Національна рада розвідок США випустила документ, присвячений іноземним впливам на виборчий процес 2020 року. Безумовно, найбільш цікава частина в ньому присвячена Росії і окремим постатям, про які американські спецслужби говорили вже раніше.

Там прямо говориться про підривну роботу українського нардепа Андрія Деркача, дії якого інспектував Володимир Путін. Побіжно говориться і про участь групи українських діячів пов'язаних з Росією, з натяком на Дубінського, Кулика, Онищенка і інших, втім прізвища їх прямо в документі не називаються. Інша важлива згадана ланка в цій мережі - Костянтин Килимник, близький до Пола Манафорта. Килимника США вже раніше оголосили в розшук і прямо називають його російським шпигуном.

Килимник свого часу десять років пропрацював в московському представництві International Republican Institute, після чого його звільнили.

Дуже добре, що США зробили акцент на тому що ці українські діячі діяли в російських інтересах і кинули нитку до самого Путіна. Але в справі Деркача слід акцентувати і на іншій речі: усі його дії могли проводитися лише з гарантіями впевненості у тому, що їх не буде зірвано ззовні. Щонайменше це мало би означати, що влада України не перешкоджатиме йому реалізувати свою частину спецоперації і не буде втручатися. А це ще раз нас відносить до важливої тези, яку американські розвідники не вказали.

Попри інтерес РФ до впливу на вибори в США, чималу роль в цьому зіграли саме українські групи впливу, хай і пов'язані з РФ давнім і безпосереднім зв'язком. Деркач мав отримати гарантії недоторканності в Україні і чималу кормушку за участь в цій історіії. Політик з двадцятирічним досвідом перебування у вищому ешелоні української політики і син фігуранта найгучнішого іміджевого скандалу української політики глави СБУ Леоніда Деркача щось таки має розуміти в іміджевих інтригах, аби просити за них хорошу ціну. І тут ніяка РФ без участі українських олігархів не змогла би забезпечити Деркачу повний спокій і якесь більш-менш стратегічне підприємство чи газове родовище в якості оплати. Очевидно, Деркач від самого початку мав розуміти, що наривається на міжнародний скандал і санкції.

Дійсно, дуже легко дивитися на Деркача через призму його роботи на ФСБ, і тут марно заперечувати роль Росії як інтересанта. Але українська частина цієї історії ніколи б не сталася без прихованої лояльності української влади до проведення таких заходів. З моменту введення санкцій США проти Деркача минуло вже три місяці, з моменту перших заяв державних органів США і директора Офісу національної розвідки про роботу Деркача на РФ - півроку.

Україна ж досі не ввела проти нього жодних обмежень (хоча скільки засідань РНБО вже минуло). І це, друзі мої, в момент коли Банкова ніби як знаходиться в стадії пошуку швидких рішень по покращенню українсько-американських стосунків. Здавалося б, просто заарештуй Деркача і показуй Байдену, рішення аж надто просте. Але чомусь до цього ніхто досі не дійшов. І те, що Деркачу могли дати гарантії безпеки представники Банкової тут більш ніж реальне пояснення.

Важлива і інша сторона справи. Російський агент Костянтин Килимник, на якого американські розвідники покладають істотну роль в операційному керуванні російським впливом на вибори в оточенні Трампа - екс-помічник Пола Манафорта і безпосередньо наближений до Сергія Льовочкіна, який оплачував послуги Манафорта довгий час і комунікував з ним через Килимника. В 2016 році за матеріалами американських спецслужб Пол Манафорт, Костянтин Килимник, Сергій Льовочкін готували для лобіювання в оточенні Трампа план, за яким Донбас мав увійти в склад України на правах автономної республіки з численними атрибутами власної державності і втікачем-Януковичем на посаді глави. Важливо зазначити, що у цій же схемі брав участь і російський олігарх Олег Дерипаска, а підприємство "Глухівський кар'єр кварцитів", важливе для його концерну, до речі, знаходиться на мажоритарному окрузі Деркача. І зустрічі Дерипаски з Деркачем-молодшим фіксуються щонайменше з 1999 року.