Сьогоднішня ніч — це ніч переходу. Для давнього нормана перехід у новий цикл не був часом легковажних обіцянок, — він був миттю істини. У ніч, коли старе сонце вмирає, а нове ще не зійшло, людина опиняється в лімінальності — на межі між тим, що вже викарбувано на дереві життя, і тим, що ще має статись.

Новий рік — це не просто календарна дата — це розмова з власною долею.
Якщо доля є константою нашого всесвіту, то вона пронизує кожне віття Іґґдрасіля — тієї самої вічнозеленої «ялинки», під якою засідають три велемудрі діви. Це не добрі феї з казок, а владні сили, що тримають нитки наших удач та леза наших поразок.

Про скандинавську метафізику долі, про справжню природу Світового Древа та про те, хто насправді приходить до нас у передноворічну ніч — читайте у статті ➡️

https://plomin.club/norns-hamingyas-and-valkyries-under-the-christmas-tree/