Завтра, 14 травня, шрифтовий дизайнер з легендарної студії Dalton Maag читатиме лекцію у Projector Online і спілкуватиметься з учасниками!
Радимо всім, хто працює з айдентикою, цікавиться типографією і хоче краще розумітися у характері як шрифтів, так і брендів.
А ще ми записали коротке інтерв’ю з Рікардо. Читайте і приєднуйтеся.
Радимо всім, хто працює з айдентикою, цікавиться типографією і хоче краще розумітися у характері як шрифтів, так і брендів.
А ще ми записали коротке інтерв’ю з Рікардо. Читайте і приєднуйтеся.
15 травня говоримо із засновником Barmaleys про найсмачнішу айдентику. Розберемо усі етапи розробки дизайну для закладу, особливо ті, які не стосуються роботи у графічних редакторах.
Приєднуйтеся.
Приєднуйтеся.
Я люблю рекламу. Тому що в рекламі тобі ніколи нудьгувати. Ти можеш занурюватися в тлін і безвихідь. Можеш гніватися на себе і на бриф. Можеш нити і збирати соплі. А потім загоратися, горіти, перегорати. І заново. Але нудьгувати — ніколи.
Історія нового куратора Проджа Андрія Міщенка про проекти, з якими не нудьгував.
Історія нового куратора Проджа Андрія Міщенка про проекти, з якими не нудьгував.
Шрифт Марії Гайдукової — дизайнерки, випускниці курсу Кирила Ткачова «Шрифти. Створення гротесків»
• Я графічна дизайнерка, і глибокі знання типографії необхідні в моїй роботі. Давно мріяла створити декілька шрифтів, щоб використовувати у своїх проектах. До того ж мені подобається сам процес створення гарнітури — створювати рими і зв’язки між літерами, щоб вони гармонійно виглядали не лише у слові, але й у реченні чи абзаці. Можу дати шрифту характер і душу — для мене у цьому є якась магія.
• До курсу почала готуватися ще за місяць до початку. Знала, що час пролетить дуже швидко, а мені потрібно встигнути дуже багато. Тому почала заздалегідь вивчати Fontlab, щоб потім мене не гальмувало незнання програми. Також заздалегідь почала шукати ідеї для майбутніх шрифтів. У робочі дні я тратила на домашні завдання 2-4 години, на вихідних — годин по 6. Важливо, що я займалася щодня.
Нова група «шрифтів» стартує сьогодні, 18 травня. Ще можна застрибнути.
• Я графічна дизайнерка, і глибокі знання типографії необхідні в моїй роботі. Давно мріяла створити декілька шрифтів, щоб використовувати у своїх проектах. До того ж мені подобається сам процес створення гарнітури — створювати рими і зв’язки між літерами, щоб вони гармонійно виглядали не лише у слові, але й у реченні чи абзаці. Можу дати шрифту характер і душу — для мене у цьому є якась магія.
• До курсу почала готуватися ще за місяць до початку. Знала, що час пролетить дуже швидко, а мені потрібно встигнути дуже багато. Тому почала заздалегідь вивчати Fontlab, щоб потім мене не гальмувало незнання програми. Також заздалегідь почала шукати ідеї для майбутніх шрифтів. У робочі дні я тратила на домашні завдання 2-4 години, на вихідних — годин по 6. Важливо, що я займалася щодня.
Нова група «шрифтів» стартує сьогодні, 18 травня. Ще можна застрибнути.
Із розмови з Сашею Кімом — дизайнером інтерфейсів, куратором у Projector.
Поки шкільні друзі випивали й тусувалися з дівчатами, я мріяв стати офіцером.
За освітою я вчитель історії, але мені це мало знадобилося. Справді серйозна школа в моєму житті — два роки у військовому ліцеї. Там мене навчили вчитися, бути допитливим та швидким, пояснили важливість колективної відповідальності.
З дитинства романтизував все, що пов'язане з військовою службою, особливо з авіацією, навіть мріяв стати військовим пілотом. У нас в місті був аеродром, куди ми з друзями малими бігали підглядати, як військові злітають, сідають, тренуються.
У дизайн потрапив майже випадково. Якось зрозумів, що страшенно не любив тодішню роботу, ненавидів кожен ранок. Зібрав відкладені кошти й пішов в нікуди. Чітко вирішив, що за 3-4 місяці, на які вистачить грошей, треба щось змінити і реалізувати себе в іншій професії. Інакше довелося б повертатися в рідний Чернігів із враженим самолюбством.
