В умовах постійної тривоги та небезпеки життю дуже важливо бути в стані приймати рішення і мислити критично.

Базова вимога для цього – хоча б кілька годинний сон на добу. Як заснути розповіла психолог Вікторія Горбунова.

🌙 Обладнайте місце для сну. В найбезпечнішому доступному укритті.

🌙 Теплі речі. Спальні мішки, ковдри, теплий одяг. Дітям також важливо мати поруч свої іграшки, не забороняйте їм.

🌙 Максимальна звукоізоляція. Використовуйте беруші, можна обмотати голову шарфом, одягнути шапку, зробити заглиблення з одягу та ковдр.

🌙 Обіймайтесь. Це допоможе зігрітись, трохи знизить тривогу, вирівняє серцебиття. Дітей гладьте по спині, голові, притискайте до себе, заколисуйте, наспівуйте колискові.

🌙 Обмежте новини. Оберіть два-три джерела, з яких ви отримуєте новини і перевіряйте інформацію в фіксовані періоди часу.

🌙 Використовуйте для сну усі можливі проміжки часу. Намагайтеся заснути не лише вночі, а в будь-які доступні періоди часу вдень. и.

Почуття провини: я не допомагаю

Це почуття паралізує і не є продуктивним, його треба позбавитися якомога швидше.

🟥 Багато українців зараз почуваються винними — докоряють собі, що перебувають у більшій безпеці, ніж інші.
🟥 Не можуть пробачити собі, що не тримають зброю в руках, не патрулюють вулиць тощо.
🟥 Всі ці переживання паралізують, приковують до стрічок новин, занурюють у потік самодокорів і заважають діяти, бути ефективними.
 
🟦 Бути живим, бути в безпеці, бути далеко від місця подій, дбати про безпеку своїх дітей — нормально.
🟦 Боятися, рятуватися, панікувати та втікати — наші природні реакції на небезпеку, пов’язані з інстинктом виживання. Вони спрацьовують першими. Це нормально.
🟦 Якщо зараз ви в безпеці й переживаєте гостре почуття провини — скористайтеся наступними порадами.
 
🟩 Переконайтеся, що ви та люди, які поряд з вами і залежать від вас, справді у безпеці. Про них є кому подбати та забезпечити базові потреби: сон, їжа, гігієна, базова медицина.
🟩 Включайтеся в активну діяльність у будь-якій сфері, яка вам доступна. Навіть невеликі справи можуть зіграти вирішальну роль.
🟩 Придумайте спосіб, у який спосіб можете надавати підтримку нашим захисникам, біженцям й усім, хто її потребує.
🟩 Долучайтеся до спільнот, які вже щось роблять. Не лишайтеся наодинці, включайтеся в робочі процеси та ініціативи.
🟩 Складіть план: що саме і в який спосіб ви можете зробити. Дійте за планом.
🟩 Дійте і не виніть себе!

Психологічна самодопомога: як взяти під контроль думки, тіло та емоції

Про три ключі психічної стабільності та правила психологічної допомоги самому собі розповідає психологиня, докторка психологічних наук Вікторія Горбунова.

💪🏼 Тіло: режим, фізичні навантаження та гігієна.

🔅Режим. Старатися лягати спати та приймати їжу в один і той самий час щодня. Це підтримає фізіологічні ритми й дозволить тілу краще орієнтуватися в часі та просторі.

🔅Фізичні навантаження. Хоча б мінімальні: зарядка, короткі прогулянки, розтяжка.

🔅Гігієнічні процедури. Окрім підтримання чистоти, це дозволяє почуватися більш бадьорими.

💆🏻‍♂️Думки: як не здатися тривозі.

🔅Думки не дорівнюють реальності. Найчастіше найгірше не справджується.

🔅Зміщення фокусу. З думок про те, як все погано зараз на думки про те, що можна зробити, щоб покращити ситуацію.

🌪Емоції: пережити всі, але не дати собою оволодіти.

🔅Техніки релаксації. Наприклад, «обійми метелика». Обійміть себе руками за плечі й робіть ритмічні постукування долонями по плечах, так, ніби це тріпочуть крила метелика. Це зніме напругу та відрегулює гормональні викиди.

