​Як кожен може допомогти у боротьбі з російськими окупантами?
⠀
📌 Фінансово підтримати нашу армію.

🔸 Переказати гроші у фонд «Повернись живим»: https://savelife.in.ua/donate/
🔸 Переказати гроші на спеціальний рахунок від НБУ: https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi
⠀
📌 Стати донором крові.
Зараз по всій країні є потреба у стратегічному запасі крові, тому ви можете стати донором.
Де та як можна здати кров дивіться за посиланням: https://donor.ua/centers
⠀
📌 Долучитися до волонтерського руху у вашому місті та допомагати на місцях. Більше про волонтерські запити: https://news.1rj.ru/str/VolunteerCountry
⠀
📌 Вступити до лав ТРО та захищати ваше місто чи село: https://sprotyv.in.ua/
⠀
📌 Берегти себе та свої близьких.
⠀
Друзі, якщо ви маєте додаткові ідеї чи способи допомогти — пишіть у коментарях. Будь ласка, поширюйте виключно перевірену інформацію.

​«Мені соромно бути в безпеці» — знайоме почуття?
Психотерапевтка Юлія Савчук розказала Prometheus про те, як впоратися з синдромом провини вцілілого 👇
⠀
Синдром провини вцілілого – соціально-психологічний феномен, що виникає у тих, хто пережив або був свідком травматичних подій (війни, катастрофи, насилля, стихійного лиха та ін.) та вижив на відміну від інших.

Цей синдром має такі симптоми:
🔸 апатія, втрата фізичних сил;
🔸 відсутність бажання жити;
🔸 нав’язливі думки про те, що ви могли зробити, та не зробили;
🔸 неможливість спати, тривожний сон;
🔸 відмова від їжі, нудота;
🔸 небажання спілкуватись, сором;
🔸 суїцидальні думки, самопошкодження;
🔸 відчуття безпорадності, відчаю, постійне відчуття горя.
⠀
Зараз синдром вини вцілілого відчувають майже всі українці та всі іноземці, які слідкують за подіями в Україні. Ми всі порівнюємо себе із тими, кому зараз гірше, або з тими, хто вже загинув. Через це відчуваємо біль, горе, злість і сором за те, що нам краще, ніж їм. Варто розуміти, що цей феномен є нормальним, саме завдяки цьому почуттю провини та співчуттю ми допомагаємо тим, хто зараз в біді.
⠀
Це почуття примушує нас об’єднуватись і робити все можливе не лише для свого виживання, а для виживання тих, хто для нас важливий: сім’ї, друзів, родини, держави. Для того, щоб воно вас мотивувало, а не паралізувало, варто пам’ятати декілька важливих речей:
⠀
📌 рятуючи себе і свою сім’ю, ви рятуєте частину України. Якщо ви здорові, ситі, виспані та спокійні, ви можете принести набагато більше користі, ніж коли ви в поганому стані. Тому перш за все, для того, щоб діяти максимально ефективно, ви маєте подбати про себе. Добре спати, їсти та бути максимально прагматично та оптимістично налаштованими.
⠀
📌 Якщо ви відчуваєте сором і провину – визначте, що саме ви можете робити для того, щоб перестати їх відчувати. Перш за все, це якась реальна допомога іншим. Напишіть список того, як саме ви можете допомагати зараз тим, кому важче. Це можуть бути зовсім маленькі справи, але краще робити щось маленьке, але реальне і досяжне, ніж будувати глобальні ініціативи порятунку, які ніколи не здійсняться. Робіть те, що можете і вмієте.
⠀
📌 Дійте за принципом концентраційних кіл: спочатку допоможіть вашим найближчим людям, які поруч з вами. Потім потурбуйтеся про ваших близьких, які знаходяться від вас далеко. Якщо вони в порядку, допоможіть тим хто поруч – сусідам, знайомим, тим, хто опинився з вами в одному укритті. Якщо і з ними все в порядку – дізнайтеся, чим ви можете допомогти у вашому районі – найближчому волонтерському центру, підрозділу тероборони та ін. Коли й там всього достатньо – допомагайте інформаційно в соцмережах широкому загалу. Якщо кожен з нас почне турбуватись про тих, хто поряд, то ми всі будемо врятовані.
⠀
📌 Пам’ятайте, що ви точно не винні у тому, що відбувається. Ви є жертвою ситуації та спільного ворога. Зараз ви можете дуже злитися на ситуацію, на ворога, на життя в цілому. Це нормально. Для того, щоб ця злість не виливалась на близьких, знаходьте їй безпечний вихід – покричіть, помахайте руками, тупотіть ногами, побийте щось м’яке. Дайте гормонам стресу виконати свою роботу. Вам стане легше і ви зможете далі думати більш раціонально і спокійно. Так само і зі сльозами. Краще виділити собі 10-20 хвилин і добряче поплакати, ніж душити в собі сльози цілими днями. Стримані емоції створюють нам проблеми зі здоров’ям, а це точно не те, що зараз потрібно.
⠀
📌 Все що ви можете робити та робите — важливе. Немає нічого зайвого чи занадто дрібного. Будь-яка справа, навіть якщо це просто підмітання своєї квартири, буде, по-перше, давати вам почуття контролю хоч над чимось, по-друге, відірве вас від тривоги, по-третє, дасть відчуття покращення в одному маленькому місці, а це вже дуже підтримує.
⠀
📌 Спілкуйтеся з іншими. Зараз усі ми маємо відчуття сорому і провини, і чим більше ми будемо про нього говорити, тим легше ми це переживемо. Ми всі живі люди, які мають різні почуття і вразливості. Всі зараз боїмося і злимося. Нам всім боляче. Розділені почуття є набагато легшими, ніж коли ми переживаємо їх поодинці.

