Архівна Агата відображає загальний муд тупо всьої моєї бульбашки

Успіху, дорогі коти на протестах. Бачу, що вас багато. Ви ❤️❤️❤️

Божепамажи 🙈

Видаляла зайві скріни з телефону, знайшла шедевр. Три місяці пройшло, ніц не змінилося. З іншого боку, а чого б йому змінюватися 😅

Олсо, дорогі всі, я тут трошки заплуталась. Як ви розраховуєте свою ринкову вартість як спеціаліста? Бо у мене за останні півтора року склалося враження, що це така обскурна тонка матерія, де на сайти з пошуку роботи орієнтуватися не можна, на запити в соцмережах орієнтуватися не можна, інфоцигани теж брешуть (звісно), і надійні джерела це лише питати колег та друзів з цієї ж сфери, але позицією вище. Шо прикольно, але не факт що об'єктивно.

Хочу розповісти про досвід довготривалої психотерапії, нащо копатися в стосунках з мамою, а також чи всім потрібно шукати корені в дитинстві. Увага, дуже довгочит! #маю_думку

Одразу зафреймлю: тут буде багато особистого досвіду. Мені не потрібні обіймашки, співчуття та коментарі про те, яка я сильна. Можна ділитися особистим досвідом, якщо він структурований; можна дискутувати про точку зору та різні психотерапевтичні підходи.

Про особистий досвід

Усього я в терапії з різними терапевтами приблизно 13 років. З поточною терапевткою почала споратичну роботу приблизно 6 років тому. Споратичну - бо в наших стосунках було щонайменше дві перерви до року кожна. Ми працюємо 1 раз на тиждень, рідше 1 раз на два тижні. Чому так довго? Який прогрес? Що відбувається у процесі?

Психотерапія - штука індивідуальна. Комусь вистачає року роботи. Комусь трьох. Мені потрібно більше - частково через перерви в процесі, частково через кПТСР, частково через зовнішні чинники (спасибі, йбнрсн, ти доклалася до мого стану). Рік тому я відчувала сором і дискомфорт через те, що так довго перебуваю в процесі терапії. Зараз це прийняла.

Один з результатів довготривалої психотерапії - те, що прийняти свій ритм вдалося без розбору ситуації з терапевткою. Я врегулювала себе сама і відчепилася від себе теж самостійно. Я відчуваю проблеск гордості за себе. Здатність хоча б інколи відчувати позитивні почуття до себе - теж один з найважливіших результатів психотерапевтичної роботи. Наразі це дійсно проблески: десять секунд, можливо, хвилина самовизнання перед хвилею звичного знецінення. Далі буде.

4 перших роки роботи з поточною терапевткою були здебільшого присвячені моїй матері: розбір ситуацій, особистості, образ, поведінки, її потенційних діагнозів. Я не впевнена, що ми до кінця розібрали хоча б одну травму, одну ситуацію - це особливості кПТСР, коли травмуючих впливів так багато, що вони зливаються в одне травмуюче існування. Для цього, до речі, навіть не треба, щоб в родині було "серйозне" фізичне або сексуальне насильство, але це вже тема для іншої розмови.

Впродовж цих розборів мінялося моє ставлення до ситуації, до себе, матері та динаміки оточуючого світу. Я пам'ятаю не все. Пам'ятаю, що шукала причину в собі, а потім дуже багато ненавиділа, проклинала, знову звинувачувала себе. Деякі спогади розблоковувалися в процесі і наводили на мене жах та огиду. Мені хотілося валідації звідусіль - її не було у тому вигляді, в якому я готова була її прийняти. Аж зрештою я прийшла до спокійного ставлення. Прийняла, що мій досвід не змінити. Що не все можна відремонтувати, як зламану іграшку - мене не можна відремонтувати. І я нарешті перейшла від оптики "хто винен в тому, що я така" до "ок, тож як я можу зробити своє життя кращим та комфортнішим для себе?"

Та спочатку було 4 роки мами з поточною терапевткою та ще 5 років до того.

