Букера виграла книжка, яку я читати не хочу — David Szalay “Flesh”.
Ну, принаймні це краще, ніж того року.

Оскільки вийшов переклад (хоча я чомусь думала, що він вже був), відкопую свій відгук 😀

Пишу тут собі нагадування, що треба нарешті взятися за відгуки (один з червня чекає 😀)

Показую полицю зі старовинними французькими атласами (вони величезні!) та нагадую про теку цікавих книжкових каналів, яка оновилася з минулого разу 👻

Дочитала 💔 пізніше напишу більше.
Бачила цю книгу в планах ВСЛ)

Збір Роршаха: подробиці
Банка: https://send.monobank.ua/jar/7GV3hvg5V6

Збір Оксани Павленко: подробиці
Банка: https://send.monobank.ua/jar/4AqzryaSXU

Збір Гриба з Юґґота: подробиці
Конверт: https://next.privat24.ua/send/3wwli

Збір У безхвостої відьми: подробиці
Банка: https://send.monobank.ua/jar/9C1yjHBAvm

серп і молот — смерть та голод
казимир малевич, 1932-33 р

Одна з улюблених серій!

Chuck Tingle. Bury Your Gays

Міша Бірн (якщо що, то про його походження нічого немає, ймовірно, натхненням для імені був Міша Коллінз, ну в будь-якому випадку я його так і уявляла) — доволі успішний голлівудський сценарист, який найбільше любить квір-горор, але одного дня керівництво ставить вимогу вбити двох персонажок-лесбійок (тобто, втілити троп з назви). Міша відмовляється, і з цього моменту на нього починають полювати створені ним самим монстри — моторошний Курець, не менш моторошна пані Чому та миле ягнятко. І від доволі кумедної сцени (ну чи то я зла, але мені було смішно), коли на діяча з мультиплікаційної сфери падає піаніно, події переходять до дуже кривавих та жорстоких.

Тут є флешбеки до дитячих та підліткових років Міші, дуже сумні, але водночас вони гарно показують, чим він надихався у своїй творчості (і що реальний світ не менш жорстокий, ніж горорний, але то ідея всіх горорів). Тому це гарна книга для тих, хто любить читати про письменників.

Проблем піднімається багато: і оцей головний троп, і гомофобія, особливо коли йдеться про підлітків, і квірбейтинґ, і ігнорування асексуалів, і псевдопідтримка корпораціями заради вигоди, і небезпека ШІ, і загальна проблемність Голлівуду. Але в цілому книга оптимістична, і назва не справдилася.

Ще от не можу згадати, де читала статтю про те, що горорні тенденції відображають масові страхи в суспільстві (типу, твори про прибульців, що можуть імітувати людей, відображають страх шпигунів у роки Холодної війни, твори про зомбі показують ксенофобію), і тут про це теж написано. А ще роман мені трохи нагадав фільм про чоловіка, який знайшов чарівні окуляри та почав бачити реальність (що світ захопили прибульці), але я забула його назву. Зараз пошукала — це They Live, і він теж згадується в книзі! Взагалі горор — це жанр, який, певно, з найбільшою любовʼю та повагою ставиться до своєї культурної спадщини. А ще це один з найлюдяніших та найдобріших жанрів.

#buryyourgays #chucktingle #прочитане_2025 #бінго_іншого_культу (квір-горор)

А почала оцю, теж квір-горор.

Цікаво) Сподіваюсь, Дафна хороша. Засмучусь, якщо ні.

Дочитала ❤️ Яка тут неочікувано гарна любовна лінія, нагадала мені прекрасну пару з «Мексиканської готики» ❤️

КСД тупі (не те що були сумніви) 😐 Відколи це історичний роман про Голокост став антиутопією?

Andrew Joseph White. The Spirit Bares Its Teeth

16-річний хлопець з аутизмом Сайлас Белл живе в альтернативному вікторіанському Лондоні, де медіуми з фіолетовими очима можуть спілкуватися з духами. Сайлас мріє стати лікарем, але його мають видати заміж, бо він народився в жіночому тілі і всі вважають його дівчиною Ґлорією, а дівчата з фіолетовими очима у тому світі вважаються ласим шматочком для чоловіків, бажаючих мати владу. І от Сайлас робить спробу втекти від своєї долі, але чи вийде це в нього і куди він зрештою потрапить?

Це горор, тому легко не буде, а оскільки натхненням стали страшні медичні експерименти та виправні заклади минулого, покликані «полагодити» незручних людей, що не вписувалися в суспільство, то це робить історію ще жахливішою. Так, формально це YA, але триґерів багато (наприклад, скалічення, вівісекція, підліткова вагітність, описи медичних процедур). Попередня книга автора мені здалася більш бодігорорною, але й тут такого добряче вистачає.

Але, як я вже писала, тут є і чудова романтична лінія, бо Сайлас раптово зустрічає прекрасну дівчину у найнеочікуванішому місці, і це настільки гарно ❤️ І це цікаве втілення одного популярного тропу любовних романів, але не скажу, якого, бо спойлер. І ще дуже сподобалась одна другорядна лінія, романтично)

Що трішки муляло — персонажі часто розмовляли та поводилися не як вікторіанці, але автор у післямові написав, що це спеціально 😀 А в цілому я в захваті. Думаю, переклад буде, бо перша книга вже вийшла українською (якщо що, то вони сюжетно не повʼязані і там різні всесвіти).

#прочитане_2025 #andrewjosephwhite #thespiritbaresitsteeth

трішечки сковує жахом від думки «а що, якби?», коли після безсонної ночі дивишся фото прильотів навіть не в одному, а двох жк по-сусідству.

але за мить жах поступається місцем гніву, потребі матюкати срану росню та донатити.

так от, про донати:
скиньте Алісі Корж грошей на збір, там ще й розіграш для заохочення.

🫙банка збору:
https://send.monobank.ua/jar/2zP8Kw1sUD

Raphael Bob-Waksberg. Someone Who Will Love You in All Your Damaged Glory

Починала ще влітку, закінчила сьогодні. Оскільки це збірка оповідань, то очікувано, що тут є і більш вдалі, і ті, що не зайшли. Мій фаворит — оповідання про потяг, це було красиво. Також про Руфуса було миленько, ще сподобались: про тупі ритуали на весіллі (але тварин шкода), про парк розваг з американськими президентами (не сильно роздивлялась і думала, що на одному з видань на обкладинці чи то Моцарт, чи то Бах 😀), про службовий роман, про пʼєсу. Безсюжетні не зачепили, таке враження, що їх додали для обʼєму. Оповідання з інцестуальними мотивами — фе, крінж, нащо то було писати та публікувати 🥴

Що здивувало — багато фантастичних елементів, я думала, буде такий сумний інтелектуальний реалізм (я не дивилась Коня Боджека і не знаю, які в автора улюблені теми). Взагалі атмосферою нагадало збірку Керета, яку треба якось дочитати (там залишилось одне оповідання, але довге, може, то навіть повість; я не люблю довгі твори у збірках), і от як у Керета для мене є безперечний фаворит (про порося, якось напишу докладніше), так і тут — це отой потяг, раджу читати заради нього.

Ще бачу, що це номінант на найкращу гумористичну книгу, але гумор тут досить сумний.


#прочитане_2025