Шось під вечір настрій потеревенити про легеньке.
Діліться в коментарях, як ви зваблюєте свій романтичний інтерес.

Бо я веду людей пити найсмачнішу каву яку можна знайти в доступі, а потім сідаю показувати їм всю ахуєнну музику під вино і дивлюся на них як ігуана, поки їх остаточно не вштирить.

...що, якщо подумати, kinda creepy, АЛЕ 15 років уже працює.

Вашій увазі: фонетика гейства! Дякую за увагу
(обожнюю соціальні науки)

Христос воскрес!
Бажаю всім любові та душевного миру, а гомофобам — перечитати шо казав про любов Ісус.

Так, ладна.
А тепер ще одне питання: як зваблювати вас?

...
Хароші дріжджі, бульбашки — вогонь xd

А це фотка з фотосету киці Вів'єн шість років тому.
Як ви можете побачити, киця... Не вражена.
Я б сказала навіть, синонім слова «розчарування»

Взагалі, історія цього фотосету це історія про те, чому варто слухати хазяїв тварин, коли вони про щось просять чи попереджають.

Ви можете побачити по майже пласких вухах, що Вів'єн налякана. Чому ж вона налякана?

Справа в тому, що ця киця ненавидить дверні дзвінки. Вона, схоже, впевнена що якщо в двері дзвонять, то це обов'язково хтось поганий, хто її забере і скривдить. Тому вона лякається, ховається і заспокоюється лише десь за півгодинки.

В день, коли фотографиня з притулку, завдяки якому ми забрали Вів'єн, приїхала нас (її; але нас. Щасливу родину із задоволеною кицею, коротше) фотографувати, я попросила її у жодному разі не дзвонити у двері, а набрати мене по телефону, щоб я спустилася її зустріти.

Але фотографиня, на жаль, моє прохання проігнорувала. Тож Вів'єн сховалася. Її довелося виманювати на лагідний голос, іграшки, зачиняти в одній кімнаті з нами, щоб їй нікуди було подітися, і тд і тп. Весь фотосет був дуже-дуже стресовий.

Зараз я б діяла інакше. Повідомила б, що тепер у нас є сорок хвилин чаю і неспішних розмов, адже Вів'єн не прийде, поки не мине почуття небезпеки і вона не звикне до нової людини. Але не змушувала б свою кицю робити щось, що їй не подобається, тому що чужий хуманс не запам'ятав одну фразу з переписки.

Тож, слухайте хазяїв тваринок. Вони зазвичай не просто так щось говорять.

Мм, дорослість :) безкінечний ларп з начиткою «ти розумієш що відбувається і як жити це життя»

Коти, бережіть себе 🫂
А йобана русня хай среться через очі 👿👿👿

І скажіть мені хтось, що осєсьо не гопниця з Борщагівки

Граю в шосту циву (я купила її до скандалу з "Душа", не бийте).
На мене напав В'єтнам, перша армія світу. Не спровоковано напав.

Але у мене були гроші і виробництво, тому я їхню атаку відбила, пішла в наступ і захопила їхні міста. І знаєте, хто зараз пиздить шо треба жити дружно і цінувати ідеали свободи, і айяйяй бити морду кривднику? США.

Oh, the irony!

‼️Госпітальєри потребують нашої з вами підтримки! російські злочинці дощенту знищили базу батальйону з усім майном та технікою, що були в ній.

📝 Яна Зінкевич: Я ніколи не показувала назагал свої емоції, навіть тоді, коли переживала найстрашніші дні свого життя після аварії та втрачаючи друзів, але зараз вперше не зможу стриматись.

Покидьки. Злочинці. Виродки без моральних правил. Кати. Вбивці. Окупанти. Людожери.

росіяни обстріляли сьогодні вранці Павлоград. Загинули діти, загинули мирні люди, знищено мирні домівки.

Знищено дощенту нашу базу батальйону з усім майном та технікою, що були в ній.

Вони знову влучили в саме серце. Перекреслили 10 років роботи тисячі людей. Вбили цивільних. Невинних, які просто жили, варили ранкову каву, сміялись. Планували завтра зі своїми діточками.

Їхнє "завтра" не настане. Їхнє "сьогодні" обірване жорстоким обстрілом.

Ми були точкою тепла, порятунку, допомоги, людяності. Наша база прихистила не одного парамедика і військового, вона була прихистком для переселенців, для усіх жертв війни, зрештою, навіть для поранених тваринок знаходилось місце у нашому спільному домі.

Там було ціле наше насичене любов'ю і єдністю життя, а тепер - попіл, руїни, скло і тиша, яка кричить невимовним болем.

Там була пам'ять про наших полеглих Госпітальєрів, артефакти їхнього безцінного життя і подвигу, яких теж уже нема.

Це не просто війна. Це геноцид. Навмисне знищення всього, що робить нас людьми. І кожен удар по цивільних і медиках - це ще один доказ, що ворог боїться не зброї, а нашої людяності.

Але ми не стали попелом, ми стали яскравим вогнем, який тепер палає з іще більшою силою. В цій силі криється і відвага рятувати, і бажання помсти ворогові.

Я оголошую новий збір на 20 мільйонів гривень для нової бази батальйону Госпітальєри.

Якщо ви прочитали цей пост, поширте його друзям. Не залишайте нас в біді. Тільки з вашою підтримкою ми можемо рятувати далі. Нам зараз надзвичайно важко, як не було ніколи до цього.

