снг"яяпл"н5

⏰ Настав час репосту 👆
🎲 Repost time 💀
😤 助けてください 😭

Legalise nuclear frogs

The Meditating Frog
Japanese monk Sengai Gibon (1750–1837 CE), Edo period

у двобої з Богом
не тікаючи разом зі стінами
звинувачуючи чужі тіні
у межах старої надії зібравшись
вірою відтворюючи себе у тисячах
плямою розмазуючи себе
по тушах тотемів та ідолів
випускаючи назовні внутрішні органи
у грайливий демонічний танок
задля променів нової музики
але Ліс розчиняє звук
розливаючи його талим снігом
по пласких серпантинах
які будуть підживлювати річки
на яких проростатимуть люди
що будуть народжувати Богів

Григорій Савич Сковорода [3]

Наостанок наведу уривок з його класичного твору De Libertate

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.



______________
Світ ловив мене, та не впіймав
______________

До біса гороскопи, я базую свою особистість на артах обскурних вигаданих істот.

А хто ви сьогодні?


#арт від: Ariel Perez

;)

Фіно-угри єбашать взагалі пекельні страви. Ну такий ось рецепт приблизний, тому що варіацій маса.

Береться депресія, вона не лікується, лікувати - це не про фіно-угрів. Вони беруть цю депресію, вивалюють її на диздок і починають додавати нові фічі. Додають у нього величезну кількість пасхалок, хардкору, режимів і ГЛИБОКОГО СЕНСУ для в'язкості, філософія стоїків зверху. Все це смажиться до бурління в нижніх інтернетах. Потім знімається з демо-версії та охолоджується на релізі. Потім фіно-угри заносять і, щедро поливши обновами, починають думити. При цьому думлять з самої демо-версії, шкрябаючи по грі виделкою з меланхолії. Шкрябають і примовляють напівшепотом: "Ух бля".

При цьому в них на лобі аж кров виступає. Люб'язно мені іноді пропонують спробувати, але я відмовляюся. Чи треба говорити про те, який дикий гайптрейн потім? Нижні інтернети вирують так, що норміси приходять

снг"яяпл"н6

снг"яяпл"н7

Літні грози чи літня спека, якось поза часом винаходиться відкладений перепочинок.

Слова не збираються у щось ладне, чи то плавлячись у духоті, чи то розвалюючись під тиском втрачених голосів.

Натомість всі горизонти розуму вкрива туман, й відчуття відкату у розвитку десь до перших спроб вилазати з океану.

І ніби вилазити треба, бо вода все гарячіше, але щось фундаментальне тягне на дно.

Залишається тільки обманювати фундаментальні закони в їх правах на мене.

Обманювати, але не брехати.