Сер Адріан Картон де Віарт жив так, ніби мирний час був лише паузою між війнами.
Війна в Африці, дві світові, падіння з поїзда й літаків, втрачені рука, око й вухо — і щоразу повернення в стрій. Він раз по раз опинявся в самому епіцентрі історичних подій. Є люди, для яких війна — це і професія, і хобі, і високе призначення.
Життя генерала Адріана Картона де Віарта — найкраще тому підтвердження. Адріан народився 5 травня 1880 року в Бельгії, в одній із найбагатших аристократичних родин; ходили чутки, що його справжнім батьком був сам бельгійський король. Дитинство він провів у Каїрі, вивчив арабську, згодом вступив до Оксфорда — але мирне життя його не втримало.
Потай від батька, збрехавши про вік і взявши чуже ім’я, він записався до британської армії та вирушив воювати в Африку. Політика його не цікавила, важливою була лише сама війна. Пізніше де Віарт зізнавався, що зрозумів тоді просту річ — війна була в нього в крові, і якби не взяли англійці, він пішов би до бурів.
Уже в першому бою він отримав важкі поранення, був викритий і відправлений до Англії, але за два роки знову повернувся в Африку — вже з дозволу батька і з твердим наміром зробити війну своєю справою життя. Навіть після завершення кампанії 1902 року він залишався там ще понад десятиліття.
Для де Віарта Перша світова почалася не в Європі, а в Африці — в Сомаліленді, де британці воювали з загонами Мохаммеда Абдулли Хасана. Бої там виглядали майже сюрреалістично: солдати нерідко сходилися верхи на верблюдах. Уже в листопаді 1914 року в бою де Віарт утратив ліве око, але й це не зупинило його від бойових дій. Після тривалої реабілітації він напросився брати участь у Великій війні у Європі.
1915-го він опинився на Західному фронті. Під Іпром вибух розтрощив йому ліву кисть. Поранення було настільки тяжким, що єдиним виходом стала ампутація. Багато місяців він провів у лікарнях, але щойно зміг — знову повернувся на фронт. Виписавшись у 1915 році, де Віарт знову повернувся на фронт.
Без ока й руки він продовжував воювати й отримував нові поранення — у ногу, стегно, вухо й навіть у потилицю. Уламки назавжди лишилися в його тілі, але не змінили головного. Після війни він нарешті став британським підданим і погодився на пропозицію очолити військову місію в Польщі.
Під час міжвоєнних років Віарт тривалий час мешкав у маєтку Радзивіллів на Поліссі, де займався своєю улюбленою справою — мисливством. Саме в Польщі він застав початок Другої світової.
Аварії й полон стали для нього майже рутинними: авіакатастрофа й литовський полон, друга катастрофа під час Другої світової — аварійна посадка в морі біля Лівії, арешт італійцями. Сім місяців він разом зі спільниками готував утечу, втік, але був спійманий.
Вже наприкінці Другої світової він став «голубом миру», допомагавши здійснювати перемовини про капітуляцію Італії. Після цього де Віарт став особистим представником Черчилля при Чан Кайші, жив у Китаї, побував на Каїрській конференції й зустрівся з Мао Цзедуном.
Сер Адріан Картон де Віарт став живим уособленням принципу live fast, die old, проживши вкрай насичене цікаве життя, не оминавши жодної військової пригоди на своєму шляху.
Передзамовлення книги «Щаслива Одіссея» за посиланням:
https://plomin.club/product/adrian-carton-de-wiart-happy-odyssey/
Війна в Африці, дві світові, падіння з поїзда й літаків, втрачені рука, око й вухо — і щоразу повернення в стрій. Він раз по раз опинявся в самому епіцентрі історичних подій. Є люди, для яких війна — це і професія, і хобі, і високе призначення.
Життя генерала Адріана Картона де Віарта — найкраще тому підтвердження. Адріан народився 5 травня 1880 року в Бельгії, в одній із найбагатших аристократичних родин; ходили чутки, що його справжнім батьком був сам бельгійський король. Дитинство він провів у Каїрі, вивчив арабську, згодом вступив до Оксфорда — але мирне життя його не втримало.
Потай від батька, збрехавши про вік і взявши чуже ім’я, він записався до британської армії та вирушив воювати в Африку. Політика його не цікавила, важливою була лише сама війна. Пізніше де Віарт зізнавався, що зрозумів тоді просту річ — війна була в нього в крові, і якби не взяли англійці, він пішов би до бурів.
Уже в першому бою він отримав важкі поранення, був викритий і відправлений до Англії, але за два роки знову повернувся в Африку — вже з дозволу батька і з твердим наміром зробити війну своєю справою життя. Навіть після завершення кампанії 1902 року він залишався там ще понад десятиліття.
