🗓 Відкриваємо нову сторінку нашого спільного календаря. Хай кожен його день буде заповнений вірою у вільну Україну. Попри все — плануймо, мріймо, цінуємо сьогоднішній день та віримо у завтра!
Хай нова сторінка року принесе світло в кожен дім і спокій у кожне серце. Хай наші мрії стають реальністю під мирним українським небом.
З Новим роком!
💙💛 Щодня з вами, daytoday.ua

📆✨ З Новим роком! Тепле привітання 👉 https://www.instagram.com/reel/DS9dfZUDMPj/?igsh=czB0OXpieGFvYTU1

Я створив тебе

На вулиці я побачив нагу дитинку. Вона хотіла їсти і тремтіла від холоду. Я розлютився і звернувся до Бога:
— Чому Ти дозволяєш це? Чому Ти нічого не вдієш?
На що Бог відповів:
— Я дещо зробив. Я створив тебе.
@prytcha

«Я просила сили — і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене.
Я просила мудрості — і Бог послав мені проблеми, над якими потрібно ламати голову.
Я просила мужності — і Бог послав мені небезпеки.
Я просила любові — і Бог послав нещасних, які потребують моєї допомоги.
Я просила благ — і Бог дав мені можливості.
Я не одержала нічого з того, що хотіла, але я отримала все, що мені було потрібно! Бог почув мої молитви…» — Мати Тереза
@prytcha

Вінстон Черчілль:
✔️ Песиміст бачить труднощі в кожній можливості; оптиміст бачить можливість в кожній труднощі.

✔️ Найкращий спосіб зіпсувати стосунки — це почати їх з’ясовувати.

✔️ У важкі для країни часи значення міфів важко переоцінити.

✔️ Народ, який забув своє минуле, втратив своє майбутнє.

✔️ Війна – це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди.

✔️ Хочете, щоб у суперечці ваше слово було останнім? Скажіть опоненту «Мабуть, Ви маєте рацію».

✔️ Якщо ви йдете крізь пекло – ідіть, не зупиняючись.

✔️ У тебе є вороги? Добре. Отже, в своєму житті ти щось колись відстоював.
@prytcha

Канал про тренування, навантаження та відновлення.
Робота всього тіла як єдиного механізму.
Приєднуйся 👉 @AthFuncFit_Lab

#реклама

​Віслюк

Батько з сином і віслюк йшли по вулицях жаркого полуденного міста. Батько сидів на віслюкові, а син вів його за вуздечку.
— Як ти можеш ліниво сидіти на віслюку, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився з сил? — гнівно запитав перехожий.
Батько прийняв його слова близько до серця. Він зліз з осла і посадив сина. Скоро зустрілася їм інша людина.
— Як не соромно! Малий їде верхи, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом!
Хлопчик засмутився і попросив батька сісти на вілючка позаду нього.
— Люди добрі, бачили ви де-небудь подібне? — заголосила жінка під чадрою. — Так мучити тварину! У бідного віслючка вже провис хребет, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван.
Батько і син, осоромлені, злізли з осла. Але наступний зустрічний став насміхатися над ними:
— Чого це ваш осел нічого не робить, навіть не везе кого-небудь з вас на собі?
Тоді батько сказав, поклавши руку на плече сина:
— Щоб ми не робили, обов'язково знайдеться той, хто буде іншої думки. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, як нам подорожувати.
@prytcha

Про мудрість

До учня Конфуція прийшли селяни і стали говорити:
— Ти такий мудрий і так добре говориш, не так, як цей сварливий Конфуцій!
На що він відповів:
— Мудрість як стіна. Моя стіна низька, і ви бачите, що за нею робиться, а стіна Конфуція висока, і вам не видно, що за нею робиться. Якщо ви хочете зазирнути за його стіну, побудуйте спочатку свою, з якої можна буде дивитися.
@prytcha

Жінка, що плаче

Один мудрець спостерігав за жінкою, яка постійно плакала і скаржилася то на сонце, коли воно світило, то на дощ, коли він лив. Тоді він запитав, чому її засмучує і сонячна і дощова погода. Жінка відповіла:

— У мене є дві дочки. Одна з них пере білизну для людей і цим заробляє на хліб, а друга продає парасольки. Коли йде дощ, у прачки мало грошей, а коли світить сонце, парасольки ніхто не купує. Тому я і сумую про своїх дочок.

Тоді мудрець порадив жінці думати про пралю в гарну погоду, а про продавщицю парасольок в погану. З тих пір ця жінка завжди була в гарному настрої і раділа за своїх дочок.
@prytcha

Гори біля моря

Тисячі струмків, річок, потоків та водоспадів беруть свій початок високо в горах. Тому гори зазналися і хизувалися тим, що спускають зі своїх хребтів води, що наповнюють моря, що лежать біля їхнього підніжжя.

