💪Як віднайти мотивацію в важкі моменти в житті?
👌проста вправа на кожен день
🔴Важко залишатись продуктивним і знаходити сили, коли наша країна в війні, і ми всі переживаємо втрати щодня. Хай то сили та мотивацію для роботи, волонтерства, продовження навчання, чи просто для рутинних справ, які в мирний час давались простіше.
🟢Оксфордський професор Кріс Сіврайт у своєму курсі з психології про горе та втрату ділиться простою технікою, як віднайти мотивацію в важкі моменти в житті.
🌟Вам потрібна мотивація?
1️⃣Подумайте про те, що ви хотіли б зробити зараз, для чого вам потрібна мотивація.
2️⃣Закрийте очі. Згадайте час, коли ви відчували справжню мотивацію в минулому — коли робили щось і позитивні дії змінили ваше життя.
Повністю поверніться до цього моменту у своїй пам'яті — озирніться, що ви бачите, почуйте те, що ви говорили та думали, відчуйте, як добре вам було. Якщо ви не можете згадати такий час в минулому, подумайте про справу, яку потрібно робити зараз. Як ця справа змінить ваше життя, чи можливо навіть життя інших, що вас спонукає діяти зараз?
😌Уявіть, як би ви себе почували, якби мали всю впевненість, силу, завзятість і рішучість, якої вам зараз не вистачає.
3️⃣Продовжуючи перемотувати цей спогад або визуальні образи з майбутнього. Робіть кольори яскравішими, звуки – гучнішими, а почуття - сильнішими. Скажіть собі: «Вперед!» своїм найвпевненішим внутрішнім голосом.
4️⃣Поки ви відчуваєте ці приємні відчуття, стисніть великий і середній пальці на вашій лівій руці разом. Відтепер кожен раз, коли ви стискаєте ці пальці разом, ви будете знову переживати ці добрі відчуття. Запам'ятайте їх.
5️⃣ПОВТОРЮЙТЕ перші чотири кроки кілька разів, щоразу додаючи нові мотиваційні образи, поки просто стиснувши великий і середній палець разом, ви не повернете собі добрі відчуття, які вас спонукають рухатись вперед.
6️⃣Все ще тримаючи великий і середній палець разом, поверніться до теперішньої ситуації, для якої ви шукаєте силу та мотивацію.
💭Уявіть, що все йде саме так, як ви хочете. Погляньте, що ви побачите, послухайте, що ви чуєте і відчуйте, як добре давати імпульс, створювати щось нове, змінючи своє життя.
💥Виконавши цю вправу, ви привели в дію силу імпульсу у своє життя.
☀️Все, що ви задумали зробити зараз, буде легше досягти, ніж будь-коли раніше. Щойно ви поклали на себе відповідальність за власну мотивацію… тож почніть це робити. Важливо зробити перший маленький крок прямо зараз.
👌Стискайте середній та великий палець щоразу, коли відчуваєте, що втрачаєте мотивацію. Повертайте себе в стан імпульсу. І робіть перший крок в напрямку задуманого.
👌проста вправа на кожен день
🔴Важко залишатись продуктивним і знаходити сили, коли наша країна в війні, і ми всі переживаємо втрати щодня. Хай то сили та мотивацію для роботи, волонтерства, продовження навчання, чи просто для рутинних справ, які в мирний час давались простіше.
🟢Оксфордський професор Кріс Сіврайт у своєму курсі з психології про горе та втрату ділиться простою технікою, як віднайти мотивацію в важкі моменти в житті.
🌟Вам потрібна мотивація?
1️⃣Подумайте про те, що ви хотіли б зробити зараз, для чого вам потрібна мотивація.
2️⃣Закрийте очі. Згадайте час, коли ви відчували справжню мотивацію в минулому — коли робили щось і позитивні дії змінили ваше життя.
Повністю поверніться до цього моменту у своїй пам'яті — озирніться, що ви бачите, почуйте те, що ви говорили та думали, відчуйте, як добре вам було. Якщо ви не можете згадати такий час в минулому, подумайте про справу, яку потрібно робити зараз. Як ця справа змінить ваше життя, чи можливо навіть життя інших, що вас спонукає діяти зараз?
😌Уявіть, як би ви себе почували, якби мали всю впевненість, силу, завзятість і рішучість, якої вам зараз не вистачає.
3️⃣Продовжуючи перемотувати цей спогад або визуальні образи з майбутнього. Робіть кольори яскравішими, звуки – гучнішими, а почуття - сильнішими. Скажіть собі: «Вперед!» своїм найвпевненішим внутрішнім голосом.
4️⃣Поки ви відчуваєте ці приємні відчуття, стисніть великий і середній пальці на вашій лівій руці разом. Відтепер кожен раз, коли ви стискаєте ці пальці разом, ви будете знову переживати ці добрі відчуття. Запам'ятайте їх.
5️⃣ПОВТОРЮЙТЕ перші чотири кроки кілька разів, щоразу додаючи нові мотиваційні образи, поки просто стиснувши великий і середній палець разом, ви не повернете собі добрі відчуття, які вас спонукають рухатись вперед.
6️⃣Все ще тримаючи великий і середній палець разом, поверніться до теперішньої ситуації, для якої ви шукаєте силу та мотивацію.
💭Уявіть, що все йде саме так, як ви хочете. Погляньте, що ви побачите, послухайте, що ви чуєте і відчуйте, як добре давати імпульс, створювати щось нове, змінючи своє життя.
💥Виконавши цю вправу, ви привели в дію силу імпульсу у своє життя.
☀️Все, що ви задумали зробити зараз, буде легше досягти, ніж будь-коли раніше. Щойно ви поклали на себе відповідальність за власну мотивацію… тож почніть це робити. Важливо зробити перший маленький крок прямо зараз.
👌Стискайте середній та великий палець щоразу, коли відчуваєте, що втрачаєте мотивацію. Повертайте себе в стан імпульсу. І робіть перший крок в напрямку задуманого.
👍106❤21🔥6😢3😱1
🛌 Як правильно спати, коли нема 8 годин для сну?
поради від людини, яка навчила спати Кріштіану Роналду
🧐 Для багатьох проблема зі сном стала хронічною, і всі ми знаємо, які в такому разі зазвичай дають поради: винести зі спальні телевізор, скоротити читання новин і за годину до сну вимкнути усі гаджети. Але якщо це не працює для вас? Якщо 8 годинний сон - це дуже далеко від реалій воєнного часу.
🏆Тренер зі сну Нік Літтехалес, який працював зі Кріштіано Роналдо, пояснює, як досягти глибокого сну навіть в суворих умовах.
🛌 Нік Літтехалес - тренер зі сну. Його робота – допомагати спортсменам максимально відновлюватися під час сну, попри жорсткий графік тренувань, допомагаючи їм спати так, як це замислила природа. Літтехалес працював з найкращими клубами Англійської футбольної прем'єр-ліги, з баскетболістами НБА та відомими тенісистами.
⚡️Ось його поради:
⏳Думайте не про годинник, а про цикл
Необхідність восьми годин сну на добу – це міф, каже тренер. Наш сон слідує природним циклам з інтервалом у півтори години. Кожні 90 хвилин ми перемикаємось від "швидкого" сну на звичайний та назад.
Нік каже, що найважливіше – не переривати ці цикли, тому плануйте свій сон так, щоб загальний його час ділився на 90 хвилин, наприклад, сім з половиною годин, шість чи чотири з половиною години сну.
Цей час, каже тренер, найлегше відрахувати від моменту пробудження. Якщо ви плануєте стати о пів 6.30 ранку - лягайте о 5:00, 3:30, 2:00, 0:30 або об 11 годині вечора.
🗓 Думайте не про одну ніч, а про весь тиждень
Нік упевнений, що правильніше звертати увагу не на загальну кількість годин сну на добу, а на кількість циклів сну на тиждень.
"Ми повинні прагнути проспати 35 циклів за тиждень – або п'ять на день", – каже Нік. Тому якщо в якийсь день ви лягли занадто пізно, то наступної ночі або навіть у середині наступного дня це можна компенсувати.
Тренер рекомендує планувати сон на початку кожного тижня з огляду на графік.
👶 Спіть менше, але частіше
Нік розповідає, що до винаходу електричної лампочки люди спали поліфазно, як немовлята. "Це означає – менше, але частіше", – пояснює він.
Добовий цикл – це 24 години. "Люди жорстко запрограмовані під цей процес", – каже тренер.
Наш організм пристосований природою таким чином, щоб спати у певний час доби. Другий період природного сну - це середина дня, каже Нік, а третій - десь між п'ятьма та сімома годинами вечора. Якщо користуватися цим, як роблять багато спортсменів, організм краще відновлюватиме сили під час сну.
Нік вважає, що люди цілком можуть спати у дві фази (менше спати вночі, але компенсувати це денним сном), а то й у три фази: вночі, вдень та рано ввечері.
🧘 Не "тиха година", а "контрольовані періоди відновлення"
Дуже важливо, що відновлювати сили можна не лише уві сні. Нік радить людям думати категоріями відпочинку, а не сну. Тренер називає періоди відпочинку терміном CRP (controlled recovery periods – контрольовані періоди відновлення).
"CRP не має нічого спільного зі спробами заснути", - каже тренер. Людина повинна виділити собі тридцять хвилин (третину циклу сну) і приділити собі час. "Це можна зробити будь-де", - говорить Нік.
Можна відпочивати, просто розслабивши розум за допомогою музики, медитації, накинувши на голову рушник, відлучившись у місце, де немає людей – хоч у кабінку туалету чи машину. Навіть якщо ви не спите, такі перерви потрібно враховувати у вашому тижневому графіку сну.
поради від людини, яка навчила спати Кріштіану Роналду
🧐 Для багатьох проблема зі сном стала хронічною, і всі ми знаємо, які в такому разі зазвичай дають поради: винести зі спальні телевізор, скоротити читання новин і за годину до сну вимкнути усі гаджети. Але якщо це не працює для вас? Якщо 8 годинний сон - це дуже далеко від реалій воєнного часу.
🏆Тренер зі сну Нік Літтехалес, який працював зі Кріштіано Роналдо, пояснює, як досягти глибокого сну навіть в суворих умовах.
🛌 Нік Літтехалес - тренер зі сну. Його робота – допомагати спортсменам максимально відновлюватися під час сну, попри жорсткий графік тренувань, допомагаючи їм спати так, як це замислила природа. Літтехалес працював з найкращими клубами Англійської футбольної прем'єр-ліги, з баскетболістами НБА та відомими тенісистами.
⚡️Ось його поради:
⏳Думайте не про годинник, а про цикл
Необхідність восьми годин сну на добу – це міф, каже тренер. Наш сон слідує природним циклам з інтервалом у півтори години. Кожні 90 хвилин ми перемикаємось від "швидкого" сну на звичайний та назад.
Нік каже, що найважливіше – не переривати ці цикли, тому плануйте свій сон так, щоб загальний його час ділився на 90 хвилин, наприклад, сім з половиною годин, шість чи чотири з половиною години сну.
Цей час, каже тренер, найлегше відрахувати від моменту пробудження. Якщо ви плануєте стати о пів 6.30 ранку - лягайте о 5:00, 3:30, 2:00, 0:30 або об 11 годині вечора.
🗓 Думайте не про одну ніч, а про весь тиждень
Нік упевнений, що правильніше звертати увагу не на загальну кількість годин сну на добу, а на кількість циклів сну на тиждень.
"Ми повинні прагнути проспати 35 циклів за тиждень – або п'ять на день", – каже Нік. Тому якщо в якийсь день ви лягли занадто пізно, то наступної ночі або навіть у середині наступного дня це можна компенсувати.
Тренер рекомендує планувати сон на початку кожного тижня з огляду на графік.
👶 Спіть менше, але частіше
Нік розповідає, що до винаходу електричної лампочки люди спали поліфазно, як немовлята. "Це означає – менше, але частіше", – пояснює він.
Добовий цикл – це 24 години. "Люди жорстко запрограмовані під цей процес", – каже тренер.
Наш організм пристосований природою таким чином, щоб спати у певний час доби. Другий період природного сну - це середина дня, каже Нік, а третій - десь між п'ятьма та сімома годинами вечора. Якщо користуватися цим, як роблять багато спортсменів, організм краще відновлюватиме сили під час сну.
Нік вважає, що люди цілком можуть спати у дві фази (менше спати вночі, але компенсувати це денним сном), а то й у три фази: вночі, вдень та рано ввечері.
🧘 Не "тиха година", а "контрольовані періоди відновлення"
Дуже важливо, що відновлювати сили можна не лише уві сні. Нік радить людям думати категоріями відпочинку, а не сну. Тренер називає періоди відпочинку терміном CRP (controlled recovery periods – контрольовані періоди відновлення).
