Pt. 1

Tangerine Dream: Phaedra (1973) 🌌. Це альбом з якого почалось моє справжнє знайомство зі світом ембіент музики в кінці школи. Тоді моїм найулюбленішим гуртом були Pink Floyd, так що не дивно що берлінська школа електронної музики так сподобалась мені та подобається і дотепер. Цей гурт має багато чудових творів і цей альбом ідеально підійде для знайомства з жанром. Дуже космічна, це треба слухати вночі на природі під зоряним небом, в мандрах чи читанні таємничих текстів, хаха.

Aphex Twin: Selected Ambient Works Volume II (1994). Не відкрию секрет, але він йобаний геній. Скільки він зробив для розвитку електронної музики не перерахувати, ви тільки подивіться як він міг робити музику. І його головна ембіент робота — абсолютно прекрасна. Це як марення у химерній сомнамбулі де є все: від споглядання чогось вічного і недосяжного до haunted вайбів. Важливо уточнити, що на спотіфаї немає Stone in Focus (номер 19).

Panaiotis / Stuart Dempster / Pauline Oliveros: Deep Listening (1989) 💐. Пауліна Оліверос, одна з великих новаторок електронної експериментальної музики минулого сторіччя, створила з колегами один з найвеличніших ембіентів імпровізуючи у величезній підземній цистерні з реверберацією 45 с. Цей твір, дуже космічний і глибокий, в кінці зривається на психоделічну істерику. Я два рази мав досвід перебування в подібній цистерні де звук лунав та відбивався 10 с на музичних івентах. І перший раз коли був ембіент я став цінити цей альбом ще більше.

Pauline Oliveros: Accordion and Voice (1982) — її сольний акустичний альбом містить те, що і сказано в назві таким чином яким ви ще певно не чули цей інструмент.

Stars of the Lid: The Tired Sounds of Stars of the Lid (2001) And Their Refinement of the Decline (2007) — бездоганно гарні, часто ніжні, меланхолійні. Одна з вершин почутого мною ембіенту. І те що я б рекомендував людям, які не знайомі з цим жанром взагалі.

Tim Hecker: Harmony in Ultraviolet (2006) 🌊 — неймовірний альбом, його дійсно хочеться слухати голосно. Він відчувається масивно, викликає благоговіння, ти тонеш в ньому.
У Тіма однозначно варто також послухати Ravedeath, 1972 (2011), Haunt Me (2001), Virgin (2013).

Grouper: A I A : Alien Observer (2011) — момент коли ембіент зустрічається з дрім-попом. І те, і інше я дуже люблю. Один з моїх настільних альбомів. Казково-космічно звабно.

Brian Eno: Apollo (1983) — цій людині ми завдячуємо поняттю ембіенту як ми його зараз знаємо, одному з найвпливовіших музикантів минулого сторіччя. І на мою думку це одна з його кращих робіт в цьому жанрі, яку я з задоволенням слухаю час від часу. Вона густо і майстерно зроблена, іноді прориваючись з ембіента відлуннями більш звичної поп-музики та ласкавої гітари.
Також всіляко рекомендую:
Brian Eno: Ambient 1: Music for Airports (1978) — класична класика база грунт ембіенту у вакуумі. Те, що дало дуже багато всьому подальшому жанру.
Brian Eno: Ambient 4: On Land (1982) — більш грузний, в'язкий і тяжкий, сповнений темними тонами.
No Pussyfooting та Evening Star з гітарним генієм Роберта Фріппа.

C418: Minecraft Volume Alpha/Volume Beta (2011/13) ❤️. Без жартів, може це сентиментально, та для мене це на все життя залишиться одним з творів, які будуть викликати сильні почуття. Цей ост геніальний і оманливо простий. Він не просто ідеально підходить до цієї гри, він вже також дуже самодостатній та прекрасний сам по собі. Колись я провів в цій грі багато часу паралельно з тогочасним життям. Ностальгія, меланхолія? Абсолютно точно. Але яка гарна і прекрасна.
Щоб сказати хоч щось нове: от вам хороша робота в стилі ну ви зрозуміли Minecraft, but it's An Empty Bliss Beyond This World. А також завдячую Lena Raine, яка створила пару дуже хороших ембіентів до гри в більш нових версіях вірних духу оригіналу.

Oneotrix Point Never: Rifts (2009) — чортова науково-фантастична 3годинна пригода більша частина якої не відпускає тебе. Дуже добре і різноманітно.
Oneohtrix Point Never: Replica (2011) — куди більш щільний текстурний, заплутаний і більш концептуальний альбом: ефірний, елегійний, іноді тривожний, наповнений семплами.

Pt. 2

Burial: Tunes 2011-2019 і для більшої точності цей прекрасний мікс https://youtu.be/286BRp1iDNs. Цей артист відомий аж ніяк не за ембіент, але його ембіента складова настільки важлива і смачна, що я не міг не включити його в цей перелік. Цей саунд розриває мене зсередини, він як крик у ночі туманного міста. Перша частина названого альбому дійсно ембіентна, однак далі біти беруть своє. Тому поряд я поставив лінк на дуже якісний ембіент мікс. Приємного 😶

Terry Riley: A Rainbow in Curved Air (1969) 🌈 — неймовірні та швидкі клавішні переливи, які наповнюють тебе світлом і мінливим теплом пригоди. Це залишається геніальним.
Також варто почути Terry Riley: Persian Surgery Dervishes (1972), який має більш розмазану і нашаровану густу атмосферу, однак так саме несе щось піднесене і мрійливе.

