;)

Фіно-угри єбашать взагалі пекельні страви. Ну такий ось рецепт приблизний, тому що варіацій маса.

Береться депресія, вона не лікується, лікувати - це не про фіно-угрів. Вони беруть цю депресію, вивалюють її на диздок і починають додавати нові фічі. Додають у нього величезну кількість пасхалок, хардкору, режимів і ГЛИБОКОГО СЕНСУ для в'язкості, філософія стоїків зверху. Все це смажиться до бурління в нижніх інтернетах. Потім знімається з демо-версії та охолоджується на релізі. Потім фіно-угри заносять і, щедро поливши обновами, починають думити. При цьому думлять з самої демо-версії, шкрябаючи по грі виделкою з меланхолії. Шкрябають і примовляють напівшепотом: "Ух бля".

При цьому в них на лобі аж кров виступає. Люб'язно мені іноді пропонують спробувати, але я відмовляюся. Чи треба говорити про те, який дикий гайптрейн потім? Нижні інтернети вирують так, що норміси приходять

снг"яяпл"н6

снг"яяпл"н7

Літні грози чи літня спека, якось поза часом винаходиться відкладений перепочинок.

Слова не збираються у щось ладне, чи то плавлячись у духоті, чи то розвалюючись під тиском втрачених голосів.

Натомість всі горизонти розуму вкрива туман, й відчуття відкату у розвитку десь до перших спроб вилазати з океану.

І ніби вилазити треба, бо вода все гарячіше, але щось фундаментальне тягне на дно.

Залишається тільки обманювати фундаментальні закони в їх правах на мене.

Обманювати, але не брехати.

Знаєте, немає потреби у технологіях "чорного зеркала", коли очі, доволі природньо, з часом замилюються самі. Коли час вимагає зберігати увагу у постійній напрузі, слід очікувати що увага буде сипатись, а напруга тільки наростати. От і маємо тисячі поляризуючих розколів, реакційні спіралі та по новій гіперфіксації кожного тижня. "Хроніки писати коли все закінчиться" погана ідея не тільки через те що "все" ніколи не закінчується, але й тому що потрібно вже вчитись постійно відтворювати пам'ять у хаосі. Ну або згадувати як цей контакт мав би бути захоплений.

Знаєте, я досяг того рівня покриття, коли зазираючи у випадкові групи, про існування яких ще момент тому не підозрював, скоріше за все знаходитиму всередині людей зі спільними чатами. Цікавіше коли таких профілів багато, але чати різні. Музичний чат на сорок осіб?, студентський чат?, літературний?, локальний чат друга чи подруги? Що всі ці люди роблять разом? Раніше ніяк не пов'язані кластери поєднується вершинами, створюючи принципово нові колоритні мікрогрупи. Вимальовується неосяжна мережа, ізольовані бульбашки у якій скоріше виключення, ніж загроза суспільству. Мережа, коріння якої потягнувши в одному місці, можна перевернути ліс.

І тоді увага перемикається на інших людей, що поки не покладені на мережу контактів. Новий гіперактивний епізод, нове розгортання тентаклів у незнайомі місцини, нові спроби виасимілювати себе під нові тексти. Чому? Страх що більше за цим я нічого немає крім гарної вишивки з потоків еґреґору? Ні, там, за ним, принаймні має бути достатньо спокою щоб посміхатись у штиль. Скоріше це всепоглинаючий інтерес. Цікавість, що нарізає "побачене, але ще не осягнуте". Й вона пролазить все глибше, й глибше. Чи вдасться вам заховатись?

https://news.1rj.ru/str/probablyanotherone/1000

Ось і тисяча постів (It ain't much, but it's honest work 🙃)

снг"яяпл"н8

Mamo, możemy mieć "Фантастичні talk(s)"?
Nie, mamy "Фантастичні talk(s)" w domu.
"Фантастичні talk(s)" w domu:
https://youtu.be/HzlXBOitzLo