"CRP не має нічого спільного зі спробами заснути", - каже тренер. Людина повинна виділити собі тридцять хвилин (третину циклу сну) і приділити собі час. "Це можна зробити будь-де", - говорить Нік.
Можна відпочивати, просто розслабивши розум за допомогою музики, медитації, накинувши на голову рушник, відлучившись у місце, де немає людей – хоч у кабінку туалету чи машину. Навіть якщо ви не спите, такі перерви потрібно враховувати у вашому тижневому графіку сну.
👍742❤95🔥12🤩5😢4🎉2
Як справитися з горем після раптової смерті близької людини.
Частина 1
Трагедія раптової, несподіваної смерті має декілька пасток:
💔 У вас немає часу підготуватися до життєвої катастрофи, немає можливості попрощатися з близькою людиною. Втрата сприймається як удар, як шок.
💔 Ваша уява про безпеку і життєвий устрій може бути підірвана. Якщо смерть близької людини сталася внаслідок нещасного випадку або акту насильства, ви можете відчути дезорієнтацію, невпевненість і загрозу своєму персональному існуванню. Якщо померла людина була молодою, то можна відчути незворотній катастрофічний злам природного порядку всесвіту.
💔 Якщо померла людина була важливою для вас, ви турбувалися про неї, кохали чи шанували її — то був партнер, батько або мати, дитина або брат, — ви можете відчути «космічну» порожнечу у своєму серці. Ваше щоденне буття і бачення вашого майбутнього раптово змінюється або ж обірване. Вам може здатися, що життя втратило і мету, і сенс.
😥 Як люди можуть реагувати на раптову або несподівану втрату близької людини?
😥 Непередбачена втрата може призвести до інтенсивного і тривалого страждання, яке зовні проявлятиметься багатьма реакціями:
😥 Шок. Шоковий удар може викликати помітні фізичні реакції: похолодання шкіри і кінцівок, сильний озноб, трясіння, утруднене чи переривчасте або майже завмираюче дихання. Реакція може бути буквально протилежною — від повного завмирання до крику та стогону, тілесного болю. Шок — це нормальна реакція на раптову або несподівану втрату, але поведінка людини в такому стані непередбачувана й дуже індивідуальна: ваша поведінка може злякати не тільки оточуючих, а також і вас.
😥 Зневіра. Раптова смерть — вчора людина була, а сьогодні її не стало, — ситуація ніби «не закрита»: важко прийняти, що людина пішла. Ви прокидаєтесь вранці, очікуючи, що вона поруч, кличете її, звертаєтеся до неї. Ви продовжуєте говорити про неї так, ніби вона ще жива. Це може викликати різні почуття: стурбованість, хвилювання, збентеження, розгубленість або зніяковілість і оніміння.
😥 Складність виконання навіть простих завдань. Людині у шоці буває складно виконувати самі прості завдання — приготування їжі, підтримку чистоти у домі, саме одягання може викликати неабиякі складності. Почуття шоку і смутку можуть ускладнити проведення бесіди, порушити зв'язність мови та мислення.
😥 Почуття страждання, провини чи гніву зазвичай, після раптової втрати, мозок відчайдушно шукає відповідь «чи міг би я щось зробити» та «якби я тільки». Людина може катувати себе думками на кшталт «а чи міг би я попередити цю жахливу смерть?». Це період гострих переживань і період найбільших страждань: душевна порожнеча, відчай, самотність, страх, тривога, безсилля, роздратованості, бажання усамітнитись і злість. Відчуття провини це мабуть основне переживання. Може трапиться так, що людина ніби займає «оборонну позицію»: не бажаючи говорити про втрату, сприймаючи її як програш, власну провину.
😥 Але гострі відчуття не обов’язково виникають в першу мить: можлива тимчасова затримка на своїй біді, — первісні емоції можуть бути досить мляві, але це спрацьовує лише на час, згодом біль може повернутися — у вигляді тих же реакцій тіла, кошмарів і страхів, - коли людина повністю усвідомлює втрату.
У другій частині — про те, як допомогти собі впоратися зі втратою.
Марта Пивоваренко, експертка з потреб психічного здоров'я
На основi Employee Wellbeing Solutions Blog Archive Coping with Grief After a Sudden or Unexpected Death — Employee Wellbeing Solutions (workplaceoptions.com) та праць Хела (Генрі) Моргана.
Частина 1
Трагедія раптової, несподіваної смерті має декілька пасток:
💔 У вас немає часу підготуватися до життєвої катастрофи, немає можливості попрощатися з близькою людиною. Втрата сприймається як удар, як шок.
💔 Ваша уява про безпеку і життєвий устрій може бути підірвана. Якщо смерть близької людини сталася внаслідок нещасного випадку або акту насильства, ви можете відчути дезорієнтацію, невпевненість і загрозу своєму персональному існуванню. Якщо померла людина була молодою, то можна відчути незворотній катастрофічний злам природного порядку всесвіту.
💔 Якщо померла людина була важливою для вас, ви турбувалися про неї, кохали чи шанували її — то був партнер, батько або мати, дитина або брат, — ви можете відчути «космічну» порожнечу у своєму серці. Ваше щоденне буття і бачення вашого майбутнього раптово змінюється або ж обірване. Вам може здатися, що життя втратило і мету, і сенс.
😥 Як люди можуть реагувати на раптову або несподівану втрату близької людини?
😥 Непередбачена втрата може призвести до інтенсивного і тривалого страждання, яке зовні проявлятиметься багатьма реакціями:
😥 Шок. Шоковий удар може викликати помітні фізичні реакції: похолодання шкіри і кінцівок, сильний озноб, трясіння, утруднене чи переривчасте або майже завмираюче дихання. Реакція може бути буквально протилежною — від повного завмирання до крику та стогону, тілесного болю. Шок — це нормальна реакція на раптову або несподівану втрату, але поведінка людини в такому стані непередбачувана й дуже індивідуальна: ваша поведінка може злякати не тільки оточуючих, а також і вас.
😥 Зневіра. Раптова смерть — вчора людина була, а сьогодні її не стало, — ситуація ніби «не закрита»: важко прийняти, що людина пішла. Ви прокидаєтесь вранці, очікуючи, що вона поруч, кличете її, звертаєтеся до неї. Ви продовжуєте говорити про неї так, ніби вона ще жива. Це може викликати різні почуття: стурбованість, хвилювання, збентеження, розгубленість або зніяковілість і оніміння.
😥 Складність виконання навіть простих завдань. Людині у шоці буває складно виконувати самі прості завдання — приготування їжі, підтримку чистоти у домі, саме одягання може викликати неабиякі складності. Почуття шоку і смутку можуть ускладнити проведення бесіди, порушити зв'язність мови та мислення.
😥 Почуття страждання, провини чи гніву зазвичай, після раптової втрати, мозок відчайдушно шукає відповідь «чи міг би я щось зробити» та «якби я тільки». Людина може катувати себе думками на кшталт «а чи міг би я попередити цю жахливу смерть?». Це період гострих переживань і період найбільших страждань: душевна порожнеча, відчай, самотність, страх, тривога, безсилля, роздратованості, бажання усамітнитись і злість. Відчуття провини це мабуть основне переживання. Може трапиться так, що людина ніби займає «оборонну позицію»: не бажаючи говорити про втрату, сприймаючи її як програш, власну провину.
😥 Але гострі відчуття не обов’язково виникають в першу мить: можлива тимчасова затримка на своїй біді, — первісні емоції можуть бути досить мляві, але це спрацьовує лише на час, згодом біль може повернутися — у вигляді тих же реакцій тіла, кошмарів і страхів, - коли людина повністю усвідомлює втрату.
У другій частині — про те, як допомогти собі впоратися зі втратою.
Марта Пивоваренко, експертка з потреб психічного здоров'я
На основi Employee Wellbeing Solutions Blog Archive Coping with Grief After a Sudden or Unexpected Death — Employee Wellbeing Solutions (workplaceoptions.com) та праць Хела (Генрі) Моргана.
😢72👍61❤7
Як справитися з горем після раптової смерті близької людини: способи впоратися із втратою? 2 частина
🍀 Будь-яка психічна травма лишає людину можливості ефективно реагувати на зовнішнє середовище. Як наслідок — у шоці ми легко робимо помилки. Оточіть себе людьми, які можуть піклуватися про вашу безпеку. Уникайте задач високого ризику, водіння, роботи з електрикою, газом та інших дій, які потребують концентрації уваги. Відкладайте рішення, які можуть мати довгострокові наслідки, поки ви не зможете мислити ясніше.
🍀 Шок і шоковий удар небезпечні для здоров’я людини. Дозвольте собі «випустити пару»: дайте вихід болючим емоціям, дозвольте собі виплакатися і виговоритися, «виплеснути» з себе горе, страх, образу.
🍀 Звертайте увагу на свої емоції та сприймайте їх як природні реакції на втрату. Важливо зрозуміти: немає «правильних» чи «неправильних» емоцій; якою б не була емоція, вона є адекватною до такої складної ситуації. Прийміть болючі емоції як заповіт вашої любові до небіжчика. Це стосується і чоловіків, і жінок, бо ці емоції є базовими і універсальними.
🍀 Якщо свідками чи учасниками трагічної події стають діти — зверніть увагу на їхні емоції, — вони потребують особливої уваги. Якщо у вашому стані ви не можете приділити достатньо уваги потребам дітей — не соромтесь попросити про поміч близької їм людини з родини або друзів. Або знайдіть подругу або члена сім'ї, хто міг би періодично бути з ними.
🍀 Прийміть допомогу і підтримку. У ситуації раптової втрати близької людини і друзі, і члени сім'ї та сусіди зазвичай раді допомогти. Як структурувати цю допомогу та не допустити хаосу та взаємного роздратування? Порада дуже проста: самостійно або за допомогою близьких людей створити перелік першочергових завдань, які потрібно виконати. Коли хтось питає, як вони можуть вам допомогти, зверніться до списку. Якщо можете знайти собі помічника, який постійно буде поруч із вами, і буде знайомий з усіма іншими, це й буде найважливіша порада з усіх.
🍀 Вам потрібен той, хто слухає: поділіться своїми думками і почуттями з тим, хто вміє слухати і хоче бути корисним. Це може бути близький друг або член сім'ї. Це може бути хтось, хто пережив подібні втрати або травми: таку людину можна знайти через групу підтримки або на онлайн-форумі. Це може бути духівник, капелан або професійний психолог-психотерапевт.
🍀 І головне правило: будьте добрими до себе. Докладіть особливих зусиль (буквально — змусьте себе) піклуватися про себе:
🟢 Зобов’яжіть себе регулярно харчуватися якомога здоровішою їжею.
🟢 Змусьте себе пити багато води, можливо, у вигляді напоїв на зразок трав'яного чаю.
🟢 Намагайтеся дотримуватися регулярного графіку сну.
🟢 Займайтеся діяльністю, якa вам подобається.
🟢 Примушуйте себе до прогулянок або іншої форми фізичної активності на свіжому повітрі.
🟢 Коли відчуваєте себе напруженим або тривожним, змусьте себе виконувати одну з практик зниження стресу, таких як глибоке дихання або заземлення.
🟢 Знайдіть спосіб попрощатися. Ритуали дуже важливі в процесі скорботи, особливо якщо ви не змогли попрощатися перед тим, як померла близька людина. Крім відвідування меморіальної служби, ви можете написати листа небіжчику, запалити свічку або поговорити з фотографією. Знайдіть такий спосіб попрощатися, який має для вас сенс і допоможе вам зрозуміти, що дорогої людини більше немає.
🟢 Зверніться по професійну допомогу до психолога або консультанта, якщо ви практикуєте споживання алкоголю чи наркотиків. По-перше, в такому стані ваші думки та емоції більш загострені, по-друге, маючи ці залежності, ви ризикуєте заподіяти собі шкоди.
Цінуйте професійну допомогу!
Марта Пивоваренко, експертка з потреб психічного здоров'я
На основi Employee Wellbeing Solutions Blog Archive Coping with Grief After a Sudden or Unexpected Death — Employee Wellbeing Solutions (workplaceoptions.com) та праць Хела (Генрі) Моргана.
🍀 Будь-яка психічна травма лишає людину можливості ефективно реагувати на зовнішнє середовище. Як наслідок — у шоці ми легко робимо помилки. Оточіть себе людьми, які можуть піклуватися про вашу безпеку. Уникайте задач високого ризику, водіння, роботи з електрикою, газом та інших дій, які потребують концентрації уваги. Відкладайте рішення, які можуть мати довгострокові наслідки, поки ви не зможете мислити ясніше.
🍀 Шок і шоковий удар небезпечні для здоров’я людини. Дозвольте собі «випустити пару»: дайте вихід болючим емоціям, дозвольте собі виплакатися і виговоритися, «виплеснути» з себе горе, страх, образу.