Fennesz: Endless Summer (2001) — киплячий, тріскучий і ламаний твір дуже приємних звуків та відлунь. Такі хвилі я люблю.

Biosphere: Substrata (1997) — глибокий, дуже добре зроблений саме ембіент, в ньому все поєднано ідеально і можна зустріти такі різні його пульсації як глибокий космічний гул, гітару, баси, навіть вокал, купу фонових звуків. Я буду повертатись ще не раз до цього норвежця.

The Caretaker: Everywhere at the End of Time (2016-19) 👍. Колись в гостях ми лягали з другом спати й він увімкнув останній трек з цього проекту перед сном (я знав що це, але саме це не слухав). І мені стало натурально страшно і тривожно. Концепція цього альбому стоїть вище музичної складової. І вона дуже сильна і багато в чому незбагненна. Я буду повертатись до нього не раз. Якщо перша частина, яка загалом повторює An Empty Bliss Beyond This World не потребувала якоїсь музичної експресії і майстерності Кірбі, то загальна робота колосальна, особливо коли дізнаєшся як довго людина займається подібним. Багато хто знає про цей проект з мемів та тіктоків, але чи пробували ви хоч раз заглибитись в нього і послухати деякі з більш ембіентних частин?

Takeo Suzuki: Ambient Buddhism Pt. 1 (2024). Я би хотів всунути сюди цього японця, який прям дуже продуктивно працює та живе музикою, але мені здається не отримує популярності на яку заслуговує. Цей твір трапився мені у 2024 році й був для мене одним з самих частіше вмикаємих ембіент релізів того року, яку часто вмикав під час пригод на природі ввечері чи вночі чи перед сном. Це дуже хороша штука.

Windy & Carl: Depths (1998) — сустейновий гул по якому приємно плисти, "music is like a corona of light surrounding an eclipsed pop song, as if they took the sound of their favorite artists on 4AD (Cocteau Twins, Slowdive) and blotted out everything but the frayed edges, where distortion and feedback reside". Бтв на альбомі навіть є дрім-поп пісня.

Iasos: Inter-Dimensional Music (1975) ❤️‍🔥 — дуже яскравий та світло-мрійливий нью-ейдж, який готовий віднести вас далеко звідси. Чим я буду іноді користуватись.

Klaus Schulze: Timewind (1975)/Irrlict (1972) — космічні хвилі ембіенту берлінської школи завжди будуть мене манити і це один з головних її композиторів, до речі також колишній учасник Tangerine Dream. Ранній дебютний альбом взагалі був записаний без синтезатора, на модифікованому електронному органі послуговуючись методам musique concrète, звучить більш дроново. Другий має більш "класичний" звук.

Oval: 94diskont (1995) — м'яка і геніальна глітч музика від німців.

Bing & Ruth - Tomorrow Was the Golden Age (2014) — він дуже щільний і акустичний, густо охоплює своїми переливами клавіш приємними для слуху.

Якщо ви відкрили тут щось нове чи тим паче послухали — я радий, що зміг стати вам у пригоді. Буду вдячний вашим коментам: кидайте свої рекомендації з ембієнту/дронів, доповнюйте й критикуйте. Може, ви знаєте українських виконавців у цьому полі? Нагадаю, що створив тематичний спотіфай плейлист 🤩

Нотатка про поточну музичну подорож дописана, але сама подорож триває. Ембієнт-музика зараз як ніколи популярна й актуальна. Щодня виходять нові релізи, цікаві ф’южни жанрів і т.д. — постійно є щось якісне. Багато про що можна було б ще написати чи згадувати. Ембієнтна частина Silent Hill та творчість Akira Yamaoka мені дуже імпонує ще зі дитинства, експерименти Світлани Няньо, яка має як справжній ембіент, так і іншу унікальну музику, елементи цього у Vangelis, багато неймовірних ембієнт-моментів в dungeon synth релізах, дрони Bull of Heaven... Це прірва і я радий продовжувати досліджувати цей світ.
Багато що зараз набуває популярності завдяки алгоритмам стрімінгових платформ (з чим я постійно стикаюсь на ютубі): це і пряник, і біч. Хоч це дуже зручно і я сам так здебільшого слухаю, я хотів би застерегти й нагадати, що музика на стрімінгах не належить вам і часто навіть не належить авторам. На тому ж спотіфаї вже не раз зустрічав видалену музику, яку раніше слухав. По можливості — платіть артистам за музику напряму через Bandcamp і подібне, або качайте з інтернет архіву. Маючи плейлісти на ют чи споті не забувайте завантажувати музику на фізичні носії. Всім гарної музики, ще зустрінемось! 🎼 🎵