🔅Переживання усіх емоцій. Ненависть та злість — адекватна і енергетична реакція. Говоріть, кричіть, виписуйте свою злість у соціальних мережах. Після вивільнення — перемикайтеся на обійми, теплий чай, добрі слова близьким і друзям.

🔅Емоційне заціпеніння. Відсутність будь яких емоцій — також нормальна реакція. Не вимагайте від себе співчуття або будь-яких інших емоцій, якщо їх немає. Не звинувачуйте себе в беземоційності — це своєрідна захисна реакція, яка за якийсь час мине.

Як опанувати жах після обстрілу

Навіть після того, як небезпека минула, людина на тілесному та емоційному рівні продовжує проживати травматичний досвід. Важливо якомога швидше вийти з цього стану.

🦋 Техніка «обійми метелика». Обійміть себе руками за плечі й робіть постукування долонями по плечах — ніби це тріпочуть крила метелика.

💦 Підтримуєте ритм і говорите до себе: «я в безпеці», «зараз мені нічого не загрожує», «я в порядку».

🪶 Глибокі вдих-видих.

🧚‍♀ Повторюєте вправу ще мінімум один раз, або поки не заспокоїтесь. Робите вправу після кожного травматичного досвіду.

Наглядно — у відео від психолога Оксани Іванцової.

#дітивійни: Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям

🟥 Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.
🟥 Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.

🟩 Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу.
🟩 Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.
🟩 Допомагати фільтрувати
інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.
🟩 Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально.
🟩 Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.
🟩 Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію,
відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.
🟩 У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал.

Як підтримувати близьких

Часто у стресовому стані, під час сильної втоми, людям важко приймати підтримку: вони просто не можуть до кінця усвідомити свій стан і потреби.

🟦 Найкраща підтримка це та, якої людина потребує саме зараз. Тому для початку варто просто запитати: як ти? Як я можу тебе зараз підтримати?

🟦 Треба бути готовим до відмови в різкій формі. Реагуємо спокійно й даємо людині видихнути.

🟦 Роздратування може бути маркером того, що людина вже не може толерувати емоції, які її переповнюють. Можна поділитися власним досвідом вивільнення негативних емоцій і запропонувати спробувати.

🟦 На вискому рівні стресу ми можемо забувати про їжу. Тому можна просто запитати, коли людина востаннє їла чи пила, коли спала.

🟦 У деяких ситуаціях надавати підтримку без потреби не варто. Можемо просто заважати. Інколи найкраща підтримка — це ваша власна безпека і здоров’я.

🟦 Добрі слова, слова любові, вдячність, приємні спільні спогади — це все також може підтримати в скрутну хвилину.

Мама з дитиною в дорозі: правила безпеки

Багато жінок з дітьми або онуками лишили і продовжують лишати свої домівки й перебиратися у більш безпечні місця в Україні або за кордоном.

Оскільки для дітей надзвичайно важлива емоційна стабільність і поведінковий приклад дорослих, які є для них точкою опори — найперше піклувальникам варто подбати про себе.

🌞 На допомогу прийде правило, яке знає кожен, хто хоч раз подорожував літаком: у разі розгерметизації салону спочатку треба вдягнути кисневу маску на себе, а вже потім на дитину. Це робиться для того, щоб дорослий точно вижив і зміг допомогти, адже вижити без підтримки дорослого дітям надзвичайно важко.
 
🔅Дбайте про свої базові потреби у їжі та сні, теплі, пийте нормальну кількість рідини.
 
🔅 Не соромтесь просити про допомогу. Звертається до волонтерів, до людей, які вас прихистили, просто до тих, хто поруч. Чітко озвучуйте свої потреби та потреби дітей.
 
🔅 Не ігноруйте проблеми зі своїм здоров’ям, зокрема не терпіть головний біль — просіть знеболююче.
 
🔅 Діставшись проміжної безпечної території — дайте собі паузу перед наступною дорогою. Поспіть, за можливості приведіть себе в порядок, зв’яжіться з рідними. Лише тоді плануйте наступні кроки.
 