Мав друга, який створював сайти. Він накидав мені відео уроків по фотошопу англійською. Це було пекельно — англомовні туторіали в незрозумілій програмі на не зовсім знайомій мові. Але повільно почав розбиратися. Сам себе завантажив, щоб сформулювати перше портфоліо та отримати перші гроші. Десятими шляхами знайшов чувака з Нової Зеландії, який погодився щотижня давати мені фідбек на виконані роботи.
Перші дизайнерські гроші я отримав за дизайн сайту для магазину фруктів та овочів. Десь рік фрілансив, брався за все, за що могли заплатити: буклети, флаєри, логотипи. З часом потрапив в дуже маленьку студію, де нас працювало п'ятеро у квартирі головного програміста. Ти міг працювати, а поряд чувак йшов у душ чи смажив яєчню. Пропрацював там пів року і мене звільнили. Просто я сильно закохався, почав забивати на роботу, відволікатися в робочий час на переписки, старався швидко звалити з роботи, запізнювався. Я б сам себе звільнив.
Якщо мені доведеться коротко комусь пояснити, чим я займаюся в житті, то я б посилався на два напрямки. Перший — підштовхую різних людей отримати роботу мрії. Другий — допомагаю великому бізнесу заробляти більше, впроваджую інноваційні IT-рішення в їхні круті продукти.
Зараз зібрав усі нагороди, які хотів, в тому числі бажані SOTD на Awwwards. Не має такого, що я дуже хочу зробити сам, але буду кайфувати, якщо мій дизайнер отримає нагороду на фестивалі. Це психологія тренера: ти не йдеш сам грати на полі, але пишаєшся хорошою грою своєї команди.
Я дизайнер-практик, який постійно розв'язує нові задачі, зіштовхується з новими викликами і прокачує свою експертизу в полі. Прагну, щоб мої знання та досвід перейшли максимальній кількості людей. Якщо я чомусь навчився й отримав з цього профіт, круто надихнути ще когось та показати, чого вони можуть досягти завдяки натхненню та праці.
Хочу, щоб хорошого дизайну довкола стало більше. Тут є дві опції. Перша — бігати світом і кричати «Я знаю, як треба, віддайте мені всі проєкти світу, я зроблю красиво». Але мої можливості обмежені власним часовим, фізіологічним та геополітичним ресурсом, цього замало. Якщо я передам свій досвід тисячі студентів, буде на тисячу крутих проєктів більше. Вже цікавіше.
Не називаю себе вчителем і намагаюся відразу роз'яснити, що я нікого нічому не вчу. Я радше наставник — людина з досвідом, яка нічого не нав'язує, а веде інших за руку в нову професію, застерігає від помилок.
Захоплююся роботою акторів. Вони проживають багато різних досвідів та життів за короткий час. Заради ролі вони можуть займатися єдиноборствами чи підводним плаванням, можуть стрибнути з парашутом або зіграти військового з ПТСР. Мені хотілося спробувати, як це — перевтілитися в характерного персонажа, тому я пройшов невеликий курс акторської майстерності. Також мав потребу попрацювати з емоційною відкритістю, виявленням почуттів. Не проживати їх всередині, а щиро сміятися чи плакати під час зворушливого фільму. Не закриватися в собі й не думати: «Ні, я ж мужик, мужики не плачуть».
Поки шкільні друзі випивали й тусувалися з дівчатами, я мріяв стати офіцером.
За освітою я вчитель історії, але мені це мало знадобилося. Справді серйозна школа в моєму житті — два роки у військовому ліцеї. Там мене навчили вчитися, бути допитливим та швидким, пояснили важливість колективної відповідальності.
З дитинства романтизував все, що пов'язане з військовою службою, особливо з авіацією, навіть мріяв стати військовим пілотом. У нас в місті був аеродром, куди ми з друзями малими бігали підглядати, як військові злітають, сідають, тренуються.
У дизайн потрапив майже випадково. Якось зрозумів, що страшенно не любив тодішню роботу, ненавидів кожен ранок. Зібрав відкладені кошти й пішов в нікуди. Чітко вирішив, що за 3-4 місяці, на які вистачить грошей, треба щось змінити і реалізувати себе в іншій професії. Інакше довелося б повертатися в рідний Чернігів із враженим самолюбством.
