Вітання, друзі!

Мабуть, останнім часом ви звертали увагу на новини про, скажімо, депутата ОПЗЖ, який незаконно переправляв чоловіків закордон або про затриманого КДБіста зі Львівської області, що був корегувальником вогню. Для нас це стало приводом розібратися у проблемі того, чому колишні комуністичні еліти та «регіонали» в принципі залишилися в українській політичній системі. Тож, не втрачаючи цієї нагоди ми хочемо презентувати вам дещо оновлений формат (тепер не в зумі🤩) нашої постійної рубрики відеорозмов.

Чому, незважаючи на необхідність люстрацій, комуністичні сили зіграли важливу роль для збереження цілісності України після 1991 року? Чи всіх комуністів та екс-«регіоналів» потрібно саджати? Дінавайтеся це за посиланням у свіжій відеорозмові, в якій ми анонсували ще дещо цікаве.

Деякі сенси не бувають неактуальними або старими, а потребують постійного перегляду й свіжого погляду. Саме тому ми пропонуємо вам нову рубрику видання з оновленими статтями, насиченими новими думками та ідеями. Усе відчутніша присутність війни, мабуть, викликає в багатьох бажання говорити про російсько-українські взаємини в категоріях «провина – жертва». Тож, сьогодні запрошуємо вас звернутися до оновленого тексту статті Уляни Костенко «Балансування між амнезією та почуттям провини – урок від національної пам’яті». У ній авторка міркує про те, як саме образ жертви росіян, з яким вони безкарно вийшли після Другої світової війни, уможливив їхні сучасні військові злочини, і чому повторення аналогічного дискурсу українцями призведе до втрати шансу для утвердження суб’єктності та, що гірше, подальшої надмірної присутності росіян в українському контексті.

https://telegra.ph/Revajnd-stattya-Balansuvannya-m%D1%96zh-amnez%D1%96yeyu-10-31

​​79138 грн зібрано на генератор для 35 ОБрМП на Херсонський напрямок! 🙏🏻💪🏻

Близько чотирьох днів минуло з початку збору і сума на дизельний генератор, про який так мріяли наші військові на Херсонському напрямку, була зібрана! Ми видихнути з полегшенням, проте виявилось, шо найскладніше нас чекало попереду :)

Так сталося, що на дизельні генератори у нашій країні на даний час величезний попит, тож на пошук потрібного пристрою ми витратили близько двох тижнів, а цієї п‘ятниці нашими зусиллями він, разом зі смаколиками від наших господинь, був доставлений до 35 бригади.

🤔ЗВІТУЄМО!

-66541 грн було витрачено на генератор та його доставку.
-12597 грн було направлено на закриття збору на пікап для 28 ОМБР.

Ми отримали донати від читачів видання «Зона Відповідальності», колективу студентів НУ ОЮА, від @catcatcatcher та @karinagrodetska , які провели прекрасний захід у м. Оснабрюк. Від активістів УСС, друзів та колег мами моєї подруги (українські мами - це величезна сила) та від багатьох з вас, наших друзів та підписників 💛

Ви просто неймовірні!

Ексклюзивно для наших патронів ми щотижня публікуємо аудіоверсії наших статей для тих, кому зручніше сприймати нові сенси слухаючи. Однак сьогодні хочемо поділитися з вами найкращим озвученням статті Арсенія Войтенко «Аромат палаючого оксамиту», яка викликала доволі бурхливі обговорення. Про контраверсійну тему вірменсько-азербайджанських відносин щодо Нагірного Карабаху слухайте за посиланням.

Зауважте, що доступ до всіх аудіостатей можливий тільки для патронів. Щомісячні найкращі аудіостатті – це винятки. Ко-фі (аналог Патреону): https://ko-fi.com/responszone

«Зараз епоха постправди», «криза ідентичності», «істини не існує» — те, що ми чули переважно із західного світу останні десятиліття, не помічаючи своїх «не все так однозначно», «обидві сторони винні». До 24 лютого ми не усвідомлювали те, що перебуваємо в епосі постмодерну, але після вторгнення усі відчуваємо, що його кінець настане незабаром: бачили реакцію світу, бачили руськомірну ідеологію — усіх його найгірших дітей. Україна сьогодні є лабораторією, в якій ми можемо спостерігати за апофеозом цієї епохи. Детальніше про процес її смерті та переродження у щось, що тихо зростає в українському суспільстві читайте у сьогоднішній статті.