🔅 Подбайте про те, щоб у кишені дитячого одягу була повна інформація про дитину (ім’я, прізвище, рік народження, медичні потреби, ваші контакти й контакти інших близьких людей). Якщо дитина достатньо доросла, попросіть її запам’ятати цю інформацію.
 
🔅Намагайтеся перебувати в контакті з дитиною (тримайте за руку, везіть у возику) весь час, доки поряд немає іншого дорослого, якому можна довіряти.
 
🔅 Домовтеся з дитиною (якщо дозволяє вік), що вона відразу виконує усі ваші прохання і лише потім ставить запитання чому і навіщо. Відпрацюйте таку поведінку в грі. Чітко та голосно говоріть прості команди, наприклад «зупинись», «до мене», «викинь це», «не торкайся» і тренуйтеся виконувати їх на швидкість.
 
🔅Коли ви в безпеці, не забувайте про тілесний контакт та інші способи зняття напруги. Більше обіймайтеся, гладьте дітей по спинці та голові, цілуйте, заколисуйте, шепотіть ніжні слова, співайте колискові, пробуйте бавитись в доступні ігри. Не забороняйте дітям сміятись, базікати, стрибати, наспівувати, розмовляти з іграшками та робити інші звичні ігрові речі.

Повний текст вище⬆️

Догляд за новонародженим у часи війни

🤱🏽Для немовля єдиним джерелом інформації є мама та люди, які поруч. Тому, у першу чергу, мамі необхідно дбати про свій фізичний та емоційний стан.

🤱🏽 Мамі необхідно дихати, рухатися, співати та плакати за потреби.

🤱🏽Намагатися зберегти грудне вигодовування: теплий одяг, побільше рідини, частіше прикладати дитину до грудей.

🤱🏽У випадку втрати молока, необхідно продовжувати прикладати дитину до грудей після того, як погоджували альтернативною їжею.

🤱🏽 Другим важливим фактором збереження психіки малюка є дотримання режиму сну та прийому іжі.

🤱🏽Обов’язково будьте в тілесному та зоровому контакті з немовлям, частіше усміхайтеся, пригортайте дитину. Відтворіть всі можливі забавки та ігри, якими ви займалися вдома.

🤱🏽 Якщо є можливість, хоча б раз на день виходьте з дитиною в місце, де є свіже повітря.

🤱🏽 Неймовірно заспокійливу силу для немовля має голос мами або дорослого, який є гарантом безпеки малюка. Співайте колискові.

Психолог Інна Канюка

Що таке війна?
Як пояснити це дитині та вправи для психологічної допомоги: сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз.

⚪ Ми можемо пояснити, що війна — це агресивні дії однієї країни щодо іншої. Війна вже триває 8 років, просто вона була для нас непомітна. Зараз це змінилося. Якщо дитина знає, що таке цінності, можна пояснити, що цінності людей і країн можуть не збігатися.

⚪ Війна — це завжди страшно та жахливо. Ми маємо робити акцент: “Дивися, ми зараз у безпеці й наша армія робить усе, щоби ми залишалися в безпеці. А для того, щоби ми були в більшій безпеці, нам треба прислуховуватися одне до одного, важливо, щоби ти робив те, що я кажу. Ти відповідаєш за те-то й те-то”. Дитину важливо зробити відповідальним за щось. Будь-яка розмова з дитиною має закінчуватися обіймами.

⚪ Корабель не тоне на воді, він тоне, коли вода потрапляє всередину нього. Тому не так важливо, що зовні, важливо — що ми впускаємо всередину.

⚪ Далі — кілька порад, як допомгти дитині.

◽ Режим дня. Робіть усе, що ви робили раніше, якщо є така можливість. Якщо дитина їла завжди о певній годині та є можливість так робити і надалі — продовжуйте. Те, що зараз пов’язує нас із мирним часом, буде на користь.
◽Важливо створювати безпечний простір. Наприклад, будиночки чи “халабуди”, сидіти на підлозі, малювати будиночки, гратися в хованки. Те, що може давати відчуття кордонів.
◽ Грати в псевдоагресивні ігри. Наприклад, битися подушками, бігати і кричати, грати в боулінг чи збивати кульки.
◽Використовуємо протокол для дітей у стресі, про який я дізналася від одного з моїх викладачів з Ізраїля Олександра Гершанова. Коли людина пережила стрес, перше, що треба зробити — обійняти її. Але водночас важливо старатися не торкатися відкритих частин тіла, бо це може спричинити ще більшу невротизацію. Ми можемо взяти людину за руку, якщо інший контакт неможливий.
◽Розмахувати руками, як маятником.

