​​"В прошлую империалистическую войну, – я где-то об этом читал, – в сводках воюющих держав долгое время фигурировал «домик паромщика» – жалкое строеньице где-то на берегу Марны или Соммы, ставшее объектом ожесточенной борьбы.

В сводках Информбюро наш танк не упоминается, в сообщениях главной квартиры фюрера, по-видимому, тоже нет. Но у нас в полку в течение добрых двух недель он спрягается и склоняется на все лады, фигурирует во всех донесениях, в виде черного, жирного ромба красуется на всех схемах и планах, торчит болезненной занозой на стыке первого и второго батальонов, многим, в том числе и мне, не дает спать и черт его знает сколько раз снится, хотя вообще сны на фронте – явление редкое.
Трудно сказать, скольких человеческих жизней он нам стоил, сколько снарядов и мин всех калибров и сортов было выпущено по нему с нашей стороны. В радиусе двадцати метров вокруг него земля буквально вспахана. Немцы подтягивают к танку ход сообщения. Мы тоже копаем к нему траншею, но немцы обгоняют нас, танк в их руках, и копать они могут с двух сторон.

А людей нет. В батальонах всего по девять-десять активных штыков. Бывает и меньше. Бойцы с десятидневным стажем считаются уже стариками. Во втором батальоне однажды в течение суток оборону держали два пулемета и 45-миллиметровая пушка. Стрелки все вышли из строя."

//Виктор Некрасов, "Чёртова семёрка" (Неопубликованные главы из повести "В окопах Сталинграда")//

#ДСВ

⚡️Провал спецслужб рф ― командир РДК Денис Капустін живий, а отримані пів мільйона доларів за його ліквідацію посилять спецпідрозділи ГУР

“З поверненням!” ― Кирило Буданов привітав командира РДК Дениса Капустіна та команду ГУР, яка пошила в дурні спецслужби рф.

Убивство Дениса Капустіна, командира підрозділу “Російський Добровольчий Корпус”, який воює проти москви у складі “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України, замовили спецслужби держави-агресора росії та виділили на реалізацію злочину пів мільйона доларів.

❗️У результаті комплексної спецоперації ГУР МО України, яка тривала понад місяць, збережено життя командира РДК Дениса Капустіна, якого російський диктатор владімір путін вважає особистим ворогом, а також встановлено коло осіб ― замовників злочину у російських спецслужбах та виконавців.

Про це під час доповіді начальнику ГУР МО України генерал-лейтенанту Кирилу Буданову повідомив командир “Спецпідрозділу Тимура”.

“Нашою стороною також була отримана відповідна сума коштів, виділена російськими спецслужбами для реалізації даного злочину. Станом на зараз, командир РДК знаходиться на території України та готується продовжити виконання поставлених завдань”, ― доповів Тимур.

Кирило Буданов привітав командира РДК Дениса Капустіна, який також долучився до доповіді через відеозв’язок.

“Перш за все, пане Денисе, вітаю Вас із поверненням до життя. Це завжди приємно. Я радий, що кошти, отримані за замовлення Вашої ліквідації пішли на допомогу нашій боротьбі. Бажаю нам всім і Вам особисто успіхів”, ― заявив начальник ГУР МО України.

Командир РДК Денис Капустін з позивним White Rex відрапортував про готовність продовжити виконання бойових та спеціальних завдань на чолі підрозділу.

“Временное мое отсутствие не повлияло на качество и успех реализации боевых задач. Готов выдвигаться в район выполнения и продолжать командовать подразделением РДК”, — сказав командир РДК.

Начальник ГУР МО України Кирило Буданов подякував Тимуру та команді воєнних розвідників за успішне й чудове виконання спецоперації.

ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok

Трепещи, Ваня Пидорас, я изобрёл воскрешатор

На встречах Трамп несколько раз говорил, что Зеленский ‘ублюдок’ – The New York Times

«Во время своего первого срока Трамп стал обвинять Украину, а не Кремль, во вмешательстве в выборы 2016 года. И именно его попытка добиться (от Зеленского - Ред.) расследования в отношении семьи Байденов привела к его первому импичменту. По словам пяти помощников, на встречах г-н Трамп иногда говорил о г-не Зеленском: «Он ублюдок»», – говорится в статье.

Издание вспоминает об этом в связи со скандальной перепалкой между Трампом и Зеленским в феврале 2025 года в Овальном кабинете.

«В тот день днем в своем кабинете, когда Fox News показывал повтор противостояния (то есть перепалки в Овальном кабинете - Ред.), г-н Хегсет прибавил громкость, чтобы лучше расслышать комментарии. Как вспоминали представители Пентагона, вошли г-н Колдуэлл и другие, и все они по очереди с ликованием и с восторгом, высмеивали г-на Зеленского и восхваляли г-на Трампа», – сообщает NYT.

