Стаття про СПОСОБИ ЗАХИСТУ МЕШКАНЦІВ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ, ЯКІ БУЛИ ПРИМУСОВО МОБІЛІЗОВНІ

🔴 Порядок передачі Національним інформаційним бюро правоохоронним органам отриманої інформації про факти примусової мобілізації на тимчасово окупованих територіях

6,6 млн. українців живуть в окупації, 4,8 млн. виїхали з окупованих територій та отримали статус ВПО, більше 11 тисяч дітей з окупованих територій депортували та/або примусово вивезли в росію

«ПОВЕРНИСЬ НА 100%» - недержавна програма допомоги примусово мобілізованим в армію рф, збройні формування так званих «Л/ДНР» на тимчасово окупованих територіях.
Саме така назва для програми була обрана через те, що на російській мові (мові якою в побуті користується більшість мешканців Донбасу, Криму та інших окупованих територій) слово «ПОВЕРНИСЬ» має значення ПОВЕРНУТИСЬ/ЗМІНИТИ СВОЄ ПОЛОЖЕННЯ, а якщо читати українською мовою, то слово «ПОВЕРНИСЬ» означає ВЕРНУТИСЯ, а 100 % означає остаточне рішення.
Тобто значення, яке зашифроване в назві ПРОГРАМИ «ПОВЕРНИСЬ НА 100%» - це можливість мешканцям окупованих територій ВІДВЕРНУТИСЬ від «руського світу» та ПОВЕРНИСЬ в Україну, в протидію зусиллям російсько окупаційної адміністрації

ПРОГРАМА «ПОВЕРНИСЬ НА 100%» співпрацює з кваліфікованими адвокатами, що мають значний досвід захисту прав примусово мобілізованих в армію рф, збройні формування так званих «Л/ДНР» на тимчасово окупованих територіях.
Оскільки при виході зі складу збройних сил окупантів та переході на сторону України необхідно буде підтвердити факт примусовості мобілізації/ а не добровільного вступу до складу армії рф, т.зв. «Л/ДНР» корисними можуть бути відповідні правові роз’яснення/консультації з цього питання.
Для їх отримання можете писати на електронну пошту: pvsna100@ukr.net або в телеграм на номер 0509248272. Правова допомога абсолютно безкоштовна ✅.
ВАЖЛИВО: оскільки російська окупаційна адміністрація всіляко протидіє намаганням залишити «руський світ» та повернутись в Україну, то для забезпечення вашої безпеки, звертаючись на пошту чи телеграм не вказуйте відомості про людину, а формулюйте питання максимально обстрактно.

На окупованих територіях російська адміністрація обмежує доступ мешканців до правдивої інформації з України, а пропагандисти всіма силами намагаються створити уяву того, що у людей більше не має вибору, оскільки вони стали частиною "руського світу". При цьому пропаганда окупантів стверджує, що Україні не дуже й то і потрібні мешканці окупованих територій, що увага до ситуації в якій вони опинились і їх проблемам в Українському суспільстві мінімально. Це БРЕХНЯ !!!
В якості доказів зазначаємо, що керівника міст, районів, сіл в багатьох регіонах України розмістили інформацію про протидію примусовій мобілізації на окупованих територіях, а на конкурсі відео «ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ», який проводився Моніторинговою Місією ООН з прав людини в Україні (UN Human Rights in Ukraine) відео про порушення прав людини, повязані з примусовою мобілізаціє на окупованих територіях, увійшло в п'ятірку лідерів.

ЯК ТІ, КОМУ ВДАЛОСЬ ВИЇХАТИ З ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ СВОЇМ БЛИЗЬКИМ/ЗНАЙОМИМ, ЯКИХ ПРИМУСОВО МОБІЛІЗУВАЛИ ОКУПАНТИ ?