🍀 Звертайте увагу на свої емоції та сприймайте їх як природні реакції на втрату. Важливо зрозуміти: немає «правильних» чи «неправильних» емоцій; якою б не була емоція, вона є адекватною до такої складної ситуації. Прийміть болючі емоції як заповіт вашої любові до небіжчика. Це стосується і чоловіків, і жінок, бо ці емоції є базовими і універсальними.
🍀 Якщо свідками чи учасниками трагічної події стають діти — зверніть увагу на їхні емоції, — вони потребують особливої уваги. Якщо у вашому стані ви не можете приділити достатньо уваги потребам дітей — не соромтесь попросити про поміч близької їм людини з родини або друзів. Або знайдіть подругу або члена сім'ї, хто міг би періодично бути з ними.
🍀 Прийміть допомогу і підтримку. У ситуації раптової втрати близької людини і друзі, і члени сім'ї та сусіди зазвичай раді допомогти. Як структурувати цю допомогу та не допустити хаосу та взаємного роздратування? Порада дуже проста: самостійно або за допомогою близьких людей створити перелік першочергових завдань, які потрібно виконати. Коли хтось питає, як вони можуть вам допомогти, зверніться до списку. Якщо можете знайти собі помічника, який постійно буде поруч із вами, і буде знайомий з усіма іншими, це й буде найважливіша порада з усіх.
🍀 Вам потрібен той, хто слухає: поділіться своїми думками і почуттями з тим, хто вміє слухати і хоче бути корисним. Це може бути близький друг або член сім'ї. Це може бути хтось, хто пережив подібні втрати або травми: таку людину можна знайти через групу підтримки або на онлайн-форумі. Це може бути духівник, капелан або професійний психолог-психотерапевт.
🍀 І головне правило: будьте добрими до себе. Докладіть особливих зусиль (буквально — змусьте себе) піклуватися про себе:
🟢 Зобов’яжіть себе регулярно харчуватися якомога здоровішою їжею.
🟢 Змусьте себе пити багато води, можливо, у вигляді напоїв на зразок трав'яного чаю.
🟢 Намагайтеся дотримуватися регулярного графіку сну.
🟢 Займайтеся діяльністю, якa вам подобається.
🟢 Примушуйте себе до прогулянок або іншої форми фізичної активності на свіжому повітрі.
🟢 Коли відчуваєте себе напруженим або тривожним, змусьте себе виконувати одну з практик зниження стресу, таких як глибоке дихання або заземлення.
🟢 Знайдіть спосіб попрощатися. Ритуали дуже важливі в процесі скорботи, особливо якщо ви не змогли попрощатися перед тим, як померла близька людина. Крім відвідування меморіальної служби, ви можете написати листа небіжчику, запалити свічку або поговорити з фотографією. Знайдіть такий спосіб попрощатися, який має для вас сенс і допоможе вам зрозуміти, що дорогої людини більше немає.
🟢 Зверніться по професійну допомогу до психолога або консультанта, якщо ви практикуєте споживання алкоголю чи наркотиків. По-перше, в такому стані ваші думки та емоції більш загострені, по-друге, маючи ці залежності, ви ризикуєте заподіяти собі шкоди.
Цінуйте професійну допомогу!
Марта Пивоваренко, експертка з потреб психічного здоров'я
На основi Employee Wellbeing Solutions Blog Archive Coping with Grief After a Sudden or Unexpected Death — Employee Wellbeing Solutions (workplaceoptions.com) та праць Хела (Генрі) Моргана.
👍92😢19❤12🔥2
❓Як впливає війна на сексуальне життя
Під час подій, що загрожують життю, репродуктивна функція може вимикатися. Наприклад, у жінок часто зникає менструація.
Але можлива й інша реакція — гіперсексуальність Вона може мати в основі еволюційний механізм — бажання залишити потомство перед загрозою смерті. Також секс використовується як спосіб повернути собі контроль, отримати приємні емоції та розслабитися.
🤷🏻♀️Через постійний стрес і невизначеність, довготривалу відсутність сну, депресивні стани, прийом деяких медикаментозних препаратів може знижуватися лібідо. У жінок бувають труднощі зі збудженням та досягненням оргазму, в чоловіків — передчасна еякуляція та відсутність ерекції.
🙍🏻♀️Провина вцілілого, думки про те, «як я можу займатися сексом, коли інші вмирають», також можуть викликати зниження сексуального бажання.
🙅🏻♀️Якщо закохані давно не бачилися, то після зустрічі не очікуйте відразу палких ночей.
❤️🔥Після довготривалого утримання бувають труднощі з досягненням ерекції у чоловіків, оргазму — в жінок.
✅Це нормально, не варто хвилюватися. Сексуальна функція відновиться через деякий час, а до цього подумайте, як виражати свої почуття по-іншому.
❤️🔥Інформація про зґвалтування може викликати підвищену тривогу, відразу до партнера, небажання близькості. Ви можете ідентифікувати себе із потерпілими, і тоді збудження буде лякати.
✅Важливо говорити з партнером про свої почуття. Це дасть йому розуміння, що ваше небажання сексу — не через нього. Якщо такий стан продовжується тривалий час, варто пропрацювати ці почуття відрази, страху, сорому зі спеціалістом.
❤️🔥Під час війни загострюються міжособистісні конфлікти. Завищені очікування від партнера, неможливість окреслити свої кордони, різні погляди на необхідність евакуації / знаходження у сховищі — все це призводить до взаємних образ та розчарування. Це негативно впливає на лібідо.
Також іноді буває складно залишитися наодинці через відсутність особистого простору.
✅Важливо пам’ятати, що інтимність у стосунках може зберегтися завдяки обіймам, поцілункам, лагідним словам.
Займатися сексом під час війни чи ні — це рішення вашої пари. Зараз все те, що з вами відбувається, — нормально. Ви маєте право як продовжувати статеве життя, так і зробити паузу. Але намагайтеся говорити одне з одним про свої почуття та знайти ту форму підтримувати інтимність у стосунках, яка влаштує обох.
Маргарита Шавловська - психологиня, сексологиня.
Під час подій, що загрожують життю, репродуктивна функція може вимикатися. Наприклад, у жінок часто зникає менструація.
Але можлива й інша реакція — гіперсексуальність Вона може мати в основі еволюційний механізм — бажання залишити потомство перед загрозою смерті. Також секс використовується як спосіб повернути собі контроль, отримати приємні емоції та розслабитися.
🤷🏻♀️Через постійний стрес і невизначеність, довготривалу відсутність сну, депресивні стани, прийом деяких медикаментозних препаратів може знижуватися лібідо. У жінок бувають труднощі зі збудженням та досягненням оргазму, в чоловіків — передчасна еякуляція та відсутність ерекції.
🙍🏻♀️Провина вцілілого, думки про те, «як я можу займатися сексом, коли інші вмирають», також можуть викликати зниження сексуального бажання.
🙅🏻♀️Якщо закохані давно не бачилися, то після зустрічі не очікуйте відразу палких ночей.
❤️🔥Після довготривалого утримання бувають труднощі з досягненням ерекції у чоловіків, оргазму — в жінок.
✅Це нормально, не варто хвилюватися. Сексуальна функція відновиться через деякий час, а до цього подумайте, як виражати свої почуття по-іншому.
❤️🔥Інформація про зґвалтування може викликати підвищену тривогу, відразу до партнера, небажання близькості. Ви можете ідентифікувати себе із потерпілими, і тоді збудження буде лякати.
✅Важливо говорити з партнером про свої почуття. Це дасть йому розуміння, що ваше небажання сексу — не через нього. Якщо такий стан продовжується тривалий час, варто пропрацювати ці почуття відрази, страху, сорому зі спеціалістом.
❤️🔥Під час війни загострюються міжособистісні конфлікти. Завищені очікування від партнера, неможливість окреслити свої кордони, різні погляди на необхідність евакуації / знаходження у сховищі — все це призводить до взаємних образ та розчарування. Це негативно впливає на лібідо.
Також іноді буває складно залишитися наодинці через відсутність особистого простору.
✅Важливо пам’ятати, що інтимність у стосунках може зберегтися завдяки обіймам, поцілункам, лагідним словам.
Займатися сексом під час війни чи ні — це рішення вашої пари. Зараз все те, що з вами відбувається, — нормально. Ви маєте право як продовжувати статеве життя, так і зробити паузу. Але намагайтеся говорити одне з одним про свої почуття та знайти ту форму підтримувати інтимність у стосунках, яка влаштує обох.
Маргарита Шавловська - психологиня, сексологиня.
❤169👍75🔥5😢4😱1
🙅🏻♀️Соціальне самоізолювання: норма чи психічний розлад?
На фоні тривожних подій чи пережитих стресових ситуацій у людини може виникати бажання самоізолюватися від суспільства, усамітнитися, уникати живого спілкування з людьми.
Стрес — це захисна реакція нашого організму на зовнішні подразники. Кожна людина індивідуальна, і стрес переживає кожен по-різному. Соціальне ізолювання може свідчити про емоційне виснаження, у відповідь на певну стресову подію.
Під час довгого перебування в емоційній напрузі наш організм потребує «підзарядки» (відновлення), і для деяких людей це може бути обмеженням спілкування на деякий час.
🙇🏻♀️У сучасних реаліях будь-яка наша реакція на стрес є нормою, оскільки усі ми зараз переживаємо ненормальні події.
Що робити?
Намагайтеся за можливості більше знаходитися на свіжому повітрі; нормалізувати свій сон та розпорядок дня;
робити те, що приносить задоволення;
вживати корисну та багату на вітаміни їжу.
❗️Проте, якщо такий стан (відсутність бажання спілкуватися з людьми) продовжується від тижня і більше, то краще звернутися до спеціаліста по допомогу.
🙏Нагадуємо, наші психологи чи психотерапевти завжди готові вам допомогти. Опишіть коротко вашу ситуацію на tellme.com.ua, і наші спеціалісти зв’яжуться з вами. Це анонімно та безкоштовно.
Галина Волошина, психологиня
На фоні тривожних подій чи пережитих стресових ситуацій у людини може виникати бажання самоізолюватися від суспільства, усамітнитися, уникати живого спілкування з людьми.
Стрес — це захисна реакція нашого організму на зовнішні подразники. Кожна людина індивідуальна, і стрес переживає кожен по-різному. Соціальне ізолювання може свідчити про емоційне виснаження, у відповідь на певну стресову подію.
Під час довгого перебування в емоційній напрузі наш організм потребує «підзарядки» (відновлення), і для деяких людей це може бути обмеженням спілкування на деякий час.
🙇🏻♀️У сучасних реаліях будь-яка наша реакція на стрес є нормою, оскільки усі ми зараз переживаємо ненормальні події.
Що робити?
Намагайтеся за можливості більше знаходитися на свіжому повітрі; нормалізувати свій сон та розпорядок дня;
робити те, що приносить задоволення;
вживати корисну та багату на вітаміни їжу.
❗️Проте, якщо такий стан (відсутність бажання спілкуватися з людьми) продовжується від тижня і більше, то краще звернутися до спеціаліста по допомогу.
🙏Нагадуємо, наші психологи чи психотерапевти завжди готові вам допомогти. Опишіть коротко вашу ситуацію на tellme.com.ua, і наші спеціалісти зв’яжуться з вами. Це анонімно та безкоштовно.
Галина Волошина, психологиня
👍119❤32😢3
👨👩👦Емоційне вигорання в батьків
Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності.
Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу.
Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:
• підвищена втомлюваність;
• зниження активності;
• емоційні реакції;
• пошук винних;
• підвищена агресивність;
• відчай.
Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні не тільки про себе турбуватись, а й про дитину.
Це постійні хвилювання, а якщо сім’я була вимушена покинути своє рідне місто, то до цього ще додається пристосування до нових умов та адаптація (а це ще додатковий стрес для організму).
Тому часто зараз більшість батьків відчувають роздратованість на своє чадо, вони починають зриватись і кричати (хоч і усвідомлюють, що їхні дії помилкові).
Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?
🔸По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події.
🔸Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок.
🔸Не соромтесь просити про допомогу.
🔸Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе «Що мене заряджає та допомагає відновитись?». За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.
🗣Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?
Агресія — прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами.
З вами все окей, то така реакція вашого організму на стрес.
Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс.
Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим.
Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).
🙍🏻Якщо відчуваєте, що вас «накриває» і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте техніку «Акваріум»:
уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.
❗️Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти. Це як правило надівання кисневої маски в літаку — спочатку ти сам, а потім допоможи дитині. Не забувайте піклуватися про себе та приділяти собі час.
Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним, то краще звернутись до спеціаліста.