«Зона відповідальності» продовжує попри все на вістрі своїх списів нести читачам їжу для розуму. Сьогоднішня стаття присвячена смерті постмодернізму та його можливій альтернативі, наша ж робота, як завжди, присвячена смерті інформаційного споживацтва й його альтернативі — сенсам, думкам чи інсайдам.

https://telegra.ph/Nekrolog-postmodernu-11-16

Горді представити вашій увазі новий формат: розжовування статей. Розжовування — це подкасти, де ми розбираємо з автором теми, які порушують наші статті. Формат сподобається тим, хто любить приймати «їжу для розуму» в аудіо, а не текстовому форматі. Сьогодні ми говоримо про статтю співголовної редакторки Уляни Костенко «Український некролог світовому постмодернізму», де авторка детально показує: що воно таке «постмодерн» і в яку домовину його кластимуть

Сьогодні нас легко можна ввігнати у стан «все пропало» відносно співгромадян: ми загоряємося від статистики прослуховувань російської музики, «бунтів за світло» та через надто повільну декомунізацію. Стан розчарування, який викликають ці подразники, цілком зрозумілий, проте іноді надто перебільшений, адже ми не дивимося на справи у перспективі. Сьогоднішня розмова про те, в якому стані ми перебували у двохтисячні: наскільки маргінальною була українська ідентичність та наскільки популярним був російський шоубіз в купі з меншовартістю.

Наша регулярна Розмова, сподіваємося одноразово, перетворилася на подкаст через відключення світла. Це сумно, проте не критично: сенси головне спожити і не обов'язково їх бачити!

Видання, шановні прихильники, не спить. Ми підготували вам нову Розмову, а незабаром презентуватимемо вам нову статтю. Підтримаймо шлях Свободи та Відповідальності!

Попри провокативну назву відео, у п'ятій Розмові співголовні редактори говорять про те, як сильно лібералам потрібні консерватори, а традиція політичного протистояння насмерть - одна з найгірших речей, яку можна запозичити в американців. Якщо ви задавалися питанням: що таке україноцентризм, то у цьому відео, як завжди, на вас чекають інсайти.

https://www.youtube.com/watch?v=rq_s26UiMkg&t=214s

У 2014-15 роках ми думали, що донатна лихоманка завершується швидко, бо суспільство втрачає інтерес, війна забувається, а життя іде далі. Уже дев’ять місяців ми «лихоманимо» й не плануємо зупинятися: війна стала остаточним знаменником для найбільшої кількості людей в нашій історії. Ми усі лаємося на удари по інфраструктурі, спимо у своїх ліжках, усвідомлюючи, що завдяки одному «пуску» ми можемо уже не прокинутися та щодня читаємо зведення Генштабу – усе це не дає нам забути про війну, вона не перестає муляти нам око і дякувати Богові, що ми маємо намір знищити подразник.

Ми конвертуємо наше обурення, скорботу та лють у пожертви на різноманітні збори. Ми робимо це постійно. Крім «нас» є й «вони» – політики, лідери суспільних думок, вони займаються тим самим, але щось не так… Ми відчуваємо наче вони нечесні з нами, наче роблять недостатньо й лише заради особистої вигоди. Що ж не так, чому буржуйки Порошенка стають причиною обурення, читайте у сьогоднішній статті.

https://telegra.ph/Podyakuyemo-Poroshenku-12-09

Ось і наше друге Розжовування — тепер на тему благодійності, зокрема в українському контексті. Якщо вам більше до вподоби слухати, ніж читати, наші статті, ми запрошуємо вас за посиланням. Цього разу ми зможете почути справжню «їжу для розуму» від співголовного редактора Павла Гуля. Автор пояснює природу благодійності, як нам слід ставитися до благодійників, чому Папа — латентний російський агент, а також розкриває суть зв'язки Свободи та Відповідальності.

https://www.youtube.com/watch?v=ck2g_Eui2ig

В історичній парадигмі багатьох українців литовська доба займає незаслужене місце десь скраю, якщо займає взагалі якесь. По суті, вона є сенсовою дірою в 350 років, через яку люди часто не розуміють підґрунтя для подій наступних, більш відомих епох. А дарма, бо цей період має в собі купу цікавезних і надважливих епізодів, подій та історій, без яких неможливо уявити сучасне становище України та її сусідів у світі.

Пропонуємо сьогодні незвичайну для Видання історичну тематику, якої ми останнім часом уникали. Історія – своєрідний спосіб отримати інсайти про своє буття шляхом окреслення в своєму розумі минулого. Іноді в процесі наш розум задається питаннями з «якби». «Що було б, якби саме русини мали найбільше влади у Великому Князівстві Литовському?». Саме таке питання постане у вас після прочитання статті нашого нерегулярного дописувача про спробу руського князя Швидригайла заволодіти впливом у 15 ст.

https://telegra.ph/Neposidyuchij-SHvidrigajlo-12-16

Мало хто знає, але Розмова — рубрика не тільки для Співголовних редакторів, а й для наших союзників, однодумців — гостей. Сьогодні в Розмові Антон Бондар, дослідник свободи та об'єктивізму, представник Центру Айн Ренд в Україні, член правління ГО "Українські студенти за Свободу". З ним ми говоримо про капіталізм, неправильний об'єктивізм та роздумуємо над тим, як можливо покращити нашу країну, суспільство(якщо таке існує) та себе самих. Запрошуємо до перегляду!

