Наразі задача Пригожина, котрий вже перетнув Рубікон та поставив на кон все – не втратити momentum, утримати мотивацію особового складу та знайти нові джерела поповнення боєприпасів, бронетехніки та особового складу. Перше означає, що він має якнайшвидше просуватися Росією та зайти в Москву, друге – те, що він має не дати особовому складу шансу підкупитися на заклики федерального уряду скласти зброю, третє – те, що він має в процесі захоплювати російські військові частини та бази зберігання бронетехніки та шукати своїх прибічників серед кадрових та відставних російських військових.

Задача федерального уряду фактично одна – виграти час. В нього є достатньо сил, щоб розбити Пригожина, але боєздатні частини ЗС РФ перебувають на лінії фронту, а підрозділи Росгвардії та інші поліцейські частини не зможуть дати бій обкатаним в боях механізованим підрозділам Вагнера та будуть схильні до уникнення бою з більш сильним противником – тобто тікати або просто пропускати його війська без бою. Тому Кремль зараз екстрено шукає по всім можливим сусекам хоч щось для оборони Москви та створює загородження на підходах допоки військова машина не зможе підтягнути з фронтових та резервних частин щось сильніше за Вагнер.

Чому Москва? Тому що влада існує тоді, коли в неї вірять. Дуже багато в державі – з символічного та не тільки – існує виключно для того, щоб в її владу вірила критична маса людей. В російській державотворчій традиції таким символом влади є місто – Москва. Але окрім символічного, це надзвичайно велика ресурсна база та телекомунікаційний хаб, взяття котрої співмірно зі взяттям досить великої європейської країни.

Якщо Пригожин зможе захопити Кремль, він стане переможником в заколоті та почне громадянську війну в Росії у випадку, якщо якісь сили федерального уряду не впадуть в кататонічний ступор та збережуть лояльність Путіну, що дуже ймовірно. Це вікно можливостей для нас у остаточному вирішенні російської загрози та формуванні зовсім іншого світового порядку. Шанс на мільйон, поступовий прояв котрого багато українських оглядачів називали "хитрим російським іпсо".