Sample Channel Name #32 – Telegram
Sample Channel Name #32
8.81K subscribers
4.96K photos
1.2K videos
11 files
3.56K links
Особистий блоґ
Download Telegram
10417🤯9🫡22
Forwarded from Vae Victis 🇺🇦
2025-ий добіг кінця.

Протягом року противник зумів наростити свої наступальні спроможності: ворог завершує окупацію Покровсько-Мирноградської агломерації та Гуляйполя, вийшов на околиці Краматорська, окупував Сіверськ, Часів Яр та район Великої Новосілки, переніс бойові дії в Синельниківський район Дніпропетровської області по лінії Покровське-Новопавлівка. Створив загрозу зайняття плацдарму за р. Сіверський Донець з центром в м. Лиман, переніс бої в Куп'янськ та інтенсифікував окупацію прикордонних населених пунктів, розпорошуючи наші сили. Скоротив відстань від своїх передових позицій до двох облцентрів: з 25 до 19 км до Сум й з 28 до 14 км до Запоріжжя. Зберіг позицїі на відстані 22 км до Харкова. В загальному підсумку було окуповано більше ніж 4,3 тис. км².

Противник закріпився в своїй геополітичній цілі щодо ліквідації української державності та реінкорпорації українців в тіло російського народу. На даний момент, ціль визначена політичними чекпоінтами: поточною є окупація 5 тис. км² залишку Донецької області; паралельно відбувається підготовка до окупації Запорізької, Херсонської та Харківської областей. Загалом, політичне керівництво ворога вважає, що сфальсифіковані полками та дивізіями числа наших втрат відповідають дійсності й саме це є причиною гострого некомплекту Сил Оборони. Це призводить до переоцінки ворогом власних сил: з року в рік він очікує повного виснаження оборонного потенціалу СОУ та початку етапу стрімкої окупації. Для цього він тримає укомплектованими бронетехнікою механізовані з'єднання та посилює контроль над ділянкою колишнього каховського водосховища та Дніпровськими островами. Противник має значні резерви, що зможуть за відсутності значного спротиву форсувати Дніпро та утворити плацдарм для подальшої окупації Правобережжя.

За рік зазнала негативних змін й зовнішньополітична ситуація. Так, в США до влади прийшли симпатики РФ, які фактично припинили військову та фінансову допомогу, тиснуть на Україну щодо прийняття російських вимог (в першу чергу здачі оборонних рубежів на Донеччині для полегшення проведення майбутньої операції з окупації Харківщини).

Таким чином, рік для ворога за всіма показниками видався успішним, й деградації його спроможностей ще не відбулося. Якщо ситуація не зміниться, в 2026-ому році нас очікує втрата щонайменше Святогірсько-Лиманського плацдарму, бої за Слов'янськ, Оріхів. Ворог продемонстрував, що при належній концентрації зусиль може продавлювати ділянку до 20 км й більше протягом декількох місяців.
Тобто, у нього зберігається здатність нав'язати нам бої одразу за три облцентри до кінця календарного року: Харків, Суми та Запоріжжя. Кадрове виснаження СОУ призводить до перенапруження зусиль вже на поточній ЛБЗ. У випадку рішення ворога щодо повторного вторгнення в столичний чи західні регіони залишається сумнівною здатність сучасних Сил Оборони хоча б до стабілізації цих ділянок в перспективі, не кажучи про утримання ДКУ.

За рахунок стабільних поповнень, ворог укомплектував в своїх підрозділах не-піхотні посади, а рівень комплектації піхотою навіть в підрозділах, що здійснюють штурмові дії, дає можливість щонайменше утримувати зайняті позиції. Це призводить до набагато більшої злагодженості в порівнянні з СОУ, особливо враховуючи перехід до дивізійної системи: дивізії, полки та батальйони діють в рамках спільного задуму, а висока комплектація та постійні поповнення дають можливість його реалізовувати, маючи в резерві з'єднання другого та навіть третього ешелону.
Водночас українські підрозділи критично неукомплектовані: один український полк зазвичай виконує задачі, що даються батальйону противника. Відповідно, для протидії одному полку противника доводиться залучати цілий ворох підрозділів різного підпорядкування, котрі навіть за великого бажання не зможуть мати такого ж рівня злагодженості. Фактично, наразі немає сенсу в окремих штабах батальйонів, бо вже на рівні бригади не завжди кількість піхоти на полі бою більша навіть за неукомплектований штаб, котрий нею керує, що вже казати за служби тилу.

