Абсурдность ситуации в том, что сливы очень объемные, один из самых больших со времён Сноудена и где как не в украинском информационном поле их предметно обсуждать, ведь нас всех это касается. Одновременно с этим, чтобы их предметно обсуждать, нужно признать их валидность, а это значит идти против информационной политики, которую приняли и ведут с начала войны, любое большое наше сми будет выглядеть белой вороной и получать тонну хейта и других плохо предсказуемых последствий

тут треба визнати ще іншу істину - саме цій владі суспільство ще у 2019 дало неймовірний карт-бланш на брехню будь якого штибу. Це як гра у хуйових стосунках, де обидва партнери усвідомлюють, що брешуть один одному, але й розуміють, що вони варті один одного.

Тому так, краще вже брехати і просувати їбануту переможеньку, як на марафоні чи у деяких провладних блогерів-перемогойобів

Насправді найкращий з точки зору інформаційного середовища був перший місяць війни – так, був повний хаос, тонна фейків, причому багато чого розповсюджував уряд. Але з іншого боку – багато чого було вторинно. Новини були взагалі неважливі, всі ці привиди Києва були й функціонували як легенди / анекдоти – їх існування не було обов'язковим.

Головне було інше – народ був скріпленний бажанням крові. Людям не потрібен був телемарафон, чи обіцянки літа у Криму, чи перемоги за три тижні – всі думки, зусилля, дії були спрямовані на те, щоб вбити, шкодити та калічити росіян.

Це була стихія, вже забута українцями. Коліївщина, Вітчизняна війна – ті, хто провів роки свого життя корпіння на городі, за одну ніч перетворилися на караючу длань Бога. Люди ставали мучениками, приймаючи нерівні бої – й вони робили це не тому що їм обіцяли щось. Вони, як потурбоване хтонічне божество, бажали тільки помститися тим, хто потурбував їх спокій.

Ми віддалилися від цієї оптики. Ми розмірковуємо про необхідність взяття населенних пунктів, якісь автономії в Криму та іншу пургу. Але це – деталі. Головне – тотальне та безкомпромісне винищення окупантів на всій території України. Все інше – засоби.

Знищення Содому почалося з Камчатки.

Хоттейк: треба підвищення / введення нових податків суто для підвищення зарплат військовослужбовцям, держслужбовцям та працівникам критичної інфраструктури.

Хто буде проти (лібертаріанська наволоч та ін.) тим на майдані публічно давати буків руками тих, хто недоотримав премію.

Добре що у них немає нормальних союзників та джерел постачання озброєнь, бо мобресурс вони вже потроху доводять до ладу.

https://news.1rj.ru/str/ukrpravda_news/29443

А може не призвести... Класна новина, що тут скажеш.

Я хз чому журналісти одну з можливих оцінок виставляють як "сумнів". Що вони очікували ще там побачити, текст ваньки-встаньки?

https://news.1rj.ru/str/ukrpravda_news/29436

21 листопада 2022 року у стрілецькому бою з наймитами вагнера під Бахмутом загинув адміністратор «Українського Наступу» Дмитро «Сансет» Сидорко. Того холодного дня загинув не лише друг, побратим та син, але частина від нашого майбутнього, якого, нажаль, не відновити жодними репараціями.

Як ви добре пам‘ятаєте, ми доклали безліч зусиль, щоб увічнити пам‘ять нашого друга, а саме перейменувати вулицю імені сталінського поета з Білорусі (Якуба Коласа) на ім'я загиблого героя. Втім, реальність... Реальність виявилася не такою, як хотілося б.

Бюрократична тяганина, експертні комісії, аркуші паперу, відписки та срачі з доброповажними захисниками сталінських поетів із КМДА привели лише до того, що нам це зробити не дозволили та вулицю Якуба Коласа до декомунізації та перейменування не рекомендували.

Станом на зараз, ім‘я Дмитра Сидорка можуть носити: парк ім. Генерала Потапова та вул. Олександра Блока.

Парк - в пріоритеті, бо вулиця була нам скинута як подачка, аби вгамувалися. Ніякого відношення до нього вона не має взагалі.

Ви неодноразово демонстрували свою відданість, силу та готовність допомагати. Ви раз за разом доводили нам, що не існує нічого неможливого... Втім, ми просимо Вас зробити це ще раз. Ми просимо допомогти подолати бюрократичну тяганину навколо перейменування та показати, що ім‘я та пам’ять Дмитра Сидорка варті бути викарбуваним на сторінках Нашої історії.

Витратьте 60 секунд та проголосуйте за позбавлення столиці червоного минулого. Проголосуйте за перейменування парку та вулиці ім‘ям Дмитра Сидорка.

Нагадуємо, голосувати через застосунок "Київ Цифровий" можуть НЕ ТІЛЬКИ кияни, посилання на застосунок буде нижче.

Опитування у застосунку:
Парк:
https://kvd.page.link/RvjcGpzWs5aeADnNA

Вулиця:
https://kvd.page.link/52d9J1ZNrN5TGcur8

Ще раз, голосувати можуть НЕ ТІЛЬКИ кияни.

Київ Цифровий на айфон

Київ Цифровий на андроід

Дякуємо.

Почитав коментарі.

Я подивився дуже багато відео страт за час, поки писав про Сирію. Я припинив після страти турецьких солдат Ісламською Державою – це було занадто. З тих пір я до подібного не підходжу на гарматний постріл.

Раджу й вам не дивитися – побережіть нерви, вони вам ще знадобляться. Хай дивляться іноземці. Та росіяни.

Як же я тухну з цієї гіперфіксації на Одесі у підорах — вони походу неіронічно вважають, що їх там всі дуже чекають й постійно роблять якісь такі заяви. Казковий діплор городов-героев особой категории снабжения.

https://news.1rj.ru/str/bbbreaking/152768