❗️“Примари” ГУР знищили ворожий винищувач МіГ-29 у Криму

4 грудня 2025 року на території військового аеродрому “Кача” в Криму майстри спецпідрозділу ГУР МО України “Примари” уразили російський багатоцільовий винищувач МіГ-29.

💥У цю ж ніч під удар “Примар” потрапив і аеродромний радіолокаційний комплекс “Іртиш” поблизу тимчасово окупованого Сімферополя.

Спецпідрозділи ГУР продовжують системно послаблювати систему протиповітряної оборони московитів над тимчасово окупованим півостровом, знищуючи радари, зенітні комплекси, а відтепер — і винищувальну авіацію зс рф.

Нагадаємо, 21 вересня 2025 року “Примари” вперше в історії спалили два російських протичовнових літаки-амфібії Бе-12 “Чайка”.

⚔️Збройна боротьба триває!
Слава Україні!

ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok

Низка країн бойкотуватимуть Євробачення-2026 через те, що Ізраїлю дозволили брати участь у конкурсі.

Про своє рішення вже повідомили Нідерланди, Іспанія, Ірландія та Словенія, під питанням також участь Ісландії. Ці країни раніше закликали виключити Ізраїль через гуманітарні наслідки війни в Газі та звинувачення в нечесних практиках голосування на конкурсі.

Повний список країн, які братимуть участь у Євробаченні-2026, мають оприлюднити до Різдва.

А вот и прямой репортаж с концерта М8Л8ТХ в запрещенной (в РФ) реальности.

Дякую президентові за відзнаку!

Та передусім дякую вам усім.
Всім, хто допомагає, хто довіряє, хто дозволяє перетворювати волонтерство у системну і стратегічну допомогу війську!

З вашою поміччю ми впроваджуємо інновації, рухаємо цілу галузь, і найголовніше – допомагаємо рятувати життя🫶

З Днем волонтера!
Привітайте донатом!

​​"Чим довше я спостерігаю за поточними подіями, тим більше розумію, скільки наших проблем виникає через звичку всіх сторін приховувати або спотворювати правду, мотивуючи це відданістю справі, амбіціям або інституції — в основі чого насправді лежить власний інтерес.

Історія 1914–1918 років сповнена прикладів. Найяскравішим з них, мабуть, є Пашендейл. З того, що сер Дуглас Хейг казав раніше, зрозуміло, що його мотивом було бажання та віра у свою спроможність самостійно виграти війну в 1917 році, провівши британську наступальну операцію у Фландрії до прибуття американців. В момент, коли він був готовий розпочати наступ, всі умови змінились, і старші французькі командири висловили серйозні сумніви. Але у своєму прагненні переконати неохочий британський кабінет міністрів дозволити йому здійснити свою мрію, він не розкрив жодного з відомих йому несприятливих фактів і перебільшив ті, що здавались сприятливими. Коли його наступ почався в останній день липня, він повністю провалився в найважливішій частині. Проте він повідомив Лондону, що результати були "найбільш задовільними". Того ж дня погода зіпсувалась, і наступ застряг.

Коли прем'єр-міністр, стурбований зростаючим числом втрат, приїхав у Фландрію, Хейг стверджував, що поганий фізичний стан полонених, яких тоді брали в полон, був доказом того, що його наступ виснажував німецьку армію. Коли прем'єр-міністр попросив показати йому полонених, хтось зі штабі Хейга заздалегідь зателефонував, щоб дати вказівку "вивезти всіх працездатних полонених з табору утримання" до його приїзду. Ланцюг брехні продовжувався, і наступ тривав, поки не було принесено в жертву 400 000 чоловік.

В подальші роки Хейг виправдовував себе тим, що його наступ був здійснений на прохання французів і що "можливість розпаду французької армії змушувала мене продовжувати атакувати". Але в своїх листах того часу, які згодом були оприлюднені, він заявляв, що її бойовий дух був "відмінним". А наступної весни він висунув звинувачення уряду, коли його власна армія, доведена до фізичного та морального виснаження, не змогла протистояти німецькому наступу.

Хейг був людиною честі, за його власним переконанням, але його переконання були розмиті. Наслідки, через які слово "Пашендейл" стало означати прокляття, можна пояснити його схильністю обманювати самого себе, а отже і заохочувати своїх підлеглих обманювати його, а також їхньої "лояльної" схильності говорити начальнику те, що найбільше відповідало його бажанням. Пашендейл є наочним прикладом такого роду доброзичливої, якщо не безкорисливої, неправдивості."

//Basil Liddell Hart, Why don't we learn from history?//

#книги #історія #ПСВ

​​"Будучи молодим офіцером, я глибоко поважав вище командування, але, на жаль, розчарувався в багатьох з них, коли побачив їх ближче з позиції військового кореспондента. Було сумно дізнатись скільки, здавалося б, поважних людей готові були піти на майже все заради просування по службі.

Один із командирів, який старанно культивував знайомство за мною, фельдмаршал сер Арчібальд Монтгомері-Массінгберд, запросив мене до співпраці з ним у написанні книги про уроки війни, і коли ми разом вирушили вивчати поля битв, я побачив, що він уникає всіх незручних питань, і незабаром зрозумів, що його основною метою у пропозиції написати таку книгу було показати, наскільки блискучою і бездоганною була операція Четвертої армії, начальником штабу якої він був. Тому я відмовився брати участь у цій рекламній акції. Я також побачив, що він мав звичку нашіптувати мені шкідливі інсинуації про інших генералів, які були його конкурентами у просуванні по військових сходах.

Він зрештою досяг вершини, хоча і без моєї допомоги, і його перебування на цій посаді відзначилось найгіршим періодом стагнації в розвитку армії між двома війнами. Це було тим більш прикро, що він обійняв посаду начальника Імперського генерального штабу саме в той час, коли Гітлер захоплював владу в Німеччині. Коли Айронсайд став начальником Імперського генерального штабу після початку війни в 1939 році і розмірковував над списком недоліків в оснащенні армії, він був настільки вражений, що вказав на портрети Монтгомері-Массінгберда і його попередника Мілна у своєму кабінеті і гнівно вигукнув: "Ці двоє за все відповідальні — краще їх розстріляти".

Іншою звичкою, що мала гірші наслідки, було те, що амбітні офіцери, коли бачили перспективу підвищення до генеральського звання, вирішували приховувати свої думки та ідеї заради спокою, доки не досягнуть вершини і не зможуть втілити ці ідеї в життя. На жаль, зазвичай після років такого самопридушення заради амбіцій, коли нарешті пляшка відкривалась, її вміст випаровувався.

Я зрозумів, що моральна мужність на вищих рівнях в армії була такою ж рідкістю, як і серед політиків. Мене також здивувало, що ті, хто виявляв найвищий ступінь фізичної мужності, як правило, були тими, кому найбільше бракувало моральної мужності, і ключ до цього, здавалось, полягав переважно в зростаючій одержимості особистими кар'єрними амбіціями — особливо в тих випадках, коли нещасливе сімейне життя призводило до надмірної заклопотаності кар'єрними перспективами. Однак іншою основною причиною зниження моральної мужності була відсутність приватних коштів, що змушувало командирів стелитись перед своїми начальниками через турботу про забезпечення освіти своїх дітей. Цей фактор був дуже помітним у покірності німецьких генералів Гітлеру, і це стало для мене зрозумілим, оскільки я бачив, як це працювало у Великобританії в набагато менш складних умовах."

//Basil Liddell Hart, Why don't we learn from history?//

#книги #історія #ПСВ