Галина Волошина, психологиня
❗️Нагадуємо, у Viber-спільноті "Школа_інфо" з початку війни триває онлайн-навчання для школярів з усієї країни. Мова, читання, англійська, математика, логіка: усі уроки в вільному доступі в Viber. Навчання там допоможе не лише відволікти дитину від подій навколо, а й дасть вам можливість відновитись.
Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності.
Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу.
Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:
• підвищена втомлюваність;
• зниження активності;
• емоційні реакції;
• пошук винних;
• підвищена агресивність;
• відчай.
Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні не тільки про себе турбуватись, а й про дитину.
Це постійні хвилювання, а якщо сім’я була вимушена покинути своє рідне місто, то до цього ще додається пристосування до нових умов та адаптація (а це ще додатковий стрес для організму).
Тому часто зараз більшість батьків відчувають роздратованість на своє чадо, вони починають зриватись і кричати (хоч і усвідомлюють, що їхні дії помилкові).
Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?
🔸По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події.
🔸Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок.
🔸Не соромтесь просити про допомогу.
🔸Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе «Що мене заряджає та допомагає відновитись?». За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.
🗣Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?
Агресія — прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами.
З вами все окей, то така реакція вашого організму на стрес.
Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс.
Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим.
Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).
🙍🏻Якщо відчуваєте, що вас «накриває» і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте техніку «Акваріум»:
уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.
❗️Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти. Це як правило надівання кисневої маски в літаку — спочатку ти сам, а потім допоможи дитині. Не забувайте піклуватися про себе та приділяти собі час.
Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним, то краще звернутись до спеціаліста.
Галина Волошина, психологиня
❗️Нагадуємо, у Viber-спільноті "Школа_інфо" з початку війни триває онлайн-навчання для школярів з усієї країни. Мова, читання, англійська, математика, логіка: усі уроки в вільному доступі в Viber. Навчання там допоможе не лише відволікти дитину від подій навколо, а й дасть вам можливість відновитись.
👍104❤19
❇️ ЮНІСЕФ спільно з Міністерством освіти та науки України запустили проєкт «ПОРУЧ» для психологічної підтримки батьків і дітей, травмованих війною
«ПОРУЧ» — це онлайн- та очні групи психологічної підтримки для підлітків і батьків, чиє звичне життя зламала війна.
🙇🏻♀На зустрічах ви зможете поділитися переживаннями про події, що відбуваються навколо;
відчути підтримку інших учасників групи та фахівців; знайти способи, як підтримати себе і близьких у складні часи.
Як зареєструватися?
Перейдіть за посиланням https://poruch.me/.
Оберіть відповідний розділ (для підлітків, для батьків).
Заповніть анкету та отримайте допомогу від спеціалістів.
Участь безкоштовна.
«ПОРУЧ» — це онлайн- та очні групи психологічної підтримки для підлітків і батьків, чиє звичне життя зламала війна.
🙇🏻♀На зустрічах ви зможете поділитися переживаннями про події, що відбуваються навколо;
відчути підтримку інших учасників групи та фахівців; знайти способи, як підтримати себе і близьких у складні часи.
Як зареєструватися?
Перейдіть за посиланням https://poruch.me/.
Оберіть відповідний розділ (для підлітків, для батьків).
Заповніть анкету та отримайте допомогу від спеціалістів.
Участь безкоштовна.
❤74👍30
🤷♀️Що ж таке невизначеність і як людині з нею жити?
❔Насправді все наше життя складається з невизначеності. Навіть якщо спробувати не брати до уваги війну, навіть у мирний час жоден із нас не знає, що з ним буде за 5 хвилин, завтра, через рік, коли він чи вона вийде на вулицю або зайде в приміщення.
🧠Але є й гарна новина – наша психіка історично пристосувалася до стану невизначеності. Тому переважно ніхто з нас не думає про це щохвилини, а отже, невизначеність у побутових питаннях не спричиняє тривожності.
🧐От уявіть, плануєте ви зварити на вечерю пельмені, але не впевнені, що вашому партнеру сподобається. А, може, краще зварити суп? Та чи будуть від цього в захваті ваші діти? То що ж вам приготувати, аби точно всім догодити? Це також приклади невизначеності, та чи переймаємося ми через них аж так сильно?
😳Проте коли таких невизначеностей багато, і вони глобальні – війна, тероризм, втрати дому, близьких, роботи, – вони мають накопичувальний ефект, і впоратися з ними стає дедалі важче. З’являється відчуття тривожності.
👍З іншого боку, невизначеність може провокувати й позитивні емоції – передчуття приємних змін. Звільнили з роботи – знайду нову, там буде цікаво, я отримаю новий досвід, познайомлюся з новими людьми.
💪Є поняття резильєнтності – здатності особистості відновлюватися і продовжувати діяльність навіть тоді, коли все йде не так, як задумувалося, отримувати новий досвід, проживати ці події. Виховання в собі цієї здатності дає нам змогу підвищувати свою стресостійкість та переживати невизначеність із найменшими втратами для особистості.
‼️Щоби “прокачати” резильєнтність та толерантність до невизначеності, потрібно, знову ж таки, бути уважним до себе, своїх емоцій та реакцій на те, що відбувається навколо. Причому варто пам’ятати, що робити це потрібно тоді, коли ви перебуваєте в стані порівняного спокою, тому що в стані стресу аналізувати події та сприймати інформацію адекватно може бути важко (залежить від людини, деяким, навпаки, саме в стресі легко акумулювати свої сили й навички та адекватно ухвалювати рішення й діяти).
🧶Коли ви відчули, що емоції вже не так зашкалюють, і ви можете аналізувати, то спробуйте розкрутити “тривжний клубок”.
💬Наприклад, зараз я перебуваю в стресі, відчуваю тривогу й мені складно; у мене тремтять руки, поверхневе дихання й озноб; усе через те, що, мені прийшлось покинути свій дім через війну, я сподіваюсь, що це тимчасово, щоб вберегти себе і своїх дітей, зараз я маю знайти житло на найближчий місяць, дізнатися про програми для переселенців, познайомитись з людьми, які в такій же позиції, так легше буде знайти підтримку, знайти роботу чи підробіток, знайти для дітей садок, школу, чи клуб за інтересами, аби вони могли знайти нових друзів; якщо припустити найгірше, що мені не вдасться в найближчі місяці повернутись додому, то в мене може бути такий от план, головне - ми зараз в безпеці.
⛓Коли ви так “розкрутите” ланцюжок причин свого стресового стану, й умовно покажете собі перспективи для будь-якого розвитку подій, то й рівень тривожності знизиться, ви зможете адекватно сприймати події, якими б катастрофічними вони не були.
🙏Невизначеність - це частина нашого життя, чи то в мирний, чи то в воєнний час. Не боріться з нею, а прийміть як природну частину життя. За своєю природою людина схильна протидіяти невизначеністі, оточуючи себе комфортом та безпекою. Але навіть в безпеці ніхто не може з точністю сказати, що станеться в майбутньому. Абсолютно нормально, якщо ви чогось не знаєте. У вас ніколи не буде відповідей на всі питання. Але саме рішення, прийняті в умовах невизначеності, допомагають жити.
За матеріалами зі статті психологині Олени Здрілько
❔Насправді все наше життя складається з невизначеності. Навіть якщо спробувати не брати до уваги війну, навіть у мирний час жоден із нас не знає, що з ним буде за 5 хвилин, завтра, через рік, коли він чи вона вийде на вулицю або зайде в приміщення.
🧠Але є й гарна новина – наша психіка історично пристосувалася до стану невизначеності. Тому переважно ніхто з нас не думає про це щохвилини, а отже, невизначеність у побутових питаннях не спричиняє тривожності.
🧐От уявіть, плануєте ви зварити на вечерю пельмені, але не впевнені, що вашому партнеру сподобається. А, може, краще зварити суп? Та чи будуть від цього в захваті ваші діти? То що ж вам приготувати, аби точно всім догодити? Це також приклади невизначеності, та чи переймаємося ми через них аж так сильно?
😳Проте коли таких невизначеностей багато, і вони глобальні – війна, тероризм, втрати дому, близьких, роботи, – вони мають накопичувальний ефект, і впоратися з ними стає дедалі важче. З’являється відчуття тривожності.
👍З іншого боку, невизначеність може провокувати й позитивні емоції – передчуття приємних змін. Звільнили з роботи – знайду нову, там буде цікаво, я отримаю новий досвід, познайомлюся з новими людьми.
💪Є поняття резильєнтності – здатності особистості відновлюватися і продовжувати діяльність навіть тоді, коли все йде не так, як задумувалося, отримувати новий досвід, проживати ці події. Виховання в собі цієї здатності дає нам змогу підвищувати свою стресостійкість та переживати невизначеність із найменшими втратами для особистості.
‼️Щоби “прокачати” резильєнтність та толерантність до невизначеності, потрібно, знову ж таки, бути уважним до себе, своїх емоцій та реакцій на те, що відбувається навколо. Причому варто пам’ятати, що робити це потрібно тоді, коли ви перебуваєте в стані порівняного спокою, тому що в стані стресу аналізувати події та сприймати інформацію адекватно може бути важко (залежить від людини, деяким, навпаки, саме в стресі легко акумулювати свої сили й навички та адекватно ухвалювати рішення й діяти).
🧶Коли ви відчули, що емоції вже не так зашкалюють, і ви можете аналізувати, то спробуйте розкрутити “тривжний клубок”.
💬Наприклад, зараз я перебуваю в стресі, відчуваю тривогу й мені складно; у мене тремтять руки, поверхневе дихання й озноб; усе через те, що, мені прийшлось покинути свій дім через війну, я сподіваюсь, що це тимчасово, щоб вберегти себе і своїх дітей, зараз я маю знайти житло на найближчий місяць, дізнатися про програми для переселенців, познайомитись з людьми, які в такій же позиції, так легше буде знайти підтримку, знайти роботу чи підробіток, знайти для дітей садок, школу, чи клуб за інтересами, аби вони могли знайти нових друзів; якщо припустити найгірше, що мені не вдасться в найближчі місяці повернутись додому, то в мене може бути такий от план, головне - ми зараз в безпеці.
⛓Коли ви так “розкрутите” ланцюжок причин свого стресового стану, й умовно покажете собі перспективи для будь-якого розвитку подій, то й рівень тривожності знизиться, ви зможете адекватно сприймати події, якими б катастрофічними вони не були.
🙏Невизначеність - це частина нашого життя, чи то в мирний, чи то в воєнний час. Не боріться з нею, а прийміть як природну частину життя. За своєю природою людина схильна протидіяти невизначеністі, оточуючи себе комфортом та безпекою. Але навіть в безпеці ніхто не може з точністю сказати, що станеться в майбутньому. Абсолютно нормально, якщо ви чогось не знаєте. У вас ніколи не буде відповідей на всі питання. Але саме рішення, прийняті в умовах невизначеності, допомагають жити.
За матеріалами зі статті психологині Олени Здрілько
👍124❤25🤩1
Українці на другому місяці війни демонструють хороший рівень життєстійкості – 3,9 з 5.
Цей індекс складається з психологічної стійкості і підтримки фізичного здоров’я.
Про це свідчать результати опитування соціологічної групи "Рейтинг".
Низький рівень життєстійкості мають лише 2% респондентів. У більшості він на середньому рівні (59%). Високу стійкість все ще мають 39%.
Психологічна життєстійкість пов’язана з інтересом до життя, відчуттям себе корисним, здатністю приймати рішення, наявністю планів на майбутнє та відсутністю жалю за минулим.
Про результати інших досліджень пов’язаних з життям людей під час війни та різні важливі цифри в умовах бойових дій – читайте у спільноті «Що по цифрах?»
⬇️
https://news.1rj.ru/str/corona_numbers/614
Цей індекс складається з психологічної стійкості і підтримки фізичного здоров’я.
Про це свідчать результати опитування соціологічної групи "Рейтинг".
Низький рівень життєстійкості мають лише 2% респондентів. У більшості він на середньому рівні (59%). Високу стійкість все ще мають 39%.
Психологічна життєстійкість пов’язана з інтересом до життя, відчуттям себе корисним, здатністю приймати рішення, наявністю планів на майбутнє та відсутністю жалю за минулим.
Про результати інших досліджень пов’язаних з життям людей під час війни та різні важливі цифри в умовах бойових дій – читайте у спільноті «Що по цифрах?»
⬇️
https://news.1rj.ru/str/corona_numbers/614
❤156👍41😢5
👨👩👦Як допомогти дітям переживати тривожність та невизначеність?
🎨У дітей дуже пластична психіка, що дає їм можливість пристосовуватися до довкілля набагато легше та швидше за дорослих. Так, у них часто виникають стани тривожності та невизначеності. Проте якщо дитина зростає в доброзичливій та люблячій сім’ї, вона здатна самостійно пережити ці стани – несвідомо, за допомогою малюнка, ліплення, танцю, співу, гри та навіть бігу чи стрибання.