[1/3]
🤯31😢21🫡13👍5🥰1
Forwarded from Vae Victis 🇺🇦
[2/3]

З точки зору новацій на полі бою та нанесенні втрат ворогу (й це при некомплекті та втомі о/с), українська армія дає прикурити окупанту. На мою думку, хороші FPV більш масові в СОУ, ніж в ЗС РФ. Секція бомберів у противника майже відсутня, через це його екіпажі коптерів та крил перенапруженні логістикою піхотних груп. Себто, противник навіть маючи повну комплектацію, не може одномоментно виставити сили на полі бою (припустимо, нехай це буде взвод-другий на батальйон). Співвідношення втрат екстремальне: 1:5 й вище на користь СОУ, місцями спостерігається навіть 1:10.

Оскільки наш основний противник це піхота (з дуже ситуативною появою мототранспорту та бронетехніки), вкрай ефективним є поєднання інженерних загороджень та рельєфу з дистанційним мінуванням. Вони можуть каналізувати маршрути противника до доволі невеликої ділянки, котру можна перекрити дуже скромною кількістю піхотних груп при підтримці засобів ураження. Навіть у випадку подолання перепони, "вузьке місце" в маршрутах противника залишиться й буде збирати кривавий врожай, зв'язуючи можливості для маневру та накопичення сил. Що ми, наприклад, бачимо в Куп'янську, де водна перепона критично блокує зусилля ворога.

Відбувається розробка нових технологій, що, можливо, проявлять себе на полі бою, а також масштабування нових засобів ураження (що змінить ситуацію для противника на оперативному рівні). В перспективі гарні плоди дасть й корпусна реформа; позитивно ставлюсь до ідеї трансформації підрозділів ТрО в бік безпілотної компоненти.

Таким чином, суто з військової точки зору ситуація не катастрофічна. Ворог, що залежить від стабільно високого потоку рекрутів-добровольців, не зможе довго утримувати необхідний рівень поповнень при поточному рівні втрат.

Втім, прослідковується глибока криза в питанні комплектації СОУ – її масштаби вже дійшли рівня, котрий було описано в перших двох абзацах. Але комплектація – це політичне питання, оскільки саме політичні гілки влади мають легітимне право на встановлення вимог та створення умов до цивільних осіб щодо проходження військової служби. На даний момент в залежності від "висоти" органів влади, спостерігається спектр: від небажання цим займатися серед членів комітетів ВРУ до повного ігнорування питання мобілізації від найвищого політичного керівництва. Причина зрозуміла: через те ж психологічне викривлення діти хочуть бути космонавтами та літати в ракетах, а не чистити каналізацію. Не зважаючи на те, що друге – життєво необхідне, й хтось це має робити.
Політичне керівництв разом з суспільством з відкритим ротом спостерігає за програмою "DeepStrike", хоча вона націлена на обмеження ворожого потенціалу. Себто, її результати доходять до фронту зі скромною конверсією та без перемоги на суші не мають сенсу. В контурах цей психологічний стан нагадує надії, котрі в обох світових війнах німецьке керівництво та суспільство покладало на необмежену підводну війну та ракетну програму (чи інше вундерваффе) відповідно.