Мав друга, який створював сайти. Він накидав мені відео уроків по фотошопу англійською. Це було пекельно — англомовні туторіали в незрозумілій програмі на не зовсім знайомій мові. Але повільно почав розбиратися. Сам себе завантажив, щоб сформулювати перше портфоліо та отримати перші гроші. Десятими шляхами знайшов чувака з Нової Зеландії, який погодився щотижня давати мені фідбек на виконані роботи.
Перші дизайнерські гроші я отримав за дизайн сайту для магазину фруктів та овочів. Десь рік фрілансив, брався за все, за що могли заплатити: буклети, флаєри, логотипи. З часом потрапив в дуже маленьку студію, де нас працювало п'ятеро у квартирі головного програміста. Ти міг працювати, а поряд чувак йшов у душ чи смажив яєчню. Пропрацював там пів року і мене звільнили. Просто я сильно закохався, почав забивати на роботу, відволікатися в робочий час на переписки, старався швидко звалити з роботи, запізнювався. Я б сам себе звільнив.
Якщо мені доведеться коротко комусь пояснити, чим я займаюся в житті, то я б посилався на два напрямки. Перший — підштовхую різних людей отримати роботу мрії. Другий — допомагаю великому бізнесу заробляти більше, впроваджую інноваційні IT-рішення в їхні круті продукти.
Зараз зібрав усі нагороди, які хотів, в тому числі бажані SOTD на Awwwards. Не має такого, що я дуже хочу зробити сам, але буду кайфувати, якщо мій дизайнер отримає нагороду на фестивалі. Це психологія тренера: ти не йдеш сам грати на полі, але пишаєшся хорошою грою своєї команди.
Я дизайнер-практик, який постійно розв'язує нові задачі, зіштовхується з новими викликами і прокачує свою експертизу в полі. Прагну, щоб мої знання та досвід перейшли максимальній кількості людей. Якщо я чомусь навчився й отримав з цього профіт, круто надихнути ще когось та показати, чого вони можуть досягти завдяки натхненню та праці.
Хочу, щоб хорошого дизайну довкола стало більше. Тут є дві опції. Перша — бігати світом і кричати «Я знаю, як треба, віддайте мені всі проєкти світу, я зроблю красиво». Але мої можливості обмежені власним часовим, фізіологічним та геополітичним ресурсом, цього замало. Якщо я передам свій досвід тисячі студентів, буде на тисячу крутих проєктів більше. Вже цікавіше.
Не називаю себе вчителем і намагаюся відразу роз'яснити, що я нікого нічому не вчу. Я радше наставник — людина з досвідом, яка нічого не нав'язує, а веде інших за руку в нову професію, застерігає від помилок.
Захоплююся роботою акторів. Вони проживають багато різних досвідів та життів за короткий час. Заради ролі вони можуть займатися єдиноборствами чи підводним плаванням, можуть стрибнути з парашутом або зіграти військового з ПТСР. Мені хотілося спробувати, як це — перевтілитися в характерного персонажа, тому я пройшов невеликий курс акторської майстерності. Також мав потребу попрацювати з емоційною відкритістю, виявленням почуттів. Не проживати їх всередині, а щиро сміятися чи плакати під час зворушливого фільму. Не закриватися в собі й не думати: «Ні, я ж мужик, мужики не плачуть».
Студенти Проджа розповідають, як ефективно і енергійно навчатися в онлайні, якщо у тебе ще є і робота, і фріланс. (Працює для офлайну теж).
Prjctr
Гараж_Staying online: поради та лайфхаки для ефективного дистанційного навчання
Ми розпитали студентів Projector, як вони розплановують час та зусилля під час онлайн-курсів, щоб не втратити ентузіазм та викладатися на максимум.
Forwarded from Telegraf.Design
«Я вирішив допомогти. За ніч зробив «Комету». Закинув посилання у чат і пішов спати. Зранку прокинувся від дзвінка якогось Юрія: «Андрій, там відвалилося і не працює». Зрозумів, що до ранку у додатку стало близько сотні заявок».
Розповідаємо чотири історії проєктів для допомоги медикам, бізнесу та одне одному. 💪
https://cutt.ly/yyUiZu6
Розповідаємо чотири історії проєктів для допомоги медикам, бізнесу та одне одному. 💪
https://cutt.ly/yyUiZu6
• —
Дизайн надзвичайних речей
Без рубрики - Без рубрики - Telegraf — журнал дизайнерів.