Для де Віарта Перша світова почалася не в Європі, а в Африці — в Сомаліленді, де британці воювали з загонами Мохаммеда Абдулли Хасана. Бої там виглядали майже сюрреалістично: солдати нерідко сходилися верхи на верблюдах. Уже в листопаді 1914 року в бою де Віарт утратив ліве око, але й це не зупинило його від бойових дій. Після тривалої реабілітації він напросився брати участь у Великій війні у Європі.
1915-го він опинився на Західному фронті. Під Іпром вибух розтрощив йому ліву кисть. Поранення було настільки тяжким, що єдиним виходом стала ампутація. Багато місяців він провів у лікарнях, але щойно зміг — знову повернувся на фронт. Виписавшись у 1915 році, де Віарт знову повернувся на фронт.
Без ока й руки він продовжував воювати й отримував нові поранення — у ногу, стегно, вухо й навіть у потилицю. Уламки назавжди лишилися в його тілі, але не змінили головного. Після війни він нарешті став британським підданим і погодився на пропозицію очолити військову місію в Польщі.
Під час міжвоєнних років Віарт тривалий час мешкав у маєтку Радзивіллів на Поліссі, де займався своєю улюбленою справою — мисливством. Саме в Польщі він застав початок Другої світової.
Аварії й полон стали для нього майже рутинними: авіакатастрофа й литовський полон, друга катастрофа під час Другої світової — аварійна посадка в морі біля Лівії, арешт італійцями. Сім місяців він разом зі спільниками готував утечу, втік, але був спійманий.
Вже наприкінці Другої світової він став «голубом миру», допомагавши здійснювати перемовини про капітуляцію Італії. Після цього де Віарт став особистим представником Черчилля при Чан Кайші, жив у Китаї, побував на Каїрській конференції й зустрівся з Мао Цзедуном.
Сер Адріан Картон де Віарт став живим уособленням принципу live fast, die old, проживши вкрай насичене цікаве життя, не оминавши жодної військової пригоди на своєму шляху.
Передзамовлення книги «Щаслива Одіссея» за посиланням:
https://plomin.club/product/adrian-carton-de-wiart-happy-odyssey/
❤42👍15🫡8🤯3🔥1🤬1
Небесний заколот гордовитого Люцифера, його подальше вигнання у темну безодню та падіння Адама, що перебуває з цим у причинному зв’язку, утворюють вихідну точку герметичної філософії. Саме ці дві космічні катастрофи породили «праматеріальний» хаос елементів, який стає вихідною матерією для Magnum Opus.
Згідно з містиком Якобом Беме саме Люцифер розпалив вогонь у природі, підбурюючи Божий гнів своєю гординею. Падіння Адама потягло за собою падіння людини з первісної внутрішньої єдності у зовнішній світ протилежностей.
Він був німецьким протестантським мислителем. Гегель вважав Беме самородком, який поклав початок оригінальній німецькій філософії. Роздуми Беме починаються з таємниці гріхопадіння. Він одним із перших серед тлумачів Біблії відкинув думку, що зло з’явилося в природі внаслідок непослуху Адама.
Немає нічого в природі, що не містило б у собі доброго і злого; все рухається й живе в цьому двоїстому спонуканні.
Будь-яка річ існує лише тому, що в ній є напруга. Полярність світу походить від Бога, в Якому потенційно перебуває все. Всесвіт сповнений динаміки, вогню, вічного «кипіння» і в Самому Богові не можна бачити нерухомий Початок.
Із сил Божих постало небо, з неба постали зорі, із зір постали стихії, зі стихій постали земля і творіння.
А протилежності, коли вони перебувають у Божестві, мають гармонійний характер. Джерело протилежностей — не гріх, не диявол і не матерія, а сам Бог.
Бог — процес, вічний рух, «кипіння», саморозгортання, тому Всесвіт динамічний, вогненний, нестабільний — бо він відображає внутрішній рух Божества.
Містика Беме не завершується словами. Вона вимагає іншого носія — простору. Саме тут з’являється Діонісій Андреас Фрер, чия алхімічна графіка перетворює тексти на карти.
Ці зображення фіксують послідовність космічних
і антропологічних станів. Вони показують небесний порядок до падіння, момент зсуву центру, народження полярностей, а також становище людини як істоти, втягнутої у цей розлом.
Згідно з містиком Якобом Беме саме Люцифер розпалив вогонь у природі, підбурюючи Божий гнів своєю гординею. Падіння Адама потягло за собою падіння людини з первісної внутрішньої єдності у зовнішній світ протилежностей.