​Друзі, знайомтеся: Віктор Тімохін, оператор Prometheus, який відзняв левову частку курсів на платформі, а сьогодні став на захист України від російських окупантів. Ми неймовірно пишаємося ним та вдячні за сміливість.
⠀
Ми запитали Віктора про потреби армії та настрій наших бійців, ось пряма мова 👇
__
Про потреби армії. Є два моменти.
Перший. Це не 2014 рік, ми вдягнені, озброєні й нагодовані.
⠀
Другий. Противник активно залучає ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи), тому не скрізь і не завжди є можливість підвезти потрібні речі. Скажімо, сьогодні немає кариматів, а завтра машина постачання прорвалася, і вони вже є.
⠀
Як допомогти?
⠀
Якщо поруч із вами є частина ЗСУ, НГ, або тероборони, знайдіть там людину, яка відповідає за взаємодію з волонтерами. Це заступник з МПЗ, капелан. Іноді такої людини немає, тоді вже кого знайдете. І тримайте з ними контакт — одні потреби можуть оперативно закриватися службами забезпечення чи іншими волонтерами, інші можуть виникати.
⠀
Також іноді можна допомагати в їдальні, на речовому складі тощо. Завжди потрібні цигарки, кава, чай, ​​продукти, шапки, рукавички.
⠀
Якщо ж ви не маєте прямих контактів з підрозділами, допомагайте через фонди, які всім цим займаються 24/7. Наприклад, БФ «Повернись живим», ФОНД Діани Макарової. Контакти перевірених фондів питайте у друзів і знайомих.
Щодо настрою.
⠀
Настрій у хлопців і дівчат бойовий. Дуже багато охочих захищати Батьківщину зі зброєю.
Хто не потрапив у військо, йдуть в тероборону. Волонтери працюють майже цілодобово. Ті, хто далеко від фронту, долучаються до інформаційних операцій. Такий народ не перемогти!
___
Друзі, такий народ справді не перемогти. Слава Україні!

​Війна і діти — ці слова не повинні стояти поруч. Але реальність сьогодні інша: тисячі дітей чують обстріли, снідають у підвалах і навіть зустрічаються зі смертю. Як відповідати на дитячі «Мамо, що це?». Тримайте декілька порад, які допоможуть маленьким українцям полегшити тривожний стан.
⠀
✅ Забезпечте тактильний контакт
Тіло моментально реагує на тривогу, через нього ж можна зменшити хвилювання. Притискайте дитину до себе, погладжуйте, обіймайте, розтирайте ноги, зігрівайте руки.
⠀
✅ Будьте терплячими
Підготуйтесь відповідати на одні й ті самі питання щохвилини. Прислухайтесь до формулювань і розповідайте тільки про те, що питає дитина: не говоріть зайвого, не вдавайтесь в деталі.
⠀
✅ Нагадуйте про безпеку
Повторюйте план дій у разі пожежі, сирени, пострілів, вибухів. З дітьми молодшого віку вивчіть їхнє ім'я, прізвище, адресу.
⠀
✅ Не забороняйте почуття
Дозвольте дітям плакати, тривожитись, покажіть, що це — нормально. Фрази «не плач», «заспокойся» лише поглиблять розгубленість.
⠀
✅ Перемкніть увагу на дії
Найкраще — робити щось руками: малювати, ліпити, перебирати дрібні речі.
⠀
✅ Будьте в діалозі
Дайте можливість дітям висловлювати власну думку — особливо підліткам. Шукайте відповіді разом.
⠀
✅ Дайте відчуття впевненості та безпеки
Повторюйте дитині будь-якого віку, що ви поряд і готові захистити. Транслюйте впевненість. Нагадуйте, що будь-яка війна закінчиться.
⠀
✅ Не уникайте теми смерті
Намагайтесь бути чесними. Смерть існує, війна може до неї призвести. Проте підкреслюйте: дорослі зроблять все можливе, щоб мир настав якнайскоріше. Не обіцяйте того, у чому не маєте впевненості (тато повернеться живим, війна закінчиться через два дні).
⠀
Бережіть себе і дітей. Разом переможемо! Слава Україні! 🇺🇦

