Маємо нову традицію — серію безкоштовних івентів Cartoon Lab. Щомісяця збираємося на анімаційний клуб, аби переглянути мультфільм та розібратися, як створювалася анімація.

Цього разу дивимося та розбираємо «Енканто» — поговоримо про художні техніки, візуальні рішення і прийоми, які використовують в роботі анімаційні художники.

Зустрічаємося 28 липня о 18:30. Для участі — бажання та реєстрація за посиланням.

Полетіла пташка.

«Х» Ілона Маска замінив логотип Twitter у веб версії, очікується, що після оновлення те саме станеться і з мобільним додатком.

Новий логотип описується як «мінімалістичний арт-деко».

«Х» з’являється у всьому, чого торкається Маск. X.com була першою назвою для Paypal, далі SpaceX, позашляховик Tesla Model X, син X Æ A-12. І тепер «X, додаток усього».

Що думаєте? Куди тепер шукати інвайт?

Усі наші шанси ходять на двох ногах. Оточення нас формує, тягне до кращого, множить можливості та підставить плече, коли потрібно.

«Раніше спільнота інституту складалась з цих маленьких кіл і великих чатів. Тепер ми об’єднуємо людей з різних кіл і створюємо регулярні приводи для знайомств, взаємодії й примноження.», — Олександр Трегуб, Co-founder & CEO в Projector Institute.

🔹 Спільнота Projector Alumni запускає роботу в новому форматі. І не важливо, коли завершилось ваше навчання: 5 років тому, чи триває прямо зараз – сьогодні ви можете долучитись до єдиного модерованого комʼюніті Проджа, що відкриває безліч можливостей: від пошуку однодумців для запуску спільних проєктів до участі в ексклюзивних івентах та програмах карʼєрного розвитку.

Долучайтесь до оновленого Projector Alumni Community, заповнивши коротку анкету

Випускниця курсів Soft Skills for New Reality, Global Marketing Communications та SMM Таня Касьян написала книгу «Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни». Наскільки складно було працювати над такою книгою?

📖«Я хотіла розповісти історії різних людей – публічних та ні. Вплести туди свою історію та розмови з психотерапевткою. Ці розмови підтримували мене у процесі роботи над книгою. Під час інтерв'ю треба фокусуватися на героєві/героїні, вести лінію розмови й не розкисати, коли назрівають емоційні моменти. Де з ким ми плакали. Потім багато плакала, коли писала текст, редагувала. Інколи сміялась, бо сміху теж є місце в книзі.

Емоційно найскладніше – писати про своє рідне місто Маріуполь і мої переживання від того, що батьки в окупації. Важливо було зробити це максимально чутливо і доступно, щоб люди зрозуміли тих, хто не виїжджає. Але я не хочу, щоб люди боялися читати книгу. У ній багато важких моментів, проте вона писалася з думкою про майбутнє».