Ну я просто похлопаю

Эпитафия: «Погиб, как подобает русскому солдату: при хлопке без последовавшего пожара».

Пополнєніє к подзємним людям

Sooqa

https://news.1rj.ru/str/animeanalytics/1445

Що б не сталося – для нас найгірше вже позаду, а для росіян ще все попереду. Температура в каструлі з жабою поступово зростає.

Походу на фотках, що розповсюдили раніше, російські фейси арештували когось іншого, а не її.

Робимо дуа за муджахідов.

Я трохи доповню. Якраз ще вдень згадували те, що Владлен сидів на НІП «Тиск» та мав приязні стосунки з адміністрацією. Тут краще розкривається, як це було можливо.

З тих часів я запам'ятав його як максимально врівноважену людину. Він адмінив «Терикони Донбасу», й довгий час цей паблік був, мабуть, не нейтральним, але, як і «Тиск» був певним міддлграундом – місцем, де вороги могли обговорити щось без переходу на людожерство. Бачив я таке – взважене – ставлення до ворога й серед тих ветеранів АТО, котрих знав.

Це, не побоюся цього слова, виховало мене. Ідея, що людське ставлення один до одного можливе навіть в умовах війни, була тоді для мене очевидною.

Це було помилкою. Я прожив з нею довго – підтримуючи контакт, інколи дуже тісний, з росіянами. Це тривало десь до початку лютого, коли невідворотність війни вже стала фінальною. Очікуючи наближення цих епохальних подій, я знав, як буде виглядати російська окупація, й з кожним днем перед війною в моєму серці не залишалося нічого окрім ненависті. З часом її стало ще більше. Тепер я одержимий помстою. Я не можу довго думати про щось інше, окрім неї, через це все менше можу писати щось довше пари абзаців. Чаша переповнена й очікує катарсису.

Періодично я чую, як Жижек, чи інші інтелектуали, кажуть, що не можна антагонізувати росіян, не можна рухатися по шляху знищення Росії. Коли я чую це, в мене скриплять зуби – вони мислять гуманістичними категоріями там, де вони не накладаються. Вони не розуміють, що "росіянин" – це не просто якийсь народ, пов'язаний мовою, фольклором та іншою чепухою. Ключовий націотворчий механізм в Росії – шовінізм. Росіянин не може бути росіянином без карикатурного джингоїзму – це закладено в саму суть сучасної ітерації російської державності, й ця суть вже передається з самою ідентичністю "росіянин", оскільки разом з нею через асоціації передаються реваншистські ідеї. Раніше, можливо, було інакше. Зараз – ні.

Тому мені досі не подобається термін "рашизм". Він послуговується як ерзац-термін на позначення російського варіанту фашистської ідеології. Але насправді, в цьому немає потреби – послідовники цих людожерських ідей звуться не "рашисти", а просто – росіяни. Це вже не нація, якщо вона нею була – це ідеологія, сама по собі ідея російської державності та російського етносу не відрізняється від ідеї існування арійської державності та арійської нації. Кощєєва голка – тут, в самому факту ідентичності, в самоназві.

Як багато хто помітив, «хороший русский» звучить смішно – це оксюморон. Але в РФ дійсно є хороші люди, як пані, про котру мова була вище. Ці люди «хорошие», але – не «русские». Багато з них, але ще не всі, не хочуть ними бути. У них немає іншого вибору, як осягнути це та відкинути цю ідентичність.

https://news.1rj.ru/str/gogypsy/15358

Ух

https://news.1rj.ru/str/kashinguru/76146

Підари пишуть наступне:

> Писала, что её якобы подставили, после выполнения этого "задания" обещали спокойный отъезд за пределы РФ, где специально для неё уже подготовили рабочее место.

Якщо це правда (виглядає реалістично) то фігово. Знала, що працює на нас, але все рівно кинули. Це може відштовхнути іншу агентуру.

Але схоже від тих, хто начиняв бюст, вже слід простив, так що хоч так.