@ejdailyru

2025-ий добіг кінця.

Протягом року противник зумів наростити свої наступальні спроможності: ворог завершує окупацію Покровсько-Мирноградської агломерації та Гуляйполя, вийшов на околиці Краматорська, окупував Сіверськ, Часів Яр та район Великої Новосілки, переніс бойові дії в Синельниківський район Дніпропетровської області по лінії Покровське-Новопавлівка. Створив загрозу зайняття плацдарму за р. Сіверський Донець з центром в м. Лиман, переніс бої в Куп'янськ та інтенсифікував окупацію прикордонних населених пунктів, розпорошуючи наші сили. Скоротив відстань від своїх передових позицій до двох облцентрів: з 25 до 19 км до Сум й з 28 до 14 км до Запоріжжя. Зберіг позицїі на відстані 22 км до Харкова. В загальному підсумку було окуповано більше ніж 4,3 тис. км².

Противник закріпився в своїй геополітичній цілі щодо ліквідації української державності та реінкорпорації українців в тіло російського народу. На даний момент, ціль визначена політичними чекпоінтами: поточною є окупація 5 тис. км² залишку Донецької області; паралельно відбувається підготовка до окупації Запорізької, Херсонської та Харківської областей. Загалом, політичне керівництво ворога вважає, що сфальсифіковані полками та дивізіями числа наших втрат відповідають дійсності й саме це є причиною гострого некомплекту Сил Оборони. Це призводить до переоцінки ворогом власних сил: з року в рік він очікує повного виснаження оборонного потенціалу СОУ та початку етапу стрімкої окупації. Для цього він тримає укомплектованими бронетехнікою механізовані з'єднання та посилює контроль над ділянкою колишнього каховського водосховища та Дніпровськими островами. Противник має значні резерви, що зможуть за відсутності значного спротиву форсувати Дніпро та утворити плацдарм для подальшої окупації Правобережжя.

За рік зазнала негативних змін й зовнішньополітична ситуація. Так, в США до влади прийшли симпатики РФ, які фактично припинили військову та фінансову допомогу, тиснуть на Україну щодо прийняття російських вимог (в першу чергу здачі оборонних рубежів на Донеччині для полегшення проведення майбутньої операції з окупації Харківщини).

Таким чином, рік для ворога за всіма показниками видався успішним, й деградації його спроможностей ще не відбулося. Якщо ситуація не зміниться, в 2026-ому році нас очікує втрата щонайменше Святогірсько-Лиманського плацдарму, бої за Слов'янськ, Оріхів. Ворог продемонстрував, що при належній концентрації зусиль може продавлювати ділянку до 20 км й більше протягом декількох місяців.
Тобто, у нього зберігається здатність нав'язати нам бої одразу за три облцентри до кінця календарного року: Харків, Суми та Запоріжжя. Кадрове виснаження СОУ призводить до перенапруження зусиль вже на поточній ЛБЗ. У випадку рішення ворога щодо повторного вторгнення в столичний чи західні регіони залишається сумнівною здатність сучасних Сил Оборони хоча б до стабілізації цих ділянок в перспективі, не кажучи про утримання ДКУ.

За рахунок стабільних поповнень, ворог укомплектував в своїх підрозділах не-піхотні посади, а рівень комплектації піхотою навіть в підрозділах, що здійснюють штурмові дії, дає можливість щонайменше утримувати зайняті позиції. Це призводить до набагато більшої злагодженості в порівнянні з СОУ, особливо враховуючи перехід до дивізійної системи: дивізії, полки та батальйони діють в рамках спільного задуму, а висока комплектація та постійні поповнення дають можливість його реалізовувати, маючи в резерві з'єднання другого та навіть третього ешелону.
Водночас українські підрозділи критично неукомплектовані: один український полк зазвичай виконує задачі, що даються батальйону противника. Відповідно, для протидії одному полку противника доводиться залучати цілий ворох підрозділів різного підпорядкування, котрі навіть за великого бажання не зможуть мати такого ж рівня злагодженості. Фактично, наразі немає сенсу в окремих штабах батальйонів, бо вже на рівні бригади не завжди кількість піхоти на полі бою більша навіть за неукомплектований штаб, котрий нею керує, що вже казати за служби тилу.

[1/3]

[2/3]

З точки зору новацій на полі бою та нанесенні втрат ворогу (й це при некомплекті та втомі о/с), українська армія дає прикурити окупанту. На мою думку, хороші FPV більш масові в СОУ, ніж в ЗС РФ. Секція бомберів у противника майже відсутня, через це його екіпажі коптерів та крил перенапруженні логістикою піхотних груп. Себто, противник навіть маючи повну комплектацію, не може одномоментно виставити сили на полі бою (припустимо, нехай це буде взвод-другий на батальйон). Співвідношення втрат екстремальне: 1:5 й вище на користь СОУ, місцями спостерігається навіть 1:10.

