Тисячі ваших вибухів зривають мої хмари

Люьлю всіх в ас а

Не повірите, тільки що підбігає до мене, й голосом, схожим на шурхіт одягу при обіймах, шепоче побажання, щоб у всіх вас у наступному році усе було добре, мої друзі)

Нехай старе АЦ Щастя згорталось у спробах вивільнитись зі звички змучених патернів, архітектура внутрішніх мотивацій зберігається, тому повертається бажання зібрати минулий рік трохи докупи, насамперед для себе.

Власне, вивільнитись частково вдалося, найкраще цьогорічні зміни охоплює зазначене мною літом “захворіти у квітні, видужати у листопаді”. У хаосі зачепитись і впасти, бовтатися у воді, незграбно ковтаючи повітря, поки не відчути під ногами нової опори. Змінитись, щоб залишитись собою і тд.

Світ навколо теж відіграє свої незграбні ритми накопичення тиші перманентної кризи. У написаному торік вже проглядається примирення зі згасанням старих ліхтарів. Необхідність темряви, за якою прийде щось інше, знову під новим іменем, знову трошки знайоме. Сходи зі свіжого світла. Налагодивши маршрут внутрішній, назовні дивитись теж стає легше.

Саме тому щиро ціную всіх, хто навіть найменшою взаємодією вплітається у моє проживання цього життя. Сотні потиснутих рук, тисячі цифрових переспівів. Кожен вплив особливий, але кожен є частинкою тієї опори, на якій сьогодні знаходжу себе.

Дякую

Щасливого Нового 12026-го року)