В Новороссийске ввели режим ЧС после массированной украинской атаки, — мэр

«На данный момент известно о попаданиях фрагментов беспилотников в четыре МКД и два частных дома. Известно об одном пострадавшем. Сейчас он находится в Городской больнице, врачи проводят обследования и оказывают всю необходимую помощь. <,,,> Нанесен ущерб инфраструктуре города. Обломки БПЛА повредили резервуар и причал Черномортранснефти, контейнерный терминал НУТЭП, нефтебазу на перевалочном комплексе «Шесхарис». Огонь, возникший после падения фрагментов БПЛА, потушили. Пострадавших нет», — сообщил мэр Новороссийска Андрей Кравченко.

По его словам, на базе школы №29 и технико-экономического лицея развернуты пункты временного размещения.

Также Кравченко повторил информацию Оперштаба по Краснодарскому краю о повреждении одного гражданского судна в порту Новороссийска и госпитализации 3 членов экипажа.

особливий випадок підарахенства головного мозку

🇺🇸🇪🇺 США вирішили прибрати російський газ з Європи «до останньої молекули». Посадовці США здійснювали поїздки країнами Європи для просування американських енергоносіїв замість російських, — Financial Times з посиланням на джерела.

🔸Підписатись

🇰🇵🇷🇺 За даними ГУР, у цьому році КНДР більш ніж удвічі скоротила постачання снарядів Росії, оскільки Пхеньян вичерпав свої запаси.

Заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький навів дані про загальний обсяг поставок 6,5 мільйона артилерійських снарядів до Росії з Північної Кореї з 2023 року.

Він зазначив, що у вересні не було зафіксовано поставок снарядів з Північної Кореї, але деякі були зафіксовані в жовтні, і що приблизно половина снарядів, поставлених Пхеньяном, були настільки старими, що їх потрібно було відправити на заводи в Росії для модернізації.

Боєць ЗСУ ліквідує штурмовика ВС РФ на околицях Мирнограда.

Підписатись RST

Нотатка про поточний стан бойових дій на театрі російсько-української війни.

Війна все більше нагадує tower defense: противник щоденно відправляє від двох до двох десятків піхотинців пішим порядком в «сіру» пору доби (переважно в ранковому тумані). Ці групи в основному знищуються під час переміщеньза допомогою FPV та бомберів, рідше – з використанням артилерії. Постійний потік ворожої піхоти та її щоденне винищення, невпинний тиск спробами інфільтрації на значну глибину (при нечутливості до втрат) призвели до астрономічного співвідношення в ділянках активних наступальних дій ворога – 1:10 й більше.

Проте чим гірші погодні умови, тим легше ворог просочується й закріплюється навколо наших позицій. Оскільки піхота противника щонайменше в декілька разів чисельніша ніж українська, й отримує відносно стабільне поповнення, то вже за доволі обмежений час ворог накопичує серед наших бойових порядків більшу кількість сил, ніж виставлено з боку СОУ.

Рубіж оборони СОУ зазвичай виглядає як горстка піхотинців, які стоять на розріджених позиціях без секторів вогню. Якщо на полі бою є багатоповерхова бетонна забудова, то наша піхота вже непогано себе проявляє й навіть «невмотивовані мобілізовані», які за ухилянтськими легендами «не приносять жодної користі», дають міцний опір окупанту. Проте з бліндажу в посадці або погребу одноповерхової будівлі багато не побачиш, й що ми, що противник вступає в контакт тільки, якщо натрапляє безпосередньо на позиції один одного. Ця розрідженість нашої оборони в поєднанні з безперервною інфільтрацією призвела до дифузії лінії фронту, й до ситуацій, де крайня позиція СОУ облаштована неподалік від міномету противника, а крайня позиція ворога може стояти там, куди долітає вантажна «молнія» або FPV (тобто, навіть за нашими засобами ураження). Швидкість дифузії залежить від концентрації укриттів: в голому полі противник постійно знищується майже під нуль, а просування – незначні й повільні. Натомість в щільно забудованих селищах, а тим паче багатоповерховій забудові противник накопичується як сарана, й швидко просувається. Викурити його дуже складно навіть на початкових етапах, але, оскільки, українських сил небагато, то зробити це майже ніким, й за короткий проміжок часу стає неможливим. Оборона невеликого мономіста може повністю залежати від 2-3 піхотних груп, що бігають як очманілі, кидають гранати та тм-ки в підвали згідно з розвідданими.