💬Звісно, увага дорослих до потреб дитини надзвичайно важлива. Адже саме вони допомагають дитині формувати та вирощувати емоційний інтелект, який дуже знадобиться їй із роками. Ми можемо аналізувати стан та емоції дитини та називати їй словами те, що вона відчуває в моменті. Це навчить її бути уважною до себе й розуміти власні емоції та потреби.
🛌А ще дітям потрібен відпочинок. Можливо, це щось крамольне, проте, якщо дитина перевантажена, у неї виникає почуття тривожності, яке згодом може переростати в стрес чи невроз. Дайте їй можливість відпочити – узяти додатковий вихідний, пропустити перший урок, щоби виспатися, не зробити сьогодні домашнє завдання, якщо бачите, що в неї немає сил.
💛З підлітками з одного боку, простіше, бо з ними вже можна говорити про емоції практично на рівних, а з іншого – ще складніше. У них гормональні перепади, перші “дорослі” проблеми й переконання, що ніхто ніколи до них не стикався з такими проблемами. Батьки теж уже починають підвищувати свої вимоги, хоча підлітки так само як і молодші школярі, потребують уваги, турботи та додаткового відпочинку.
За матеріалами зі статті психологині Олени Здрілько
🎨У дітей дуже пластична психіка, що дає їм можливість пристосовуватися до довкілля набагато легше та швидше за дорослих. Так, у них часто виникають стани тривожності та невизначеності. Проте якщо дитина зростає в доброзичливій та люблячій сім’ї, вона здатна самостійно пережити ці стани – несвідомо, за допомогою малюнка, ліплення, танцю, співу, гри та навіть бігу чи стрибання.
💬Звісно, увага дорослих до потреб дитини надзвичайно важлива. Адже саме вони допомагають дитині формувати та вирощувати емоційний інтелект, який дуже знадобиться їй із роками. Ми можемо аналізувати стан та емоції дитини та називати їй словами те, що вона відчуває в моменті. Це навчить її бути уважною до себе й розуміти власні емоції та потреби.
🛌А ще дітям потрібен відпочинок. Можливо, це щось крамольне, проте, якщо дитина перевантажена, у неї виникає почуття тривожності, яке згодом може переростати в стрес чи невроз. Дайте їй можливість відпочити – узяти додатковий вихідний, пропустити перший урок, щоби виспатися, не зробити сьогодні домашнє завдання, якщо бачите, що в неї немає сил.
💛З підлітками з одного боку, простіше, бо з ними вже можна говорити про емоції практично на рівних, а з іншого – ще складніше. У них гормональні перепади, перші “дорослі” проблеми й переконання, що ніхто ніколи до них не стикався з такими проблемами. Батьки теж уже починають підвищувати свої вимоги, хоча підлітки так само як і молодші школярі, потребують уваги, турботи та додаткового відпочинку.
За матеріалами зі статті психологині Олени Здрілько
👍74❤18🔥2
Вимушені переселенці: як не зламатися перед обставинами
😔Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Я не знаю мови та поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які залишилися в Україні?», «Чи повернусь я додому?» тощо.
👤Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись один на один із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.
Такому стану характерні:
•неадекватна самооцінка;
•втрата перспективи та проблеми із плануванням;
•відсутність відчуття повної безпеки;
підвищений рівень песимізму, •стримувати емоції стає важче;
зміна соціальної активності;
•поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.
❗️Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу.
☝️Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.
Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:
🔸прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди і війна точно закінчиться;
🔸ваші емоції це окей, бо це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
🔸якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
🔸знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
🔸намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
🔸приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
🔸якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
🔸не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
🔸відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).
Галина Волошина, психологиня
😔Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Я не знаю мови та поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які залишилися в Україні?», «Чи повернусь я додому?» тощо.
👤Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись один на один із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.
Такому стану характерні:
•неадекватна самооцінка;
•втрата перспективи та проблеми із плануванням;
•відсутність відчуття повної безпеки;
підвищений рівень песимізму, •стримувати емоції стає важче;
зміна соціальної активності;
•поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.
❗️Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу.
☝️Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.
Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:
🔸прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди і війна точно закінчиться;
🔸ваші емоції це окей, бо це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
🔸якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
🔸знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
🔸намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
🔸приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
🔸якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
🔸не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
🔸відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).
Галина Волошина, психологиня
👍110❤21😢1🤩1
Як боротися з надмірним хвилюванням
🟣Хвилювання — це передусім нервовий стан людини. Також це поняття означає думки, які наповнюють людину тривожністю за майбутнє та не дають спокою. Зараз цей стан супроводжує українців усюди.
Звісно, в деяких моментах хвилювання може бути навіть корисним, але не надмірне.
☝️Якщо ви відчуваєте постійне хвилювання, не можете знайти собі місця та зібрати думки докупи, тримайте поради:
🟣 Опануйте техніки дихання. Вони допоможуть знизити рівень тривожності, покращити сон, ви зможете почуватися спокійніше.
🧘🏻♀️Наприклад, можна спробувати таку: займіть зручне положення, розслабтеся та зосередьтеся на своїх відчуттях. Зробіть повільно вдих, затримайте дихання на 5 секунд, а потім повільно та протяжно зробіть видих. Повторіть цей комплекс мінімум 5 разів, як супровід можете використовувати релаксаційну музику.
🙍🏻♀️Також можна спробувати техніку «Розслаблення через напруження». Поступово напружуйте окремі ділянки свого тіла на декілька секунд (м’язи руки, прес, м’язи ніг і т. д.), а потім розслабте їх. Повторюйте по два рази для кожної ділянки тіла.
🗒Перемістіть своє хвилювання на папір. Навички малювання взагалі не важливі. Спробуйте уявити, де ви відчуваєте хвилювання, яке воно (розмір, колір, фактура і т. д.), а потім намалюйте. Після цього проаналізуйте свій малюнок, що хочеться з ним зробити. Домалювати щось — домалюйте, порвати — порвіть і т. д.
Кожен для себе підбирає свої методи, як впоратись із хвилюванням. Це залежить від психічних особливостей людини, оскільки всі ми індивідуальні.
Галина Волошина, психологиня
🟣Хвилювання — це передусім нервовий стан людини. Також це поняття означає думки, які наповнюють людину тривожністю за майбутнє та не дають спокою. Зараз цей стан супроводжує українців усюди.
Звісно, в деяких моментах хвилювання може бути навіть корисним, але не надмірне.
☝️Якщо ви відчуваєте постійне хвилювання, не можете знайти собі місця та зібрати думки докупи, тримайте поради:
🟣 Опануйте техніки дихання. Вони допоможуть знизити рівень тривожності, покращити сон, ви зможете почуватися спокійніше.
🧘🏻♀️Наприклад, можна спробувати таку: займіть зручне положення, розслабтеся та зосередьтеся на своїх відчуттях. Зробіть повільно вдих, затримайте дихання на 5 секунд, а потім повільно та протяжно зробіть видих. Повторіть цей комплекс мінімум 5 разів, як супровід можете використовувати релаксаційну музику.
🙍🏻♀️Також можна спробувати техніку «Розслаблення через напруження». Поступово напружуйте окремі ділянки свого тіла на декілька секунд (м’язи руки, прес, м’язи ніг і т. д.), а потім розслабте їх. Повторюйте по два рази для кожної ділянки тіла.
🗒Перемістіть своє хвилювання на папір. Навички малювання взагалі не важливі. Спробуйте уявити, де ви відчуваєте хвилювання, яке воно (розмір, колір, фактура і т. д.), а потім намалюйте. Після цього проаналізуйте свій малюнок, що хочеться з ним зробити. Домалювати щось — домалюйте, порвати — порвіть і т. д.
Кожен для себе підбирає свої методи, як впоратись із хвилюванням. Це залежить від психічних особливостей людини, оскільки всі ми індивідуальні.
Галина Волошина, психологиня
👍116❤41😢1
Свята в умовах війни
У більшості людей, які знаходяться у відносній безпеці, наразі виникає сумнів «а чи доречно зараз чомусь радіти, щось святкувати?». Так, так і ще раз так.
Якщо ви отримали гарну звістку або просто друзі вам надіслали смішний мем – не стримуйте в собі радість. Якщо у вас наближається важлива подія (наприклад, день народження) – відмічайте, не відкладайте це на потім.
Необхідно прийняти ситуацію, яка склалась та продовжувати жити у нових реаліях.
Наразі у всіх емоційний стан хиткий: то вгору, то вниз. Коли ми задовольняємо свої невеликі потреби, які приносять нам задоволення, то рівень дофаміну в організмі підвищується, наш емоційний стан вже поступово може вирівнюватись і приходити до норми.
👩👦Особливо це важливо для дітей. Вони як ніхто потребують нашої уваги та турботи, а ще більше – щасливого дитинства (навіть в умовах війни). Якщо є така можливість, то радуйте своїх дітей, створюйте для них хоча б маленькі свята, даруйте їм добру казку.
Поради для батьків для святкування Великодня
Незабаром настане Великдень. За можливості проведіть його у колі близьких. Нехай дитина допомагає у приготуванні пасок, дайте їй можливість самостійно їх прикрасити та обов’язково відмітьте її творчі здібності. Запропонуйте разом прикрасити крашанки, а потім влаштуйте конкурс «Чия крашанка красивіша?».
Також є декілька великодніх ігор:
🔹 «Навбитки»
Дитина тримає в руці крашанку носиком догори, а ви б’єте по ній своєю крашанкою. Потім навпаки, дитина б’є своєю крашанкою протилежним кінцем по вашій крашанці. Чия крашанка розіб’ється з обох боків, той програв та віддає свою крашанку тому, хто виграв.
🔹 «В котка»
З похилого місця з перепонами котять яйця одне за одним, намагаючись котити так, щоб попасти своєю крашанкою в крашанку партнера. Правила: хто більше попадає, той більше виграє.
🔹 «Хованки»
Кладуть кілька шапок, під одну з них кладуть яйце. Хто відгадає під якою шапкою лежить яйце, той виграв.
🔹 «Прокоти в ворітця»
Разом з дитиною розкрутіть свої крашанки на траві (підлозі). Чия крашанка довше крутиться, той виграє і забирає обидві крашанки собі.
Радість, веселощі, святкування – це те, що пов’язує нас з довоєнним періодом; це те, що надає змогу відновлювати та підтримувати свій емоційний баланс; це те, що дарує віру на краще та наближає нас з кожним днем до перемоги!
Галина Волошина, психологиня
У більшості людей, які знаходяться у відносній безпеці, наразі виникає сумнів «а чи доречно зараз чомусь радіти, щось святкувати?». Так, так і ще раз так.
Якщо ви отримали гарну звістку або просто друзі вам надіслали смішний мем – не стримуйте в собі радість. Якщо у вас наближається важлива подія (наприклад, день народження) – відмічайте, не відкладайте це на потім.
Необхідно прийняти ситуацію, яка склалась та продовжувати жити у нових реаліях.
Наразі у всіх емоційний стан хиткий: то вгору, то вниз. Коли ми задовольняємо свої невеликі потреби, які приносять нам задоволення, то рівень дофаміну в організмі підвищується, наш емоційний стан вже поступово може вирівнюватись і приходити до норми.
👩👦Особливо це важливо для дітей. Вони як ніхто потребують нашої уваги та турботи, а ще більше – щасливого дитинства (навіть в умовах війни). Якщо є така можливість, то радуйте своїх дітей, створюйте для них хоча б маленькі свята, даруйте їм добру казку.
Поради для батьків для святкування Великодня
Незабаром настане Великдень. За можливості проведіть його у колі близьких. Нехай дитина допомагає у приготуванні пасок, дайте їй можливість самостійно їх прикрасити та обов’язково відмітьте її творчі здібності. Запропонуйте разом прикрасити крашанки, а потім влаштуйте конкурс «Чия крашанка красивіша?».
Також є декілька великодніх ігор:
🔹 «Навбитки»
Дитина тримає в руці крашанку носиком догори, а ви б’єте по ній своєю крашанкою. Потім навпаки, дитина б’є своєю крашанкою протилежним кінцем по вашій крашанці. Чия крашанка розіб’ється з обох боків, той програв та віддає свою крашанку тому, хто виграв.
🔹 «В котка»
З похилого місця з перепонами котять яйця одне за одним, намагаючись котити так, щоб попасти своєю крашанкою в крашанку партнера. Правила: хто більше попадає, той більше виграє.
🔹 «Хованки»
Кладуть кілька шапок, під одну з них кладуть яйце. Хто відгадає під якою шапкою лежить яйце, той виграв.
🔹 «Прокоти в ворітця»
Разом з дитиною розкрутіть свої крашанки на траві (підлозі). Чия крашанка довше крутиться, той виграє і забирає обидві крашанки собі.
