Дочитала Стеллу Ґіббонс, відгук буде. Наступною почала Anne Michaels “Held” з короткого букерівського списку, але щось в мене немає конекту з цією книгою. Наче й поетично, сумно, і цікава мені тема, але так нудно (і не скажу, що мова якась неймовірна). Не буду дочитувати, бо вже зараз бачу, що для мене це буде не більше трійки, причому поганої преміальної, а не весело-всратої трійки. Надто багато ймовірно цікавіших книг в планах, щоб порпатися у цій пильній коробці.
Але я непослідовна, можливо, колись і дочитаю (особливо якщо побачу гарний відгук)😀

Зрештою почала «Мою Антонію». Завжди думала, що це оповідь від імені дівчини про жіночу дружбу, здивувалася, що оповідач — хлопець. Але дуже гарна книга ❤️
#читаю_зараз #willacather #myantonia

Stella Gibbons. Nightingale Wood

Вже вкотре беру книгу певного жанру (я не знаю, як його точно визначити, але це жіноча легка проза минулого століття), очікуючи на щось затишне, але знову і знову виявляється, що це не воно.

Найвідоміша книга Стелли Ґіббонс — Cold Comfort Farm, дуже смішний футуристичний роман з травмованими та проблематичними персонажами, і ми ніколи не дізнаємося, що ж гидке побачила в сараї мала Ада, що це її багато років не відпускає (“something nasty in the woodshed” — це відомий літературний мем). Ще варто зазначити, що Ґіббонс була поза літературною тусовкою, тому її ніщо не стримувало від пародіювання тодішніх зірок британського Олімпу.

Але повернемось до Nightingale Wood. починається все з того, що немолодий та неприємний містер Візер (прізвище зі значенням, wither — це «вʼянути»), який всіляко притискає своїх дочок (39-річна Медж навіть собаку завести не може, бо він забороняє), занепокоєний через те, що Віола, юна вдова його сина, може неправильно розпорядитися спадком, тому запрошує її жити в них. Але швидко зʼясовується, що грошей Віола не має, та й ще їсть забагато масла, а відіслати її назад вже непристойно. А згодом Віола закохується в найбажанішого холостяка в тих краях, багатого красунчика Віктора, але шансів в неї небагато.

Віола — не єдина головна героїня твору. Ще тут є Гетті, кузина Віктора, яка обожнює читати та мріє про освіту, і Тіна, молодша дочка Візерів, яка закохується в шофера Саксона, який на 12 років її молодший, і цікавих другорядних персонажок теж багато. Доволі кумедний момент: в книзі важливу роль відіграє снобізм в британському суспільстві, і навіть Віола, яка сама від цього страждає через своє «простіше» походження, не позбавлена снобізму: їй в голову не приходить розглядати Саксона як потенційного партнера, хоча він соціально та за віком ближчий до неї (і гарніший за Віктора).

Приємних персонажів тут небагато, всі мають свої вади (і деякі змогли посунути Візера з пʼєдесталу гидких чоловіків, бо він ну просто містер Крабс, а отим красеням хотілося надавати по пиці, бо що це взагалі таке!), але є тут і сумні моменти, від яких хотілося плакати. В кінці авторка прописала всім досить довге майбутнє, і ех… По-перше, не вірю, що люди можуть так змінитися, але ок, хай буде трішки казки. По-друге, за що так з Гетті? На жаль, це найправдоподібніша лінія. По-третє, книга 1938 року, і періодично там віє тривожністю, і згадуються Гітлер та Муссоліні, але, очевидно, Ґіббонс хотілося додати нереалістичного щастя та життя своїм героям, та можна здогадатися, як би в них всё склалося насправді… Тому якось і не хотілося ні на кого злитися, бо вони проживали останні спокійні дні.

Момент, який відмічений і в передмові: на жаль, деякі персонажі іноді висловлюються дуже нетолерантно та неприйнятно для нашого часу, але упорядники вирішили не вирізати це, бо то історичні реалії, і треба памʼятати про недоліки минулого. Ну й Гетті — західна інтелектуалка, тому зрозуміло, що з цього випливає.

Але написана книга дуже гарною мовою, я отримала задоволення від кожної сторінки і, звісно, планую читати Ґіббонс далі. Її гумор мені імпонує (як і ставлення до норм моралі),

#прочитане2025 #stellagibbons #nightingalewood

В «Моїй Антонії» з’являються двоє росіян, але в мене відразу виникли сумніви, бо вони походять з місцевості, де розмовляють мовою, схожою на чеську. Зрештою виявилося, що я права, бо там далі прямо написано про Україну (хоч і як “the Ukraine”, але ок, спишемо на давні часи).
Ще в мене склалося враження, що вони були подружжям (сама Кетер майже 40 років прожила з жінкою; я ще натрапила на відео про ґендер в її творчості, треба подивитися, але щось з самого початку, не читавши біографію, я відчула вайб, схожий з Гайсміт).

#читаю_зараз #willacather #myantonia

З задоволенням подивилася, цікаве відео:

https://youtu.be/1OweGCZyUb0?si=xiLGL8sRmJ3dK2y5

Колись давно я дуже хотіла почитати цикл Джеймса Дешнера про бігуна в лабіринті, але поки доходила до того, зʼявилися новини про те, що автора звинуватили у сексуальних домаганнях і видавництво розірвало з ним стосунки. Звісно, після цього зникло бажання знайомитися з його книгами, хоча впевнена, що вони цікаві, але то не останній автор у світі.
Побачила, що це перевидають українською, і якось 🥴
До речі, з Джеєм Ешером («13 причин чому») така сама ситуація, але його книгу я до того встигла прочитати і вона мені не сподобалась.

О, щось я пропустила, що вже в травні вийде нова книга про Голлі ❤️ Але треба ще попередню прочитати😀

Це дуже сумно та несправедливо 😢 Згадую ще момент з Nervous Conditions, де дівчинка вирощувала овочі, щоб продати їх та мати можливість оплатити школу, а старший брат (якому родина оплачувала навчання), вкрав у неї гроші та витратив на якісь розваги. Але далі там було позитивно, бо брат швидко помер 🌚

Взяла такий стосик в бібліотеці, коли дочитаю все, не знаю😀

Побачила, що вже вийшов переклад книги Діани Чемберлен «Останній дім на вулиці», значить, треба буде відгук написати 😀

Мало я минулого тижня понабирала 😀 ну нічого, можна подовжувати термін здачі.
Але прикол: все, крім Емілі Генрі, я взяла в підлітковому відділі. Жахастики, певно, підходять, але Гейзелвуд наче ж 18+ (і щодо Армфілд я не впевнена). І я там ще бачила купу дорослого роментезі, Ганну Ґрейс та еротику про вампірів (забула назву, бо читати не хочу). Але якщо чесно, не думаю, що підлітки це беруть (а от я ще навідаюсь, зокрема поличка з жахастиками ну дуже приваблива).
#бібліотечне