Думаю про наступне

Ключова різниця між нашими партнерами та російськими, в тому, яка в них мотивація.

Наші партнери виступають для нас в ролі союзників, й відповідно зацікавлені, при всіх оговорках, щоб передане ними озброєння призвело до нашої перемоги. Це істотно покращує якість та кількість переданого – росіянам й не снилося бачити найсучасніші зразки ППО та інших типів озброєнь від своїх партнерів, що доходять до нас.

В той же час, немає ніяких ознак, щоб російські партнери ставилися до них як до союзників – хіба як до комерційних партнерів. Це кардинально змінює мотивацію агентів та те, яку роль така "допомога" грає. Схоже, що російські партнери зацікавлені тільки в тому, як найсильніше наваритися на росіянах – відповідно, ніхто не буде рвати жопу щоб поставити найбільш сучасні, ефективні та кількісні зразки в притомні строки. Мотивація російських партнерів – накрутити маржу й сплавити все, що тобі не дуже потрібно, а не починати розширювати / прискорювати виробництво якщо завтра російське замовлення може припинитися. Це істотно зменшує імпакт на полі бою від такої співпраці.

Думаю правда

Втім нас ще очікує озвучення зниклих безвісти та поранених

Але їх разом довго не будуть розкривати

Для тугих.

Яким чином військо, що понесло досить притомні втрати загиблими (навіть враховуючи зниклих безвісти), потребує мобілізації?

Відповідь наступна: боєготова компонента та всі, хто не загинув, це дві різні множини.

Тепер по пунктам.

0) В нашій армії взагалі укомплектований підрозділ це річ нетипова. Обсяги мобілізації ніколи не були такими, щоб заповнити штат всюди. Ми постійно балансуємо з одного дефіциту в інший.

1) Найбільша категорія втрат – поранені. Навіть некритичні втрати, такі як зламана нога, вибивають бійця на істотний термін з числа боєготових. Люди можуть постійно отримувати поранення й в суммі пробути на больничці більше днів, ніж в строю.

2) Санітарні втрати. Люди пройобують своє здоров'я в армії. А деякі його й не мали й до нього, починають бухати, не слідкують за своїм станом та погіршують хронічні захворювання. Схильні до психічних захворювань скочуються в делірій та так само успішно стають не бг без жодної подряпини.

3) СЗЧ та отказніки. Значна кількість осіб просто виходить з ппд й їде додому. Або відмовляються виконувати накази та потрапляють поза штат, де бовтаються баластом. Дисципліну в ЗСУ досі не винайшли (як й системність будь яку в загальному випадку) й думаю не винайдуть – воюємо за рахунок душка та середнього айкью більше ніж у собаки, не більше.

4) Звільнені. Ви не повірите, але з армії постійно звільняються люди без (реально) поважних причин. Є перелік підстав, котрі можна провернуть за певного бажання.


Що ж в сумі? А в сумі люди з боєготової компоненти вимиваються так чи інакше навіть при посередній кількості загиблих. Й з цього з'являється потреба в мобілізації – закрити нарешті діри, що не закривалися ніколи, та компенсувати природній attrition від перебування армії в умовах сучасної війни, а також продовжувати нарощування угруповання для здобуття переваги над супротивником.

В году, дай Бог памяти, 2017-ом турки установили "наблюдательные посты" (опорники) вдоль линии соприкосновения в Большом Идлибе. Они должны были сдержать войска режимов Асада и Путина от наступления на территории, контроллируемые муджахидами.

Когда началось сирийско-российское наступление, ни одна бомба не упала на них. Повстанцев вытеснили, фронт продвинулся и турки оставались сидеть уже в глубоком тылу "условного противника". Война между Турцией и РФ не началась. А посты потом просто вывели.

Если в Украине будет стоять база НАТО, во время очередной итерации нашего с вами конфликта она, так сказать, вполне может не взять в ней участие.

https://news.1rj.ru/str/PARUKR/4009

Наступление под Великой Новоселкой забыто за неделю (наибольшее изменение линии фронта за год)

Говорит очень много о нашем сосаети

Хтось сумнівається що ми переможемо

Інстант карма для Пилипенко, нормально на місце поставили

https://news.1rj.ru/str/hromadske_ua/43162

LMAO

https://news.1rj.ru/str/marybezuhla/1246