Российские пропагандисты показали видео, на котором якобы украинский военный выстрелом в голову убивает раненого сослуживца.

Так его комментировали на телеканале "Россия 24": "Отношение, казалось бы, к своим же – как к насекомым-вредителям. <...> Даже не разбираясь особо, в чем дело, его напарник цинично стреляет ему в голову". Зрителей пытались убедить, что на кадрах – бойцы ВСУ.

Расследовательский проект "Система" и Настоящее Время изучили оригинал этой видеозаписи. Журналисты нашли сразу несколько доказательств тому, что на видео – российские, а не украинские военные.

Вот лишь некоторые из них:
📌автомат, которым солдат стреляет в раненого сослуживца, – это новейший АК-12, которого нет на вооружении ВСУ;
📌нижнее белье бренда BOKAI, которое надето на раненого, производится в Китае и продается на крупнейших торговых площадках России. В Украине найти белье этого бренда невозможно;
📌преследуемые дроном солдаты бегут в сторону российских позиций.

Мы смогли точно геолоцировать место убийства и поговорили с оператором дрона, записавшим это видео.

Читайте расследование на нашем сайте.

@currenttime

Подобається нам чи ні - позасудовий спосіб врегулювати корупційні злочини нам дуже потрібен. Всі зараз приводять приклад з нардепом Задорожнім. Але був і інший нардеп. Його звуть Ігор Мосійчук.

В 2015 році, прямо в залі ВРУ, нардепам було продемонстроване відео, на якому Мосійчук озвучує прайси за свою, кхм, депутатську діяльність. За запит 10к баксів, за звернення 3-5к баксів. І на тому ж відео погоджується посприяти підприємцю в його діяльності за 100к грн. В результаті цього, у Мосійчука забрали недоторканість, його заарештували і не дали можливість внести заставу. Здається, що це велика перемога.

Проте, менше ніж за рік, справа повністю розвалилася. Мосійчук влаштував шоу в суді, потім визнали незаконним рішення про зняття недоторканості, потім генпрокуратура просто відкликала арешт Мосійчука. Інформація щодо корупційної діяльності Мосійчука є загальновідомою. Юридично Мосійчук не є корупціонером. Звісно ж це не одиничний приклад, просто найбільш показовий.

Справа в тому, що в питаннях корупційних злочинів, набагато важливішим за покарання є виключення корупціонера з публічного життя. Він повинен не мати права займати виборні посади та посади в державній службі. Його компанії та компанії пов'язаних осіб повинні не мати права приймати участь в державних тендерах. І таке інше. Це можливо лише тоді, коли людина визнана такою, що здійснила корупційні злочини. Не широкими народними масами, а юридично.

Діло в тому, що коли справа Мосійчука розвалилася, він і далі продовжував здійснювати корупційні злочини. Він і далі обіймав виборну посаду, мав владу і фігурував в антикорупційних розслідуваннях. Фурор і народні знання про його корупційну абсолютно ніяк не зупинили його від незаконного наживання і надалі. Якби він був визнаний корупціонером, він був би неспроможний шкодити українському суспільству. Але так не сталося.

Механізм посудового вирішення частково ліквідує цю проблему. Людина визнається корупціонером і проти неї можна застосовувати найважливіші санкції - недопускати її до держави і не давати чинити злочини далі. Це набагато вигідніше, ніж розвалювати корупційні справи дорогою до суду, оскільки там існує дуже, дуже великий шанс, що корупціонер вийде сухим з води і буде здійснювати злочини і далі. Допоки наша судова система нереформована, а органи обвинувачення неякісно працюють, позасудове рішення це оптимальний варіант. Просто тому що це краще за відсутність будь-якого рішення взагалі.

Суспільна обізнаність в корупційних злочинах людини не руйнує здібність останньої здійснювати корупційні злочини. Фокус народних мас швидко змінюється, а зв'язки корупціонера в інституціях - дуже довго. Пам'ятаєйте про це, коли думаєте про законопроект 11340. Цілком можливо, що формулювання проекту варто змінити, але підхід точно ні.

>С 1 января 2023 года Народные милиции вошли в состав ВС РФ, а российских добровольцев задним числом записали в... мобилизованные. Судя по всему, "мобилизовали" вообще всех, кто хоть когда-то успел повоевать в Народных милициях. "Мобилизацию" провели армейские корпуса НМ ДНР и НМ ЛНР, что само по себе абсурдно и незаконно, ведь мобилизационные предписания составляются военкоматами по месту регистрации. В некоторых случаях люди проходили по документам как контрактники, но без подписания контракта с МО РФ и приведения к присяге. Чудовищная отсебятина и произвол, единственная цель которого — создать видимость юридических оснований для бессрочного удержания добровольцев, изначально ехавших на ограниченные сроки службы.

В результате люди, давно воюющие в других подразделениях, уехавшие домой после серьёзных ранений или по истечении срока службы, неожиданно для себя узнавали, что на них следственными органами Народных республик заведены уголовные дела за самовольное оставление части.