Через кілька годин буде пост

А поки не постимося, думайте про вічне. Про те що зникає коли проходите повз дзеркальні поверхні з фенсі гравюрами. Про складські приміщення і простори, що викликають в'язкі спогали. Про перетворення і те що, незважаючи ні на що, залишається стабільним

1/4 Фіолетовий.

Не варто сперечатися з порожнинами годинника. Коли я повертаюсь до давно пережитих місць, я можу навмисне забути вигини перетворень, але простір все одно не прийматиме мене теперішнього. Крокуючи парком, поміж дерев, на верхівках яких ховаються білочки та ворони, згадувати височини минулого особливо висушливо. Щоб не втратити себе, варто нагадувати, як випаруване повертається опадами до нових джерел, та рухає стрілки множини інших часів.

2/4 Помаранчевий.

Виживання замикає на собі певну частину слів, об'єктів, повітря та воду, щенят та лемурів. Не за своїм бажанням, проте нам іноді доводиться розривати власні обличчя, й по геометрично вірним шматочкам ласувати ними. Все задля накопичення впливу, механізмів перетворень, що перевалюють очі з келихів до іншого. Найбільш підготовлений шкіряний барельєф витримає шторм, та буде згорнутим до кишені. Не хочеться думати про тих, хто були перетравлені.