Повний текст вище⬆️

​​📌Як прийняти те, що життя змінилось назавжди

Перші вибухи, що пролунали по всій країні 24-го лютого, змінили нашу реальність. Страх невизначеності став на зміну мирному побуту, планам і мріям. Важливо, пройти складний процес прийняття того, що трапилось і адаптуватись до нового життя.

Що відбувається у момент змін і як із цим впоратись.

🔹Існує популярна теорія американської психологині Елізабет Кюблер Росс про стадії прийняття втрат та життєвих змін: заперечення, злість, торг, депресія, прийняття. Стадії можуть чергуватись по-різному або проживатись “уперемішку”.

🔹Прийняття змін — це передусім відсутність психологічного опору ситуації. Перша думка, яка вочевидь накрила багатьох “Я не можу в це повірити!”. Проте, чим довше опираєтися реальності, тим складніше перейти до адаптації та стати корисним.

🔹Заперечення й заціпеніння — це адекватна захисна реакція психіки. Цей стан може супроводжуватись забудькуватістю та дезорганізованістю. Забуваєте, де поклали телефон, не можете знайти ключі.

Що робити на цій стадії:

🔸 відновити щоденну рутину (їжа, догляд за тілом, легкі фізичні навантаження)
🔸 говорити про свій стан з близькими людьми
🔸 дати собі час оговтатись й усвідомити ситуацію

🔹Гнів настає як наслідок усвідомлення змін. Дратівливість і злість, пошук винних та відчуття несправедливості — особливо гострі в цей період.

Докторка психологічних наук Вікторія Горбунова радить допомагати собі та близьким проживати емоцію злості:

🔸писати про свій гнів та інші емоції у щоденник
🔸виговорювати їх вголос собі чи близьким
🔸прокричатись


🔹Торг — спроба відкласти прийняття рішення про життя в новій реальності. Характерні дії для цього стану:
🔸домовляння з собою та близькими про якийсь план дій
🔸багато сумнівів щодо дій, пошук якихось авторитетів, які скажуть, як краще вчинити
🔸підготовка до прийняття рішення: панічна перевірка документів, скуповування продуктів, перезбирання дорожньої сумки
🔸спроби відтягнути момент нових дій

Як діяти у цьому стані:
🔸працювати зі своїми думками: повторювати собі, що думки не дорівнюють реальності!
🔸змінити свій внутрішній фокус із сумнівів на пошук тих дій, що можуть допомогти вплинути на ситуацію

🔹Депресія або апатія — збайдужіння, стан пригніченості й смутку, знижена працездатність, відсутність енергії. Може зникнути апетит, з’являтися порушення ШКТ.

Що робити:
🔸встановити й дотримуватись режиму сну та харчування, щоденно приймати душ і вмиватись!
🔸просити близьких про допомогу й підтримку
🔸виконувати прості фізичні вправи

🔹Прийняття.

🔸Це момент усвідомлення того, що навіть у цій реальності можна знайти своє місце. Нехай одна людина і не може вплинути на глобальний перебіг подій, але є маленькі справи, які їй до снаги.

🔸Розвинути й закріпити цей стан допоможе волонтерська діяльність у тому, що вам вдається. А також звісно, меми і жарти, які так щедро створюють люди, про події довкола.

🔸Коли ви досягли стану прийняття нової реальності, почали шукати чи знайшли своє нове місце в ній — вам буде значно простіше допомагати іншим і зберегти своє життя та здоров'я.

​​Чи існують зараз правильні рішення і які вони?🤨

Кожного українця, де б він зараз не знаходився, розривають суперечливі думки та почуття. Ми щодня маємо приймати доленосні рішення, але алгоритми, за якими ми діяли в мирний час не працюють. Як визначитись з рішенням у кризових умовах розповіла психотерапевтка та доктор наук Вікторія Горбунова.