Отже, закріпившись поруч з позиціям СОУ на рубежі зіткнення й накопичивши достатньо сил, противник сковує всю нечисельну піхоту підрозділу на смузі й починає рух вглиб. Оскільки резервів немає, то немає й другого рубежу оборони. Для його виставлення використовують інший підрозділ, котрий звідкись висмикнуть (що може завдати шкоди напрямку, з якого його забрали). Але якщо і його немає, то другим рубежем оборони будуть розрахунки мінометів та позиції БпЛА. Зазвичай вони тримаються якнайдовше, проте за деякий час змушені переміщуватись вглиб наших порядків, залишаючи піхотні позиції відрізаними, без належної підтримки, тим самим послаблюючи можливості в розвідці та ураженні вглиб. Так противник отримує ще один шмат української землі.

[1/4]

[2/4]

Інакше виглядає ситуація в листопаді – найбільш туманному та багатому на опади місяці року. Негода забезпечує нельотну погоду, а туман – обмежену видимість, що створює ідеальні умови для просування противника. Користуючись нагодою, ворог вже на автомобілях та мотоциклах може долати по декілька кілометрів в день й десантувати десятки людей. В цей момент управління українських підрозділів, як завжди, неочікувано для себе виявляє, що король голий – окрім дронів нічого немає. Й що спробувати зупинити масований наступ на легкових автомобілях може тільки поодинока гармата, але так чи інакше, відповісти симетрично на маневри противника ми не можемо – немає ким. Немає, бо за останній місяць мобілізували менше, ніж дезертувало (а тих що набрали, відправили в частини «пріоритетного комплектування»). Політичне керівництво, що має вирішити цю проблему, перебуває під впливом конфуціанства й вважає, що таким чином зберігається економічний баланс й вселенська гармонія. В результаті навіть вікно для можливих активних дій з нашого боку закривається, не почавшись.

Дасть бог, виведуть в тумані трохи піхоти та заберуть медеваком поранених. А якщо не заберуть, то список зниклих безвісти поповнюється декількома українськими захисниками та цивільними, й якомусь юристу доведеться додати в перелік матеріали з черговим відео розстрілу полонених.

Після таких локальних катастроф обов'язково з'являється багато уваги від вищого військово-політичного керівництва. Втім, поки розбираються, стає ще трохи прохолодніше, туманна погода розсіюється й противник, просунувшись на кілометри вглиб, зіштовхується з «кілзоною».

Якщо перейти від загального до конкретних прикладів, то швидке просування в урбані ми спостерігаємо в Куп'янську, Покровську та передмісті Запоріжжя. А прорив під час негоди на автомобілях й зрідка на ББМ відбувається зараз на смузі одразу кількох корпусів: Гуляйполе – Покровське – Великомихалівка – Новопавлівське. Всі ці події за своєю швидкістю близькі до оперативних проривів, але отримують незаслужено мало уваги від громадськості.

Опустимо розстріляних у власних будинках цивільних та зростаючу кількість внутрішньо переміщених (на вулицю) осіб – в ідеології лібертаріанського потужнізма це допустимо та збалансовано, змінюватися не буде й, відповідно, може вважатись частиною державної політики. Проблема в тому, що ворог довів: за кожного періоду сприятливої погоди він може здійснювати прориви на більш ніж 10 км вглиб наших позицій. Тим часом у нас від крайніх позицій противника до Сум та Харкова по 20 км. Що буде, якщо противник подолає так звану «кілзону» й просочиться в щільну міську забудову? Виявиться, що місто з населенням в сотні тисяч людей проти декількох повнокровних полків буде тримати дай Бог пару рот піхоти й все це посиплеться швидше, ніж дехто очікує. Поки будуть перекидати з інших ділянок, відпаде десь ще.