Оскільки наш основний противник це піхота (з дуже ситуативною появою мототранспорту та бронетехніки), вкрай ефективним є поєднання інженерних загороджень та рельєфу з дистанційним мінуванням. Вони можуть каналізувати маршрути противника до доволі невеликої ділянки, котру можна перекрити дуже скромною кількістю піхотних груп при підтримці засобів ураження. Навіть у випадку подолання перепони, "вузьке місце" в маршрутах противника залишиться й буде збирати кривавий врожай, зв'язуючи можливості для маневру та накопичення сил. Що ми, наприклад, бачимо в Куп'янську, де водна перепона критично блокує зусилля ворога.

Відбувається розробка нових технологій, що, можливо, проявлять себе на полі бою, а також масштабування нових засобів ураження (що змінить ситуацію для противника на оперативному рівні). В перспективі гарні плоди дасть й корпусна реформа; позитивно ставлюсь до ідеї трансформації підрозділів ТрО в бік безпілотної компоненти.

Таким чином, суто з військової точки зору ситуація не катастрофічна. Ворог, що залежить від стабільно високого потоку рекрутів-добровольців, не зможе довго утримувати необхідний рівень поповнень при поточному рівні втрат.

Втім, прослідковується глибока криза в питанні комплектації СОУ – її масштаби вже дійшли рівня, котрий було описано в перших двох абзацах. Але комплектація – це політичне питання, оскільки саме політичні гілки влади мають легітимне право на встановлення вимог та створення умов до цивільних осіб щодо проходження військової служби. На даний момент в залежності від "висоти" органів влади, спостерігається спектр: від небажання цим займатися серед членів комітетів ВРУ до повного ігнорування питання мобілізації від найвищого політичного керівництва. Причина зрозуміла: через те ж психологічне викривлення діти хочуть бути космонавтами та літати в ракетах, а не чистити каналізацію. Не зважаючи на те, що друге – життєво необхідне, й хтось це має робити.
Політичне керівництв разом з суспільством з відкритим ротом спостерігає за програмою "DeepStrike", хоча вона націлена на обмеження ворожого потенціалу. Себто, її результати доходять до фронту зі скромною конверсією та без перемоги на суші не мають сенсу. В контурах цей психологічний стан нагадує надії, котрі в обох світових війнах німецьке керівництво та суспільство покладало на необмежену підводну війну та ракетну програму (чи інше вундерваффе) відповідно.

В 24-ому році я писав, що в Україні мобілізація не відбувається – ця ситуація не змінилась. Політичні органи влади не створили реалістичного порядку мобілізаційного процесу, й в армію потрапляють люди не відповідно до політики уряду, а завдяки фактичному перевищенню повноважень органами комплектування, що створює простір для зловживань. На даний момент, вони не отримують жодного реального інструменту та ресурсу для створення маршових поповнень – тільки завдання. Це військове чудо та демонстрація впертості військової машини, що задачі виконуються навіть в напівлегальний спосіб. Що, звісно, брудно, але з більшим благом для фронту, ніж вся програма DeepStrike. При цьому особовий склад ТЦК несе втрати вбитими та загиблими подібні до тих, що відбуваються під час малоінтенсивної герильї, котра фактично розпочинається в тилу.

Відсутність соціального захисту, стигма, загроза від інших силових структур та загроза для життя уподібнює військовослужбовців органів комплектування до бійців українського підпілля минулого. Хоч ця думка знищить охоплення публікації, але без них фронт не вистояв би.

[3/3]

Таким чином, Україна входить в 26-ий рік, балансуючи на межі катастрофи. Проте шанси на уникнення апокаліптичного сценарію значні – в 4-ому кварталі 25-го року, можливо, з'явилися перші ознаки початку падіння потоку російських рекрутів. Якщо мої оцінки правильні, то вже протягом року, замість боїв за обласні центри, СОУ зможуть позбавити ворога наступального потенціалу. Відповідно, це призведе до сповільнення темпів просування й, зрештою, фактично заморозить фронт. Це позбавить російське керівництво такої впевненості щодо досягнення політичних цілей, навіть якщо воно врешті піде на мобілізацію. Саме це відкриє справжній шлях до миру, котрий здобувається не в кабінетах, а на полі бою.

Ймовірно, ми все ж таки пройдемо по лезу ножа, не звалившись. Навіть прогалини мобілізації зараз врешті зможуть призвести до того, що під кінець війни, перед початком хвилі мобілізації в РФ ми будемо мати достатньо резервів (якщо, звісно, не випустимо їх закордон). А там, можливо, навчимося воювати навіть малими силами так, щоб провести вдалі наступальні дії.

Такий вже непростий щодо нас Божий замисел.