Для того, щоб примусово мобілізовані мешканці окупованих територій не покидали ряди збройних сил рф пропагандисти старанно намагаються залякати їх, переконуючи що вони оказались в ситуації, із якої їм не вибратись: «оскільки попал в ряди армії рф чи збройні формування «Л/ДНР» то на Україну «дорога закрыта», оскільки там загрожує значний тюремний строк за сам факт перебування в рядах армії окупанта. І ця пропаганда працює, людей залякали і вони продовжують службу в окупаційній армії, вважаючи що вибора у них немає.
❗️Але насправді все зовсім на так, у тих кого мобілізували примусово (під загрозою застосування насилля/ тюремного ув’язнення/іншого примусу) є вихід із ситуації в яку їх загнав «руський світ». ✅ Якщо за час служби в окупаційній армії вони не скоювали злочинів, то можуть не боятись, що їм загрожує кримінальна відповідальність в Україні. Обравши слушний момент і добровільно здавшись в полон Збройним Силам України, вони зможуть довести факт того, щоб були мобілізовані примусово, тому отримають процесуальних статут ПОТЕРПІЛОГО від примусової мобілізації. Внаслідок цього вони не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за факт знаходження на службі в рядах збройних сил окупантів.
За нашою інформацією вже понад 50 осіб примусово мобілізованих мешканців окупованих територій добровільно здались в полон та отримали статус ПОТЕРПІЛИХ від примусової мобілізації.
Для того, щоб все вийшло, перед тим, як здаватись в полон потерпілим від примусової мобілізації необхідно повідомити Національному інформаційному бюро чи правоохоронним органам України про факт примусової мобілізації. І в цьому можуть допомогти родичі/знайомі, які знаходяться на території України. Вони можуть звернутись до будь якого відділення Поліції, Прокуратури чи Служби безпеки України із повідомленням про те, що їх родича/знайомого, який знаходиться на тимчасово окупованій території примусово мобілізували. Ця інформація буде зафіксована, а потім, коли людини здасться в полон, вона зможе надати відповідні докази, які підтвердять факт примусу до мобілізації та отримає статус ПОТЕРПІЛОГО.
Тому родичі і знайомі тих, хто залишився на окупованих територіях можуть їм допомогти, передавши відповідну інформацію про їх примусову мобілізацію, тим самим розпочавши процес їх ПОВЕРНЕННЯ в Україну !

На підтвердження вищезазначеної інформації приводимо відповідний лист Офісу генерального прокурора України з роз’ясненням про те, якими доказами можна підтвердити факт примусової мобілізації на окупованих територіях

Підтвердження факту отримання статусу ПОТЕРПІЛИЙ від примусової мобілізації мешканцями окупованих територій, сдавшихся в полон ЗСУ

Правоохоронні органи розслідують кримінальні справи за фактами примусової мобілізації громадян України на військову служби в рядах супротивника та інші військові злочини - ст. 438 КК України.

Питання про примусову мобілізацію на окупованих територіях в фокусі уваги ООН

🔴 Одним із наймасовіших порушень норм міжнародного гуманітарного права які вчиняє російська окупаційна адміністрація є примусова мобілізація громадян України до лав своїх збройних сил та підконтрольних їй так званих «Л/ДНР», що автоматично робить таких примусово мобілізованих противниками України.
Пропагандисти окупантів намагаються переконати мешканців окупованих територій, що ця ситуація є неоднозначною та дилемною з боку кримінально-правової кваліфікації цих дій зі сторони громадян України, що постраждали внаслідок такої політики рф. Посилаючись при цьому на законодавством України, яким передбачено кримінальну відповідальність за добровільне приєднання до збройних формувань держави-агресора. Це передбачено статтею 111-2 Кримінального кодексу України, що розкриває суть кримінального правопорушення «пособництво державі-агресору» та встановлює відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років.
✅Правда полягає в тому, що Україна – правова держава, яка на відміну від росії дотримується норм міжнародного права. Відповідно до статті 51 Женевської конвенції окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. ❌❌❌Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу. Забороняється також і будь-яка праця, яка пов’язана з організаціями військового та напіввійського характеру, а не тільки безпосереднє приєднання до лав збройних формувань. ‼️‼️Такі дії кваліфікуються як воєнний злочин та грубе порушення Женевської конвенції 1959 року, згідно положення 8(2)(xv) Римського статуту: примушення громадян ворожої сторони до участі у воєнних діях проти їхньої власної країни, навіть якщо вони перебували на службі воюючої сторони до початку війни. Тоді ситуація розгортається іншим чином: суб’єктом вчинення кримінального правопорушення є не громадянин України, якого примусили вступити до лав ЗС рф, а представник або група представників окупаційної влади, які здійснювали дії, спрямовані на примусову мобілізацію. Таким чином змінюється і склад самого злочину, а саме порушення законів та звичаїв війни, відповідальність за що визначається у статті 438 Кримінального кодексу України. Головною дилемою розглянутого питання є проблема розмежування двох наведених кримінальних правопорушень. 🇺🇦🇺🇦🇺🇦Головна мета вирішення – допомогти громадянам України, які залишилися на тимчасово окупованих територіях та зазнали порушень своїх прав та свобод. Основним критерієм для розмежування необхідно визначити умисел та спрямованість дій. Для того щоб уникнути кримінальної відповідальності за статтею 111-2 КК, особі потрібно довести правоохоронним органам України факт примусовості мобілізації та відсутності вини цієї особи, адже в такій ситуації вона постраждала сторона, а не державний зрадник. Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» виконує повноваження Національного інформаційного бюро» (далі – НІБ). Однією з його головних функцій є приймання та обробка випадків примусової мобілізації на тимчасово окупованих територіях. У кооперації з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України НІБ підготували інструкції, яким варто слідувати, якщо особа стала жертвою примусової мобілізації.