У країні війна. Окремі міста та села піддаються масованим обстрілам та беруться в облогу, руйнуються будинки, підриваються дороги, мости та залізничні колії, відмикається електрика, опалення та пропадає зв’язок. Важко передбачити, який населений пункт зазнає ворожого нальоту наступним та наскільки та до якого часу безпечним є місце, де перебуває кожен з нас. 
Але наші захисники боронять країну, отримують переконливі перемоги на багатьох напрямках, переходять в контрнаступ та повертають окуповані населені пункти. Загони Територіальної оборони та волонтери демонструють дива звитяги й згуртованості у підтримці функціонування міст та селищ.

У такій ситуації кожного українця розривають суперечливі думки та почуття щодо того лишатися вдома або лишати свою домівку; чергувати на блокпостах та у волонтерських пунктах чи лишатись в укриттях; чекати на покращення ситуації чи евакуйовуватись та евакуйовувати родини.

Відразу зазначимо, що в ситуаціях невизначеності та неможливості прогнозу подій правильних чи кращих рішень не існує. 
Проблема у кількості складових, які неможливо прорахувати. Це і безпека рідних, і патріотизм, і відчуття свого призначення, і ненависть до окупантів, і наявність ресурсів, і багато-багато іншого. 
Існують лише рішення прийняті вами.  Що б ви не вирішили - це краще рішення.

У ситуації непевності треба бути певним хоча б у чомусь. А прийняте рішення - цю впевненість дає. Тому важливо не відтягувати та не фруструвати, аби повернути собі відчуття впевненості. Повторювати собі: “Це найкраще, що я можу зробити в таких умовах”. А далі - сфокусуватись на плані й діяти.

​​​​7 практик, які дають малюку відчуття безпеки👶🏼 Поради батькам під час надзвичайних ситуацій

Ми зараз живемо в час війни та тотальної небезпеки. Будь-який розвиток новонародженого відбувається тільки за умови відчуття безпеки та спокою. Однак батьки здатні зробити багато, аби допомогти дитині мати відчуття стабільності, надійності й безпеки, всупереч руйнівним факторам. Розуміючи, як немовлята реагують на ситуації, що травмують, психолог Інна Канюка пропонує наступні практики, які допоможуть дітям у подоланні важких часів:

1. Зняти напругу зі свого тіла: самомасаж та гімнастика. Пам’ятайте, що дорослий - це головне джерело інформації, що надходить із зовнішнього світу. Напруга на лиці, відсутність посмішки, сльози - сигнал для немовляти, що дорослому погано. А значить - зростає почуття небезпеки та страху у дитини.
Для цього необхідно віднайти спосіб та час звільнитися від негативних емоцій. Наприклад, поки дитина спить, зробіть гімнастику для обличчя, масаж губ, очей, вух. Якщо є можливість і бажання поплакати - обов’язково це зробіть. Ваша задача: максимально зняти напругу з тіла та обличчя.

2. Обійми та запах батьків.
Постійні обійми, поцілунки та відчуття запаху дорослого. По-перше, підвищиться ваш рівень окситоцину, по-друге, дитина відчуватиме ваше тепло та турботу, що буде сигналом про те, що все добре. Дорослий поруч. Якщо треба відлучитися, необхідно лишити свої речі, які будуть нагадувати малечі про вас та ваш запах. У критичному випадку, це зможе заспокоїти немовля. 

3. Контакт з іншими дітьми. Відповідно до ситуації, шукати групи людей з дітьми та контактувати з ними по можливості. 

4. Колискова та дитячі забавки. Обов’язково співайте колискові, розповідайте казочки, грайте в дитячі забавки. 

5. Розказуйте про трагічні події у вигляді казки. У випадку, якщо немовля стало свідком трагічних подій, спробуйте пояснити, що сталося, розказати просто на вушко у вигляді казки та казкових персонажів даний сюжет. Інформуйте немовля про все, що відбувається. 