https://youtu.be/Itf0oJJtEww

У третьому випуску регулярної рубрики розжовувань говоримо про статтю Михайла Швида та про період нашої історії, який незаслуженно обділили увагою – литовську добу. Саме тоді українські терени займали своє важливе й цілком органічне для них місце в європейському просторі, а руська шляхта визначала контекст частини континенту. Розмова з автором допоможе заповнити цю сенсову діру в національній пам’яті та ментально повернутися додому, в лоно європейської цивілізації, де Україна – не просто периферія, а смислотворчий фронтир. Запрошуємо до прослуховування!

https://youtu.be/OZ4C_c29j80

«Зона відповідальності» продукує сенси, яких так мало на ринку уже 11 місяців, даючи читачам можливість наповнювати свій розум інсайтами. Сьогодні в якості підсумовування нашої роботи за 2022 рік ми пропонуємо вам підбірку найкращих статей, що містять небанальні та важливі сенси й мали вплив на формування ціннісних позицій видання. А для тих, хто доєднався до нас нещодавно, пропонуємо ознайомитися зі своєрідною класикою доробків наших авторів. Ми продовжуємо робити те, за що ми стоїмо: продукуємо сенси на противагу тренду на споживацькі тексти та просуваємо цінності Свободи та Відповідальності.

https://telegra.ph/Najkrashchі-stattі-vidannya-Zona-vіdpovіdalnostі-za-2022-rіk-12-30

«Чому хорошим людям нічого не вдається, коли вони потрапляють в політику?», «Чи є сенс у боротьбі, якщо усі найкращі гинуть на фронті?» — такі провокативні питання лунали у Розмові, яка покликана допомогти підібрати аргументи для тих, хто постійно чує, що усе втрачено й сенсу в розвитку немає. Зі співзасновником найбільшої молодіжної лібертаріанської організації в Європі «Українських студентів за Свободу», випускником Могилянки та людиною, що була однією з тих, хто стояв біля витоків відродження українського громадянського суспільства в період постмайданного розчарування, Даніїлом Лубкіним.

https://youtu.be/uer54UrgmB0

На тлі бойових дій на своїй землі усе може здаватися неважливим, разом з тим виникає безліч досить складних питань, зокрема доцільність заповнення інфопростору «неукраїнськими» проблемами. Однак насправді ігнорування проблем міжнародної спільноти, яке здається чимось благородним, насправді є нічим іншим, аніж пострілом собі в ногу. Тему досліджує Арсеній Войтенко у своїй новій статті «Відповідальність кличеться Небайдужість», де розмірковує на тему шкідливості та небезпечності ізоляціонізму, та майбутньої відповідальності українців за Молдову та Білорусь.

https://telegra.ph/Vіdpovіdalnіst-klichetsya-Nebajduzhіst-12-28

Тизер фільму «Похорони путіна» скандального олексія арестовича обурив багатьох. Наша критика ідеї вийшла за межі коментування особистості арестовича. У цій розмові говоримо про доцільність пропаганди патріотизму у фільмах, про помилки риторики незламності та будівництво міфу про війну.

https://youtu.be/F2j2lUd7JUY

Українській інтелігенції часто на голову сипляться різні докори за те, що вона недостатньо «українська»... Ми вважаємо таких як Грицак або Андрухович Мойсеями української нації, але це уявлення боляче зіштовхується з реальністю, в якій вони спілкуються з російськими лібералами. Можливо, причина непорозуміння полягає в тому, що ми не зовсім коректно мислимо про інтелігенцію, а вона – про нас?

https://responszone.medium.com/nam-ne-potribna-inteligentsia-80430990de8e

​​Видання святкує річницю

Не достатньо робити щось хороше та суттєве, це потрібно робити постійно й максимально довго. Так ми думали впродовж року й думатимем надалі. Видання, створене на День Соборності 2022 року, та те, яке існує зараз відрізняються безліччю речей: ми маємо цілісне бачення нашої місії, написали пів сотні статей, опублікували десять годин безперервного аудіовізуального контенту, охопивши десятки тисяч людей.

Ми вдячні нашим читачам, патронам, союзникам, друзям та ворогам за увагу, приділену проєктові. Натомість ми пропонуємо вам статус першовідкривачів, людей, які пишатимуться, що були тими, хто приєднався раніше сонм інших. Ми пропонуємо вам в цьому році побачити, на що здатні гідні люди, які мають цінності. Ми продовжимо боротися за суспільство свобідних та відповідальних. Робитимем усе, аби долати когнітивну катастрофу. Більше рубрик, більше облич, більше суттєвих проєктів, більше доданої вартості — видання «Зона відповідальності».

Свобідним стає лиш відповідальний. Тільки ти вимірюєш, де закінчується твоя зона відповідальності.

P.s: Вітання приймаються у вигляді поширень цього допису та приєднання до #відповідальна_критика, опублікувавши відгук на свою улюблену, чи крайню статтю Видання. Або ж у формі донатів на монобанку та патреон.