Алгоритм дій полягає у наступному: ✔️ігнорування злочинних наказів армії-окупанта, адже виконуючи їх, такі особи будуть притягнуті до відповідальності за воєнні злочини, які не мають строку давності; ✔️добровільна здача в полон ЗСУ та повідомлення про примусову мобілізацію правоохоронних органів України ✔️повідомлення органів влади про примусову мобілізацію осіб: надання інформації про ПІБ, дату народження, контакти, адресу місця проживання (реєстрації̈) та останнє відоме місце перебування, звідки особа була примусово мобілізована. 🔉🔉Заклик уникати призову та здаватися в полон також був неодноразово поширений Представництвом Президента України, з аналогічним алгоритмом дій в таких випадках. В інструкціях щодо здачі в полон зазначається, що особи, які здалися або потрапили в полон, не будуть засуджені за сам факт служби в окупаційній армії. Крім того, у заяві і Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, і Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим стверджується, що у разі здачі в полон громадяни України, які були примусово мобілізовані, будуть вважатися жертвами воєнного злочину, і лише виконання незаконних наказів, що можуть призвести до жертв серед цивільного населення, руйнування цивільної інфраструктури кваліфікуватиметься як воєнний злочин без термінів давності навіть за умови примусового призову.
Ці заяви чітко відображають той факт, що злочинним є лише добровільне приєднання до збройних формувань супротивника.
❗️Мешканці окупованих територій яких було примусово мобілізовано до збройних сил армії рф, чи підконтрольних їй збройних формувань так званих «Л/ДНР» мають можливість добровільно вийти зі складу цих формувань, перейти на сторону України та отримати процесуальний статус потерпілого від примусової мобілізації.

ОБМЕЖЕННЯ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ ТА СТВОРЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕАЛЬНОСТІ - ОСНОВА РОБОТИ ПРОПАГАНДИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

ДОПОВІДЬ ООН ДЕТАЛЬНО ОПИСУЄ «АТМОСФЕРУ СТРАХУ» НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ, В ТОЙ ЧАС ЯК РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ПЕРЕХОДИТЬ ДО ПОСИЛЕНОГО КОНТРОЛЮ

Російська Федерація створила задушливу атмосферу страху на окупованих територіях України, вчиняючи широкомасштабні порушення міжнародного гуманітарного права та права прав людини, з метою консолідувати свій контроль над населенням, яке там проживає.
У доповіді, яка ґрунтується на більш ніж 2300 інтерв’ю з жертвами та свідками, детально описано заходи Російської Федерації нав’язувати російську мову, громадянство, закони, судову систему та навчальні програми на окупованих територіях, водночас пригнічуючи прояви української культури та ідентичності та руйнуючи українську систему управління та адміністративні системи в цих районах.
Незважаючи на те, Російська Федерація почала окупацію української території в Криму в 2014 році, доповідь зосереджується на ситуації на території України, яка підпала під російську окупацію після повномасштабного збройного нападу Російської Федерації 24 лютого 2022 року. Від початку нападу російські збройні сили, діючи з загальною безкарністю, вчиняли широкомасштабні порушення, включаючи свавільні затримання цивільних осіб, які часто супроводжувалися катуванням та жорстоким поводженням, що в деяких випадках становлять насильницькі зникнення. У той час, як спочатку ціллю Російських збройних сил ставали люди, які вважалися загрозою безпеці, з часом це коло осіб розширилось та включало будь-яку людину, яка вважалася противником окупації.
Російські війська також застосовували силу для придушення мирних протестів, обмежували свободу вираження поглядів, запровадили суворий контроль за пересуванням жителів і грабували будинки та підприємства.
Окупаційна влада відключила український інтернет, мобільні мережі, теле- та радіоканали, перенаправляючи трафік через російські мережі, що дозволяло контролювати інформацію, доступну в Інтернеті, і не дозволяло населенню вільно отримувати інформацію з незалежних джерел новин, від сім’ї чи друзів. Людей заохочували доносити один на одного, через що у людей з’явився страх навіть щодо сусідів і друзів.
У доповіді зазначається, що певні дії Російської Федерації, які пригнічували вираження української ідентичності мали влив, зокрема, на дітей. Російська Федерація замінила у багатьох школах українську програму на російську та ввела підручники з наративами, які виправдовують збройний напад на Україну. Вона також залучала дітей до молодіжних груп, щоб виховувати в них російське вираження патріотизму.
На людей на окупованих територіях чинився тиск і їх примушували отримати російські паспорти. Ті, хто відмовлявся, були виокремлені окупаційною владою, вони зазнавали суворіших обмежень свободи пересування, їм поступово відмовляли у працевлаштуванні в державному секторі, а також у доступі до медичної допомоги та соціального забезпечення.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення телеграм-каналу ПРОГРАМИ «ПОВЕРНИСЬ НА 100%» - недержавної програми допомоги примусово мобілізованим в армію рф, збройні формування т.з.в. «Л/ДНР» на тимчасово окупованих територіях (https://news.1rj.ru/str/pvsna100) було надано офіційний статус онлайн-медіа, та присвоєно ідентифікатор медіа R40-03310

