Друзі, тут така справа. В нашої старшої кішки Мусі знайшли ракову пухлину, і тому на цих вихідних (7-8 грудня) моя сестра @Ronni_V повезе її до Києва — на обстеження і, сподіваємося, одразу на операцію.

Підкажіть, чи міг би хтось приютити її в себе разом з кішкою на одну-дві ночі?

З мене — безмежна вдячність та будь-які сувеніри з Тайланду, які забажаєте.

(На фото власне кішка Муся трохи більше ніж рік тому.)

#рядок_що_біжить_по_лезу_бритви

#рухомим_рядком@panicetc

Новий анекдот: в тредс люди розповідають, що 4к баксів в Україні – це нічого такого і невелика взагалі зарплата.

Альо, ви давно реаліті чек проводили? XD

Тільки що прочитала про Жабу. Ми з Катею були ледве знайомі, але все ж знайомі.
Гарного післяжиття, Жабо.

Жабонька давно писала як попало в канал, бо відчувала себе не ок.

Світлої пам'яті, Жабонька.

Отут допис Таллера про збір

Тут збір на картку Таллера 4149439021554716 на кремацію

Шматочок роботи: інколи графічна дизайнерка отримує від мене ТЗ в такому вигляді 😅

Ого Україна могутня. Ну ми 🦾

Дзок каже, дивні пози для сну — це у неї від мене 🧐

Сьогодні буде історія про мене, чорногорську пошту та позор 🤦‍♀

Так от, чорногорська пошта.

По-перше, треба сказати, що це була моя перша з нею зустріч.
По-друге, я була про неї дуже невисокої думки. А дарма, нічо так пошта!

Тож, ранок, стукіт в двері. Я нікого не очікую. Визираю в вікно, бачу поштовий фургончик. Відкриваю двері, притримую одною рукою кошеня.

Двоє чоловіків називають моє прізвище, показують маленький пакунок і запитують чорногорською, чи є в мене євро. Я блідну, бо у мене взагалі налу нема, тож починаю бігати по хаті, повторюючи "хвилинку, дуже вибачаюся!". Попутно закидую Ґаргулью в туалет, бо вона, як бачить вулицю, рветься в пампаси.

Євро не набирається, мужики ржуть, я вже готова сказати "вибачте, є 85 центів і два банани!" — аж тут виясняється, що треба не євро, а п'ять. Бо велика посилка, яка стоїть поруч з ними — теж мені.

В результаті, коли виявилося, що у мене немає налу, у сусідів зайняти не вийде, бо їх нема вдома, а карткою розрахуватися з ними не можна, один з працівників сказав: "Дивіться. Зараз я плачу моєму колезі за вас. А завтра я повернуся і заберу 5 євро, добре?"

Слово він стримав. І наостанок дав мені пораду: "Це Чорногорія. Завжди майте кеш!" :)

Бонусні факти про Чорногорію:
1. Обидва працівники пошти з легкістю перейшли на англійську.
2. Вони знали ім'я моєї квартирної хазяйки (запропонували: "А ви можете позичити гроші в Марини?")

У мене взагалі враження, що чорногорці супер легко видають кредит довіри і загалом за замовчуванням налаштовані до людей позитивно (не стосується дрібних чиновників).

Назвіть мене бумером, але вайберівські листівки прикольні)