В 24-ому році я писав, що в Україні мобілізація не відбувається – ця ситуація не змінилась. Політичні органи влади не створили реалістичного порядку мобілізаційного процесу, й в армію потрапляють люди не відповідно до політики уряду, а завдяки фактичному перевищенню повноважень органами комплектування, що створює простір для зловживань. На даний момент, вони не отримують жодного реального інструменту та ресурсу для створення маршових поповнень – тільки завдання. Це військове чудо та демонстрація впертості військової машини, що задачі виконуються навіть в напівлегальний спосіб. Що, звісно, брудно, але з більшим благом для фронту, ніж вся програма DeepStrike. При цьому особовий склад ТЦК несе втрати вбитими та загиблими подібні до тих, що відбуваються під час малоінтенсивної герильї, котра фактично розпочинається в тилу.

Відсутність соціального захисту, стигма, загроза від інших силових структур та загроза для життя уподібнює військовослужбовців органів комплектування до бійців українського підпілля минулого. Хоч ця думка знищить охоплення публікації, але без них фронт не вистояв би.
👍62🤯131064
Forwarded from Vae Victis 🇺🇦
[3/3]

Таким чином, Україна входить в 26-ий рік, балансуючи на межі катастрофи. Проте шанси на уникнення апокаліптичного сценарію значні – в 4-ому кварталі 25-го року, можливо, з'явилися перші ознаки початку падіння потоку російських рекрутів. Якщо мої оцінки правильні, то вже протягом року, замість боїв за обласні центри, СОУ зможуть позбавити ворога наступального потенціалу. Відповідно, це призведе до сповільнення темпів просування й, зрештою, фактично заморозить фронт. Це позбавить російське керівництво такої впевненості щодо досягнення політичних цілей, навіть якщо воно врешті піде на мобілізацію. Саме це відкриє справжній шлях до миру, котрий здобувається не в кабінетах, а на полі бою.

Ймовірно, ми все ж таки пройдемо по лезу ножа, не звалившись. Навіть прогалини мобілізації зараз врешті зможуть призвести до того, що під кінець війни, перед початком хвилі мобілізації в РФ ми будемо мати достатньо резервів (якщо, звісно, не випустимо їх закордон). А там, можливо, навчимося воювати навіть малими силами так, щоб провести вдалі наступальні дії.

Такий вже непростий щодо нас Божий замисел.
🫡8915👍103🤯2
Forwarded from Vae Victis 🇺🇦
Панове, нагадую про збір на потреби підрозділу, що здійснює активну оборону на одній зі стратегічних ділянок фронту. До закриття збору залишилося менше 700,000, й я думаю що ще хоча би 200,000 громада зможе накопичити.

Щиро вдячний усім, хто долучився!

Посилання на збір:
https://send.monobank.ua/jar/9phB5bUZN3
👍42👎211
Коментарі
92🤯41
​​"С конца 1937 г., когда и лечение по методу Морелля не дало эффекта, Гитлер снова начал жаловаться. Даже когда он просто делал новые заказы на строительство или обсуждал проекты, то нередко добавлял: «Я не знаю, сколько еще проживу. Возможно, большинство этих строек будет закончено уже без меня». Срок завершения бессчетных крупных объектов приходился на 1945-1950 г.г., т.е. надо было полагать, что Гитлер рассчитывал на несколько лет жизни. Или еще короче: «Вот когда меня не станет… Времени у меня немного…» А в узком кругу его устойчивыми словосочетаниями стали: «Мне осталось недолго жить. Я в постоянной тревоге: хватит ли времени осуществить задуманное. Я сам должен претворить в жизнь мои планы. Ни у кого из моих преемников нет той энергии, которая необходима, чтобы преодолеть неизбежные кризисы. Мои намерения должны стать реальностью, пока я еще, с моим ухудшающимся здоровьем, в состоянии осуществить их сам».