Нащо копирсатися в стосунках з мамою загалом

Побутує думка, що психотерапія, особливо довготривала, це викачка коштів та безкінечне копирсання у стосунках з мамою, яка винна, що у дорослої людини все пішло не так. Психотерапія може займати рік, може два, може п'ять, а може, як у мене, 13. Все залежить від стану людини до терапії, її здатності витримувати процес, її бажання це робити, її діагнозів (психічних ТА фізичних), її бажання змінити ситуацію, оточення, і, нарешті, майстерності терапевта, його/її доброчесності, методу роботи та структури роботи.

Більшість психологічних травм, як правило, людина отримує в дитинстві. Це пов'язано з тим, що у неї немає досвіду психологічної резилієнтності, копінг-стратегій, і вона постійно перебуває у ситуації, де її ресурси, вибори та вплив дуже, дуже обмежені. Вона не знає правил світу. Постійно якісь нові ситуації та події, в результаті яких настають нові та невідомі наслідки. Більшість цих ситуацій закінчується нормально чи позитивно. Щось фруструє. Це теж ок і корисно.

А щось залишає болючий досвід, який психіка не здатна опрацювати ("що це було, якого біса, чому так погано/страшно/огидно/боляче?!!") чи опрацьовує деструктивним для особистості способом ("це було, бо я погана/негодяща/тупа/негарна/з мене немає толку/я сама напросилася"). Такі події та реакції на них називаються психологічними травмами.

Ми підійшли до мами. Чим менша дитина, тим чутливіша і сприйнятливіша її психіка та тим більшу частку реальності у її житті займає родина. В першу чергу - мама або її відсутність. Мама джерело їжі, похвали та покарань, вона - камертон, який налаштовує дитину на правильність та неправильність її життя, способу мислення, способу існування. Інші значимі та доступні дорослі теж грають роль - зазвичай тим більшу, чим більше часу вони проводять з дитиною. Мама (в основному) та родина (додатково) - це єдиний дитячий всесвіт. Потім додається садочок, школа, але дитина все одно вимірює правильність реакцій та світу залежно від того, як реагують батьки. І коли батьки реагують непослідовно, або ж дають дитині сигнали, що з нею щось не так (не з поведінкою, не з реакціями, не подієво - З НЕЮ), кривдять її, перекладають на неї відповідальність за власний емоційний добробут - вірогідно, виникне травма.

Чим більше у людини різноманітного досвіду, незалежності, здатності себе захистити та чим менша значимість неприємної події, тим менший шанс, що виникне травма. Я зараз про побут, звісно, а не про війну та окупацію.

Я сподіваюся, моє пояснення достатньо доступне, щоб відповісти на запитання "чому саме дитинство і чому саме мама?".

Чи кожному потрібно говорити про своє дитинство

Як на мене - ні, абсолютлі. Якщо людина не хоче - не треба. Буває, що людина не готова. Буває, що вона хоче просто змінити патерн поведінки. Буває, що кількість травматичних подій така, що розбирати кожну - займе 30 років терапії. А часу нема, грошей стільки нема, і хочеться, бляха, пожити в гармонії з собою хоч трошки.

Мене вчили, що хороший терапевт не б'ється лобешником в стіну, а йде туди, де двері відкриті: в подію, спогад, сьогоднішні прояви.

Просто комусь потрібно поговорити про маму. А комусь не потрібно. Головне, щоб це домогало покращити якість життя: в довгостроковій перспективі найнадійніший критерій користі від психотерапії - здатність щасливіше, самостійніше та адаптованіше жити власне життя.

Починаю складати вішліст до дня народження. Він, схоже, на третину складатиметься з текстових маркерів фабер-кастелл, а ще на третину - з блокнотів paperblank.
Любов до канцелярки то вічне XD

РЕБам Рей пізда. Просто і відверто. Прильоти поряд спалили нахуй майже всі нижні частоти. Автівка… її ми вже відновлюємо. А нижні частоти більше не захищені. Тому починаємо з нуля. Закриваємо 220-350МГц, 350-470МГц, 470-600МГц, 600-730МГц, 730-910МГц, 910-1100МГц частоти, щоб дати шанс вивезти щупластих поранених з нуля до стабіка. 186к - страшна цифра. Ти більше, коли мій ФБ забанено… За рекламу, якою фб сприйняв збір. Поки апеляція розглядається, рухаємось в ТГ. Дякую, друзі! Ваша підтримка неоціненна.