6. Збережіть максимально щоденні ритуали. Дотримання режиму, приймання їжі та сну - запорука відновлення нервової системи. А також допомога дорослому мати чіткі плани на день, що само організує та допомагає зберігати рівновагу. 

7. Співайте дитині під час сирен та вибухів. У випадку сирен та інших гучних звуків притискайте дитину до себе міцно, колихайте її та співайте улюблені колискові. 

Бережіть себе! Слава Україні🇺🇦

​​Про що найважливіше дбати у період невизначеності ❗️

Ми завжди важко переносимо невизначеність. Особливо, якщо вона повʼязана з небезпекою.

У стані невизначеності мозок починає працювати у режимі стресу й стає важко приймати рішення. Попри те, що невизначеність зараз є частиною нашого життя, деякі речі зробити можна і варто.

🟦 Скоротіть горизонт планування. Ми звикли мати плани на довгий період, і це дійсно хороша стратегія в умовах стабільності. В умовах невизначеності слід планувати свої дії на коротші проміжки — що робити протягом дня, які плани на наступні кілька годин.


🟦 Створіть альтернативи. Придумайте кілька варіантів навіть для короткотермінових планів за принципом «якщо.., то…».


🟦 Знайдіть джерела корисної інформації. Не слід намагатися дізнатися всю інформацію, охопити усі джерела. Виберіть кілька, яким ви довіряєте, і зосередьтеся на них.


🟦 Обговорюйте рішення. Навіть в умовах планування на кілька годин, важливо, щоб усі рішення проговорювалися і зважувалися усі «за» та «проти». Знаходьте хоча б кілька хвилин для обговорення перед плануванням.


🟦 Дотримуйтесь рутини. Щоденні буденні процедури, які допоможуть втримати відчуття стабільності. Прибирання, готування їжі, догляд за собою.


🟦 Залучайтеся до активностей. Оберіть будь-що, що може бути корисним і що ви можете робити. Найкраща активність — це та, яку ви самі обрали і робите. В цей час мозок має змогу зосередитися на чомусь одному, і таким чином тримається в тонусі.


🟦 Спіть за будь-якої можливості. Коли здається, що заснути ви зможете — навіть кілька хвилин із заплющеними очима допоможуть вам відновитися і стабілізуватися.


🟦 Не картайте себе за помилки. В умовах невизначеності критерії правильності для рішень розмиті. Почуття провини та самозвинувачення не допоможуть прийняти кращі рішення, а лише заблокують мислення. Скажіть собі таке: «Я зробив (-ла) найкраще рішення, на яке був (-ла) спроможний (-а) в тих умовах».

Якщо вам психологічно важко справлятися з ситуацією? Зверніться за допомогою до професійних психологів.

Безкоштовна психологічна допомога 24/7 на платформі «Розкажи мені»

​​3 прості та ефективні інструменти для подолання хронічного синдрому втоми від війни

Є різні стадії  виникнення стресу під час війни. Австрійський військовий нейропсихолог Томас Вебер стверджує, що українці вже пережили перші дві стадії: сильного переляку та стадію страху смерті. Мільйони українців зараз страждають від хронічного синдрому втоми від війни. 

🔸Синдром втоми від війни - стан нервової системи, який переважно настає після третьої доби воєнних дій. Нервова система не може нормально функціонувати через сильні емоційні реакції та відсутність звичайної рутини.
🔸Симптоми:  важкість дихання, головний та м'язовий біль, який не вдається зняти знеболювальними. Люди знаходяться в стані постійної втоми та виснаженості.  Це зовсім не те, що депресія чи вигорання.
🔸Найбільше від цього синдрому страждають мирні люди, які знаходяться в бомбосховищах, підвалах, на станціях метро або ізольовані у своєму домі. Ті, хто зараз, не можуть покинути місце свого перебування, виїхати або долучитись до активної волонтерської діяльності, які через бомбардування змушені переживати досвід війни в замкнутому просторі.