2 мая 1938 г. Гитлер составил свое личное завещание. Политическое завещание было им оглашено еще 5 ноября 1937 г. в присутствии министра иностранных дел и военной верхушки Рейха. Свои далеко идущие завоевательные планы он определил как «документально оформленное завещание на случай моей кончины». От своего личного окружения, которое ночь за ночью должно было смотреть пустяковые оперетточные фильмы и выслушивать бесконечные тирады о католической церкви, диетической кухне, греческих храмах и овчарках, он скрывал, насколько буквально он понимал свою мечту о мировом господстве. Кое-кто из его бывших сотрудников попытался задним числом развить целую теорию о якобы произошедшей в Гитлере в 1938 г. глубокой внутренней перемене, объясняемой ухудшением его здоровья в результате лечения по методу Морелля. Я же, напротив, придерживаюсь того мнения, что планы и цели Гитлера всегда оставались одними и теми же. Нездоровье и страх смерти побуждали его только сдвигать сроки. Его намерения могли быть сокрушены только превосходящими силами, а в 1938 г. их не было. Как раз наоборот — успехи этого года придали ему решимости взять еще более резвый темп.

Мне казалось, что поселившееся в Гитлере внутреннее беспокойство имело весьма прямую связь с его горячечной строительной лихорадкой, с тем, как он нас подстегивал. Во время празднования подведения здания Рейхсканцелярии под крышу он сказал рабочим: «Теперь это уже не американские темпы, это немецкие темпы! И позвольте мне высказать предположение, что я также добиваюсь большего, чем государственные деятели в так называемых демократических странах. Я убежден, что мы являем миру иной политический темп. И если возможно присоединить к Рейху за какие-нибудь три-четыре дня целое государство, то точно так же возможно за год-два отстроить здание»."

//Альберт Шпеер, "Воспоминания"//


#ДСВ #історія #книги
39🤯742
"— Мне хочется выпить, друзья, за то...— Голос его чуть вздрагивает. — Вот мы с вами лежим в этой палате... Разные все люди. Я вот старик, а Ларька и Седых совсем еще дети... И жили мы как-то, каждый по-своему... У каждого были свои интересы... Один дома строил, другой на сцене выступал — глаголом, так сказать, сердца зажигал, третий — не знаю что там на заводе — напильником работал... А я вот считал. Сорок лет считал... А по вечерам в шахматы с сыном играл, в театр ходил, двух инженеров вырастил... Одним словом, каждый из нас с вами по-своему жил. А вот случилось, и собрались мы все в этой палате, чужие, незнакомые люди... И дома наши где-то далеко... И в них, может быть, даже немцы... — Он проводит рукой по лысине. — Отвык пить. Голова немного кружится... Простите... Но я хочу сказать, что мы вот скоро месяц как живём в этой палате... И мы никогда не говорили о том, что у нас там, в самой глубине... На сердце... Мы смеёмся, шутим, ворчим, кричим иногда друг на друга, ругаем часто начальство, всяких там старшин и интендантов. Но всё это где-то сверху, на поверхности... А внутри одно, одно и то же, одно и то же... Сверлит, сверлит... Одна мысль. Только одна: прогнать их к чёрту! Всех до единого... До единого... Правда?
Голос его опять вздрагивает. Он останавливается, обводит всех нас глазами.
— Нескладно что-то у меня получается... По-газетному как-то... Но вы понимаете меня, правда? Так вот... Странный мой тост будет... Обычно говорят: дай бог нам встретиться следующий раз в этой же компании. А я вот наоборот... Я хочу выпить за то, чтоб первый Новый год после войны каждый встречал у себя дома, со своей семьёй, со своими друзьями и чтоб... Ну, вот и всё... Давайте выпьем. И чтоб скорей этот год пришёл..."

//Виктор Некрасов, "Новогодний рассказ" (Неопубликованные главы из повести "В окопах Сталинграда")//

#ДСВ #війна
🤯22🫡14🥰11
​​"Весь опыт десяти месяцев войны против японских захватчиков подтверждает ошибочность двух разбираемых ниже теорий: как теории неизбежного порабощения Китая, так и теории его скорой победы. Первая из них порождает тенденцию к соглашательству, вторая — тенденцию к недооценке сил противника.

