8 серпня, відбиваючи штурм ворожої піхоти на Запорізькому напрямку, наш побратим, Давид Чичкан, отримав важкі поранення. 9 серпня зранку його серце перстало битися.

Він завжди сумлінно підходив до будь-якої роботи, яку необхідно було зробити, ніколи не ховався за спинами інших чи за власний соціальний капітал. Завжди був щирим з людьми та ділився з побратимами та посестрами своїми глибокими думками щодо політики, етики та соціальної справедливості.

Давид створював навколо себе унікальну атмосферу та швидко вмів знаходити підхід до людей будь-яких поглядів та систем моралі, залишаючись вірним власним переконанням. Вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі, що переживає їхній народ. Його загибель - величезна втрата для нас.

Давид назавжди в строю.

On 8 August, while repelling an enemy infantry assault in the Zaporizhzhia direction, our brother-in-arms, David Chichkan, was gravely wounded. In the early morning of 9 August, his heart fell silent.

David met every challenge with unwavering dedication. He never hid behind others’ backs, nor sought refuge in social capital. With sincerity and openness, he shared his deepest reflections on politics, ethics, and social justice with his brothers- and sisters-in-arms.

He had a gift for creating an atmosphere of trust and camaraderie, forging connections with people of all views and moral systems, yet never straying from his convictions. David believed that true anarchists must endure the hardest trials alongside their people. His passing is an immeasurable loss for us.

David forever in the ranks.

Під час церемонії прощання з героєм Давидом Чичканом стався прикрий інцидент: невідоми молодики, ймовірно під впливом оковитої, прикриваючись символікою рдк, намагалися зірвати прощання з героєм на щиті Давидом Чичканом, з ними була проведена профілактична бесіда небайдужими громадянами. Після тактичної поразки, вони намагалися стверджувати свою причасність до Сил оборони України. Ця недолуга спроба не отримала успіху.

Просимо керівництво РДК допомогти ідентифікувати цих молодиків та заздалегідь дякуємо за допомогу та вклад в захист вільної, соціально справедливої та толерантної України.

Нагадуємо що честь та гідність полеглих за вільну Україну героїв наша найвища цінність, і будь які спроби на неї посягнути будуть покарані.

Рубрика "Нам пишуть друзі":

Мы открываем сбор на новый перцовый баллон.

Командир РДК Денис Капустин-Никитин оказался очень жадным человеком и съел своим лицом всё содержимое указанного на фото перцового баллона.

Если он или кто-либо из его соратников снова окажутся голодными, мы не можем отказать им в праве отведать качественной перцовой струи.

Давайте не оставлять гостей Украины обделёнными и совместными усилиями постараемся их культурно интегрировать!

Внести свой вклад в антиавторитарный баллон можно по указанным на сайте реквизитам:

https://solidaritycollectives.org/uk/support

Bern, Switzerland 🏴

Слова дружини Давида Ганни:

Це була його мрія - така кількість червоно-чорних, чорних та інших анархістських прапорів разом із жовто-блакитними на Майдані Незалежності. Шкода, що це стало можливим лише завдяки його загибелі.
Давид здійснив революцію, і соціальну, і естетичну. Відтак прощання із ним нагадувало політичну акцію: люди прийшли навіть із прапорами з організаційною символікою.
Мені ж на похованні Давида представники військової частини вручили прапор України на знак тих цінностей, які він захищав, жертвуючи власним життям. Цей символічний обмін людини на прапор мені і досі важко помислити.

Ми з Давидом завжди шанували та відзначали День Незалежності та День Конституції України, а українські прапор і герб ніколи не були для мене абстрактними символами. Бо для мене, як і для Давида, Україна завжди була моїм проєктом.
Однак тепер цей прапор значить для мене щось дуже конкретне - він облитий кров'ю Давида. За незалежність України, за нашу демократію, Давид віддав життя. Я завжди памятатиму про це. Пам'ятайте і ви.

З Днем Незалежності!

///

Words from David's wife Hanna:

This was his dream – such a number of red-and-black, black, and other anarchist flags together with the blue-and-yellow ones on Independence Square. It’s a pity that this became possible only thanks to his death.

David carried out a revolution – both social and aesthetic. Therefore, the farewell to him resembled a political action: people came even with flags of organizations and symbols.

For me, seeing representatives of the military at David’s funeral carrying the Ukrainian flag in front of those who had died defending it, sacrificing their own lives, was deeply moving. This symbolic exchange of a human life for a flag is still difficult for me to comprehend.

David and I always honored and celebrated Independence Day and Constitution Day of Ukraine, and the Ukrainian flag and coat of arms were never abstract symbols for me. Because for me, as for David, Ukraine has always been my project.

But now this flag means something very concrete to me – it is soaked in blood, in David’s blood. For Ukraine’s independence, for our democracy, David gave his life. And I will always remember this. You should remember it too.

Happy Independence Day!

В умовах російської агресії ми змушені щодня перебувати в небезпеці через ворожі атаки по тилових містах. У таких умовах знання та вміння надавати першу допомогу стають життєво необхідними.

Саме тому 13.09 товариші у свої кілька вільних днів у Києві знайшли час, щоб провести заняття з такмеду та поділитися досвідом.

У рамках заняття ви познайомитеся з алгоритмом MARCH та станете фахівцями з накладання турнікетів.

Щоб потрапити на захід, потрібно пройти реєстрацію за посиланням.

Кількість місць обмежена.

Ми, ліві антиавторитарії, робимо все, щоб українці перестали ототожнювати соціалізм із сумним досвідом радянського проекту, який не був соціалістичним, а був породженням контрреволюції та реакції авторитарних більшовиків, які втілили в життя передбачення та побоювання Бакуніна.

Давид Чичкан

Сьогодні відзначається День пам'яті жертв Бабиного Яру, який став місцем страти тисяч людей, євреїв, ромів, радянських полонених.

Варто зазначити, що українські націоналісти (анархістів вже за десяток років до цього знищила радянська влада) також були одними з жертв нацистів у Бабиному Яру в 1941-1943 роках, зокрема члени Організації Українських Націоналістів (ОУН), а також представники Української національної ради.

Нацизм не дав українському суспільству нічого корисного, натомість забрав мільйони життів. Люди, які сьогодні намагаються наслідувати ці ідеї, прикриваючись патріотизмом, паплюжать пам'ять тих, хто віддавали свої життя за волю українського народу.