Але у нас є ви. І з вашою підтримкою ми впораємось. У нас є злість, у нас немає бажання зупинятись. І навіть такий страшний удар не зможе поставити нас на паузу, росії не вдасться перемогти, навіть забравши у нас все дощенту.

Вдячна кожному Госпітальєрові, який зараз тримається. Напишіть їм слова підтримки ,вони заслуговують на це як ніхто сьогодні.

Госпітальєрам

На нову базу Госпітальєрів

🎯Ціль: 20 000 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2QrD4xoAsb

💳Номер картки банки
4441 1111 2372 2070

Хто з вас?)

Вам всім потрібна півонія, яка розквітла у дворі. Тримайте.

А ще я знайшла бузок!!!
Але він на приватній території і понюхати його не вдалося.
А потім мене вкусила бджола 🥲

#маю_думку

Давно хотіла про це написати, а тут воно якось кристалізувалося нарешті.

Чи людина вибирає, щоб їй було боляче? Про свободу волі.

Є декілька популярних думок в психології, які зводять, я б сказала, вибір, волю та вигоду в абсолют. Це концепції на кшталт "вторинної вигоди", "тільки ми обираємо як реагувати", "якщо людина вибирає бути в Х, то її все влаштовує" і фраза, яка дуже тригернула мене кілька днів тому (хоча авторку я ніжно люблю і моє ставлення до неї не погіршилося) - "якщо людина хоче травмуватися, вона травмується".

Я розумію, чому вони існують. По-перше, вторинна вигода має деякі емпіричні підтвердження, наприклад, в медичній сфері. По-друге, концепт, що людина контролює все в своєму житті, дуже заспокійливий. Світ великий і хаотичний, а ми маленькі м'ясні мішки, які на секунду вічності зазирнули на тусовку до інших, таких само, мішків. Концепція вибір-воля-вигода зводить хаотичність до якоїсь притомності і дає ілюзію прозорості і передбачуваності поведінки та мотивацій інших людей. Вона дозволяє не зійти з ґлузду від всієї несправедливості світу.

*глибоко зітхає*

Я вважаю, що вторинна вигода має повернутися туди, звідки вийшла - в професійні кола психотерапевтів та медиків, використовуватися лише в тих випадках, коли немає інших пояснень, а не щоб створити собі shortcut, а широкою публікою не використовуватися взагалі ніколи. І що концепти "тільки людина вибирає..." або "якщо людина хоче травмуватися..." - це неймовірне спрощення, яке нікого не доведе до добра. Більш того, це спрощення глибоко помилкове.

Концепт свободи волі драматично перебільшений. Людина вибирає значно рідше, ніж хотілося б думати. Ще рідше людина вибирає в моменті. Так відбувається, тому що в моменті, особливо під час стресу, людина часто не встигає обробити весь масив інформації: її увага вибіркова, а мозок реагує лише на ключові дані. В тексті це можуть бути конкретні фрази, в розмові - тон, міміка, поза. Важливо, що ця ключова інформація індивідуальна та може бути геть не такою, як планувалася автором.

Тригер - це ключові дані. (тому я, повертаючись до початку посту, запам'ятала фразу "якщо людина хоче травмуватися", а весь інший текст не пам'ятаю)

Чому? Бо концепт, який зчитується як запакований в тригер, мозку давно знайомий на рівні нейронних зв'язків, і так само, на рівні людського заліза, знайомо що він небезпечний та вимагає негайної реакції.

Розумієте, до чого я веду? Свобода волі перебільшена. Немає часу думати, треба захищатися.
Так людина тригериться, і, потенційно, ретравматизується. Чи можна це назвати вибором травмуватися? Бажанням травмуватися? Чи людина справді вибрала, як вона відреагувала? Ну хз, я б посперечалася.

В наступній частині розповім про другу, не менш важливу причину, чому я не люблю абсолют вибір-воля-вигода в контексті "людина просто вибирає для себе біль-пиздець-травму". Це вже буде про особисті переконання.

Снік пік в чорногорську політику. Ну, якщо раптом у вас є думка що це лише українці матюкають владу за кожен вчинок і лише українські депутати позоряться публічно (хоча, якщо ви спостерігаєте за новинами з США, ви точно знаєте що це не так).

На картинці: президент Чорногорії (не посміхається), перша леді Чорногорії, прем'єр і ще хтось.
Підпис згори (приблизний): круто провели час!
Підпис внизу:
Ніхто:
Чорногорська делегація на похороні Папи Римського:

Одна людина якось на початку другого строку Трампа сказала мені, що ніякого системного відкату в правах жінок та меншин не буде, все, що відбувається — не пов'язані івенти, програми різноманіття просто не були потрібні, а документацію адміністрації зручніше писати без слів "жінки" та "рівність".

Сьогодні я дізналася, що ще в лютому адміністрація Трампа домовилася з Румунією, що брати Тейт — під слідством в Румунії за відмивання грошей, торгівлю людьми, а Ендрю Тейт ще й за зґвалтування — зможуть "відвідати" США. Де їх негайно оголосили вільними та поважними людьми.

Звісно, жодної системності. Це все не пов'язані події. Свобода та добробут жінок та вразливих груп не знаходиться під загрозою, а адміністрація США ставиться до всіх з рівною повагою.

Вибачте.
З _*-:_ повагою.
Оскільки слово _7!&#_ писати вже не рекомендується.