До войны против японских захватчиков велось немало пораженческих разговоров. Говорили, например, так: «Китай вооружён хуже противника, драться — значит проиграть войну»; «В случае военного сопротивления нам уготована участь Абиссинии». После начала войны открытая проповедь теории неизбежного порабощения Китая прекратилась, но в скрытом виде она продолжается, и притом весьма активно. Подтверждением этому может служить атмосфера соглашательства, которая то сгущается, то рассеивается. Соглашатели прибегают к такому доводу: «Продолжать войну — значит неизбежно погибнуть». Такие сторонники теории неизбежного порабощения Китая составляют социальную базу соглашательства. Люди этого рода существуют во всех уголках Китая. Вот почему проявления соглашательства внутри единого антияпонского фронта могут иметь место в любое время — пожалуй, даже и тогда, когда война будет подходить к концу. <...>

За десять месяцев войны против японских захватчиков возникли также и взгляды, свидетельствующие о болезни, именуемой чрезмерной поспешностью. Например, в первые же дни войны многие без малейших к тому оснований ударились в оптимизм. Они недооценивали противника и даже полагали, что японцам не дойти до провинции Шаньси. <...> Во время боёв в Шанхае некоторые говорили: «Только бы продержаться месяца три, и международная обстановка наверняка изменится, Советский Союз обязательно вступит в войну, и тогда войне конец». Оценивая перспективы войны против японских захватчиков, эти люди возлагали надежды главным образом на иностранную помощь. После победы под Тайэрчжуаном некоторые считали, что сражение у Сюйчжоу должно послужить «прологом к решительному сражению» и что прежнюю установку на затяжную войну следует пересмотреть. Говорили, что, дескать, «это сражение явится агонией противника», что «если в этом сражении мы победим, из-под ног японских милитаристов будет выбита моральная опора, и им не останется ничего иного, как ждать судного дня».

Первая победа, под Пинсингуанем, уже вскружила кое-кому головы, а следующая победа, под Тайэрчжуаном, вскружила головы ещё большему числу людей. В связи с этим возникли сомнения: пойдёт ли противник на Ухань? Многие отвечали на это: «Едва ли», другие утверждали: «Ни в коем случае». Между тем, с ответом на этот вопрос связан целый ряд больших и важных проблем. Например, на вопрос, достаточны ли силы сопротивления японским захватчикам, может последовать утвердительный ответ: раз нынешние наши силы уже лишают противника возможности продолжать наступление, так для чего же ещё увеличивать эти силы? <...> Может последовать отрицательный ответ и на вопрос: надо ли по-настоящему заниматься такими делами, как изменение порядков в армии, преобразование политического режима, развёртывание движения народных масс, строгое подчинение народного образования задачам национальной обороны, подавление национальных предателей и троцкистов, развитие военной промышленности и улучшение условий жизни народа? Бывает даже так, что при более или менее благоприятном повороте военных событий некоторые готовы обострять трения между гоминданом и коммунистической партией, переключая таким образом внимание с внешних проблем на внутренние. Это происходит почти всякий раз после более или менее крупной победы или когда противник временно приостанавливает наступление. Всё это вместе взятое мы называем политической и военной близорукостью. <...>

На вопрос, будет ли Китай порабощен, ответ должен быть: нет, не будет, окончательная победа будет за Китаем; а на вопрос, сможет ли Китай быстро победить, ответ должен быть: нет, не сможет, война против японских захватчиков будет затяжной."