➡️Як бути людям, які постійно знаходяться в підвалах та відрізані від світу через постійні обстріли та бомбардування? Три прості та ефективні інструменти 

1️⃣Глибоке та повільне дихання. Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим, аніж вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо. Мінімум 3 хвилини.
2️⃣Пити воду маленькими ковтками, аби активувати рефлекс ковтання. Це дуже важливий рефлекс, пов'язаний з нормалізацією роботи блукаючого нерва. Між ковтками робимо глибокий вдих та видих. Мінімум 25 ковтків води. Стараємось затримувати воду в роті. Якщо нема води, особливо дітям, рекомендовано смоктати великий палець замість води.
3️⃣“Африканські танці”. Встаємо, згадуємо картинки з документальних фільмів про африканські племена, які танцюють навколо вогнища та почергово вдавлюємо ноги в землю, згинаючи в коліні. Це не має бути красиво. Можна навіть не підіймати стопи, а просто переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу. Мінімум 1 хвилину.

🔸Зробіть ці три вправи вашими новими ритуалами, хай це буде тим режимом, який зараз доступний вам в сховищі. Ці практики варто повторювати перед сном та після пробудження, вони приносять заспокоєння. 
🔸Томас Вебер радить замінити звичне питання “як ви себе почуваєте?” на більш конкретні: де ви знаходитись? що навколо вас? що ви бачите? хто з вами? чи знаєте ви тих, хто навколо вас?  чи можете ви дихати? коли ви востаннє спали/їли/пили?

Бережіть себе та свої сили, вони потрібні для боротьби 🇺🇦

Чому люди схильні до тривожності, не тривожаться під час війни? 🤔

Якщо ви впізнали себе у цій фразі, пропоную проаналізувати, чому людям, які в мирний час тривожаться через кожну дрібницю зараз легше зберігати спокій. І що за цим може ховатися? Маємо два аспекти:

1. Сталося найгірше.

Психіка тривожної людини весь час живе в очікуванні чогось поганого. Тривожиться по дрібницях, шукає скрізь каверзу, їй складно навіть повірити, що все може бути нормально.

Тривога -  це страх спрямований у майбутнє. І тут сталась війна, психіка виявляється у середовищі, до якого постійно готувалася. Один із найсильніших страхів стає реальністю, очікування людини виправдовуються і тривога знижується.

Для маленької дитини світ -  це сім'я. Виростаючи дитина продовжує очікувати від світу те саме, що й отримувала у дитинстві. Тривожна людина не чекає від світу добра, і не вірить, коли отримує його. А ось під час війни психіка потрапляє у ту «ранню війну», яка колись стала звичним станом для дитини. 

2. Витіснення та замороження.

Психіка не може відчувати постійну сильну напругу, і витісняє почуття, які немає часу та місця переживати. Зараз важливо вижити. У дитинстві  виживання метафорично означає зберегти відносини з сім'єю. А в реаліях війни – вижити буквально.

Сьогодні всі ресурси спрямовані на збереження життєздатності, а рефлексія почуттів буде згодом. Але чим більше часу мине, тим гірше для психіки. Якщо ви нічого не відчуваєте зараз, дієте на автоматі – вас обов'язково це наздожене. І чим раніше ви звернете на це увагу, тим краще.

Чим далі людина від бойових дій, то ширший її емоційний спектр, бо в неї є можливість видихати та проживати. Якщо ви в епіцентрі небезпечних подій, то приходиться тримати себе в тонусі та дбати про збереження свого життя, опираючись на злість та агресію, не має часу на переживання суму та горя.

⚡️Що варто робити в такому стані?
🔹якщо ви в епіцентрі подій, дозвольте собі бути в стані повної мобілізації та не відчувати нічого, окрім злості та ненависті. Так психіка захищає вас: вона вибриє не відчувати, аби зберегти життя, бо це зараз найголовніше;

🔹спостерігайте за цією зоною, усвідомлюйте, що ви вибираєте зараз не переживати цей досвід, і обов'язково дайте почуттям волю, коли буде безпечне місце та час;

🔹у кожного з нас зараз формується травма, важливо вчасно її усвідомити, звернутися за підтримкою, не думати, що це нормально – нічого не відчувати;

🔹якомога швидше донести себе до психотерапії та починати обробляти цей досвід війни;

Бережіть себе, своє ментальне здоров’я та Україну 💙💛