Радість, веселощі, святкування – це те, що пов’язує нас з довоєнним періодом; це те, що надає змогу відновлювати та підтримувати свій емоційний баланс; це те, що дарує віру на краще та наближає нас з кожним днем до перемоги!
Галина Волошина, психологиня
❤160👍54😢2
Від виживання до бажання жити
🔴На початку активної фази війни психіка працювала в "режимі виживання" – природній реакції на небезпеку. Людина "заморожує" всі емоції, не плаче, інколи не відчуває болю. Це має також фізичні прояви – відсутність апетиту та поганий сон.
🟢Проте психіка не може працювати в цьому режимі постійно. Це дуже енерговитратно для організму. Психіка "перетравлює" всі події і поступово повертає до звичного життя з поправкою на нові обставини.
❤️🩹Подібна ситуації виникає у людини, яка зламала ногу. Їй доводиться носити гіпс декілька місяців, але життя триває. Вона має організовувати побут так, щоби можна було жити з поправкою на травму. Те саме і під час війни. Якщо людина в умовно безпечному місці, вона має повернутися до життя, але з поправкою на ситуацію в країні.
Ознаки, які вказують на вихід з "режиму виживання":
✅виникають думки про майбутнє.
На початку війни люди могли планувати лише на декілька годин. Зараз ті, хто живе або переїхав у відносно спокійне місце, можуть та хочуть планувати на декілька днів вперед.
✅з’являються різні емоції.
Коли людині потрібно вижити, вона вимикає емоції та навіть частково сенсорне відчуття. Людина не до кінця відчуває біль. Але зазвичай через місяць у неї відбувається процес "розморожування". Вона поступово починає перейматися через дискомфорт в тілі або нарешті має змогу поплакати
💦Сльози - це добре. Не потрібно заспокоювати людину чи зупиняти. Це тягар, який нарешті можна зняти з себе.
Проте "зеленим світлом" для сліз можуть бути непередбачувані речі.
Наприклад, моя знайома тривалий час жила в місті під окупацією. Вони не могли придбати корм для домашніх улюбленців. Після переїзду в інше місце вона зайшла в зоомагазин. На полиці побачила необхідний корм. У цей момент вона вперше за весь період війни розплакалась.
✅кращий сон.
Людина не одразу почне спати всю ніч. Спочатку збільшиться тривалість інтервалів сну. Він буде не поверхневим, а глибоким. Людина вже не підриватиметься серед ночі з бажанням бігти кудись.
✅з'являється апетит.
Стрес спочатку може викликати недоїдання, а потім переїдання. Проте згодом відчуття голоду та апетиту врегулюються. Людина зможе чітко назвати, що їй хочеться з’їсти та коли.
☀️Уявіть, що йдете довгим неосвітленим коридором. Робите крок і навколо запалюються лампочки. Так і з виходом з "режиму виживання" – ви робите крок і вам хочеться будувати майбутнє, ще один – виникає бажання, як завжди, випити каву зранку чи піти на пробіжку. Так ви поступово відновлюєтесь і фізично, і психологічно.
🙏Головне правило – не змушуйте себе та не пришвидшуйте процес адаптації.
🌱Перш ніж зробити щось, запитайте себе: "Чи ти дійсно цього хочеш?". Інакше ви витратите більше сил, ніж отримаєте.
🌱Якщо ви не готові повертатися до фізактивності, не змушуйте себе. Ви не готові. Має з’явитися внутрішнє палке бажання одягнути форму та кросівки і піти на тренування.
🌱Спробуйте почати з малого. Якщо до війни ви проходили 10 км щодня, то сьогодні пройдіться бодай 1 км. Це вже ваша перемога. Наступного дня збільште дистанцію бодай на 100 м.
🌱Є психотерапевтична метафора: у стані переживань людина рухається в ритмі танцю – два кроки вперед, один – назад. Потрібно до всього звикати поступово, а організм вам сам вказуватиме дорогу. Якщо ви прокинулися зранку, захотіли каву з молоком і прогулянку в парку, дайте це собі.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
🔴На початку активної фази війни психіка працювала в "режимі виживання" – природній реакції на небезпеку. Людина "заморожує" всі емоції, не плаче, інколи не відчуває болю. Це має також фізичні прояви – відсутність апетиту та поганий сон.
🟢Проте психіка не може працювати в цьому режимі постійно. Це дуже енерговитратно для організму. Психіка "перетравлює" всі події і поступово повертає до звичного життя з поправкою на нові обставини.
❤️🩹Подібна ситуації виникає у людини, яка зламала ногу. Їй доводиться носити гіпс декілька місяців, але життя триває. Вона має організовувати побут так, щоби можна було жити з поправкою на травму. Те саме і під час війни. Якщо людина в умовно безпечному місці, вона має повернутися до життя, але з поправкою на ситуацію в країні.
Ознаки, які вказують на вихід з "режиму виживання":
✅виникають думки про майбутнє.
На початку війни люди могли планувати лише на декілька годин. Зараз ті, хто живе або переїхав у відносно спокійне місце, можуть та хочуть планувати на декілька днів вперед.
✅з’являються різні емоції.
Коли людині потрібно вижити, вона вимикає емоції та навіть частково сенсорне відчуття. Людина не до кінця відчуває біль. Але зазвичай через місяць у неї відбувається процес "розморожування". Вона поступово починає перейматися через дискомфорт в тілі або нарешті має змогу поплакати
💦Сльози - це добре. Не потрібно заспокоювати людину чи зупиняти. Це тягар, який нарешті можна зняти з себе.
Проте "зеленим світлом" для сліз можуть бути непередбачувані речі.
Наприклад, моя знайома тривалий час жила в місті під окупацією. Вони не могли придбати корм для домашніх улюбленців. Після переїзду в інше місце вона зайшла в зоомагазин. На полиці побачила необхідний корм. У цей момент вона вперше за весь період війни розплакалась.
✅кращий сон.
Людина не одразу почне спати всю ніч. Спочатку збільшиться тривалість інтервалів сну. Він буде не поверхневим, а глибоким. Людина вже не підриватиметься серед ночі з бажанням бігти кудись.
✅з'являється апетит.
Стрес спочатку може викликати недоїдання, а потім переїдання. Проте згодом відчуття голоду та апетиту врегулюються. Людина зможе чітко назвати, що їй хочеться з’їсти та коли.
☀️Уявіть, що йдете довгим неосвітленим коридором. Робите крок і навколо запалюються лампочки. Так і з виходом з "режиму виживання" – ви робите крок і вам хочеться будувати майбутнє, ще один – виникає бажання, як завжди, випити каву зранку чи піти на пробіжку. Так ви поступово відновлюєтесь і фізично, і психологічно.
🙏Головне правило – не змушуйте себе та не пришвидшуйте процес адаптації.
🌱Перш ніж зробити щось, запитайте себе: "Чи ти дійсно цього хочеш?". Інакше ви витратите більше сил, ніж отримаєте.
🌱Якщо ви не готові повертатися до фізактивності, не змушуйте себе. Ви не готові. Має з’явитися внутрішнє палке бажання одягнути форму та кросівки і піти на тренування.
🌱Спробуйте почати з малого. Якщо до війни ви проходили 10 км щодня, то сьогодні пройдіться бодай 1 км. Це вже ваша перемога. Наступного дня збільште дистанцію бодай на 100 м.
🌱Є психотерапевтична метафора: у стані переживань людина рухається в ритмі танцю – два кроки вперед, один – назад. Потрібно до всього звикати поступово, а організм вам сам вказуватиме дорогу. Якщо ви прокинулися зранку, захотіли каву з молоком і прогулянку в парку, дайте це собі.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
❤168👍47🔥3
"Здорова" та "невротична" провина: як розрізнити та що робити?
💭“Я переїхала в безпечніше місце. Розумію, що війна триває, але хочу жити далі. Проте від однієї думки про це відчуваю провину”
🧠 Переживаючи горе, людина проходить кілька умовних стадій:
1️⃣ Шок або заперечення.
2️⃣Агресія.
3️⃣Битва.
4️⃣Сум.
5️⃣Прийняття.
Наприклад, військові можуть виражати агресію назовні, щоби протидіяти небезпеці. Проте людина, живучи в умовній безпеці, не має такої змоги. Агресія перенаправляється всередину себе. Так виникає відчуття провини того, хто вижив.
Існує два види провини:
🟢Здорова
▶️ Наприклад, ви розбили улюблену чашку знайомого. Ви відчуваєте провину за необережність. Вибачилися, придбали нову чашку або компенсували втрату грошима. Тобто існує декілька способів, щоби позбутися цієї вини.
▶️ В умовах війни ви можете відчувати провину, якщо переїхали в більш безпечне місце, а батьки залишилися в окупації. Це було їхнє доросле рішення, але вам від цього не легше.
▶️ Корисний спосіб позбутися цієї провини – допомогти іншим. Наприклад, віддати частину коштів на ЗСУ, піти у волонтери, здати кров або допомогти адаптуватись іншій родині в нових умовах.
🔴Невротична
▶️ Якщо допомога іншим не позбавила вини, то ви взяли на себе нездорову відповідальність. Це погано тільки для вас. Позбутися невротичної провини допоможе психотерапія переживання горя. Якщо зараз немає змоги звернутися до спеціаліста, то спробуйте поговорити з собою:
▶️ "У тебе є класна риса – відповідальність. Це твоя сила та вміння. Це частина тебе. Не потрібно себе змінювати. Проте після закінчення війни додому повернуться сотні військових, яких спустошила війна. Їх потрібно буде наповнювати. Це може бути твоєю місією. Проте якщо ти будеш порожній, чи зможеш ти наповнити? Зроби, будь ласка, все можливе, щоби відновити свій внутрішній ресурс. Не хочеш для себе, зроби для тих, хто повернеться з війни і потребуватиме твоєї допомоги".
▶️ Наше тіло перше, що сприймає травму, та останнє, що відпускає. Важливо повертати тіло у звичні умови, давати йому звичні смаки, речі, щоби воно поверталося до життя. Активуйте свою тілесну пам’ять, а не відчуття провини.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
💭“Я переїхала в безпечніше місце. Розумію, що війна триває, але хочу жити далі. Проте від однієї думки про це відчуваю провину”
🧠 Переживаючи горе, людина проходить кілька умовних стадій:
1️⃣ Шок або заперечення.
2️⃣Агресія.
3️⃣Битва.
4️⃣Сум.
5️⃣Прийняття.
Наприклад, військові можуть виражати агресію назовні, щоби протидіяти небезпеці. Проте людина, живучи в умовній безпеці, не має такої змоги. Агресія перенаправляється всередину себе. Так виникає відчуття провини того, хто вижив.
Існує два види провини:
🟢Здорова
▶️ Наприклад, ви розбили улюблену чашку знайомого. Ви відчуваєте провину за необережність. Вибачилися, придбали нову чашку або компенсували втрату грошима. Тобто існує декілька способів, щоби позбутися цієї вини.
▶️ В умовах війни ви можете відчувати провину, якщо переїхали в більш безпечне місце, а батьки залишилися в окупації. Це було їхнє доросле рішення, але вам від цього не легше.
▶️ Корисний спосіб позбутися цієї провини – допомогти іншим. Наприклад, віддати частину коштів на ЗСУ, піти у волонтери, здати кров або допомогти адаптуватись іншій родині в нових умовах.
🔴Невротична
▶️ Якщо допомога іншим не позбавила вини, то ви взяли на себе нездорову відповідальність. Це погано тільки для вас. Позбутися невротичної провини допоможе психотерапія переживання горя. Якщо зараз немає змоги звернутися до спеціаліста, то спробуйте поговорити з собою:
▶️ "У тебе є класна риса – відповідальність. Це твоя сила та вміння. Це частина тебе. Не потрібно себе змінювати. Проте після закінчення війни додому повернуться сотні військових, яких спустошила війна. Їх потрібно буде наповнювати. Це може бути твоєю місією. Проте якщо ти будеш порожній, чи зможеш ти наповнити? Зроби, будь ласка, все можливе, щоби відновити свій внутрішній ресурс. Не хочеш для себе, зроби для тих, хто повернеться з війни і потребуватиме твоєї допомоги".
▶️ Наше тіло перше, що сприймає травму, та останнє, що відпускає. Важливо повертати тіло у звичні умови, давати йому звичні смаки, речі, щоби воно поверталося до життя. Активуйте свою тілесну пам’ять, а не відчуття провини.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
👍128❤47😢5🔥1
Емоційне вигорання волонтерів
Коли дуже багато допомагаєш іншим, можна не помітити, як твоя внутрішня «батарейка» сідає.
Емоційне вигорання, або емоційне виснаження — це одна із захисних реакцій організму, який перебуває у тривалій напрузі чи стресі.
Чому волонтери «вигорають»?
