дочитати щоб дізнатися кінцівку, але в цілому я таке нікому не раджу. Просто я дивна людина якій норм спойлери.

Звісно іноді я повертаюся до недочитаних книг потім, бо може воно потрапило до мене в неправильний час, може в мене просто не було мозку читати щось складне. Але все одно фікшн складно кидати, особливо коли всі твої друзі порадили і сказали що тобі зайде. І моє улюблене, прочитати перед грою бо сеттінг. Досі бачу Відьмака в кошмарах.

З нонфікшином все трохи складніше, але чесно скажу, читаю такі книги від корки до корки тільки коли в них стиль норм. Бо в багатьох авторів здається алергія на цікаві речення. Якщо книга не заходить, але я бачу в ній користь, читаю вибірково. Прям іноді тільки конкретні глави.

До того ж бісить прям коли в книжці автор намагається щось показати і приводить приклад за прикладом, а висновку все не робить. Я ще з першого прикладу зрозуміла, а читаю вже десятий. В такі моменти просто хочеться викинути книгу у вікно і йти дивитися ютуб по темі. Зазвичай короткі статті чи відео виявляються набагато кориснішими бо інформацію все обробили і розклали для тебе по поличкам.

Але що казати, я просто обожнюю нонфікшин який написано так що від нього неможливо відірватися, шкода дуже рідко на таке натрапляю.

А в вас як з недочитуванням книжок?

P.S. Не те щоб текст змістовний, просто хотіла поділитися. На фотці просто мої книжки.