Витяг з ЩОРІЧНОЇ ДОПОВІДІ про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2023 році Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. ✅3. Громадяни України на ТОТ
Критичною залишається ситуація з дотриманням прав людини на ТОТ України. Попри те, що 2022 року частина територій, тимчасово окупованих РФ, зменшилася, на зайнятих територіях держава-агресор створює атмосферу страху через застосування насильства, тиску та залякування мирних мешканців. РФ здійснює також заходи з витіснення нелояльного населення з ТОТ. ❗️Ознайомитись з повним текстом доповіді можна за посиланням. В наступних публікаціях наводимо основні відомості з доповіді, щодо порушень на тимчасово окупованих територіях: 🆘(a) Нав’язування громадянства РФ (примусова паспортизація), 🆘(b) Організація проведення незаконних «виборів» (псевдовиборів) на ТОТ, 🆘(с) Системні переслідування громадян України на ТОТ АР Крим і Севастополя, 🆘(d) Тиск на дітей і молодь, мілітаризація освіти та пропаганда військової служби, 🆘(e) Обмеження свободи пересування громадян України на ТОТ,

🆘(a) Нав’язування громадянства РФ (примусова паспортизація)
Питання примусової паспортизації громадян України, які проживають на ТОТ, постало ще 2014 року. Тоді РФ автоматично визнала своїми громадянами всіх осіб, які проживали на території АР Крим та Севастополя на дату початку тимчасової окупації відповідної території. Водночас будь-які активні дії для набуття громадянства РФ не були потрібні. Пізніше, 2019 року, Указом президента РФ було визначено, що особи, які постійно проживають на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України, мають право звернутися із заявами про прийом до громадянства РФ у спрощеному порядку. Надалі ця норма була розширена на всіх громадян України та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України. Після повномасштабного вторгнення РФ 2022 року держава-агресор застосовує паспортизацію саме як форму тиску та залякування місцевого населення в небачених раніше масштабах. Так, Указом президента РФ визначено, що іноземцями будуть вважати тих українських громадян, які проживали на територіях, тимчасово окупованих РФ після 20 лютого 2024 року (Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька області), і заявили про своє бажання зберегти українське громадянство та не принесли присягу громадянина РФ. РФ вживає систематичних заходів, зокрема прямий примус, для паспортизації українців на ТОТ. У цивільного населення часто не залишається іншого виходу, окрім отримання паспорту держави-агресора, щоб зберегти життя собі та своїм близьким, мати доступ до базових послуг (наприклад, медичних, освітніх), уникнути відібрання належного їм майна та ін. Нав’язування російського громадянства українським громадянам на ТОТ може також призвести до примусового призову до армії, що прямо заборонено МГП.
Зокрема такі випадки згадано у доповіді УВКПЛ та Четвертому проміжному звіті БДІПЛ щодо виявлених порушень МГП та МППЛ в Україні . Практики, спрямовані на примус населення ТОТ до набуття громадянства РФ, ґрунтуються на положеннях російського законодавства. Вони стосуються всіх сфер життя – наприклад, отримання медичної допомоги, яка стає можливою лише за умови отримання громадянства РФ чи посвідки на постійне проживання. Встановлюється вимога отримання паспорта громадянина РФ вперше у 14 років, його наявність є однією з обов’язкових умов для отримання документа, що підтверджує здобуття середньої освіти дитиною. Упродовж 2023 року Уповноважений отримав 98 звернень з приводу примусової паспортизації від громадян, які проживають на ТОТ (АР Крим і Севастополь – 1, Донецька область – 7, Запорізька область – 70 , Херсонська область – 17, Луганська область – 3).
До Уповноваженого надійшло звернення від громадянки В. з ТОТ Донецької області, яка повідомила, що її життя, а також життя та здоров’я її ще ненародженої дитини знаходяться під загрозою, оскільки для того, щоб отримати медичні послуги, зокрема медичну допомогу при пологах, окупаційна адміністрація медичного закладу вимагає від неї отримати російський паспорт. Окрім того, заявниця повідомила, що окупаційна влада вдається до постійних погроз її життю, залякувань і морального тиску, а тому заявниця просить Уповноваженого зафіксувати факт того, що вона примусово отримає паспорт РФ. Секретаріатом Уповноваженого надіслано звернення для реагування до Офісу Генерального прокурора, за результатами якого Донецькою обласною прокуратурою внесено дані до ЄРДР.

