​​Вчора міг бути звичайний робочий день: узгодження накладів книжок, розгляд рукописів, відправки замовлень нашим партнерам і читачам, наради щодо підготовки до одного з найбільших книжкових фестивалі Книжкового арсеналу. Міг бути, якби не ворог, який продовжує нас нищити.

Це горе для всієї книжкової спільноти в Україні. Наші співчуття всім, хто втратив рідних. Це були люди, які в умовах щоденних обстрілів Харкова приїздили на роботу, щоб ми всі згодом могли тримати у руках книжкові новинки для дорослих і дітей. 7 загиблих та 22 постраждалих працівників друкарні — це та інформація, яка нині відома. Але спеціалісти досі працюють на місці трагедії.
⠀
Vivat і Фактор-друк належать до одного холдингу. Власник групи компаній «Фактор» Сергій Політучий у Харкові, зараз з'ясовується кількість працівників, які потребують допомоги.
⠀
Тимчасово відправки зі складу призупинені і відновляться після завершення слідчих і рятувальних дій.
⠀⠀
Ми всі розчулені і зворушені такою хвилею підтримки команди типографії Фактор-друк і видавництва Vivat від читачів, авторів, партнерів, журналістів — як в Україні так і за її межами. Поширюйте і розповідайте про цю трагедію в Україні й закордоном; про те, як ворог нищить українську книгу та культуру, намагається зупинити розвиток нашої нації. Зараз важлива підтримка усього світу.

Найкраще лють і горе скеровувати у дію. Як це зробити?

Як підтримати:
▪️ Донатьте на ЗСУ! Вони наші герої.
▪️ Продовжуйте купувати українські книжки! Фактор-друк — одна з найбільших типографій в Україні, завдяки яким ми читаємо книжки не лише видавництва Vivat, а й інших видавництв, а ще підручники ваших дітей і онуків, журнали, календарі.

Як допомогти:
Компанія «Фактор» відкрила збір. Усі кошти буде спрямовано на підтримку постраждалих та на відновлення поліграфічного життя. Реквізити за посиланням: https://vivat.com.ua/blog/udar-po-drukarni-faktor-druk-yak-dopomohty/

Апдейт по «Сплячих дівчатах»:
• мені видається дуже підозрілим Баз, друг Шаде та зниклої Елізабет
• сподіваюсь на любовну лінію між Шаде та Персефоною, однією з «несвятої трійці», бо відчуваю між ними сильну хімію
• зʼявився новий персонаж Джуд Ріплі! ну або з ним, якщо він не поганець
• сексист Френсіс бісить 😡
#читаю_зараз #wheresleepinggirlslie

Якщо ви у Польщі, то книжки видавництва зокрема можна купити в ці вихідні на Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві (Warsaw International Book Fair)

https://targiksiazkiwarszawa.pl/en/

Мармурова зала, стенд 134

У мене є маленьке миле книжкове бажання: щоб якого-небудь рососнявого книгоблоґера (все одно якого, я їх не дивлюся) відправили до країни вічного полювання
😌💅

Про цифри, до речі, хоча це не головне: якщо в мене нормальний рік, то читаю дуже багато. Якщо кількість прочитаного маленька, то висновки невтішні. Колись стабільно було 100-200+ за рік, але в 2017-18 пішов спад з особистих причин, потім були усякі ковіди, і от у 2021 я вийшла нарешті на 115 книг, подумала, що в наступному році буде так само, але йобана росня 😡

От думаю: з одного боку, не хочу читати Гейзелвуд, бо вона фікрайтерка. З іншого — я колись читала книгу, яка в оригіналі була фанфіком по «Сутінках» у сеттинґу кам’яного (наче) віку, й мені сподобалось, але я не знала, що то фанфік. Також у деяких авторок я підозрюю фікрайтерське минуле зі слешем та фемслешем, і це мені теж подобається. Коротше, насправді я не хочу читати Гейзелвуд, бо це ромком (я не проти ромкомів, але тут чогось ні) і мені не цікаве наукове середовище такого штибу. Плюс мені не подобаються ті мужики на обкладинках. Ну й щось у новій книзі є москвофільське, ту точно не буду чіпати. А так, в принципі, може й почитаю ті гіпотези колись, не зарікаюся. Думаю над Емілі Генрі, Гелен Хоан та Кристиною Лорен, але теж якогось палкого бажання нема.

Хто нічого не читав на вихідних (тільки трішки у вечір пʼятниці), той я. Час був, але через новини зіпсувався настрій(
Як буде натхнення, то треба написати щось про прочитане з початку року або дуже давно (типу тих всратих дарк романсів).

І цей мінус — Пакстон, чоловік Габріелли. Боже, яке воно кончене! Але думаю, це типово для жанру. Найбільший червоний прапор, якого достатньо, щоб не звʼязуватися з такими — це те, що він бдсмник (я не розбираюся у термінології та не збираюся це робити, тому піхуй, чи він садист, чи домінант, це все однакове нездорове лайно, лікуватися треба таким людям, а не стосунки заводити; та й оті всі контракти бісять, що це за імпотентизація статевого життя та вплив токсичної офісної культури, що без папірця з купою пунктів вже поїбстися не можуть; поліаморія десь із тієї ж опери, але тим я чесно заздрю, бо дохєра вільного часу мають).

Коротше, тут багато кринжових та нездорових сцен сексу, я от зараз пошукала текст в інеті та прифігіла, як я це взагалі читала, зараз би не стала навіть заради цікавого сюжету. На що натрапила: сцена із застосуванням кухонного приладдя всередину (🤢) та сцена з надяганням поясу (чи трусів) цнотливості (турботливий чоловік каже: «Як захочеш попісяти, то надішли мені сигнал»). На щастя, я це все позабувала, окрім іще однієї, сподіваюсь не згадати.

Ну й ще штрих до портрету: героїня була впевнена, що старша дочка — це її дитина від попередніх стосунків, але це дочка чоловіка від першого шлюбу. Коли вона йому сказала про своє здивування, він заістерив: «Невже ти вважаєш, що я став би виховувати твого байстрюка?» Чудова, прекрасна людина, нічого не скажеш. Шкода, що авторка не влаштувала героїні геппі-енд без нього, на відміну від скаженої Ніночки вона доволі приємна та я їй співчувала.

Ну й ще мінус — доволі бідна мова, особливо бісить, коли раз за разом повторюється якась огидна анатомічна характеристика типу pucker in the ass

Ще є додаткова новела, але там нічого цікавого. Замайорів типу конкурент для чоловіка, але ні, не вигоріло.

Щось негативний огляд вийшов, хоча серія мені все ж радше сподобалась, аніж ні. Але перечитувати точно не буду та розумію, що зараз цей жанр для мене вмер з кінцями.

А ще обкладинка схожа на The Woman in Me. Ну тобто навпаки.