Він був німецьким протестантським мислителем. Гегель вважав Беме самородком, який поклав початок оригінальній німецькій філософії. Роздуми Беме починаються з таємниці гріхопадіння. Він одним із перших серед тлумачів Біблії відкинув думку, що зло з’явилося в природі внаслідок непослуху Адама.
Немає нічого в природі, що не містило б у собі доброго і злого; все рухається й живе в цьому двоїстому спонуканні.
Будь-яка річ існує лише тому, що в ній є напруга. Полярність світу походить від Бога, в Якому потенційно перебуває все. Всесвіт сповнений динаміки, вогню, вічного «кипіння» і в Самому Богові не можна бачити нерухомий Початок.
Із сил Божих постало небо, з неба постали зорі, із зір постали стихії, зі стихій постали земля і творіння.
А протилежності, коли вони перебувають у Божестві, мають гармонійний характер. Джерело протилежностей — не гріх, не диявол і не матерія, а сам Бог.
Бог — процес, вічний рух, «кипіння», саморозгортання, тому Всесвіт динамічний, вогненний, нестабільний — бо він відображає внутрішній рух Божества.
Містика Беме не завершується словами. Вона вимагає іншого носія — простору. Саме тут з’являється Діонісій Андреас Фрер, чия алхімічна графіка перетворює тексти на карти.
Ці зображення фіксують послідовність космічних
і антропологічних станів. Вони показують небесний порядок до падіння, момент зсуву центру, народження полярностей, а також становище людини як істоти, втягнутої у цей розлом.
1❤30🤯11👀4🗿3
Історія багата на героїв, настільки затертих тривалим вжитком та масовими екранізаціями, що ми сприймаємо їх як зрозумілу даність, не підозрюючи про їхню справжню глибину. Одна з таких фігур — Раґнар Хутряні Штани. Ми звикли бачити в ньому вождя та загарбника, проте при достатньо уважному наближенні за воєнним пафосом проступає зовсім інша структура — метафізична подорож чоловіка крізь простір жіночих архетипів. Раптом ми бачимо, що літературне нашарування не приховало, а лише законсервувало в собі прадавній механізм ініціації.
Цікавим у цій площині є те, що жінки Раґнара — Тора та Аслауґ — постають не просто супутницями героя, а уособленням самої магії, напряму завʼязаною на куртуазності. Збереження настільки точних психологічних лекал — від приборкання змія до розгадування одинічних загадок — провадить нас маршрутом віднаходження себе. Отож, йдеться найперше про те, як крізь товщу легенди продовжує промовляти наше несвідоме.
Більше і детальніше про це у статті
«Божественні жінки Раґнара: спроба юнґіанського аналізу»
Цікавим у цій площині є те, що жінки Раґнара — Тора та Аслауґ — постають не просто супутницями героя, а уособленням самої магії, напряму завʼязаною на куртуазності. Збереження настільки точних психологічних лекал — від приборкання змія до розгадування одинічних загадок — провадить нас маршрутом віднаходження себе. Отож, йдеться найперше про те, як крізь товщу легенди продовжує промовляти наше несвідоме.
Більше і детальніше про це у статті
«Божественні жінки Раґнара: спроба юнґіанського аналізу»
1👍19🔥9🫡3
Із мемуарів сера Адріана Картона де Віарта, які ви вже можете придбати за посиланням.
Книга про пригоди авантюрного і відважного чоловіка, який точно знає, як воювати, втікати з тюрми і жити це життя сповна.
Книга про пригоди авантюрного і відважного чоловіка, який точно знає, як воювати, втікати з тюрми і жити це життя сповна.
1👍33❤11
Людям вільно є бавитися небесами й глузувати з пекла…
— «Диявол-косар: дивні вісті з Гартфордширу».
Передусім це історія про силу слова. Фермер, що у гніві вимовляє фразу, бавиться з небесами і пеклом — і саме слово стає актом. У ранньомодерній свідомості слово не було нейтральним звуком, а мало онтологічну вагу. Розкидатися словами, як це ми робимо нині було неможливо, адже сказане ставало здійсненим. Це близько до архаїчного розуміння мови як сили, що втручається в реальність. Диявол — наслідок безвідповідального мовлення, гріх через слово.
Може і нам варто замислитись над своїми словами?
Читати правдиву оповідь про одного господаря, що мав торг із бідним косарем щодо скошування трьох із половиною акрів вівса за посиланням:
https://plomin.club/the-mowing-devil-or-strange-news-out-of-hartford-fhire/
🔥25❤6