Відмова у наданні медичної допомоги чи погрози у ненаданні такої допомоги не є одиничними випадками. Так, відповідно до тематичного дослідження eyeWitness to Atrocities (eyeWitness), Insecurity Insight, Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) і Physicians for Human Rights (PHR), задокументовано щонайменше 15 випадків «паспортизації» через медичні послуги. Так, ідеться про змушування лікарів відмовляти в медичних послугах людям, у яких не було російського паспорта або поданої заяви на його отримання. У деяких лікарнях було створено адміністративні пункти, де цивільні люди могли подати заяву на отримання російського паспорта. В одному задокументованому випадку в червні 2023 року російська влада, як повідомляється, закрила заклад охорони здоров’я у Запорізькій області після того, як більшість співробітників відмовилися отримувати російські паспорти. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та/або особами на ТОТ, недійсний і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на ТОТ, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Примусову паспортизацію на ТОТ України визнано грубим порушенням норм міжнародного права, зокрема відповідно до статті 45 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Четвертої Гаазької конвенції від 18 жовтня 1907 року. Саме тому злочини, вчинені окупаційною владою, потрібно фіксувати для того, щоб у майбутньому притягти винних до відповідальності. Відтак звернення, що надходять до Уповноваженого з приводу примусової паспортизації, направляють до Офісу Генерального прокурора, СБУ та МВС, за результатами розгляду яких інформацію долучають до матеріалів кримінального провадження за статтею 438 КК України за фактом порушення представниками держави-агресора законів і звичаїв війни.

🆘(b) Організація проведення незаконних «виборів» (псевдовиборів) на ТОТ
На початку вересня 2023 року на ТОТ України, а саме в Донецькій, Луганській, Запорізькій і Херсонській областях, РФ провела так звані вибори до окупаційних представницьких органів влади та фіктивні «додаткові вибори» в Державну думу РФ в одному з незаконно утворених окупаційною владою виборчих округів у Сімферополі. Основним завданням так званих виборів вочевидь було створити видимість підтримки окупації від місцевого населення. Однак залучення мешканців ТОТ до участі у виборах відбувалося примусово – через підкуп, залякування та шантаж, зокрема протиправну паспортизацію та заміну українських ідентифікаційних документів на російські. Про такі випадки повідомляв мер Мелітополя Іван Федоров, який зазначав, що окупанти приходили додому до цивільних мешканців у супроводі озброєних осіб, «рекомендували» не відмовлятися голосувати, щоб не було проблем, «радили» обирати певну політсилу. У аналітичному звіті, підготовленому Центром внутрішньо-політичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, зазначено, що практично неможливо точно визначити реальну кількість учасників у псевдовиборах через відсутність даних про загальну чисельність населення та виборчих списків, а наявність фейкового голосування свідчить про сумніви у валідності «виборчих списків», оскільки у багатьох випадках участь у так званому голосуванні була забезпечена лише на підставі заявницького принципу, де особа подавала заяву, на основі якої її додають до списку учасників. У рамках реагування на дії РФ, ЦВК України ухвалила постанову від 7 липня 2023 року № 43120, якою наголосила на нікчемність проведення «виборів», а також визнала їх нелегітимними, оскільки вони порушують низку міжнародних актів, зокрема щодо цілей і принципів ООН. Своєю чергою Уповноважений засудив проведення так званих «виборів», зазначивши, що створення будь-яких органів влади РФ на ТОТ України суперечить загальновизнаним нормам міжнародного права та Конституції України і закликав міжнародну спільноту не визнавати результати таких «виборів», а також долучитися до документування злочинів Росії.