//Мао Цзедун, "О затяжной войне" (май 1938)//

#база #Китай
👍2214🤯2
​​"Ещё в начале войны против японских захватчиков мы отмечали, что может наступить момент, когда атмосфера соглашательства сгустится, а именно: после оккупации Северного Китая и провинций Цзянсу и Чжэцзян противник может попытаться склонить Китай к капитуляции. Впоследствии такая попытка действительно была предпринята; критический момент, однако, вскоре же миновал, — в частности потому, что противник стал проводить повсюду варварскую политику и занялся открытым грабежом. В случае капитуляции Китая всем китайцам была бы уготована участь колониальных рабов. Эта грабительская политика противника, направленная на порабощение Китая, имеет две стороны — материальную и духовную — и распространяется в равной степени на всех китайцев без исключения — как на народные массы, так и на верхушку общества, хотя, конечно, по отношению к последней она проводится в несколько более деликатной форме. В общем, противник перенёс во внутренний Китай те испытанные приёмы, которые он применяет в Трёх восточных провинциях. В материальном отношении это выражается в том, что враг отнимает у простого народа одежду и пищу, обрекая широкие слои населения на голод и холод. Он отнимает также орудия производства и тем самым разрушает и закабаляет китайскую национальную промышленность. В духовном отношении противник проводит политику насильственного подавления национального самосознания китайского народа. Под флагом «восходящего солнца» китаец может быть только покорным верноподданным, рабочим скотом, и ему не разрешается ни малейшее проявление китайского национального духа. Эту варварскую политику противник будет распространять ещё дальше в глубь страны. Враг обладает ненасытным аппетитом и не хочет прекратить войну. Политика, провозглашённая японским кабинетом 16 января 1938 года, решительно проводится, да и не может не проводиться и теперь. Это вызвало возмущение всех слоев населения Китая. Всё это — следствие реакционного и варварского характера войны, которую ведёт противник. И поскольку всё равно, как говорят, «от беды не спрячешься», люди становятся на путь непримиримой вражды к японским захватчикам. Нужно учитывать, что в какой-то момент противник вновь попытается склонить Китай к капитуляции, а некоторые сторонники теории неизбежного порабощения Китая опять закопошатся и, чего доброго, снюхаются с определёнными элементами за границей (а такие элементы найдутся в Англии, в США, во Франции), чтобы сообща делать свое чёрное дело. Но общая обстановка такова, что с капитуляцией ничего не выйдет. Одной из причин этого является решительность и исключительное варварство, с какими Япония ведёт эту войну.

<...>

Отрицаем ли мы грозящую Китаю опасность порабощения? Нет, не отрицаем. Мы признаём, что перед Китаем две возможности — освобождение или порабощение, и между ними идет ожесточённая борьба. Наша задача — добиться освобождения Китая и предотвратить его порабощение. Возможность освобождения в основном обусловливается прогрессом Китая, трудностями, которые испытывает противник, а также международной помощью, которую получаем мы. <...>
Ведь мы тоже были бы рады скорой победе; кто из нас не хотел бы, чтобы японские «дьяволы» были изгнаны завтра же утром? Но мы говорим, что скорая победа, если для неё не существует необходимых условий, — чистая фантазия, фикция, что она существует только в воображении, а не в действительности. Поэтому, объективно и всесторонне оценивая всю обстановку как у нас, так и у противника, мы указываем на стратегию затяжной войны как на единственный путь к завоеванию окончательной победы и отвергаем беспочвенную теорию скорой победы. Мы за напряжение всех сил для завоевания условий, которые необходимы для окончательной победы. Чем в большей степени мы будем располагать этими условиями, чем раньше мы будем ими располагать, тем больше у нас будет гарантий победы, тем раньше она будет завоевана. Мы считаем, что только так можно сократить продолжительность войны, и отбрасываем теорию скорой победы как дешёвую и пустую болтовню."

//Мао Цзедун, "О затяжной войне" (май 1938)//

#база #Китай
20👍43🤯2
​​"Раз китайско-японская война будет затяжной и окончательная победа будет за Китаем, можно с полным основанием предположить, что эта затяжная война в своём конкретном развитии пройдёт через три этапа. Первый этап будет этапом стратегического наступления противника и нашей стратегической обороны, второй — этапом стратегического закрепления противника и нашей подготовки к контрнаступлению, третий — этапом нашего стратегического контрнаступления и стратегического отступления противника. Какая конкретная обстановка сложится на каждом из этих трёх этапов, предсказать невозможно, но, исходя из теперешних условий, можно всё же указать на некоторые основные тенденции развития войны. Развитие объективной действительности будет необычайно богато событиями и зигзагообразно, и никто из нас не в состоянии с оставить «гороскоп» китайско-японской войны, но всё же для стратегического руководства войной необходимо наметить основные контуры тенденций её развития. Поэтому, несмотря на то, что эти контуры не могут полностью соответствовать фактическому ходу дальнейших событий — ход событий внесёт в них коррективы, — набросать такие контуры всё же необходимо в интересах твёрдого и целеустремленного стратегического руководства затяжной войной.