Реквізити:
Приват: 5169360001419872
Моно: 5358380883850003
Банка: https://send.monobank.ua/jar/84ZZQNrHcx
Tether (USDT TRC20): TEPh3Jy9dEFMQJQpQB1w7mQ2NtsJSfGh7S
Tether (USDT ERC20): 0xa9e23Fd8aa8EDBF39E6a1E33BEF10131e51f99B4
Ethereum (ETH): 0xa9e23Fd8aa8EDBF39E6a1E33BEF10131e51f99B4
Whitebit codes: yes!
SWIFT: USD or EUR (В приват)
Paypal: vladislav.kold@gmail.com

Шоб не здавалося, що я лише репощу і пизжу – пруф, що стараюся хоч трохи донатити на те, що репощу, а не лише прошу гроші у вас.

І ви закиньте.

Шось давно не було #опитування без контексту, да? Ща буде

Відкрию полікулу щоб зібрати стабільну групу на ваншоти. Секс не пропонувати.

😐😐😐
Шеф-кухарка, бляха

Друзі! Вночі росіяни вщент зруйнували квартиру батьків @Ama9a
Батьки, на щастя, живі (були на дачі), але втратили все майно, потрібно нині все, від житла до базових речей.

Амага дуже багато волонтерила і допомагала фронту, настав час нам допомогти її родині. Дуже прошу!

Батько відкрив конверт у Приваті
https://www.privat24.ua/send/htc4h

Номер картки конверта
5168752140403505

На фото те, що лишилося від дому.
Якщо хтось знає алгоритм дій, куди звертатися із заявкою на відновлення житла, пишіть, будь ласка.
Також не завадить трохи одягу.
Мама - джинси 34 розмір, верх xl-xxl.
Батько штани 36-38, верх 2-3xl

! Оновлені реквізити

📩 Для батьків Амаги

Поповнити конверт через Приват24
https://www.privat24.ua/send/htdmm

Номер картки конверта
5168752141284458

Другий конверт теж досяг ліміту (дякую, бляха, банкам за нові реформи під час війни).
Але ще є банка
https://send.monobank.ua/jar/ABnDe9zwAB

#музика #пісня_дня

https://youtu.be/Df_pwLtvS9w?si=RLJFGKKN_Xoq2TNv

Погані новини.

Ми змушені зупинити усі поставки FPV на напрямки фронту, крім Покровська-Костянтинівки та Сумщини.

Приношу вибачення перед підрозділами. Нам боляче ухвалювати таке рішення, бо кожна поставка це про збережені життя, про порятунок піхоти. Та в нас нема іншого виходу.

Боргове навантаження перед виробниками перетнуло критичну межу, і ми змушені реагувати.

Поставки відновляться, коли стабілізуємо фінансове становище фонду.

Якщо ви ж хочете допомогти — закиньте на банку будь-суму.

Окремо закликаю представників бізнесу долучатися. Без вас не впораємося.
📩Наша пошта для співпраці business@sternenkofund.org

Усі реквізити ось тут.

Всі бачили пост Стерненка про припинення постачання FPV-дронів. Якщо не бачили - ось посилання.

Ми - фонд Bavovna Help, опікуємось підрозділом Чорне Крило 116 ОМБр, що працює на Куп'янському напрямку. Посилання ведуть на інстаграми фонду і підрозділу, там є більше про діяльність, запити і звіти.

Ми зараз шукаємо не просто виробників FPV-дронів, а волонтерів, фонди, які зможуть допомогти закрити цю потребу. Ми справляємось зі зборами на постійні потреби, але запитів на дрони стає все більше: підрозділ росте, інтенсивність бойових дій - теж.
Але - чесно - без допомоги ніяк.

Як можна допомогти:
1. Донатити. Тут без коментарів. У мене є постійна допоміжна банка до нашого основного збору.
2. Репост цього посту і відкриття своїх допоміжних банок на свою аудиторію. Розмір не має значення, ми вдячні кожній гривні.
3. Якщо у вас є контакти власників/маркетологів/етс соціально відповідальних бізнесів - поділіться, будь ласка, сюди. У нас є продумані варіанти взаємодії + ми завжди відкриті до чогось нового. Цією задачею займаюсь особисто я, тож якість комунікації, людяність і креативність гарантую.

Обійнявкнула всіх допомагаючих, дотичних і небайдужих 🫶