— Гей ти, порожня балія, — сказали зарозумілі гори спокійному морю. — Уявляєш, що буде з твоїми берегами, якщо бурхливі річки, що беруть у нас початок, не наповнять тебе? Станеш сухою ямою – і все!

Що ж відповіло море на таке вихваляння? Нічого, звісно. Забагато справ у нього було, де вже тут відповідати! Вологу треба посилати в небо, щоб осідала в горах, хмари водою наповнювати, щоб напували дощем ті самі гори, які дивляться на море зверху вниз.
Єврейська притча
@prytcha

Павук
Захотілося павуку одну з падаючих зірок у свою сітку зловити. А чом би й ні? Світитиме ночами і приманюватиме дурних метеликів і мошок.
Плів він плів, весь ліс обпів павутинням, та тільки зірку так і не спіймав. Хоча необережних мошок і метеликів у неї мабуть —незлічено потрапило. Але він на них навіть не звертав уваги. Йому потрібна була лише зірка.
Так і помер він від голоду та втоми.
А може, від чогось іншого?
@prytcha

​Притча про важливість самооцінки

Одного разу два моряки відправилися в мандрівку світом, щоб знайти свою долю. Припливли вони на острів, де у вождя одного з племен було дві доньки. Старша красуня, а молодша не дуже.
Один з моряків сказав своєму другові:
– Усе, я знайшов своє щастя, залишаюся тут та одружуюся з донькою вождя.
– Так, ти маєш рацію, старша донька вождя красуня, розумниця. Ти зробив правильний вибір – одружуйся.
– Ти мене не зрозумів, друже! Я одружуюся з молодшою донькою вождя...
– Ти з глузду зʼїхав? Вона же така... не дуже.
– Це моє рішення, і я це зроблю.
Друг поплив далі в пошуках свого щастя, а наречений пішов свататися.
Треба сказати, що в племені був звичай давати за наречену викуп коровами. Хороша наречена коштує десять корів.
Пригнав наречений десять корів і пішов до вождя.
– Вождю, я хочу одружитися з твоєю дочкою й даю за неї десять корів!
– Це хороший вибір. Моя старша донька красуня, розумниця, і вона варта десяти корів. Я згоден.
– Ні, вождю, ти не зрозумів. Я хочу одружитися з твоєю молодшою донькою.
– Ти що, жартуєш? Не бачиш, що вона така... не дуже?
– Я хочу одружитися саме з нею.
– Добре. Але як чесна людина я не можу взяти десять корів: вона того не варта. Я візьму за неї три корови. Не більше.
– Ні, я хочу заплатити саме десятьма коровами.
Вони одружилися.
Пройшло декілька років – і друг, який мандрував уже на своєму човні, вирішив відвідати товариша, який залишився, та дізнатися, як він живе.
Приплив, прогулюється берегом, а назустріч жінка неземної краси.
Він її спитав, як знайти його друга. Вона показала.
Приходить і бачить: сидить його друг, навкруги дітки бігають.
– Як живеш?
– Я щасливий.
Раптом увійшла та сама дуже красива жінка.
– Ось, познайомся: це моя дружина.
– Як? Ти що, одружився ще раз?
– Ні, це все та ж сама жінка.
– Але як сталося так, що вона так змінилася?
– А ти запитай її сам.
Підійшов друг до жінки й питає:
– Вибач за нетактовність, але я памʼятаю, яка ти була... не дуже. Що сталося, що ти стала такою прекрасною?
– Просто одного разу я зрозуміла, що варта десяти корів.
@prytcha

​Дерево

Одне дерево дуже страждало через те, що воно маленьке, криве та потворне. Всі інші дерева по сусідству були набагато вищими і красивішими. Дереву дуже хотілося стати таким самим, як вони, щоб його гілки красиво майоріли на вітрі.

Але дерево росло на схилі скелі. Його коріння вчепилося в невеликий шматочок ґрунту, що скупчився в ущелині між камінням. У його гілках шумів крижаний вітер. Сонце його освітлювало лише з ранку, а після полудня ховалося за скелею, даруючи своє світло іншим деревам, що росте нижче схилом. Дереву просто неможливо було вирости більшим, і воно проклинало свою нещасну долю.

Але одного ранку, коли його освітлили перші промені сонця, воно глянуло на долину, що розстилалася внизу, і зрозуміло, що життя не таке вже й погане. Перед ним відкривався чудовий краєвид. Жодне з дерев, що росте нижче, не могло побачити і десятої частки цієї чудової панорами.

Виступ скелі захищав його від снігу та льоду. Без свого кривого стовбура, вузлуватого і міцного суччя дерево просто не змогло б вижити в цьому місці. Воно мало свій неповторний стиль і посідало своє місце. Воно було унікальним.
@prytcha