Первый этап войны сейчас ещё не закончился. Противник пытается захватить три пункта — Кантон, Ухань и Ланьчжоу — и связать их единой линией фронта. Для достижения этой цели противнику придется выставить по меньшей мере пятьдесят дивизий — около полутора миллионов солдат, затратить от полутора до двух лет и израсходовать свыше десяти миллиардов иен. Такое глубокое вторжение противника в нашу страну создаст для него чрезвычайные трудности, и его последствия даже невозможно себе представить. Что касается попытки противника полностью захватить Кантон-Ханькоускую железную дорогу и Сиань-Ланьчжоускую автомобильную дорогу, то для этого японцам пришлось бы выдержать чрезвычайно рискованные сражения, и вряд ли этому их замыслу суждено полностью осуществиться. Однако, исходя в наших планах войны из возможности оккупации противником указанных трёх пунктов и даже ещё некоторых районов сверх того, а также из возможности для противника связать их единой линией фронта, мы должны готовиться к затяжной войне, чтобы не оказаться беспомощными, если противник это осуществит. <...>

Хотя в результате ошибок гоминдановского военного руководства позиционная война была в начале этого этапа поставлена на главное место, тем не менее, с точки зрения всего этапа в целом, она всё же будет играть вспомогательную роль. На этом этапе в Китае уже сложился широкий единый фронт, достигнута небывалая сплочённость. Хотя противник прибегал и будет и впредь прибегать к подлым и бесстыдным средствам, чтобы склонить Китай к капитуляции и тем самым без большой затраты сил провести в жизнь свои планы быстрого завершения войны и покорить весь Китай, однако ему в прошлом не удалось и вряд ли удастся и в будущем добиться успеха. На первом этапе войны Китай понёс значительные потери, но наряду с этим он добился и значительного прогресса. Этот прогресс послужит главной основой для продолжения войны против японских захватчиков на её втором этапе. На первом этапе Советский Союз уже оказывает нашей стране большую помощь; что касается противника, то его боевой дух уже начал падать; наступательный порыв японской сухопутной армии на средней стадии этого этапа уже ослабел по сравнению с начальной стадией; на последней же стадии он станет ещё слабее. Имеются признаки того, что в финансовом и экономическом отношениях противник уже начинает истощаться; у населения Японии и у её солдат начинает появляться пресыщение войной; ход войны начинает вызывать уныние в рядах руководящей военной клики, и пессимизм в отношении перспектив войны растёт."

//Мао Цзедун, "О затяжной войне" (май 1938)//

#база #Китай
18👍55🤯2🫡1
Sample Channel Name #32
Тут пройшов говномідас https://news.1rj.ru/str/hromadske_ua/62999
Ви ж розумієте що нас чекає відбірна доза крінжі на одній з найважливіших посад
👍126😢431266
Sample Channel Name #32
GIF
Пророча гіфка
7620🤯541
Приємний новорічний підгон від ФП:)
79🤯118🥰1
Американці дочекалися, коли парламент Венесуели зачистять й опозицію витіснять закордон. Але глянемо, може опозиції, що досі в країні, вистачить.
👍11240🤯42
Легіон Диванної Розвідки 🇺🇦🔱
Після перезавантаження в оборонному секторі БУДУТЬ ЗМІНИ в ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
Замість кузьмічів мобілізують списаних протезованих, щоб воювали до останньої кінцівки. Підіймуть межу мобілізації до 30 років, відкриють кордони для всіх молодше.

Ідея в тому, щоб хохли типу самі програли, заброньовані змогли спокійно втекти, а вонючі патріоти залишились стоять насмерть в оточенні як зараз в Мирногряд поки уряд героїчно переїхав в екзиль в Лондон жити на європейську пенсію.
🥰144🤯523321😢13