Уявіть маскультизацію найвищого рівня) розетський камінь з британського музею вам з самого ранку))

Останнє відео - неповторний оригінал😊

Хотілося би сказати кілька слів про мислення, підхід до культурної дипломатії та вміння продати себе майбутньому, а не застрягнути в нафталіні.

Український модернізм початку хх століття - це фантастична історія успіху, яку добре "продано" пересічному споживачу виставок Королівської академії мистецтв у Лондоні. Витримано, модерново, із затишною можливістю випити вина і купити листівки, книжки, мерчі в українському шопі Академії. Це іконічний приклад того, як має працювати українська культура за кордоном.

Водночас, жаль усвідомлення, що ці поодинокі острівці тонуть в болоті культурних заходів із горілкою, салом, червоною калиною і народними романсами просто зводить з розуму..

що ж, нехай чиновники з купою грошей на ліжку, що не поділились з кимось на горі, не розчаровують нас, бо нам є куди рости, та й взагалі ми класні😊

Тут більше про виставку від The Guardian👇
https://amp.theguardian.com/artanddesign/article/2024/jul/07/in-the-eye-of-the-storm-modernism-in-ukraine-1900-1930s-royal-academy-london-review-a-small-yet-blazing-act-of-solidarity

P.S. Дякую активістам за фото)

Джон Рональд Руел Толкін вважав Уолта Діснея «ошуканцем», а його фільми - «огидними».

У 1937 році відбулася прем'єра мультфільму «Білосніжка та сім гномів». Толкін подався подивитися картину разом зі своїм другом К. С. Льюїсом, автором «Хронік Нарнії». Побачене шокувало письменника.

Пізніше, в листі до Льюїса, він називав Діснея «бідним бовдуром» з низьким рівнем освіти. Найбільше Толкіну не сподобалися гноми. Письменник вивчав класичну літературу, німецькі та скандинавські міфи, в яких гноми постають суворими воїнами, котрі славляться своєю ковальською справою. На думку Толкіна, гноми в мультфільмі були просто дешевим фарсом, глузуванням з благородних міфологічних створінь.

Неприязнь Толкіна до Діснея зрозуміла, він вважав, що Дісней надто спрощує та робить інфантильними класичні казки, які насправді такими не є. Письменник вважав, що Дісней виставляє великі літературні твори простими та дешевими, маскультними, причому заради наживи. Толкін не хотів, щоб його роботи зазнали такої ж долі.

У листі 1965 року Толкін стверджував, що «ні він, ні його видавці не мають наміру давати Уолту Діснею дозвіл на екранізацію його книг». Права на «Хоббіта» та «Володаря кілець» було продано компанії United Artists наприкінці 1960-х років.

Вашій увазі вулиця в Оксфорді, де саме і мешкав Толкін, власне Оксфорд і сторінка з його рукописом (оце почерк, еге ж?) та його замальовками.. при чому рукопис лежить в ноунейм коледжі десь між студентськими роботами третього курсу і недопитою кавою викладачів..