👤По-перше, тому що вони працюють у сфері «людина — людина». Волонтери постійно спілкуються з великою кількістю людей, які очікують від них допомоги. Також вони діляться своїм внутрішнім запалом із тими, хто потребує підтримки та віри у найкраще.
👤Не менш важливим є те, що їхня діяльність несе високий рівень відповідальності. Наприклад, здавалось би, звичайна закупівля бронежилетів, але ні. Волонтери будуть хвилюватися та переживати за те, щоб металеві пластини були якісними, адже від цього залежить життя наших бійців.
👤Багатозадачність. Наразі велика кількість волонтерів поєднує в собі багато ролей: шукають необхідні контакти/речі, фізично допомагають іншим тощо. Усе це потребує великого емоційного ресурсу.
На початку війни багато людей почали займатися волонтерством та віддавали цій справі усього себе. У той момент кожен брався за будь-який вид допомоги, тому не помітили, як їхня продуктивність почала трішки знижуватись. У цьому головне вчасно розпізнати такий стан та попередити його.
☝️Якщо ви відчуваєте апатію; діяльність не приносить вже такого задоволення; швидко втомлюєтесь; почали помічати за собою прояви агресії; вас усе частіше відвідують думки на кшталт «Я не зможу!», «Навіщо я усе це почав?» і т. д. — то можна припустити, що вас здолало вигорання.
Як надати собі допомогу, щоб знову отримувати задоволення від своєї діяльності?
🔅Давайте собі час для відпочинку. Нормалізуйте сон. Людям постійно потрібна «підзарядка», так само, як і нашим гаджетам. Перерва та відпочинок від будь-якої діяльності — це нормально.
🔅Навчіться казати «ні». Якщо ви розумієте, що якусь певну роботу ви не можете виконати, то не потрібно її брати тільки з відчуття «я повинен». Краще скоординуйте на тих, хто допоможе з вирішенням того чи іншого питання. Людина за своєю природою не може знати та виконувати усе підряд.
Можете створити графік волонтерства. Адже потрібно також приділяти час своєму особистому життю.
🔅Знайдіть для себе відповідь, для чого ви почали волонтерити. Відшукайте у собі ту внутрішню мотивацію, яка буде продовжувати вас надихати.
✅Також не забуваємо про такі пункти, як фізична активність, творчість і спілкування із близькими. Приділяйте увагу своєму ментальному здоров’ю та прислухайтеся до власного тіла.
Війна рано чи пізно закінчиться, і державі потрібні люди в ресурсі, які будуть і надалі допомагати відновлювати країну.🙏
Галина Волошина, психологиня
Коли дуже багато допомагаєш іншим, можна не помітити, як твоя внутрішня «батарейка» сідає.
Емоційне вигорання, або емоційне виснаження — це одна із захисних реакцій організму, який перебуває у тривалій напрузі чи стресі.
Чому волонтери «вигорають»?
👤По-перше, тому що вони працюють у сфері «людина — людина». Волонтери постійно спілкуються з великою кількістю людей, які очікують від них допомоги. Також вони діляться своїм внутрішнім запалом із тими, хто потребує підтримки та віри у найкраще.
👤Не менш важливим є те, що їхня діяльність несе високий рівень відповідальності. Наприклад, здавалось би, звичайна закупівля бронежилетів, але ні. Волонтери будуть хвилюватися та переживати за те, щоб металеві пластини були якісними, адже від цього залежить життя наших бійців.
👤Багатозадачність. Наразі велика кількість волонтерів поєднує в собі багато ролей: шукають необхідні контакти/речі, фізично допомагають іншим тощо. Усе це потребує великого емоційного ресурсу.
На початку війни багато людей почали займатися волонтерством та віддавали цій справі усього себе. У той момент кожен брався за будь-який вид допомоги, тому не помітили, як їхня продуктивність почала трішки знижуватись. У цьому головне вчасно розпізнати такий стан та попередити його.
☝️Якщо ви відчуваєте апатію; діяльність не приносить вже такого задоволення; швидко втомлюєтесь; почали помічати за собою прояви агресії; вас усе частіше відвідують думки на кшталт «Я не зможу!», «Навіщо я усе це почав?» і т. д. — то можна припустити, що вас здолало вигорання.
Як надати собі допомогу, щоб знову отримувати задоволення від своєї діяльності?
🔅Давайте собі час для відпочинку. Нормалізуйте сон. Людям постійно потрібна «підзарядка», так само, як і нашим гаджетам. Перерва та відпочинок від будь-якої діяльності — це нормально.
🔅Навчіться казати «ні». Якщо ви розумієте, що якусь певну роботу ви не можете виконати, то не потрібно її брати тільки з відчуття «я повинен». Краще скоординуйте на тих, хто допоможе з вирішенням того чи іншого питання. Людина за своєю природою не може знати та виконувати усе підряд.
Можете створити графік волонтерства. Адже потрібно також приділяти час своєму особистому життю.
🔅Знайдіть для себе відповідь, для чого ви почали волонтерити. Відшукайте у собі ту внутрішню мотивацію, яка буде продовжувати вас надихати.
✅Також не забуваємо про такі пункти, як фізична активність, творчість і спілкування із близькими. Приділяйте увагу своєму ментальному здоров’ю та прислухайтеся до власного тіла.
Війна рано чи пізно закінчиться, і державі потрібні люди в ресурсі, які будуть і надалі допомагати відновлювати країну.🙏
Галина Волошина, психологиня
👍112❤52
Відчуття внутрішньої безпорадності
Наразі всі ми переживаємо різноманітний вир емоцій і постійно відчуваємо коливання то вгору, то вниз. На фоні сьогоднішніх подій більшість втратила відчуття контролю, їх постійно мучать думки «А як жити далі?», відчувають внутрішню безпорадність…
🙇🏻♀️Що ж це таке — безпорадність?
Це такий стан, у якому людина не робить ніяких кроків для поліпшення свого становища. Характерним для цього є пасивність, відмова від дій, небажання щось змінювати на краще.
🤷🏻♀️Чому так відбувається?
Передумовами формування такого стану є втрата контролю над своїм життям, втрата певної свободи, затяжний стрес, зневіра в собі та своїх діях, пригніченість. Так, зараз будь-який стан є нормою до тих пір, поки він не заважає людині нормально функціонувати.
У стані безпорадності особа своєю пасивністю та думками «Я не бачу сенсу щось робити, бо не контролюю своє життя і не можу бути впевненою у завтрашньому дні» може нашкодити сама собі.
Війна похитнула та зруйнувала наш звичний світогляд, але ми повинні навчитися справлятися з тим, що не можемо контролювати. Я завжди кажу клієнтам: «Якщо ви ніяк не можете вплинути на ситуацію, то змініть своє ставлення до неї».
🙋🏻♀️Як справитися зі станом безпорадності?
🔅Перше — це прийняти ситуацію такою, як вона є, і почати вибудовувати новий алгоритм дій, опираючись на сучасні реалії. Ви не можете це вже змінити або якось контролювати, але ви можете вплинути на своє ставлення до цього.
🔅Намагайтеся продовжувати робити звичні для себе дії (те, що частіше робили до війни), відновіть свою рутину. За потреби розробіть свій графік на день та дотримуйтесь його.
Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати: кількість витрачених зусиль; ставлення до інших; свої слова та емоції; свої вчинки та рішення; те, як ви піклуєтеся про себе.
✅Пам’ятайте, головне — це активність ваших дій! Кожен крок, кожна ваша дія є важливою. Якщо все-таки відчуваєте, що без сторонньої допомоги вам не обійтися, то не соромтеся — зверніться до спеціаліста.
Галина Волошина, психолог
Наразі всі ми переживаємо різноманітний вир емоцій і постійно відчуваємо коливання то вгору, то вниз. На фоні сьогоднішніх подій більшість втратила відчуття контролю, їх постійно мучать думки «А як жити далі?», відчувають внутрішню безпорадність…
🙇🏻♀️Що ж це таке — безпорадність?
Це такий стан, у якому людина не робить ніяких кроків для поліпшення свого становища. Характерним для цього є пасивність, відмова від дій, небажання щось змінювати на краще.
🤷🏻♀️Чому так відбувається?
Передумовами формування такого стану є втрата контролю над своїм життям, втрата певної свободи, затяжний стрес, зневіра в собі та своїх діях, пригніченість. Так, зараз будь-який стан є нормою до тих пір, поки він не заважає людині нормально функціонувати.
У стані безпорадності особа своєю пасивністю та думками «Я не бачу сенсу щось робити, бо не контролюю своє життя і не можу бути впевненою у завтрашньому дні» може нашкодити сама собі.
Війна похитнула та зруйнувала наш звичний світогляд, але ми повинні навчитися справлятися з тим, що не можемо контролювати. Я завжди кажу клієнтам: «Якщо ви ніяк не можете вплинути на ситуацію, то змініть своє ставлення до неї».
🙋🏻♀️Як справитися зі станом безпорадності?
🔅Перше — це прийняти ситуацію такою, як вона є, і почати вибудовувати новий алгоритм дій, опираючись на сучасні реалії. Ви не можете це вже змінити або якось контролювати, але ви можете вплинути на своє ставлення до цього.
🔅Намагайтеся продовжувати робити звичні для себе дії (те, що частіше робили до війни), відновіть свою рутину. За потреби розробіть свій графік на день та дотримуйтесь його.
Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати: кількість витрачених зусиль; ставлення до інших; свої слова та емоції; свої вчинки та рішення; те, як ви піклуєтеся про себе.
✅Пам’ятайте, головне — це активність ваших дій! Кожен крок, кожна ваша дія є важливою. Якщо все-таки відчуваєте, що без сторонньої допомоги вам не обійтися, то не соромтеся — зверніться до спеціаліста.
Галина Волошина, психолог
👍103❤20🤩1
🤔Що таке синдром відкладеного життя?
Частина 1
🌥Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя.
📍Це психологічний феномен, за яким людина постійно переживає за минуле чи майбутнє. Вона не може жити у проміжку тут і зараз.
🗓Людина, яка чекає на закінчення війни, переживає за майбутнє, що не має конкретного терміну настання
‼️Часто підґрунтя такої поведінки – дитинство. Людину хвалили лише за досягнення: "Ти можеш відпочити тільки після виконаної роботи.
🌳Подібна ситуація: "Ти можеш повернутися до звичного життя лише після закінчення війни". Такі люди часто страждають на депресію, тому що не вміють отримувати задоволення просто так.
❔Якщо ви розумієте, що схильні до подібного синдрому, запитайте себе: "Чи хочу я віддати ворогу своє життя? Адже якщо я не живу, то він мене вже переміг. Тобто я самотужки вписав себе у бойові втрати".
🌻Часто після цього люди ніби прокидаються і розуміють, що не хочуть здаватися ворогу та віддавати йому своє життя. Проте якщо людина мала психологічну травму до війни, то нова реальність лише поглибить цю рану. Тому слід вчасно визнати це і звернутися по психологічну допомогу.
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
Частина 1
🌥Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя.
📍Це психологічний феномен, за яким людина постійно переживає за минуле чи майбутнє. Вона не може жити у проміжку тут і зараз.
🗓Людина, яка чекає на закінчення війни, переживає за майбутнє, що не має конкретного терміну настання
‼️Часто підґрунтя такої поведінки – дитинство. Людину хвалили лише за досягнення: "Ти можеш відпочити тільки після виконаної роботи.
🌳Подібна ситуація: "Ти можеш повернутися до звичного життя лише після закінчення війни". Такі люди часто страждають на депресію, тому що не вміють отримувати задоволення просто так.
❔Якщо ви розумієте, що схильні до подібного синдрому, запитайте себе: "Чи хочу я віддати ворогу своє життя? Адже якщо я не живу, то він мене вже переміг. Тобто я самотужки вписав себе у бойові втрати".
🌻Часто після цього люди ніби прокидаються і розуміють, що не хочуть здаватися ворогу та віддавати йому своє життя. Проте якщо людина мала психологічну травму до війни, то нова реальність лише поглибить цю рану. Тому слід вчасно визнати це і звернутися по психологічну допомогу.
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
👍146❤42
Що таке синдром відкладеного життя? Частина 2
📆У першій частині ми розповіли, що таке синдром відкладеного життя, а зараз розглянемо умовні ситуації
1️⃣“Хочу продовжити жити, але близькі мене не розуміють та засуджують”
Доступний спосіб дати раду агресії – засудити людину поруч.
Людина, яка схильна до відчуття провини, погоджуватиметься зі звинуваченнями. Це призведе до погіршення її психологічного стану.
Ви маєте бути готовими, що близькі можуть негативно реагувати на ваші трансформації. Адже вони не замовляли змін у своєму житті, їм і так було добре. Це їхня картинка світу, яка немає нічого спільного з вашою.
✅Алгоритм дій у подібній ситуації:
1️⃣Якщо є змога, зменште спілкування з цією людиною.
