Є в телеграмі креативний андеграунд — канал молодих і гарних Fucking Agency, де і нагородам українських агенцій можна порадіти, і про голосні провали почитати, і відпусткам позаздрити. А після їхніх підбірок можна і в гороскопи вірити. Єдине, чого немає на каналі, так це цензури — заберіть дітей від екранів і підписуйтеся.

Павло Кузнєцов поділився списком із 5 книг, які допоможуть зрозуміти зміни у світі.

Не книгами єдиними — 12 вересня йдемо на воркшоп Паші «Landing a job in a world’s best teams» і працюємо над змінами у власному житті.

На сайті зібрано студентські проєкти після двох місяців навчання на курсі Speculative Design з кураторкою Anfi Sa та запрошеними гостями з європейських студій. Захоплююча подорож 👽

#вакансії
Підбірка вакансій номер 42 запитує, як там ваші портфоліо і резюме?

Дуже last call на онлайн-конференцію Whatabout: Future of Brands. Ultra Early Birds закінчуються.

Легенди Paula Scher з Pentagram, Mirko Borsche з Bureau Borsche, Eike König з Hort і ще 8 неймовірних спікерів з різних країн. AR виставка (вже будуємо приміщення), кімнати з запрошеними крутими спеціалістами в ролі модераторів, онлайн бар і DJ сет з міста електронної музики.

Квитки по 900 гривень. Потім дорожче. А потім ще дорожче. А сьогодні дешевше.

Пам’ятаєте, ви проходили опитування про освіту і навчання?
Ось і результати. Альтернативно.

Із розмови з Сементієм Лобачем, куратором курсу Graphic Design Beginning та директором Projector Odesa.

Ріс у науковій сім'ї — діди-прадіди були професорами, робочою інтелігенцією. Але в часи перебудови жити було доволі голодно. У чотирнадцять мене привели в конюшню знайомого мами — подивитися. Підійшов тренер, спитав, чи хочу покататися. А мені щось стукнуло в голову, я й сказав, що взагалі дуже хочеться їсти. Без зайвих слів він дав мені в руки лопату. Каже: «Прибирати там, коней у нас вісім, обід в два».

Робив всяке, практично циркові трюки. Їх ніхто не вимагав, але мені хотілося. Їхав галопом догори ногами, падав, розбивався. Було навіть таке, що ми з чуваком билися на бойових шашках в роздягальні, навіть не згадаю чому.

Найбільше люблю коней за розум і доброту. Навіть якщо вони зляться, б'ються, то все одно дуже добрі всередині. Коли працюєш поряд з кіньми, любиш не стільки їх, скільки себе поряд з ними. Якщо дав раду з твариною в 400 кілограмів, впораєшся з усім в цьому житті.

Після 11 класу вступив до морської академії, та ще школа життя. Доводилося ділити дах над головою з різними людьми, не завжди дружніми. Як от з хлопцями з сусідньої республіки, які належали до кримінальної тусовки. Дещо з наших розмов я пам'ятаю досі. Потім я почав ходити в море — і закінчив після одного рейсу. Це була цікава пригода і важка робота на максимум — з голодухою, мускулами й рисом тричі на день.

Лише в Одесі почуваюся настільки у своїй тарілці. Це унікальне місто. Не просто гарне — визначне. Тут живуть неймовірні люди. У нас є благодійна компанія «Корпорація монстрів», яку спершу ніхто серйозно не сприймав. З'явилася у 2014 році й допомагала збирати добровольців на фронт. Кожного дня вони годували малозабезпечених пенсіонерів — акція називалася «Добрий обід». І от під час карантину половина Одеси розвозила гарячі обіди та продуктові набори пенсіонерам додому. У такі моменти як ніколи відчуваєш — ти серед своїх.

Я ж не корінний одесит, переїхав сюди в юності. Але саме в цьому місті хочу провести все життя, і зрілість, і старість. І ніякого Лісабону не потрібно — там немає цих людей.

Тут люди віддавна вчилися виживати. Був степ, а вони його відвоювали, створили зелене, засаджене місто. Парки, окремі вулиці, сходи на Ланжероні, Музей Морфлоту — люблю все.

Одеса — своєрідне місто, ніколи не пробачає помилок. Достатньо раз спіткнутися — запам'ятають на все життя. Репутація будується десятки років, а втрачається за секунду. І ти намагаєшся бути кращим, адже хочеш тут жити й вітатися з людьми за руку. Щоб нікому не було соромно з тобою по Грецькій пройтися, як-то кажуть.

Насправді мене звати Семен. Колись моя близька подруга обізвала мене Сементієм, закріпилося до сьогодні.

Моя найсильніша риса — живучість, здатність на будь-яку дупу в житті сказати: «Нічого, прорвемося». Вистоїмо, і при цьому не втратимо себе. А бувало таке постійно. Криза 2008-го, друга хвиля кризи 2011-го, дев'яності — можу всі кризи довго перераховувати. Студентам завжди кажу: треба чітко оцінювати ситуацію, ризики, максимально тверезо сприймати те, що насувається. Готуватися до найгіршого, але вірити в найкраще.

Вірю, що все буде добре рано чи пізно. Карантин, криза, коронавірус — все мине і з'явиться сонце. Якщо ми на нього чекатимемо — воно точно прийде.

А про шлях Сементія до дизайну з морської академії через методички з гідрометеорології і продажі читайте у Projector Mag.