​Що робити, якщо є загроза обвалу будинку? Поради від Міністерства охорони здоров'я України 👇

Якщо ви почули сильний вибух і перебуваєте у будівлі або відчули, що будівля втрачає стійкість, деформується:
⠀
📌 Тікайте. Якомога швидше залиште будівлю. Якщо є можливість, захопіть гроші й документи;
📌 Використовуйте сходи. Не заходьте у ліфт;
📌 Повідомте інших людей, що перебувають у будівлі, про загрозу обвалу;
📌 Не створюйте тисняву у дверях під час евакуації.
📌 На вулиці відійдіть на безпечну відстань від будівлі. Зупиняйте тих, хто збирається стрибнути з балконів і вікон.
⠀
Якщо можливості залишити будівлю немає:
⠀
📌 Займіть найбільш вигідну позицію: це може бути отвори дверей, кути (якщо в куті стоїть стіл, можна сховатися під ним), місце під балками, каркасами;
📌 Тримайтесь якомога далі від вікон, не виходьте на балкон;
📌 За можливості перекрийте воду, газ, знеструмте приміщення.
⠀
Що робити, якщо трапився завал у зруйнованому будинку?
⠀
⚡ покличте на допомогу;

⚡ якщо хтось відгукнувся, повідомте, де ви знаходитесь і що з вами сталося. Спокійно чекайте, поки розберуть завал;

⚡ якщо вас ніхто не чує, спробуйте вивільнити руки та ноги;

⚡ відтак роздивіться, якими предметами вас завалило;

⚡ якщо вони не надто важкі, обережно почніть розбирати завал. Намагайтеся не зачепити те, на чому все тримається;

⚡ якщо не бачите, чим вас завалило, або предмети, які на вас впали, дуже важкі, терпляче кличте на допомогу кілька годин;

⚡ якщо ніхто не чує, почніть дужче розбирати завал;

⚡ звільнившись, огляньте себе. Якщо необхідно, надайте собі першу допомогу: зупиніть кровотечу, зафіксуйте зламану кінцівку;

⚡ якщо не маєте змоги вибратися з будинку, намагайтесь сповістити про себе (якщо є можливість, скористуйтесь телефоном мобільного зв'язку, стукайте по трубах і батареях опалення, голосно кличте на допомогу);

⚡ очікуючи допомоги, намагайтесь уникнути переохолодження: при можливості постеліть щось на підлогу, ляжте на бік, підклавши під себе руку, коліна підтягніть до грудей.

👉 Читайте більше за посиланням

Бережіть себе!

​Наскільки б наші дії не здавались нелогічними, а емоційні реакції — непередбачуваними, вони мають певні закономірності, які вже давно досліджені та описані психологами.

Згідно з класифікацією Дж. Кульберга, люди в кризі проходять чотири стадії: шок, реакція, обробка і нова орієнтація.

😯 Шок
Стандартна реакція психіки на цьому етапі — заперечення. Людина не приймає дійсність, не вірить, що все відбувається насправді.

😡 Реакція
Стандартні прояви — страх, злість, агресія. Таким чином ми намагаємося знизити внутрішнє напруження через роздратування, крик, незадоволеність, грубощі та навіть заподіяння собі та іншим фізичної шкоди (роздирання ран, биття посуду, бійки).

🔁 Обробка
Етап прийняття дійсності — через відчай, біль, розчарування, безсилля.
Проходить індивідуально для кожної людини.

↗️ Нова орієнтація
Дійсність проаналізована і прийнята. Закладаються механізми адаптації — на жаль, не завжди позитивні. Людина шукає варіанти виходу з кризи.

Що важливо пам'ятати? Будь-які реакції є нормальними! Дозволяйте собі проживати всі емоції — злість, відчай, роздратування — без шкоди для оточення. Бити подушку — можна, людей — ні; плакати — можна, лякати істерикою дитину — ні. Не звинувачуйте себе за слабодухість, сумніви, нестриманість — не вимагайте від психіки неможливого. Знайдіть методи, які допомагають саме вам: фізична активність, допомога іншим, медитація, арт-терапія. Не прискорюйте зцілення: всьому свій час ❤

Будьте толерантними до інших і, що не менш важливо, — до себе.

Бережіть себе 💛

Друзі, потрібна ваша допомога!

Якої навчальної інформації наразі вам не вистачає? Які теми та курси вважаєте критично важливими та готові проходити зараз? Пишіть в коментарях 👇

Опрацюємо ваші запити та підготуємо потрібний контент.