2️⃣Якщо немає, то уявіть, що ви в коконі. Всі слова, які летять у ваш бік, відскакують від його поверхні.
3️⃣Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
4️⃣Поговоріть з тим, хто вас підтримає у цій ситуації.
5️⃣Не доводьте свій погляд цій людині, але вказуйте на свої кордони. Скажіть: "Мені не подобається, коли ти зі мною так розмовляєш. Не роби такого більше, будь ласка" або "Я зараз не готовий/-а підтримувати цю розмову".
Цій людині просто потрібно зробити когось винним. Так вона знімає провину з себе. Це також можуть бути токсичні стосунки, які були задовго до війни.
2️⃣“Я у безпеці, але в мене розгубленість та апатія. Не знаю, як повернутися до життя”
Зазвичай у таких людей була ціль виїхати з території, де ведуться активні бойові дії. Далі лінія часу непродумана. Переїхали у безпечне місце, а що далі? Розгубленість, тому що немає наступної цілі.
🔹Ваше головне завдання – відбудувати лінію часу. Зазвичай це роблять за підтримки психолога.
Наприклад, він просить згадати, як людина чистила зуби тиждень, місяць та рік тому. Потім – як це робила сьогодні та робитиме завтра. Так збирається хронологія дій.
🔹Наступний етап – планування. Спочатку спробуйте поставити ціль на найближчі пів години. Потім ще на годину.
Проте не очікуйте від себе чіткого розуміння, що та коли робити. Адже переїзд – це стрес, а раптовий переїзд – подвійний стрес. Тому спочатку поповніть сили та плануйте на найближче майбутнє, а потім відновлюйте побут, соціальну, особистісну та професійну сфери в нових умовах.
3️⃣“Після переїзду не хочу виходити з дому. Зараз все не на часі. Житиму далі, коли закінчиться війна”
Пройщло майже два місяці. За цей час люди поділилися на три категорії:
🔸З ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.
🔸Ті, хто затримався в проміжній фазі. Вони ніби хочуть продовжувати життя, але щось постійно їх зупиняє та повертає на декілька кроків назад. Їм також притаманне сильне почуття вини.
🔸Люди, які залишилися в тому стані, що й у перший день війни. Зазвичай саме вони агресивно реагують на бажання інших жити далі. Вони не сплять, не їдять, постійно читають новини та забороняють собі будь-які задоволення.
Проблема останніх може бути не лише у внутрішньому бажанні, а й у порушенні роботи нейромедіаторів мозку. Тому слід вчасно звернутися до сімейного лікаря чи терапевта.
За допомогою опитувальника лікар може діагностувати проблему та скерувати до невролога чи психіатра. Спеціалісти призначать спеціальні медикаменти. Без них ризик ПТСР, депресії та тривожних розладів збільшується.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
📆У першій частині ми розповіли, що таке синдром відкладеного життя, а зараз розглянемо умовні ситуації
1️⃣“Хочу продовжити жити, але близькі мене не розуміють та засуджують”
Доступний спосіб дати раду агресії – засудити людину поруч.
Людина, яка схильна до відчуття провини, погоджуватиметься зі звинуваченнями. Це призведе до погіршення її психологічного стану.
Ви маєте бути готовими, що близькі можуть негативно реагувати на ваші трансформації. Адже вони не замовляли змін у своєму житті, їм і так було добре. Це їхня картинка світу, яка немає нічого спільного з вашою.
✅Алгоритм дій у подібній ситуації:
1️⃣Якщо є змога, зменште спілкування з цією людиною.
2️⃣Якщо немає, то уявіть, що ви в коконі. Всі слова, які летять у ваш бік, відскакують від його поверхні.
3️⃣Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
4️⃣Поговоріть з тим, хто вас підтримає у цій ситуації.
5️⃣Не доводьте свій погляд цій людині, але вказуйте на свої кордони. Скажіть: "Мені не подобається, коли ти зі мною так розмовляєш. Не роби такого більше, будь ласка" або "Я зараз не готовий/-а підтримувати цю розмову".
Цій людині просто потрібно зробити когось винним. Так вона знімає провину з себе. Це також можуть бути токсичні стосунки, які були задовго до війни.
2️⃣“Я у безпеці, але в мене розгубленість та апатія. Не знаю, як повернутися до життя”
Зазвичай у таких людей була ціль виїхати з території, де ведуться активні бойові дії. Далі лінія часу непродумана. Переїхали у безпечне місце, а що далі? Розгубленість, тому що немає наступної цілі.
🔹Ваше головне завдання – відбудувати лінію часу. Зазвичай це роблять за підтримки психолога.
Наприклад, він просить згадати, як людина чистила зуби тиждень, місяць та рік тому. Потім – як це робила сьогодні та робитиме завтра. Так збирається хронологія дій.
🔹Наступний етап – планування. Спочатку спробуйте поставити ціль на найближчі пів години. Потім ще на годину.
Проте не очікуйте від себе чіткого розуміння, що та коли робити. Адже переїзд – це стрес, а раптовий переїзд – подвійний стрес. Тому спочатку поповніть сили та плануйте на найближче майбутнє, а потім відновлюйте побут, соціальну, особистісну та професійну сфери в нових умовах.
3️⃣“Після переїзду не хочу виходити з дому. Зараз все не на часі. Житиму далі, коли закінчиться війна”
Пройщло майже два місяці. За цей час люди поділилися на три категорії:
🔸З ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.
🔸Ті, хто затримався в проміжній фазі. Вони ніби хочуть продовжувати життя, але щось постійно їх зупиняє та повертає на декілька кроків назад. Їм також притаманне сильне почуття вини.
🔸Люди, які залишилися в тому стані, що й у перший день війни. Зазвичай саме вони агресивно реагують на бажання інших жити далі. Вони не сплять, не їдять, постійно читають новини та забороняють собі будь-які задоволення.
Проблема останніх може бути не лише у внутрішньому бажанні, а й у порушенні роботи нейромедіаторів мозку. Тому слід вчасно звернутися до сімейного лікаря чи терапевта.
За допомогою опитувальника лікар може діагностувати проблему та скерувати до невролога чи психіатра. Спеціалісти призначать спеціальні медикаменти. Без них ризик ПТСР, депресії та тривожних розладів збільшується.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
👍245❤31🔥1
🐣Великодні поробки для дітей, які допоможуть подолати стрес
Діти не завжди можуть вольовим зусиллям контролювати свій емоційний стан, тож дорослі мають стати для них сильною опорою в ці складні часи. Для цього слід частіше створювати ситуації, в яких хлопці й дівчата могли б встановлювати над чимось контроль і відчувати себе в безпеці.
🎨 Майстрування, малювання, ліпка та інші види творчості допоможуть опинитись у моменті: «Я створюю свій світ», «Тут і зараз я почуваюся у безпеці».
Маленькі секрети перед творчим зануренням
👨🎨 Концентруватися на виконанні великого проєкту дитині зараз може бути складно, а ось зробити щось невеличке, відчути бажання та успіх – це надважливо зараз.
🧸 Ви створили щось чудове й гарненьке? Із цим варто погратись! Процес гри теж буде пов’язаний із доторками, рухом, спонтанністю у самовираженні. І це теж цінно, бо в стані стресу спонтанність «спить».
✂️ Усі матеріали для поробок – доступні й мінімально затратні, – чимало дітей покинули домівки, і, на жаль, не мають доступу до різноманітних творчих матеріалів. Навіть вирізки з газет можуть слугувати поштовхом до творчості й запобігати наслідкам стресу, в якому знаходилась малеча. Можна використовувати практично все, що під рукою. Творити можна і вдома, і в бомбосховищі, і на вулиці. Вік дітей теж не грає ролі – поробки можуть відрізнятись складністю.
💛Будь-яка творчість – це акт. Коли людина відчуває розслаблення, а напруга мінімізується – починається медитація. Потім можна пробувати навчитись переносити цей приємний стан на побут, стосунки або навчання.
👨👩👦 Добре, якщо творчість проходитиме в співпраці – дітей і дорослих, дітей з іншими дітьми. Адже в єднанні відчувається взаємна підтримка та емоційний контакт. Діти отримують задоволення від процесу творчості.
🧩Дуже хочеться, щоб наші діти війни зараз менше гралися в саму війну та більше часу віддавали творчості. Адже їхнє майбутнє має бути націлене на створення, а не на руйнацію.
🐰Великодні зайчики
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, фарби, кольоровий папір, нитки, ножиці, клей.
До Великодня можна прикрасити й декорувати оселю, навіть тимчасову, ось такими милими зайченятами й кроликами. І очам приємно, і інтер’єр вмить повеселішає.
🐥Неслухняні курчата
✂️Що знадобиться:
Фарби, олівці та фломайстери, ножиці, нитки для в’язання, склянки, кольоровий папір.
Ще одна прекрасна поробка до великодніх свят. Курчаток можна малювати пластичковою виделкою і пальчиками, вирізати, майструвати з ниток і навіть “вирощувати” в склянках.
🗞 Колажі та аплікації зі рваного паперу
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, аркуші картону чи паперу, на які ви будете наклеювати аплікації.
Ця творча поробка захоплює увагу дітей на всі сто, розвантажує психіку, тренує уяву і розправляє крила фантазії.
Інна Большакова, методистика «Новопечерської школи», авторка педагогічних книг
❗️Нагадуємо, у Viber-спільноті "Школа_інфо" від початку війни триває онлайн-навчання для школярів з усієї країни. Мова, читання, англійська, математика, логіка: усі уроки в вільному доступі в Viber. Долучайтеся!
Діти не завжди можуть вольовим зусиллям контролювати свій емоційний стан, тож дорослі мають стати для них сильною опорою в ці складні часи. Для цього слід частіше створювати ситуації, в яких хлопці й дівчата могли б встановлювати над чимось контроль і відчувати себе в безпеці.
🎨 Майстрування, малювання, ліпка та інші види творчості допоможуть опинитись у моменті: «Я створюю свій світ», «Тут і зараз я почуваюся у безпеці».
Маленькі секрети перед творчим зануренням
👨🎨 Концентруватися на виконанні великого проєкту дитині зараз може бути складно, а ось зробити щось невеличке, відчути бажання та успіх – це надважливо зараз.
🧸 Ви створили щось чудове й гарненьке? Із цим варто погратись! Процес гри теж буде пов’язаний із доторками, рухом, спонтанністю у самовираженні. І це теж цінно, бо в стані стресу спонтанність «спить».
✂️ Усі матеріали для поробок – доступні й мінімально затратні, – чимало дітей покинули домівки, і, на жаль, не мають доступу до різноманітних творчих матеріалів. Навіть вирізки з газет можуть слугувати поштовхом до творчості й запобігати наслідкам стресу, в якому знаходилась малеча. Можна використовувати практично все, що під рукою. Творити можна і вдома, і в бомбосховищі, і на вулиці. Вік дітей теж не грає ролі – поробки можуть відрізнятись складністю.
💛Будь-яка творчість – це акт. Коли людина відчуває розслаблення, а напруга мінімізується – починається медитація. Потім можна пробувати навчитись переносити цей приємний стан на побут, стосунки або навчання.
👨👩👦 Добре, якщо творчість проходитиме в співпраці – дітей і дорослих, дітей з іншими дітьми. Адже в єднанні відчувається взаємна підтримка та емоційний контакт. Діти отримують задоволення від процесу творчості.
🧩Дуже хочеться, щоб наші діти війни зараз менше гралися в саму війну та більше часу віддавали творчості. Адже їхнє майбутнє має бути націлене на створення, а не на руйнацію.
🐰Великодні зайчики
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, фарби, кольоровий папір, нитки, ножиці, клей.
До Великодня можна прикрасити й декорувати оселю, навіть тимчасову, ось такими милими зайченятами й кроликами. І очам приємно, і інтер’єр вмить повеселішає.
🐥Неслухняні курчата
✂️Що знадобиться:
Фарби, олівці та фломайстери, ножиці, нитки для в’язання, склянки, кольоровий папір.
Ще одна прекрасна поробка до великодніх свят. Курчаток можна малювати пластичковою виделкою і пальчиками, вирізати, майструвати з ниток і навіть “вирощувати” в склянках.
🗞 Колажі та аплікації зі рваного паперу
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, аркуші картону чи паперу, на які ви будете наклеювати аплікації.
Ця творча поробка захоплює увагу дітей на всі сто, розвантажує психіку, тренує уяву і розправляє крила фантазії.
Інна Большакова, методистика «Новопечерської школи», авторка педагогічних книг
❗️Нагадуємо, у Viber-спільноті "Школа_інфо" від початку війни триває онлайн-навчання для школярів з усієї країни. Мова, читання, англійська, математика, логіка: усі уроки в вільному доступі в Viber. Долучайтеся!
❤55👍24