Замовила вчора книжечок, поки промокод не згорів (хотіла спочатку купити 4, але одну викинула, бо щось там мені муляло, подивилася, а в неї рейтинг 2.89, я на такі авантюри не наважуюсь; ну й замість неї взяла ще 3). Чому обрала:
One of the good guys — трилер з феміністичними вайбами. Слоган: If most men claim to be good, why are most women still afraid to walk home alone at night?
In my dreams I hold a knife — ще один трилер про зустріч колишніх однокурсниць.
Fyneshade — щось готичне про гувернантку.
The maiden — історичний детектив, заснований на реальних подіях, про жінку, яка підозрюється у вбивстві коханця.
Dear Medusa — віршований роман про школярку, яку булять за те, що в неї був секс, але ніхто не знає, що її розбестив вчитель. Також обіцяють любовну лінію з іншою дівчиною. Давно хотіла почитати, але ціна на тверду обкладинку була не божеська, тому чатувала на перевидання у покеті.
#покупки
One of the good guys — трилер з феміністичними вайбами. Слоган: If most men claim to be good, why are most women still afraid to walk home alone at night?
In my dreams I hold a knife — ще один трилер про зустріч колишніх однокурсниць.
Fyneshade — щось готичне про гувернантку.
The maiden — історичний детектив, заснований на реальних подіях, про жінку, яка підозрюється у вбивстві коханця.
Dear Medusa — віршований роман про школярку, яку булять за те, що в неї був секс, але ніхто не знає, що її розбестив вчитель. Також обіцяють любовну лінію з іншою дівчиною. Давно хотіла почитати, але ціна на тверду обкладинку була не божеська, тому чатувала на перевидання у покеті.
#покупки
❤2
Продовження:
Motherest — а це я вже читала два роки тому, хочу перечитати. Це епістолярний роман про дівчину, яка має складні стосунки з матірʼю, але несподівано для себе стає матірʼю сама. 90-ті та все таке.
Але не знаю, коли я до цього всього дійду, бо непрочитаного ще дуже багато.
Motherest — а це я вже читала два роки тому, хочу перечитати. Це епістолярний роман про дівчину, яка має складні стосунки з матірʼю, але несподівано для себе стає матірʼю сама. 90-ті та все таке.
Але не знаю, коли я до цього всього дійду, бо непрочитаного ще дуже багато.
Почала дивитись цей фільм, нічого про нього не знаючи, але з самого початку зацікавило, що його сценаристка — Ріта Мей Браун, авторка найвеселішого феміністського лесбійського роману. Режисерка тут теж жінка, Емі Голден Джонс, і взагалі вважається, що це перший фем-слешер, а задумувався він як пародія на жанр, але зняли все одно слешер (але не все так просто).
Отже, сюжет доволі банальний: маніяк-вбивця полює на дівчат. Про нього ми майже нічого не знаємо, окрім того, що він втік з вʼязниці; це доволі звичайний чоловік середніх років, без будь-яких атрибутів типу маски або капелюха (але дивитися на нього страшно), але з типу фаллічним дрилем. Як мені здалося, це такий типовий дід-бумер, а дівчата уособлюють нову (на той час) жінку та нову Америку — гарну, спортивну, розкуту. Якоїсь історії в нього немає, але коли він нарешті роззявлює рота, звідти ллється типова сексистсько-ґвалтівна риторика: «Ти сама цього хочеш, я кохаю тебе, ви всі такі гарні».
Отже, сюжет доволі банальний: маніяк-вбивця полює на дівчат. Про нього ми майже нічого не знаємо, окрім того, що він втік з вʼязниці; це доволі звичайний чоловік середніх років, без будь-яких атрибутів типу маски або капелюха (але дивитися на нього страшно), але з типу фаллічним дрилем. Як мені здалося, це такий типовий дід-бумер, а дівчата уособлюють нову (на той час) жінку та нову Америку — гарну, спортивну, розкуту. Якоїсь історії в нього немає, але коли він нарешті роззявлює рота, звідти ллється типова сексистсько-ґвалтівна риторика: «Ти сама цього хочеш, я кохаю тебе, ви всі такі гарні».
Дівчата тут такі веселі, розкуті, не зацьковані патріархатом: вони спокійно пʼють алкоголь, палять, роздивляються журнал Playgirl. Чоловіча частина персонажів неприємна — це не тільки маніяк, а ще й підозрілий дядько-сусід, який весь час крутиться біля дівчат, та гидкі хлопці, які роблять те саме. «Дівчата люблять, коли їх лякають», — каже один з них, тому вони стирчать під вікнами однієї з героїнь та підглядають.
Взагалі доволі цікаво, що у жіночому фільмі присутній мейл-ґейз (то нам довго показують, як баскетболістки миються після тренування, а камера довго затримується на оголених сідницях; то весь кадр займають сідниці телефонної майстрині). Але є відчуття, що це один з елементів пародії (а у другому випадку камера ще й передає погляд отих бісових хлопців-вуайєристів).
Стосовно візуалу: по-перше, автентична естетика 80-х, цікаво роздивлятися. По-друге, як можна побачити на кадрах, тут є багато червоно-помаранчевих акцентів — символіка проста, але гарно зроблена. І ще: в одній персонажці (домовласниці) я відчула певні вайби, але прочитала, що й ремонтниця телефонів — це образ гендерно нонконформної лесбійки.
Цікаво: режисерці було лише 27 на момент зйомок. Сумно: одна з акторок згодом наклала на себе руки у 34.
Ще тут є доволі багато котиків, які не постраждали, на щастя. В цілому фільм мені сподобався, продовження дивиться буду.
Взагалі доволі цікаво, що у жіночому фільмі присутній мейл-ґейз (то нам довго показують, як баскетболістки миються після тренування, а камера довго затримується на оголених сідницях; то весь кадр займають сідниці телефонної майстрині). Але є відчуття, що це один з елементів пародії (а у другому випадку камера ще й передає погляд отих бісових хлопців-вуайєристів).
Стосовно візуалу: по-перше, автентична естетика 80-х, цікаво роздивлятися. По-друге, як можна побачити на кадрах, тут є багато червоно-помаранчевих акцентів — символіка проста, але гарно зроблена. І ще: в одній персонажці (домовласниці) я відчула певні вайби, але прочитала, що й ремонтниця телефонів — це образ гендерно нонконформної лесбійки.
Цікаво: режисерці було лише 27 на момент зйомок. Сумно: одна з акторок згодом наклала на себе руки у 34.
Ще тут є доволі багато котиків, які не постраждали, на щастя. В цілому фільм мені сподобався, продовження дивиться буду.