«Розводиться велике багаття. Початки або зерна кукурудзи кладуть по краю, і у вогнище закопують дуже великий [чорний камінь] какалотетль [cacalotetl]. І мисливці ховаються у укриттях. мавпи, де б вони не були, відчувають запах вогню, диму і кукурудзи. Тоді вони приходять; вони несуть своїх дитинчат на спинах; вони сідають навколо вогню.
Вони починають грітися; качани кукурудзи починають смажитися, [і] вони їдять смажену кукурудзу. Вони ходять [навколо багаття], доки гріються; вони передають одне одному своїх дітей, щоб зігріти їх. І коли камінь какалотетль нагрівається (бо він ніяк не може виносити вогню), він тріскається, лопається, вибухає, наче рушничний залп. І вугілля, попіл розлітаються всюди; вугілля розлітається у всіх мавп; попіл потрапляє їм у вічі. Тому вони тікають, тікають, ніби хтось їх переслідує. Вони швидко відкидають у бік своїх дитинчат. ... Тому мисливці швидко хапають [дитинчат] і швидко забирають молодих мавп. Пізніше їх вирощують та приручають».