We are just a fish

Серед кабінетів, мережив коридорів і дверей, я знаходитиму купки холодного лушпиння. Воно покинуте тут тобою у стані підвечірнього марення, без жодної думки про те, хто його знайде. Відсутності у ньому насіння достатньо, щоб народити світло нового дерева. Народження приходить із боязкого бажання, гірлянди синхронізмів, наївності ризику. Не чути, не бачити, не говорити про відсутність, що подих за подихом нарощує дерев’яні кільця. На напівпрозорих гілках насідають котики, перетискають, придушують потік несвідомого, гріючи в собі ідеї насіння. Гілки відрізаються, вростають одна в одну, кричать, кам’яніють. Чи принесе чергове садівниче перетворення необхідного оновлення? Перегортаючи сторінку до нового акту, хочеться втішити чимось новеньким, подарунком змісту, грою форми. Але і тут горіти доведеться мені