​⚡ Надкорисна добірка вебінарів від GlobalLogic Ukraine про те, як жити та діяти під час війни: домедична допомога, почуття провини вцілілого, допомога при кровотечах тощо. Діліться дописом з друзями ⚡️
⠀
📌 «Як допомогти собі та дітям в період воєнних дій — Наталія Байкалова. Вебінар #1»: https://youtu.be/yIErG2_z2Qs

📌 «Почуття провини вцілілого: що це таке та як з цим жити — Оксана Єфремова. Вебінар #2»: https://youtu.be/OVbQ9w9MV0A

📌 «Панічна атака: що це та як з нею справитись — Володимир Чупрін. Вебінар #3»: https://youtu.be/ERvGzNoxPTk

📌 «Невідкладна медична допомога — Олена Горчак. Вебінар #4»: https://youtu.be/6bmoWCtvBag

📌 «Допомога при кровотечах, травмах та опіках — Олена Горчак. Вебінар #5»: https://youtu.be/Ml3yYaQGjgI

📌 «Як підготуватись та діяти в зоні небезпеки — В. Ковальчук та О. Придатко. Вебінар #6»: https://youtu.be/Imd9HeBsr2c

​💬 Як вижити? Як захистити себе і сім’ю? Чи вдасться відновити житло, місто? Чи буде робота?
⠀
Хтось намагається врятувати дітей, інші перетинають кордон у пошуках безпеки, дехто переїжджає в більш спокійні регіони, але в усіх в голові одне запитання — як бути далі? Всі опори, які тримали нас у житті, ламаються.
⠀⠀
Майбутнє здається незрозумілим і розмитим. Як можна щось планувати в умовах невизначеності, ніби в рівнянні з усіма невідомими?

💫 Психологи оперують поняттям інсталяція надії. Кожен з нас має вірити в краще. Мова не про безпідставний оптимізм. Якщо людина не має бажання жити, планувати майбутнє, терапія не проводиться — вона не має сенсу.
⠀
Прості щоденні речі здатні повернути нас у звичний плин життя. Книга, чай, обід, душ, фільм. Плани на майбутнє — нехай вони будуть найпростішими: зустрітись із родичами, поїхати до моря, відсвяткувати день народження, завести рибок.
⠀
🙏 Поки існує надія, життя продовжується. Ми готові до найгірших сценаріїв, але так само можливе щось позитивне. Нам може пощастити, дім залишиться цілим, а наші знання і вміння комусь стануть у пригоді; ми почнемо нову справу, відкриємо для себе нові місця, а зміни принесуть щось несподівано хороше. І нехай мрія про сад із квітами або червоний диван тримає нас на плаву.

Віримо: все буде добре! Слава Україні! 🇺🇦

​Як надавати першу психологічну допомогу? Рекомендації від Міністерства охорони здоров'я України 🙌
⠀
«5В» — алгоритм надання першої психологічної допомоги, який складається з п’яти кроків: «Впізнати — Визнати — Відреагувати — Відскерувати — Відстежити».
⠀
1️⃣ «Впізнати» — Помітити та впізнати ознаки розладу, підійти до людини, висловити занепокоєння, запропонувати розмову.
Оберіть час і місце, де б вам не заважали. Пропозиція поговорити, коли навколо багато людей, — не найкраща ідея. Знайдіть місце, де ви перебуватимете сам на сам, і лише тоді проведіть діалог.
⠀
2️⃣ «Визнати» — вислухати, розпитати, уточнити.
На цьому етапі ми приймаємо досвід людини та показуємо їй нашу готовність бути поруч. Коли вона дала згоду поговорити, запитайте її про почуття, симптоми та думки. Поцікавтеся, що людина відчуває і скільки часу це триває, що саме вона помітила за собою та що про це думає.
⠀
3️⃣ «Відреагувати» — запропонувати підтримку та допомогу, надати інформацію, заохотити до самодопомоги та пошуку додаткової підтримки.
Коли ми розпитали, вислухали, уточнили, встановили ближчий контакт і довіру, ми пропонуємо допомогу, знайомимо з потрібною інформацією, спонукаємо до методів самодопомоги. При цих станах типовим може бути відчуття безнадії, тому варто бути готовими до слів на кшталт «мені нічого не допоможе».
⠀
4️⃣ «Відскерувати» — запропонувати звернутися по фахову допомогу.
Якщо несприятливий стан триває понад два тижні та негативно впливає на повсякденне життя, людині важко функціонувати, виникають проблеми на роботі та у спілкуванні з іншими — важливо скерувати людину звернутися по фахову допомогу.
⠀
5️⃣ «Відстежити»
Звернути увагу на стан людини, з’ясувати, чи зверталася вона до фахівців та яким був результат, надати додаткову підтримку у разі потреби.