Vizcaya (Віская) — це колишня розкішна резиденція мільйонера Джеймса Дірінга на узбережжі Біскейн-Бей у Маямі, район Коконат-Гров.
Колись відома як Villa Vizcaya, ця маєтність початку ХХ століття включає величезні італійські ренесансні сади, ділянки природного флоридського лісу та комплекс історичних господарських будівель.

Архітектуру та ландшафт створили під впливом венеціанського та тосканського Ренесансу, у стилі середземноморського відродження з бароковими нотами. Головним дизайнером проєкту був Пол Челфін.

Первісно маєток складався з 73 гектарів берегових мангрових боліт та густих внутрішньоземельних місцевих тропічних лісів. Будучи природоохоронцем, Дірінг розмістив розробку частини маєтку вздовж берега для збереження лісу.
Дірінг розпочав будівництво Віскаю у 1912 році й заселився на Різдво 1916 року, коли він прибув на борту своєї яхти. Вілла була побудована в основному між 1914 та 1922 роками вартістю 15 мільйонів доларів тоді як будівництво розгалужених італійських ренесансних садів та сільця тривало до 1923 році, бо під час Першої світової війни у Флориді було важко з будівельними контракторами й матеріалами.

Джеймс використовував Віскаю як свою зимову резиденцію з 1916 року до смерті у 1925 році. Пол Челфін, колишній куратор мистецтв, художник та дизайнер інтер'єрів, був директором проекту. Він допомагав й заохочував Дірінга збирати предмети мистецтва, старожитності та архітектурні елементи для проекту. Челфін рекомендував архітектора Ф. Бюрралла Гофмана розробити конструкцію та середовище вілли, садові павільйони та господарські споруди. енеральний план ландшафту та індивідуальні сади були розроблені разом з колумбійським дизайнером ландшафтів Дієго Суаресом, який практикувався разом з сером Гарольдом Актоном у садах Вілла Ла П'єтра за межами Флоренції, Італія.🤰

Джеймс Дірінг помер у вересні 1925 року на борту пароплава SS, Місто Париж, на шляху назад до Сполучених Штатів.

Після його смерті Віскаю вспадкували дві його племінниці, Маріон Чансі, Дірінг МакКормік та Елі Дірінг, МакКормік Даніельсон.

Протягом десятиліть, після ураганів й збільшення витрат на утримання, вони почали продавати прилеглі земельні ділянки та зовнішні сади. У 1945 році вони продали значну частину маєтку Віская католицькій єпархії Св. Августина, штат Флорида, під лікарню милосердя у Маямі. Залишилися лише 20 гектарів з головним будинком, урочистими садами та сільцем. У 1952 році округ Маямі-Дейд придбав віллу та італійські сади, що потребували значної реставрації, за 1 мільйон доларів. Спадкоємці Дірінга подарували меблі вілли та старожитності для нового музею. Віская почала функціонувати у 1953 році як художній музей округу Дейд. У 1994 році маєток Віская визначено як Національну історичну пам'ятку.👉👈