Велике переселення Проджектора в онлайн.

Крім того, що пристосовуємося до змін, ми їх ще й створюємо. Читайте деталі про переїзд Projector в онлайн і навчайтеся з нами з будь-якої точки на карті. Ура!

Як вам новина?

#вакансія Web-designer до діджитал команди IQOS 💻

Про компанію:
IQOS — це інноваційна альтернатива традиційному курінню. Технологія IQOS базується на нагріванні тютюну і була створена компанією Philip Morris International.

Віддалена робота під час карантину/офіс

Шукають веб-дизайнера, який стане рятівником і візьме на себе створення:
▪️банерів,
▪️віжуалів для постів у соціальних мережах,
▪️елементів інтерфейсу,
▪️друкованих матеріалів.

Обіцяють:
▪️цікаві задачі,
▪️комфортний офіс на Подолі (важливо: на час карантину віддалено),
▪️офіційне працевлаштування,
▪️круту команду 👌

Повна інформація про вакансію.

Вас чекають :)

Сильні креативники про те, що потрібно, щоб генерувати ідеї 24/7. Тут ми погоджуємося з нашим куратором Олексієм Максименко в тому, що нічого не потрібно, крім листа паперу і олівця. Але статтю все ж прочитайте.

Тут список небанальних телеграм-каналів для дизайнерів.

Якось так у нас звучить серпень.

#вакансія Remote Motion Designer до BetterMe.

Будете генерувати контент разом з командою маркетингу, створювати короткі відео з елементами анімації, обирати музику для відеороликів.

Досвід не важливий — якщо ви джуніор з запалом та амбіціями, готові швидко рости, вмієте генерувати ідеї на льоту, незалежно «схоплювати» і виконувати задачі — пишіть.

Деталі вакансії за посиланням.

Із розмови зі Сніжаною Чернецькою — дизайнеркою Banda, випускницею Visual Communications Professium і Speculative Design.

Якщо описати мене одним словом, то я — візуал. Навіть їжу купую через візуальну естетику. Мене приваблює все гарне в моєму розумінні. У дитинстві могла цілу зиму вибирати взуття і не купити нічого, бо не знайшла гарного.

У 4-му класі сама знайшла художню школу, записалася туди і сказала батькам, що буду ходити. Так провчилася 7 років у художці. Там було набагато комфортніше, ніж у звичайній школі.

Мама дуже любила вдягати нас із сестрою, шила нам одяг. Вона завжди хотіла, щоб ми були не такі як всі, тому ми дуже відрізнялися від інших дітей. У дитинстві купували журнали, дивилися фото і робили собі такі самі образи. Перешивали свій одяг на такий, як носять зірки.

Добре знала математику, тому поступила на архітектуру. Я все бачу у перспективах і в об'ємі, дуже подобається модернізм. Але коли тиждень попрацювала архітекторкою — зрозуміла, що це дуже нудно.

Ще в школі хотіла робити обкладинки для музичних альбомів і працювати з гуртами, але не знала, що це називається графічний дизайн.

Одного разу пішла на лекцію в агенцію Postmen і подумала, що маю тут працювати. Попросилася стажером і наступного ж дня мене взяли. За рік виросла до senior designer.

На курсі Moving Logo ми вчили Cinema 4D і я вирішила, що кожен день протягом чотирьох місяців робитиму постери. Кілька разів вдома відключали світло — тоді я вставала о 5-ій ранку і дивилася туторіали. Після місяця в такому темпі зрозуміла, що не варто робити постери щодня, бо працюєш більше на час, ніж на ідею. Однак після цього челенджу мене помітило багато дизайнерів.

Коли проходив чемпіонат від Fifa, а я якраз мала перерву від курсів, то влаштувала собі ще один челендж — Cinema 4D постери про футбол. Так у підписниках з'явилася нова аудиторія — любителі футболу. Кожен день вже не робила, бо це вбивчо. Після цього челенджу на мене підписалося дуже багато дизайнерів і тепер мені завжди хтось пише з пропозиціями.

Завжди хотіла займатися шрифтами. Викладачі часто говорили, що це дуже складно і залякували, що у всіх нічого не вийде. Тому мій третій челендж — це шрифтовий Default Font Challenge, коли брала різні системні шрифти, на кшталт Times New Roman чи Arial, і робила з них дизайн. Багато хто думає, що я працюю лише в одному стилі, модерн чи бруталізм, тому тут вирішила спробувати геть різні. Челендж помітив Антон Іванов і запросив провести воркшоп у КАМА — тоді я сформувала 12 способів як швидко зробити айдентику, використовуючи системні шрифти, а на воркшопі з учасниками придумували айдентику для секонд-хенду. Ніколи не подумала б, що челенджі так обернуться мені.

Розчиняюся у роботі. Здається, весь час живу дизайном. Аж забагато вже. Буває нудить, але все одно хочеться робити. Щоб робити класний дизайн, треба щоб і життя було цікаве і насичене.

Вигораю, коли розумію, що роблю якусь дурну роботу. Дрібні задачі в дизайні, як пости для smm, живуть недовго і перегорають, а хочеться робити щось важливе, що люди помічатимуть.

Треба все вміти, весь час розвиватися, бо коли хоча б трохи зупиняєшся — вже відстаєш. Мені хочеться бути на крок швидше цього світу, якщо це взагалі можливо.

Читайте повне інтерв’ю на Projector Mag.